Рішення № 95840804, 29.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2021Справа № 910/19086/20За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром транс"

про стягнення 43 660 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: без виклику.

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство "Українська залізниця" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром транс" про стягнення з останнього штрафу за неправильно зазначену масу вантажу в сумі 43 660 грн.

Позов мотивований неправильним зазначенням відповідачем у накладній № 44200301 маси вантажу у вагоні № 60910585, у зв`язку з чим позивач на підставі ст. 122 Статуту залізниць України просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 43 660 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

30.12.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем було проведено зважування маси вантажу, тому на підставі цих відомостей ним було вказану масу вантажу в залізничній накладній. Зазначав, що зважування вагону проведене без дотримання п. 10 Правил приймання вантажів до перевезення, оскільки відбувалося шляхом розчепленням вагонів. Також посилався на неправомірність нарахування позивачем штрафу. Зазначив, що у разі встановлення факту порушення відповідачем ст. 122 Статуту, просить зменшити штраф до розміру однієї провізної плати, а саме до 8 732 грн.

Того ж дня відповідач подав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З урахуванням предмету та ціни позову, а також відсутності обставин, що зумовлюють проведення судового засідання з повідомленням сторін, у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

27.01.2021 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві обставин заперечував.

02.03.2021 відповідач подав суду заперечення, в яких просив відмовити у позові.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року зі станції Лихачове Південної залізниці відправником Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром транс" відправлено до станції Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці вантаж - брухт чорних металів, не пойменованих по алфавіту, у вагоні № 60910585, згідно накладної № 44200301.

Відповідно до п. 24 залізничної накладної маса вантажу становить 55 500 кг.

Спосіб визначення маси - на вагонних вагах (150 т) (п. 26 залізничної накладної).

При проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у накладній.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 306 Господарського кодексу України, встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з п. 6 Статуту залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

З наведених норм права вбачається, що між сторонами спору на підставі залізничної накладної виникли правовідносини з перевезення вантажу залізницею.

Спір між сторонами справи виник, внаслідок допущення вантажовідправником, яким є відповідач, порушення, яке полягає у неправильному зазначені у залізничній накладній маси вантажу.

Так, як стверджує позивач, перевіркою встановлено, що фактична маса вантажу у вагоні № 60910585 складає 56 950 кг, тобто на 1 450 кг більша, ніж вказана відповідачем у залізничній накладній.

Відповідно до п. 23 Статуту залізниці відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Як вбачається зі ст. 37 Статуту залізниць та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, (далі - Правил приймання вантажів до перевезення) загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.6 Правил оформлення перевізних документів заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил з урахуванням таких особливостей, зокрема, у графах 24 "Маса вантажу, визначена відправником" та 25 "Маса вантажу, визначена залізницею" зазначається загальна маса вантажу.

Тому доводи відповідача проте, що позивачем було проведено зважування маси вантажу, тому на підставі цих відомостей ним було вказану масу вантажу в залізничній накладній необгрунтовані.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Згідно з 2.3 Правил оформлення перевізних документів у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниці за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Судом встановлено, що у залізничній накладній маса вантажу визначена відправником, тобто відповідачем, (п. 24 накладної).

З пункту 28 залізничної накладної вбачається, що вантаж завантажувався у вагон № 60910585 вантажовідправником - відповідачем.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Аналогічну норму містить ст.129 Статуту залізниць України, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Цією статтею передбачено також, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Правила складання актів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 08.07.2002 за №567/6855, в п. 2 яких зазначено, що комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Пунктом 5.5 Правила оформлення перевізних документів встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Таким чином, обставина невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у накладній, належить до предмету доказування у справі і повинна бути підтверджена комерційним актом.

По прибутті вагону на станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, при переважуванні на вагонних вагах було виявлено, що маса вантажу зазначена у накладній не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні, про що було складено комерційний акт № 450003/238 від 01.06.2020.

Як вбачається з комерційного акта підставою його складення стала невідповідність маси вантажу, який перевозився у вагоні № 60910585, даним, зазначеним вантажовідправником у накладній № 44200301.

З розділу "Д" комерційного акту вбачається, що внаслідок зважування вагону № 60910585 в статичному режимі з повною зупинкою та розчепленням, в присутності заст. ДС Клюева, АРВ Кузьміча, прийомоздавальника Петренка на справних 150тн. вагонних електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол, заводський № 032, які пройшли держповірку 28.12.2019, виявлено вагу брутто-81450 кг, тара по документу - 24500 кг, вага нетто - 56950 кг, що більше ваги зазначеної в документі на 1450 кг. Навантаження вантажу рівномірне, на рівні бортів, вкрито листами заліза, завернуте між собою, марковано вапном. Листове вкриття та маркування не порушені, поглиблень вантажу немає. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті та укручені. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.

Відповідно до п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

З комерційного акту № 450003/238 від 01.06.2020 вбачається, що різниця маси вантажу виникла не у зв`язку з втратою вантажу, а внаслідок невірного визначення відповідачем маси у залізничній накладній.

Допустимим доказом матеріальної відповідальності відповідача (вантажовідправника) є саме комерційний акт.

Доводи відповідача про те, що зважування вагону проведене без дотримання п. 10 Правил приймання вантажів до перевезення, оскільки відбувалося шляхом розчепленням вагонів безпідставні, оскільки п. 10 Правил приймання вантажів, визначено, що метали всіх найменувань зважуються із зупинкою і розчепленням вагонів.

Суд дійшов висновку про те, що цей акт відповідає вимогам законодавства і є допустимим доказом, який засвідчує матеріальну відповідальність Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром транс".

Статтею 24 Статуту залізниць України відзначається, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, В свою чергу, статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порти стягується штраф у розмірі згідно Із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Тому, доводи відповідача про неправомірність нарахування позивачем штрафу необгрунтовані.

З урахуванням викладеного, відповідач, як відправник вантажу, несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, тому вимоги позивача є обґрунтованими і відповідають матеріалам справи та вимогам Статуту.

Отже, враховуючи приписи статей 122, 118 Статуту залізниць України, позивачем нараховано штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що становить 43 660 грн.

Підсумовуючи сукупність встановлених вище фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про застосування до відповідача відповідальності на підставі статей 122, 118 Статуту залізниць України є правомірною, обґрунтованою та документально підтвердженою, і, водночас, відповідачем належними доказами, як того вимагають приписи статей 74 ГПК України, не спростованою.

Відносно доводів відповідача щодо приймання залізницею вагонів, то суд зазначає таке.

Відповідно до норм Статуту, зокрема, який регулює правовідносини, що склалися між сторонами спору, відповідальність за дані, внесені до залізничної накладної несе вантажовідправник, зокрема й що стосується маси вантажу, а залізниця, у свою чергу має право перевіряти відповідність даних, внесених до накладної, з фактичними. Оскільки, вантаж було прийнято залізницею лише шляхом візуального огляду, згідно п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, то залізниця не могла знати про невідповідність маси вантажу, а тому вантаж відправнику не повертався та не переоформлялися нові перевізні документи.

Щодо участі працівників залізниці при зважуванні вагонів, суд вказує, наступне.

Порядок участі працівників залізниці при зважуванні вагонів регулюється Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними - послуги (Тарифне керівництво №1) (затв. наказом №317 від 26.03.2009р Міністерства транспорту та зв`язку України та зареєстровано в Мін`юсті 15.04.2009р за N 340/16356).

Пунктом 3 Розділу 1 Тарифного керівництва №1 встановлено, що державні регульовані тарифи встановлюються на: роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в розділі III цього Збірника. Так, зокрема до розділу III входить пункт 4 "Збір за зважування вантажів або порожніх вагонів (контейнерів) та за участь працівника залізниці у зважуванні й/або видачі вантажу", де в підпункті 4.2 передбачено, що за участь на вимогу вантажовласника працівника залізниці у зважуванні й/або видачі вантажу нараховується збір у розмірі 66,2 грн за перші півгодини і 14,7 грн. за кожні наступні півгодини. Неповні півгодини округлюються до повних.

П. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів встановлено, що усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Таким чином, участь працівника залізниці при зважуванні вагону здійснюється на вимогу вантажовласника, за що сплачується державний регульований тариф, який в свою чергу відображається у накопичувальній картці.

Попри вищевказане, відповідачем не подана письмова вимога на участь працівника залізниці у зважуванні вагону; не подано доказів сплати державного регульованого тарифу за участь працівника залізниці при зважуванні вагону; відсутні у накопичувальній картці відомості про надання такої послуги, як участь працівника залізниці при зважуванні вагону.

Отже, відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних у накладних, несе саме вантажовідправник.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту, а штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушення.

Решта доводів, наведених відповідачем у відзиві не спростовують висновків суду.

Що стосується заявленого Відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу до однієї провізної плати, суд зазначає.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до однієї провізної плати, а саме до 8 732 грн. задоволенню не підлягає.

Таким чином, позов підлягає задоволенню судом повністю в сумі 43 660 грн.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром транс" (03110, м. Київ, вул. Амосова, 4, оф. 11, ідентифікаційний код 41640957) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) штраф сумі 43 660 (сорок три тисячі шістсот шістдесят) грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко