Рішення № 95840863, 17.03.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3428/20

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України"

до комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа"

про стягнення заборгованості в сумі 1 228 860,25 грн. та збитків у сумі 14 692,46 грн.,

за участю представника:

позивача: Пронюка В.Я. (довіреність №14-340 від 22.12.2020 року);

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2020 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) до комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 243 552,71 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу №2690/18-ТЕ-17 від 11.10.2018 року, згідно з якими позивач зобов`язувався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов`язувався його прийняти і оплатити.

Відповідач наданий позивачем газ за період з жовтня 2018 року до березня 2019 року, оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 1 060 756,68 грн. основного боргу, 81 002,04 грн. пені, 48 416,60 грн. трьох процентів річних, 38 684,93 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та 14 692,46 грн. збитків.

Ухвалою суду від 03.12.2020 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 23 грудня 2020 року.

23 грудня 2020 року представник позивача в засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 23.12.2020 року відкладено підготовче засідання на 20 січня 2021 року.

20 січня 2021 року представник позивача в засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 20.01.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 17 лютого 2021 року.

Згідно з ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Судом встановлено, що ухвала суду від 03.12.2020 року, направлена відповідачу, була повернута поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідками форми ф-20 від 13.01.2021 року із зазначенням: «за закінченням терміну зберігання».

У зв`язку з цим, 21 січня 2021 року судом на сайті Судової влади України розміщено оголошення про виклик відповідача у справі №911/3428/20 в засідання, яке відбудеться 17 лютого 2021 року.

17 лютого 2021 року представник позивача в засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.02.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 17 березня 2021 року.

17 лютого 2021 року судом на сайті Судової влади України розміщено оголошення про виклик відповідача у справі №911/3428/20 в судове засідання, яке відбудеться 17 березня 2021 року.

17 березня 2021 року в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 03.12.2020 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи по суті, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

11 жовтня 2018 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) та комунальним підприємством Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" (далі - відповідач) був укладений договір постачання природного газу №2690/18-ТЕ-17 (далі-договір), згідно з умовами якого позивач зобов`язувався поставити у власність відповідача природний газ, а відповідач зобов`язувався його прийняти та оплатити.

Згідно з п. 1.2. договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 2.1. договору, позивач передає відповідачу з 01 жовтня 2018 р. по 17 жовтня 2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 6,351 тис. куб. метрів (шість цілих триста п`ятдесят одна тисяча куб. метрів).

Пунктом 3.7. договору встановлено, що приймання - передача природного газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу відповідачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Згідно з п. 3.8. договору, відповідач зобов`язується подати не пізніше 22 жовтня 2018 року позивачу, зокрема, підписані відповідачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, датованого 17.10.2018 року, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу в період з 01 жовтня 2018 по 17 жовтня 2018 (включно) згідно з цим договором, його фактична ціна та вартість.

Відповідно до п. 5.2. договору, ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання договору становить 4 942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять грн. 40 коп.).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100 - відсоткової поточної оплати протягом місяця постачання природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

26 жовтня 2018 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу від 11 жовтня 2018 р. №2690/18-ТЕ-17 (далі - додаткова угода №1).

Згідно з п. 2.1. додаткової угоди №1, позивач передає відповідачу з 01 жовтня 2018 р. по 26 жовтня 2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 6,5 тис. куб. метрів (шість з половиною тисячу куб. метрів).

Відповідно до п. 3.8. додаткової угоди №1, відповідач зобов`язується подати не пізніше 31 жовтня 2018 року позивачу, зокрема, підписані відповідачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, датованого 26.10.2018 року, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу в період з 01 жовтня 2018 по 26 жовтня 2018 (включно) згідно з цим договором, його фактична ціна та вартість.

29 жовтня 2018 року сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу від 11 жовтня 2018 р. №2690/18-ТЕ-17 (далі - додаткова угода №2).

Згідно з п. 2.1. додаткової угоди №2, позивач передає відповідачу з 01 жовтня 2018 р. по 31 жовтня 2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 6,6 тис. куб. метрів (шість з тисяч шістсот куб. метрів).

Відповідно до п. 3.8. додаткової угоди №2, відповідач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, позивачу, зокрема, підписані відповідачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

31 жовтня 2018 року сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору постачання природного газу від 11 жовтня 2018 р. №2690/18-ТЕ-17 (далі - додаткова угода №3).

Згідно з п. 1 додаткової угоди №3, п. 2.1. договору доповнено абзацом у наступній редакції: "позивач передає відповідачу з 01 листопада 2018 р. по 30 листопада 2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 17,37 тис. куб. метрів (сімнадцять тисяч триста сімдесят куб. метрів)".

Відповідно до п. 3 додаткової угоди №3, п. 5.2. договору викладено у наступній редакції: "ціна за 1000 куб.м. газу з 01 листопада 2018 року становить 6 235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7 482,61 грн. (сім тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 61 коп.)".

30 листопада 2018 року сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору постачання природного газу від 11.10.2018 р. №2690/18-ТЕ-17 (далі - додаткова угода №4).

Згідно з п. 1.2. додаткової угоди №4, природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 2.1. додаткової угоди №4, позивач передає відповідачу з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений відповідачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 113,642 тис. куб. метрів (сто тринадцять тисяч шістсот сорок два куб. метрів), в тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди): жовтень 2018: 0,4 тис. куб.м., листопад 2018: 17,370 тис. куб.м., грудень 2018: 23,550 тис. куб.м., всього 41,32 тис. куб.м.; січень 2019: 25,787 тис. куб.м., лютий 2019: 20,238 тис. куб.м., березень 2019: 19,997 тис. куб.м., всього 66,022 тис. куб.м.; квітень 2019: 6,3 тис. куб.м., всього 6,3 тис. куб.м.

Пунктом 3.8. додаткової угоди №4 встановлено, що приймання - передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п. 3.9.3. додаткової угоди №4, відповідач зобов`язується надати позивачу не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом: підписані відповідачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість.

Відповідно до п. 4.2. додаткової угоди №4, ціна за 1000 куб.м. газу становить 6 235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7 482,61 грн. (сім тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 61 коп.).

Згідно з п. 5.1. додаткової угоди №4, оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100 - відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 3.1. додаткової угоди №4, зокрема, право власності на природний газ переходить від позивача до відповідача після підписання актів приймання - передачі. Після переходу права власності на природний газ відповідач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Згідно з п. 3.9.3. додаткової угоди №4, відповідач зобов`язується надати позивачу не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом підписані відповідачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ за період з жовтня 2018 року до березня 2019 року, на загальну суму 1 063 129,68 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31 жовтня 2018 року на суму 2 372,16 грн., 30 листопада 2018 року на суму 198 461,32 грн., від 31 грудня 2018 року на суму 220 235,72 грн., від 31 січня 2019 року на суму 270 661,04 грн., від 28 лютого 2019 року на суму 195 161,48 грн., від 31 березня 2019 року на суму 176 237,96 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 5.1. додаткової угоди №4, оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100 - відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Судом встановлено, що відповідач послуги, надані позивачем у період з жовтня 2018 року до березня 2019 року, оплатив частково, а саме в сумі 2 373,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, долученими до матеріалів справи.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 1 060 756,68 грн. основного боргу.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували б оплату позивачу грошових коштів у сумі 1 060 756,68 грн., суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 1 060 756,68 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 81 002,04 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Пунктом 7.1 додаткової угоди №4 встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Відповідно до п. 7.2 додаткової угоди №4, у разі прострочення відповідачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити позивачу пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, розмір пені не може перевищувати встановлений законом розмір, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено, що умовами договору постачання природного газу №2690/18-ТЕ-17 від 11.10.2018 року та додатковою угодою №4 від 30.11.2018 року передбачено розмір пені за порушення грошового зобов`язання, а саме 15,3% річних, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у відповідний період.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Так, розмір пені, враховуючи період заборгованості:

за жовтень 2018 року з:

27.11.2018 року до 10.01.2019 року, суму боргу в розмірі 2 372,16 грн., за ставкою, що становила 15,3%, складає 44,75 грн.;

за листопад 2018 року з:

27.12.2018 року до 26.06.2019 року, суму боргу в розмірі 198 461,32 грн., за ставкою, що становила 15,3%, складає 15 140,70 грн.;

за грудень 2018 року з:

26.01.2019 року до 25.07.2019 року, суму боргу в розмірі 220 235,72 грн., за ставкою, що становила 15,3%, складає 16 709,56 грн.;

за січень 2019 року з:

26.02.2019 року до 25.08.2019 року, суму боргу в розмірі 270 661,04 грн., за ставкою, що становила 15,3%, складає 20 535,39 грн.;

за лютий 2019 року з:

26.03.2019 року до 25.09.2019 року, суму боргу в розмірі 195 161,48 грн., за ставкою, що становила 15,3%, складає 15 052,56 грн.;

за березень 2019 року з:

26.04.2019 року до 25.10.2019 року, суму боргу в розмірі 176 237,96 грн., за ставкою, що становила 15,3%, складає 13 519,14 грн.,

а разом 81 002,10 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем пеня визначена в розмірі 81 002,04 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 48 416,60 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 38 684,93 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Три проценти річних за жовтень 2018 року, враховуючи період заборгованості з 27.11.2018 року до 10.01.2019 року (45 днів), від суми 2 372,16 грн. становлять 8,77 грн.;

за листопад 2018 року, враховуючи період заборгованості з 27.12.2018 року до 31.08.2020 року (614 днів), від суми 198 461,32 грн. становлять 10 004,63 грн.;

за грудень 2018 року, враховуючи період заборгованості з 26.01.2019 року до 31.08.2020 року (584 дні), від суми 220 235,72 грн. становлять 10 559,25 грн.;

за січень 2019 року, враховуючи період заборгованості з 26.02.2019 року до 31.08.2020 року (553 дні), від суми 270 661,04 грн. становлять 12 287,27 грн.;

за лютий 2019 року, враховуючи період заборгованості з 26.03.2019 року до 31.08.2020 року (525 днів), від суми 195 161,48 грн. становлять 8 410,66 грн.;

за березень 2019 року, враховуючи період заборгованості з 26.04.2019 року до 31.08.2020 року (494 дні), від суми 176 237,96 грн. становлять 7 146,09 грн.,

а разом 48 416,67 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем три проценти річних визначені в розмірі 48 416,60 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції:

за жовтень 2018 року:

в період з 01.12.2018 року до 31.12.2018 року: у грудні 2018 року - 100,8% (УК №6 від 11.01.2019 року), від суми 2 372,16 грн., складає 18,98 грн.;

за листопад 2018 року:

в період з 01.01.2019 року до 31.08.2020 року: у січні 2019 року - 101,0% (УК №28 від 12.02.2019 року); лютому - 100,5% (УК №49 від 12.03.2019 року); березні - 100,9% (УК №70 від 11.04.2019 року); квітні - 101,0% (УК №87 від 11.05.2019 року); травні - 100,7% (УК №109 від 12.06.2019 року); червні - 99,5% (УК №131 від 12.07.2019 року); липні - 99,4% (УК №153 від 13.08.2019 року); серпні - 99,7% (УК №173 від 11.09.2019 року); вересні - 100,7% (УК 195 від 11.10.2019 року); жовтні - 100,7% (УК №216 від 12.11.2019 року); листопаді - 100,1% (УК №238 від 11.12.2019 року); грудні - 99,8% (УК №5 від 11.01.2020 року); у січні 2020 року - 100,2% (УК №27 від 12.02.2020 року), лютому - 99,7% (УК №47 від 12.03.2020 року); березні - 100,8% (УК №70 від 11.04.2020 року); квітні - 100,8% (УК №88 від 13.05.2020 року); травні - 100,3% (УК №109 от 11.06.2020 року); червні - 100,2% (УК №134 від 16.07.2020 року); липні - 99,4% (УК №154 від 12.08.2020 року); серпні - 99,8% (УК №176 від 11.09.2020 року), від суми 198 461,32 грн., складає 10 517,86 грн.;

за грудень 2018 року:

в період з 01.02.2019 року до 31.08.2020 року: у лютому 2019 року - 100,5% (УК №49 від 12.03.2019 року); березні - 100,9% (УК №70 від 11.04.2019 року); квітні - 101,0% (УК №87 від 11.05.2019 року); травні - 100,7% (УК №109 від 12.06.2019 року); червні - 99,5% (УК №131 від 12.07.2019 року); липні - 99,4% (УК №153 від 13.08.2019 року); серпні - 99,7% (УК №173 від 11.09.2019 року); вересні - 100,7% (УК 195 від 11.10.2019 року); жовтні - 100,7% (УК №216 від 12.11.2019 року); листопаді - 100,1% (УК №238 від 11.12.2019 року); грудні - 99,8% (УК №5 від 11.01.2020 року); у січні 2020 року - 100,2% (УК №27 від 12.02.2020 року), лютому - 99,7% (УК №47 від 12.03.2020 року); березні - 100,8% (УК №70 від 11.04.2020 року); квітні - 100,8% (УК №88 від 13.05.2020 року); травні - 100,3% (УК №109 от 11.06.2020 року); червні - 100,2% (УК №134 від 16.07.2020 року); липні - 99,4% (УК №154 від 12.08.2020 року); серпні - 99,8% (УК №176 від 11.09.2020 року), від суми 220 235,72 грн., складає 9 375,73 грн.;

за січень 2019 року:

в період з 01.03.2019 року до 31.08.2020 року: у березні 2019 року - 100,9% (УК №70 від 11.04.2019 року); квітні - 101,0% (УК №87 від 11.05.2019 року); травні - 100,7% (УК №109 від 12.06.2019 року); червні - 99,5% (УК №131 від 12.07.2019 року); липні - 99,4% (УК №153 від 13.08.2019 року); серпні - 99,7% (УК №173 від 11.09.2019 року); вересні - 100,7% (УК 195 від 11.10.2019 року); жовтні - 100,7% (УК №216 від 12.11.2019 року); листопаді - 100,1% (УК №238 від 11.12.2019 року); грудні - 99,8% (УК №5 від 11.01.2020 року); у січні 2020 року - 100,2% (УК №27 від 12.02.2020 року), лютому - 99,7% (УК №47 від 12.03.2020 року); березні - 100,8% (УК №70 від 11.04.2020 року); квітні - 100,8% (УК №88 від 13.05.2020 року); травні - 100,3% (УК №109 от 11.06.2020 року); червні - 100,2% (УК №134 від 16.07.2020 року); липні - 99,4% (УК №154 від 12.08.2020 року); серпні - 99,8% (УК №176 від 11.09.2020 року), від суми 270 661,04 грн., складає 10 118,50 грн.;

за лютий 2019 року:

в період з 01.04.2019 року до 31.08.2020 року: у квітні 2019 року - 101,0% (УК №87 від 11.05.2019 року); травні - 100,7% (УК №109 від 12.06.2019 року); червні - 99,5% (УК №131 від 12.07.2019 року); липні - 99,4% (УК №153 від 13.08.2019 року); серпні - 99,7% (УК №173 від 11.09.2019 року); вересні - 100,7% (УК 195 від 11.10.2019 року); жовтні - 100,7% (УК №216 від 12.11.2019 року); листопаді - 100,1% (УК №238 від 11.12.2019 року); грудні - 99,8% (УК №5 від 11.01.2020 року); у січні 2020 року - 100,2% (УК №27 від 12.02.2020 року), лютому - 99,7% (УК №47 від 12.03.2020 року); березні - 100,8% (УК №70 від 11.04.2020 року); квітні - 100,8% (УК №88 від 13.05.2020 року); травні - 100,3% (УК №109 от 11.06.2020 року); червні - 100,2% (УК №134 від 16.07.2020 року); липні - 99,4% (УК №154 від 12.08.2020 року); серпні - 99,8% (УК №176 від 11.09.2020 року), від суми 195 161,48 грн., складає 5 490,13 грн.;

за березень 2019 року:

в період з 01.05.2019 року до 31.08.2020 року: у травні 2019 року - 100,7% (УК №109 від 12.06.2019 року); червні - 99,5% (УК №131 від 12.07.2019 року); липні - 99,4% (УК №153 від 13.08.2019 року); серпні - 99,7% (УК №173 від 11.09.2019 року); вересні - 100,7% (УК 195 від 11.10.2019 року); жовтні - 100,7% (УК №216 від 12.11.2019 року); листопаді - 100,1% (УК №238 від 11.12.2019 року); грудні - 99,8% (УК №5 від 11.01.2020 року); у січні 2020 року - 100,2% (УК №27 від 12.02.2020 року), лютому - 99,7% (УК №47 від 12.03.2020 року); березні - 100,8% (УК №70 від 11.04.2020 року); квітні - 100,8% (УК №88 від 13.05.2020 року); травні - 100,3% (УК №109 от 11.06.2020 року); червні - 100,2% (УК №134 від 16.07.2020 року); липні - 99,4% (УК №154 від 12.08.2020 року); серпні - 99,8% (УК №176 від 11.09.2020 року), від суми 176 237,96 грн., складає 3 163,77 грн.,

а разом 38 684,97 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції визначена в розмірі 38 684,93 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 14 692,46 грн. збитків.

Згідно з п. 3.13. додаткової угоди №4, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. цього договору), відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7. цього договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином:

якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період (п. 3.13.1. додаткової угоди №4);

якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, відповідач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:

В = (Vф - Vп) х Ц х К, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений позивачем відповідачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 цього договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5 (п. 3.13.2. додаткової угоди №4).

Відповідно до п. 5.7. додаткової угоди №4, відшкодування позивачу вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 цього договору, здійснюється наступним чином:

- позивач на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо відповідач порушив пункт 3.9. цього договору та не надав акт приймання - передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб. м) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1. цього договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 цього договору;

- позивач після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає відповідачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- позивач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати відповідачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

У разі, якщо протягом зазначеного періоду відповідач не відшкодував (не повністю відшкодував) позивачу збитки, відповідач несе відповідальність перед позивачем на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Згідно з п.п. 8 п. 6.2. додаткової угоди №4, відповідач зобов`язаний відшкодовувати позивачу збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13. цього договору.

Відповідно до п.п. 4 п. 6.3. додаткової угоди №4, позивач має право вимагати від відповідача відшкодування позивачу збитків, що виникли через порушення відповідачем умов пункту 2.1. цього договору у разі, якщо відхилення фактично використаних відповідачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.

Вищевказані пункти договору узгоджуються з положеннями п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу (далі - Правила), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 року (далі - НКРЕКП) (із змінами), а саме: відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:

В = (Vф-Vп)хЦхК, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; К - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.

Відповідно до п. 2.1. додаткової угоди №4, позивач передає відповідачу з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений відповідачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 113,642 тис. куб. метрів (сто тринадцять тисяч шістсот сорок два куб. метрів), в тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди): жовтень 2018: 0,4 тис. куб.м., листопад 2018: 17,370 тис. куб.м., грудень 2018: 23,550 тис. куб.м., всього 41,32 тис. куб.м.; січень 2019: 25,787 тис. куб.м., лютий 2019: 20,238 тис. куб.м., березень 2019: 19,997 тис. куб.м., всього 66,022 тис. куб.м.; квітень 2019: 6,3 тис. куб.м., всього 6,3 тис. куб.м.

Судом встановлено, що актом приймання-передачі від 31 березня 2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу в обсязі 19 997 тис. куб.м., на загальну суму 176 237,96 грн., а у квітні 2019 року замовлений природний газ в обсязі 6,300 тис. куб.м. відповідачем не споживався та акт приймання-передачі не підписувався.

Так, відповідач у березні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі більшому на 3,556 тис. куб.м., а у квітні 2019 не споживав природний газ в замовленому обсязі на 6,300 тис. куб.м., як це було узгоджено сторонами, відповідно до п. 2.1. договору.

21 травня 2019 року позивач направив на адресу відповідача акт-претензію №26-1506-19 з вимогою оплатити збитки в сумі 13 304,08 грн.

19 червня 2019 року позивач направив на адресу відповідача акт-претензію №26-2379-19, в якій вимагав у відповідача сплатити збитки в розмірі 16 499,16 грн.

Відповідач відповіді на вищевказані акти-претензії не надав, заборгованість не оплатив.

19 листопада 2019 року позивач направив на адресу відповідача лист щодо перерахунку по акту-претензії №26-2379-19 від 19.06.2019 року, в якому зазначив, що борг відповідача становить 14 692,46 грн.

На момент звернення з позовом, збитки позивача в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Документів, що підтверджували б відшкодування відповідачем збитків перед позивачем, представник відповідача суду також не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у сумі 14 692,46 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 1, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 1 ст. 265, ч. ч. 1, 2 ст. 266, ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України, п. 8 ч. 2 ст. 16, ст. 253, ч. 5 ст. 254, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ст. 610, п. 3 ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 623, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. ч. 2, 3 ст. 120, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" про стягнення заборгованості в сумі 1 228 860,25 грн. та збитків у сумі 14 692,46 грн.

Стягнути з комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" (09200, Київська область, Кагарлицький район, місто Кагарлик, вулиця Миру, будинок 16, ідентифікаційний код 20622074) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) 1 060 756,68 грн. (один мільйон шістдесят тисяч сімсот п`ятдесят шість грн. 68 коп.) основного боргу; 81 002,04 грн. (вісімдесят одну тисячу дві грн. 04 коп.) пені; 48 416,60 грн. (сорок вісім тисяч чотириста шістнадцять грн. 60 коп.) трьох процентів річних; 38 684,93 грн. (тридцять вісім тисяч шістсот вісімдесят чотири грн. 93 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 14 692,46 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот дев`яносто дві грн. 46 коп.) збитків; 18 653,29 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят три грн. 29 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 29.03.2021 року.

Суддя С. Грабець