Рішення № 95840767, 29.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2021Справа № 910/11081/20Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"

про стягнення 19 481,20 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення 19 481,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту «Пряме врегулювання до автоцивілки» № 06-TR\АМ-4504390 від 07.07.2018, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.08.2020 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що згідно з розрахунком, складеним спеціалістом відповідача, коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу складає 0,48, оскільки пошкоджений транспортний засіб відновлювався до моменту даної ДТП, у зв`язку з чим, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 29 133,80 грн., яка і була сплачена відповідачем на користь позивача.

31.08.2020 представником позивача подано відповідь на відзив, у якому позивач зазначає, що відповідач посилається на розрахунок коефіцієнта фізичного зносу здійсненого особою, яка не є суб`єктом оцінки майна, а також на роздруківки про участь застрахованого автомобіля у інших ДТП з невідомих джерел.

10.09.2020 представником відповідача подано клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи, у якому відповідачем зокрема заявлено клопотання про призначення справи до розгляду в порядку загального позовного провадження в обґрунтування якого відповідач зазначає про необхідність призначення у даній справі автотоварознавчої експертизи, з метою визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «КІА Optima», державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП 08.10.2018.

17.09.2020 представником позивача подано заперечення на клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 дана справа визнана малозначною, для якої пріоритетним є швидке вирішення справи, вона не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, у зв`язку з чим підстави для розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження відсутні.

Водночас, суд звертає увагу на те, що процесуальні права учасників справи, зокрема, право на заявлення клопотань не обмежується у спрощеному позовному провадженні, а тому відповідач жодним чином не позбавлений такого права під час розгляду справи № 910/11081/20 в порядку спрощеного позовного провадження.

За таких підстав, заява відповідача про призначення розгляду справи в порядку загального позовного провадження задоволенню не підлягає.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 призначено у даній справі судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

26.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов лист від Заступника директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз із клопотанням судових експертів № 2591820-54 про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 поновлено провадження у справі № 910/11081/20, клопотання судового експерта про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи задоволено частково, зобов`язано сторін надати суду в двотижневий строк для подальшого направлення судовому експерту: кольорові фотознімки пошкодженого КТЗ в оригінальному цифровому форматі; інформацію щодо перебування досліджуваного КТЗ у попередніх ДТП, проведених капітальних ремонтах та наявних вузлах і агрегатах, які потребували ремонту або заміни на момент перед ДТП; інформацію про виконання оновлення складових, наявність корозійних пошкоджень кузову досліджуваного КТЗ, його пробіг (станом на дату ДТП), встановлене додаткове обладнання із зазначенням: дати виготовлення та установки, а також ціни придбання, тощо, в іншій частині клопотання судового експерта про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи відхилено, провадження у справі № 910/11081/20 зупинено до одержання результатів експертизи.

11.03.2021 до Господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/11081/20 з висновком судового експерта.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 поновлено провадження у справі № 910/11081/20 та запропоновано учасникам справи ознайомитись з висновком судового експерта та надати у строк до 25.03.2021 відповідні пояснення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.07.2018 між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - страховик, позивач) та ОСОБА_1 (страхувальник), укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Пряме врегулювання до автоцивілки» № 06-TR/АМ-4504390, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля «КІА Optima», державний номерний знак НОМЕР_1 .

За приписами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути зокрема майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Як встановлено в ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

08.10.2018 близько 19 години 05 хвилин по вул. Новокостянтинівській, 8, в м. Києві, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки «ГАЗ» держаний номерний знак НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «КІА Optima» д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався в попутному напрямку з правої сторони, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 14.12.2018 у справі №758/13883/18 встановлено порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до Звіту про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «КІА Optima» (державний номерний знак НОМЕР_1 ) № 90-D/45/2, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «КІА Optima», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 45 942,93 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно з Рахунком на оплату по замовленню № 2619 від 01.11.2018, виставленим страхувальнику станцією технічного обслуговування ФОП Сайко Т.П., вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «КІА Optima», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 44 615,00 грн.

Позивач з урахуванням умов Договору обов`язкового страхування наземного транспорту, склав страховий акт № СТ/18/0253 від 21.11.2018, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «КІА Optima», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 44 615,00 грн.

В подальшому, в ході відновлювального ремонту автомобіля марки «КІА Optima», д.н.з. НОМЕР_1 було виявлено додаткові пошкодження, за результатами чого станцією технічного обслуговування ФОП Сайко Т.П. виставлено рахунок на оплату по замовленню № 167 від 25.01.2019 на суму 3 000,00 грн., з урахуванням чого позивачем складено страховий акт № СТ/18/0253/ від 06.02.2019, відповідно до якого додатково призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 3 000,00 грн.

Позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - відповідач) із Регресною вимогою № 03/3541 від 14.12.2018 на суму 44 615,00 грн. та Заявою на виплату страхового відшкодування (доплата) № 03/2188 від 29.05.2020, у якій просив повідомити детальний розрахунок суми вже виплаченого страхового відшкодування в розмірі 28 133,80 грн. та просив здійснити повну виплату суми в розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову зазначає, що згідно з розрахунком, складеним спеціалістом відповідача, коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу складає 0,48, оскільки пошкоджений транспортний засіб відновлювався до моменту даної ДТП, у зв`язку з чим, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «КІА Optima» д.н.з. НОМЕР_1 з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 29 133,80 грн., яка і була сплачена відповідачем на користь позивача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об`єкти страхування, види обов`язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

З урахуванням наведеного, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія ПЗУ Україна» виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримало від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «ГАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням ОСОБА_2 .

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «ГАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , відшкодовується ним як володільцем цього транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність осіб внаслідок експлуатації автомобіля марки «ГАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/008807409.

За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, оскільки ОСОБА_2 експлуатувала автомобіль марки «ГАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована відповідачем.

Спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

При цьому, як передбачено в п. 1.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика), методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин (п. 1.3. Методики).

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики).

Відповідно до вимог пункту 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;

Е З - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов`язковим.

Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відповідно до п. 7.39 Методики, винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що згідно з розрахунком, складеним спеціалістом відповідача, коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу складає 0,48, оскільки пошкоджений транспортний засіб відновлювався до моменту даної ДТП, у зв`язку з чим, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 29 133,80 грн., яка і була сплачена відповідачем на користь позивача.

Позивач в свою чергу зазначає, що відповідач посилається на розрахунок коефіцієнта фізичного зносу здійсненого особою, яка не є суб`єктом оцінки майна, а також на роздруківки про участь застрахованого автомобіля у інших ДТП з невідомих джерел.

Таким чином, враховуючи наявність суперечностей щодо значення коефіцієнту фізичного зносу, існує спір щодо дійсного розміру страхового відшкодування, яке відповідач зобов`язаний сплатити позивачу у зв`язку із настанням спірної ДТП, в зв`язку з чим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 призначено у даній справі судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експерта поставлено наступне питання: Яка вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу марки «Kia Optima», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 08.10.2018 близько 19 год. 05 хв. по вул. Новокостянтинівській, 8, в м. Києві, за участю транспортних засобів марки «ГАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 та «Kia Optima» д.н.з. НОМЕР_1 ?. Витрати за проведення експертизи покладено на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування".

11.03.2021 до Господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/11081/20 з висновком судового експерта.

Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

З висновку судового експерта № 4049/21-54 від 25.02.2021 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи у господарській справі № 910/11081/20 вбачається, що вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу марки «КІА Optima», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 08.10.2018 близько 19-05 год. по вул. Новокостянтинівській, буд. 8, в м. Києві, за участю транспортних засобів марки «Газ» д.н.з. НОМЕР_2 та «КІА Оптіма» д.н.з. НОМЕР_1 складала 22 187,22 грн.

Водночас, факт включення або не включення ПДВ до визначеної суми залежить від форми оподаткування суб`єктів господарської діяльності, які надають послуги з проведення ремонту КТЗ, реалізації складових, матеріалів тощо.

Статтею 86 ГПК України унормовано, що:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Таким чином висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, за наведених у сукупності обставин та наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що у відповідача, у зв`язку з настанням страхового випадку (ДТП), виник обов`язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком, і в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з виплатою страхового відшкодування у розмірі 22 187,22 грн., а отже, у відповідача, з урахуванням вже виплаченою відповідачем до звернення позивача з позовом до суду суми страхового відшкодування в розмірі 28 133,80 грн., сплата якої визнається обома сторонами, відсутній обов`язок з відшкодування заявленої позивачем до стягнення різниці у розмірі 19 481,20 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору та витрат по оплаті судової експертизи на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код: 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154; ідентифікаційний код: 33908322) витрати по оплаті судової експертизи у розмірі 6 210 (шість тисяч двісті десять) грн. 72 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 29.03.2021

Суддя О.А. Грєхова