Рішення № 95840771, 18.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.03.2021Справа № 910/12565/20За позовом ОСОБА_1

до 1) ОСОБА_2

2) ОСОБА_3

3) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Косенко Оксани Олександрівни

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "ЕНГРОСС"

про визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача не з`явились

від відповідача 1 не з`явились

від відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_3

від відповідача 3 не з`явились

від відповідача 4 не з`явились

В судовому засіданні 18.03.2021 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 , 3) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Косенко Оксани Олександрівни, 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Енгросс" про визнання недійсним договору, скасування реєстраційної дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір містить ознаки удаваного також не дотримано письмову форму договору, відсутнє вільне волевиявлення дарувальника на вчинення правочину. За таких умов договір є недійсним, а вчинені на підставі нього реєстраційні дії підлягають скасуванню.

Оскільки, сторонами у справі визначено в тому числі фізичних осіб, ухвалою від 31.08.2020 для встановлення місця проживання відповідачів, суд звернувся до Головного управління ДМС у Харківській області із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016 та до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_3 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016.

11.09.2020 надійшла відповідь на запит щодо місця проживання ОСОБА_3

15.09.2020 через канцелярію суду надійшла відповідь на запит щодо місця проживання ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 21.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.10.2020.

06.10.2020 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона підтримує позовні миги, вказуючи, що нею не повідомлялось товариство про бажання подарувати частку у його статутному капіталі і вона не мала відповідного наміру. Оскаржуваний договір вчинений під впливом обману і за своєю суттю є договором купівлі-продажу, а не дарування, проте кошти за відчужену частку відповідачем-1 не були отримані від відповідача-2

22.10.2020 підготовче засідання не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Усатенко І.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 26.11.2020 підготовче засідання призначено на 14.12.2020.

14.12.2020 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, наголошує, що договір дарування укладений у письмовій формі з проставленням підписів контрагентів на кожному аркуші договору. Сторонами при укладанні спірного договору було дотримано всіх вимог законодавства і відповідно спірний правочин не містить ознак удаваного чи такого, що укладений без волевиявлення сторін, а тому відсутні підстави для його недійсності.

14.12.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 21.12.2020.

09.12.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

21.12.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 21.01.2021.

Ухвалою суду від 21.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті на 18.02.2021.

В судовому засіданні 18.02.2021 оголошено перерву до 18.03.2021.

05.03.2021 через канцелярію суду від відповідача 4 надійшли додаткові пояснення, в яких він просить позов задовольнити та вказує, що відповідач-1, 2 не направляли йому заяв про укладення чи про намір укласти договір дарування.

10.03.2021 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення, в яких він підтримує позовні вимоги та вказує, що сторонами договору товариство не повідомлялось про намір укласти спірний договір.

Щодо поданої відповідачем заяви про визнання позову.

Відповідно до ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З огляду на заявлений предмет позову, суд вважає, визнання відповідачем позову, порушує законні права та інтереси третіх осіб, а тому вбачає необхідність у розгляді справи по суті і відмовляє у прийнятті заяви про визнання позову відповідачем-1.

В судове засідання 18.03.2021 представники позивача та відповідачів 1, 3, 4 з`явились, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 14.01.2021 представник відповідача заперечував проти задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Представники відповідача підтримали заперечення проти позову з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представники відповідача просили у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2006 було здійснено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Енгросс", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що станом на 22.04.2020 учасниками товариства були: ОСОБА_5 - 10%; ОСОБА_6 - 40%; ОСОБА_1 - 35%; ОСОБА_2 - 5%; ОСОБА_3 - 10% статутного капіталу товариства.

Між громадянкою ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдарована) укладено договір дарування частки у статутному капіталі товариства 24.04.2020.

Згідно п. 1 договору дарувальник має намір передати безоплатно у власність обдарованої частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Енгросс", код ЄДРПОУ 34345652, що знаходиться за адресою: 03170, м. Київ, Святошинський район, вулиця Михайла Драй-Хмари, будинок 44, офіс 77; розмір статутного капіталу 1000000,00 грн; дата первинної реєстрації товариства 19.04.2006.

Дарувальник бажає подарувати частку у статутному капіталі товариства у розмірі 5%, номінальна вартість якої складає 50000,00 грн, ринкова вартість частки на дату укладення цього договору складає 50000,00 грн (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.2.3 договору частка на дату укладення цього договору є повністю оплаченою. В дату підписання цього договору частка не є предметом будь-якого договору застави або інших договорів забезпечення для забезпечення належного виконання обов`язків дарувальника та/або третіх осіб за будь-якими цивільно-правовими зобов`язаннями; та не є арештовано, подарованою, проданою, орендованою, не перебуває у податковій заставі, або не є іншим способом відчуженою на підставі будь-яких договорів або угод, укладених між дарувальником та третім особам, або на підставі рішень державних чи судових органів.

Дарувальник та обдарована є фізичними особами із повною цивільною дієздатністю, усвідомлюють значення своїх дій і бажають настання наслідків, передбачених цим договором; дарувальник перебуває у зареєстрованому шлюбі на дату підписання цього договору, тому до даного договору додається нотаріально посвідчена заява чоловіка дарувальника, який підтверджує свою згоду із діями дружини, яка безоплатно дарує свою частку у розмірі 5% у ТОВ "Юридична компанія "Енгросс". В дату підписання цього договору товариство не перебуває у процедурі банкрутства чи санації; дарувальнику не відомо про будь-які потенційні та/або існуючі судові спори предметом розгляду яких є запровадження процедури банкрутства товариства; статутом товариства не передбачено обов`язок учасника, який має намір подарувати свою частку, провести будь-які попередні переговори з іншими учасниками товариства щодо умов дарування належної йому частки; дарувальник цим запевняє та гарантує, що установчими документами товариства не передбачено обов`язок отримувати попередню згоду інших учасників товариства на укладення цього договору; дарувальник запевняє, що в дату підписання цього договору він не є учасником будь-якого корпоративного договору або інших договорів про реалізацію прав учасників, укладеного між дарувальником та іншими учасниками товариства; обдарований гарантує, що має всі необхідні повноваження на укладення цього договору (п. 1.5 договору)

Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору сторонами погоджено, що обдарована отримує у власність частку з моменту вступу у юридичну силу цього договору. Момент переходу права власності на частку від дарувальника до обдарованого має бути оформлений двостороннім актом приймання-передачі, а підписи на такому акті мають бути нотаріально посвідчені.

Впродовж 5 робочих днів від дати підписання акта обдаровувана зобов`язується самостійно підготувати пакет документів та подати його для державної реєстрації змін до відомостей про товариство, що містяться в ЄДР, і щодо включення обдаровуваної до складу учасників товариства у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Впродовж 2 календарних днів від дати завершення реєстрації обдаровувана має повідомити товариство засобами комунікації, що вказані в ЄДР, щодо реєстрації обдаровуваної в якості нового учасника товариства (п. 3.1, 3.2 договору).

До матеріалів справи також долучено акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Енгросс" від 24.02.2020, справжність підписів на якому посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сипачовим І.М. , зареєстровано в реєстрі за № 220-221. Відповідно до вказаного акту громадянка України ОСОБА_2 передає, а громадянка України ОСОБА_3 приймає частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Енгросс" в обсязі 5% статутного капіталу товариства, що становить 50000,00 грн. Зазначена частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Енгросс" передається ОСОБА_3 згідно з умовами договору дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Енгросс" від 24.02.2020.

Також до матеріалів справи долучено заяву від 24.04.2020 громадянина України ОСОБА_7 чоловіка ОСОБА_2 про надання згоди його дружині подарувати частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Енгросс" ОСОБА_3 . Справжність підпису на заяві посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сипачовим І.М. , зареєстровано в реєстрі за № 213.

До матеріалів справи долучено заву від 25.03.2020 ОСОБА_2 , якою вона повідомляє про своє бажання передати безоплатно належну їй частку 5% у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Енгросс" ОСОБА_3 . В заяві повідомлено, що рішення відповідає інтересам ОСОБА_2 та не є тиском з боку третіх осіб. Справжність підпису посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавінда Н.О. , зареєстровано в реєстрі за № 903.

ОСОБА_3 подала заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу 27.04.2020 про включення її до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Енгросс" та відповідно виключення ОСОБА_2 зі складу учасників товариства.

Спір у справі виник в зв`язку з тим, що спірним договором було порушено переважне право позивача на купівлю частки. На думку позивача сторонами не дотримано вимог до письмової форми договору та не повідомлено учасників та товариство про намір відчужити частку, договір має ознаки удаваного правочину і підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст. 717, 718 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ст. 719 ЦК України договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Договір дарування майнового права та договір дарування з обов`язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним. Договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається у письмовій формі. Передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно. Договір дарування валютних цінностей фізичних осіб між собою на суму, яка перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже договір дарування має укладатись у письмовій формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Оскільки, до матеріалів справи і позивачем і відповідачем долучено належним чином засвідчені копії договору дарування від 24.04.2020, суд вбачає, що сторонами було дотримано вимоги щодо вчинення вказаного правочину у письмовій формі.

Висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.10.2019 № 909/1294/15 щодо письмової форми правочину дарування, на які посилається позивач стосуються інших правовідносин, та не заперечують і не спростовують тих обставин, що дотримання сторонами письмової форми договору, як вона визначена у Цивільному Кодексі України, є вчиненням правочину у письмовій формі.

Щодо переважного права учасника на придбання частки товариства.

За ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із ч. 1 ст. 147 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають такі права: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; 2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; 3) брати участь у розподілі прибутку товариства; 4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість. Учасник товариства може встановити вимогу нотаріального засвідчення справжності власного підпису під час прийняття рішень з питань діяльності відповідного товариства та/або вимогу нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є частка такого учасника у статутному (складеному) капіталі відповідного товариства, та скасувати таку вимогу, відомості про що вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному законом. Така вимога учасника чи скасування учасником цієї вимоги є одностороннім правочином і підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню. Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законом та статутом товариства.

Згідно ст. 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою. Учасник товариства може встановити вимогу нотаріального посвідчення правочину з відчуження, застави частки такого учасника у статутному капіталі відповідного товариства та скасувати таку вимогу, відомості про що вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному законом. Така вимога учасника, а також скасування учасником цієї вимоги є одностороннім правочином та підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, учаснику надано право відчуження своєї частки як оплатно так і безоплатно. В даному випадку відчуження відбулось безоплатно, шляхом укладення договору дарування.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі. Якщо кілька учасників товариства скористаються своїм переважним правом, вони придбавають частку (частину частки) пропорційно до розміру належних їм часток у статутному капіталі товариства. Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства. Якщо учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, отримав від іншого учасника письмову заяву про намір скористатися своїм переважним правом, такі учасники зобов`язані протягом одного місяця укласти договір купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки). У разі ухилення продавця від укладення договору купівлі-продажу покупець має право звернутися до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу частки (її частини) укладеним на запропонованих продавцем умовах. У разі ухилення покупця від укладення договору купівлі-продажу продавець має право реалізувати свою частку третій особі на раніше повідомлених учасникам товариства умовах. Учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік. Статутом товариства може встановлюватися інший порядок реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, відмови від реалізації переважного права учасників товариства. Статутом може встановлюватися, що учасники товариства не мають переважного права. Статутом також може бути передбачений обов`язок учасника товариства, який має намір продати частку (частину частки) третій особі, провести спершу переговори щодо її продажу з іншими учасниками товариства. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Якщо продаж частки (частини частки) у статутному капіталі товариства здійснюється на аукціоні (публічних торгах) відповідно до закону, переважне право учасника товариства не застосовується. Переважне право учасника товариства не застосовується у разі, якщо це передбачено корпоративним договором, стороною якого є такий учасник.

Отже, переважне право учасника на придбання частки іншого учасника товариства розповсюджується на правовідносини у разі оплатного її відчуження.

Оскільки, в даному випадку відчуження відбулось шляхом укладення договору дарування на безоплатній основі, то у інших учасників не виникли переважного права на придбання частки ОСОБА_2 .

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 ЦК України).

За приписом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Учасниками справи не було надано доказів того, що сторонами було вчинено удаваний правочин, який приховував купівлю-продаж. Крім того, як вказує ОСОБА_2 , нею не отримувались кошти від ОСОБА_3 за відчужену частку, що спростовує в тому числі доводи про удаваність правочину.

Суд також зазначає, що твердження ОСОБА_2 , що вона не мала наміру укладати спірний договір не підтверджено жодними доказами, оскільки, на спірному договорі міститься її підпис, її чоловік надав нотаріально посвідчений дозвіл на укладення спірного правочину, нею підписано акт приймання-передачі подарованого майна, підпис на якому посвідчений нотаріально. Отже, долучені до матеріалів справи докази спростовують доводи про не усвідомлення дій та відсутність наміру укладати договір дарування.

Повідомлення чи не повідомлення сторонами договору товариства про намір його укладення і в подальшому про його укладення не впливають на дійсність договору.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів, в зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Проте позивачем не було надано належних, допустимих та вірогідних доказів в підтвердження позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно приписів ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за позовні вимоги, в задоволенні яких судом було відмовлено, залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 , 3) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Косенко Оксани Олександрівни (01033, м. Київ, вул Тарасівська, 16, оф. 50), 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Енгросс" (03170, м. Київ, вул Драй-Хмари, будинок 44, офіс 77, ідентифікаційний код 34345652) про визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі ТОВ "ЮК "Енгросс" від 24.04.2020 та скасування реєстраційної дії від 29.04.2020 № 10721070017025928, вчиненої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О.О. про зміну складу учасників ТОВ "ЮК "Енгросс" - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.03.2021

Суддя І.В. Усатенко