Рішення № 95840723, 16.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2021Справа № 910/256/20Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ципки А.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Першого заступника керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг України у Київській області

до 1) Київської обласної державної адміністрації

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварська транспортна компанія"

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди

Представники:

від позивача: Білоконь І.А.

від відповідача 1: Пільчевська Ю.В.

від відповідача 2: Саченок В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг України у Київській області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварська транспортна компанія" про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди.

Відповідно до заявлених позовних вимог перший заступник керівника Броварської місцевої прокуратури просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 221 від 18.03.2010 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Броварська транспортна компанія»; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221284000:03:001:0002, площею 2,4000 га укладений Київською обласною державною адміністрацією в особі Броварської районної державної адміністрації Київської області з ТОВ «Броварська транспортна компанія» від 25.03.2015; стягнути з відповідачів фактично понесені судові витрати на користь прокуратури Київської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 (суддя Демидов В.О.) позовну заяву першого заступника керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг України у Київській області залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

11.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з доданими до неї документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 (суддя Демидов В.О.) закрито провадження у справі № 910/256/20.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у справі № 910/256/20 про закриття провадження у справі скасовано, справу направлено для розгляду по суті до Господарського суду міста Києва.

29.09.2020 матеріали справи № 910/256/20 повернулися до Господарського суду міста Києва.

За наслідками проведеного повторного автоматизованого розподілу справу №910/256/20 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В.

За змістом ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 суд ухвалив: прийняти справу № 910/256/20 до розгляду; підготовче засідання призначити на 03.11.2020.

У підготовче засідання 03.11.2020 прибули представники позивача та відповідача 1. Представники відповідача 2 в підготовче засідання не прибули.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 01.12.2020.

16.11.2020 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшов відзив та клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

У підготовче засідання 01.12.2020 прибули представники позивача та відповідача 1. Представники відповідача 2 в підготовче засідання не прибули.

Представник відповідача 1 подав додаткові письмові пояснення.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 26.01.2021.

15.12.2020 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшло клопотання про долучення доказів.

11.01.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовче засідання 26.01.2021 прибули представники сторін.

З метою надання представнику відповідача 2 можливості ознайомитися з матеріалами справи, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 02.02.2021.

29.01.2021 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовче засідання 02.02.2021 прибули представники сторін.

У підготовчому засіданні 02.02.2021 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.02.2021.

У судове засідання 23.02.2021 прибули представники сторін.

У судовому засіданні оголошено перерву до 16.03.2021.

12.03.2021 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.

У судове засідання 16.03.2021 прибули представники сторін.

За наслідками розгляду клопотання відповідача 2 про залишення позову без розгляду, судом відмовлено у його задоволенні з підстав, що будуть викладені в мотивувальній частині рішення.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, представники відповідачів проти задоволення позову заперечили.

У судовому засіданні 16.03.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням № 221 від 18.03.2010 Київської обласної державної адміністрації «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Броварська транспортна компанія» затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для розміщення придорожнього автомобільного комплексу в адмінмежах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області за межами населеного пункту та надано в оренду вказану земельну ділянку площею 2, 4000 га вздовж автомобільної дороги Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 25+820 (праворуч) в адмінмежах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області.

Вказаним розпорядженням доручено Броварській районній державній адміністрації укласти та підписати від імені Київської обласної державної адміністрації договір оренди земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Броварська транспортна компанія».

25.03.2015 між Київською обласною державною адміністрацією в особі Броварської районної державної адміністрації Київської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Броварська транспортна компанія» (орендар) було укладено договір оренди землі (Договір), відповідно до п.1.1 якого орендодавець згідно з розпорядженням №221 від 18.03.2010 Київської обласної державної адміністрації надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,4000 га для будівництва автозаправочного комплексу, станції технічного обслуговування, TIR-кемпінгу з готельним комплексом, авто мийки, складських приміщень вздовж автомобільної дороги Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 25+820, за адресою: Київська область, Броварський район, на території Княжицької сільської ради. Кадастровий номер земельної ділянки 3221284000:03:001:0002.

За умовами п. 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,4000 га для для будівництва автозаправочного комплексу, станції технічного обслуговування, TIR-кемпінгу з готельним комплексом, авто мийки, складських приміщень вздовж автомобільної дороги Київ - Чернігів - Нові Яриловичі км 25+820, угіддя - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У п. 5 Договору вказано, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки управління Держземагенства у Броварському районі Київської області становить 823680 грн.

Договір укладено строком на двадцять п`ять років Після закінчення строку дії цього договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку його дії письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору).

Згідно з п. п. 9, 10 Договору орендна плата вноситься орендарем в національній валюті України у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 82368 грн за рік. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Орендна плата вноситься у безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця в сумі 82368 грн не пізніше тридцять першого грудня поточного року (п. 11 Договору).

У п. 43 Договору зазначено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Із доданого до матеріалів справи витягу №41640163 від 03.08.2015 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію прав та їх обтяжень вбачається, що право Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська транспортна компанія» на користування земельною ділянкою кадастровий номер 3221284000:03:001:0002 було зареєстровано землекористувачем 28.07.2015.

Одночасно, Розпорядженням № 1351 від 09.10.2009 Броварської районної державної адміністрації Київської області «Про затвердження технічної документації із землеустрою та виготовлення державного акта на право постійного користування землею Службі автомобільних доріг у Київській області в межах Княжицької сільської ради за межами населеного пункту» було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо передачі у постійне користування земельної ділянки Службі автомобільних доріг у Київській області під розміщення існуючої автомобільної дороги «Північно-східний обхід міста Києва» в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, розроблену Товариством з обмеженою відповідальністю «Український центр реконструкції та розвитку». Вказаним Розпорядженням вирішено виготовити державний акт на право постійного користування землею, на якій розташована автомобільна дорога «Північно-східний обхід міста Києва» в адміністративних межах Княжицької сільської ради Броварського району Київської області за межами населеного пункту площею 62,1112 га під дорогою. Після реєстрації та видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Службі автомобільних доріг у Київській області, Управлінню Держкомзему у Броварському районі Київської області внести зміни до земельно-кадастрової документації.

15.09.2010 Службі автомобільних доріг у Київській області видано державний акт серії ЯЯ №153825 на право постійного користування земельною ділянкою площею 62, 1112 га, яка розташована у Київській області, Броварський район, Княжицька сільська рада, за межами населеного пункту з цільовим призначення під розрощення існуючої автомобільної дороги.

Державний акт серії ЯЯ №153825 від 15.09.2010 зареєстровано в книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за №031094000001.

Відповідно до Листа №01-01/390 від 11.05.2016 Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» координати кутів повороту межі земельної ділянки з кадастровим номером 3221284000:04:013:0080, наданої Службі автомобільних доріг Київської області, накладені на наявні в архіві КДП «Київгеоінформатика» картографічні матеріали. На земельну ділянку Служби автомобільних доріг Київської області частково накладається, в тому числі, земельна ділянка з кадастровим номером №3221284000:03:001:0002 на 1,7100 га.

Відповідно до заявлених позовних вимог перший заступник керівника Броварської місцевої прокуратури просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 221 від 18.03.2010 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Броварська транспортна компанія»; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221284000:03:001:0002, площею 2,4000 га укладений Київською обласною державною адміністрацією в особі Броварської районної державної адміністрації Київської області з ТОВ «Броварська транспортна компанія» від 25.03.2015; стягнути з відповідачів фактично понесені судові витрати на користь прокуратури Київської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що розпорядження, яким земельну ділянку з кадастровим номером 3221284000:03:001:0002 було відведено у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Броварська транспортна компанія», та договір оренди, укладений на підставі означеного розпорядження є незаконними, оскільки вони порушують розпорядження Кабінету Міністрів України № 326-р від 22.02.2008, при цьому, Службою автомобільних доріг Київської області, як постійним користувачем земельної ділянки кадастровий номер 3221284000:04:013:0080, заяви про припинення постійного користування в частині земельної ділянки в межах площі накладення не надавалось. Вказані обставини у сукупності і стали підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечують та, зокрема, зазначають наступне:

- у даній справі відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави;

- станом на момент видання розпорядження № 221 від 18.03.2010 Служба автомобільних доріг України не набула права постійного користування земельною ділянкою, на яку частково накладається спірна земельна ділянка;

- набувши права постійного користування, Служба автомобільних доріг у Київській області подала клопотання до Київської обласної державної адміністрації від 27.09.2016 № 06с/34/01, яким дала згоду на зменшення площі постійного користування для усунення перетинів зі спірною земельною ділянкою, відтак, звернення до суду з даним позовом є безпідставним, оскільки, права Служби автомобільних доріг у Київській області не порушені;

- позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Служба автомобільних доріг у Київській області (далі - Служба) є державною організацією, що належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України (далі - Укравтодор), яке відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 456/2011 «Про Положення про Державне агентство автомобільних доріг України» (що був чинним на момент виявлення порушення) є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України.

Відповідно до Положення, метою діяльності Служби є організація утримання в належному технічному стані та розвиток мережі автомобільних доріг загального користування, мостів та штучних споруд, створення умов для безперервного та безпечного руху транспорту на них, задоволення потреб народного господарства та населення України в удосконаленні і раціональному розвитку дорожньої інфраструктури, що обслуговується.

Відповідно до вказаної мети, на Службу покладаються завдання щодо організація виконання положень Закону України "Про дорожній рух" та правил в частині охорони автодоріг, мостів та інших штучних споруд та взаємодія з органами місцевого самоврядування у вирішенні питань, пов`язаних з функціонуванням та розвитком автомобільних доріг у регіоні.

Перший заступник керівника Броварської місцевої прокуратури зазначає, що Протоколом огляду місця події від 01.03.2019, який був проведений за участю спеціаліста-геодезиста зафіксовано факт накладення спірної земельної ділянки (земельної ділянки, що передана в оренду відповідачу 2) на землі транспорту, що перебувають в користуванні Служби автомобільних доріг у Київській області.

Крім того, враховуючи вищевикладені обставини, прокурором внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42018111130000082 від 16.03.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Так, листом № 06с/1604 від 06.05.2019 Служба автомобільних доріг у Київській області повідомила, що про передачу в оренду ТОВ «Броварська транспортна компанія» земельної ділянки з кадастровим номером 3221284000:03:001:0002, яка накладається на землі транспорту, користувачем яких є Служба автомобільних доріг у Київській області останній стало відомо у грудні 2016 року, у зв`язку із залученням в якості третьої особи у судовому процесі.

Разом з тим, незважаючи на порушення інтересів держави та наявність повноважень щодо реагування на вказані порушення, Службою автомобільних доріг України у Київській області не вжито жодних заходів реагування.

Листом № 2936вих19 від 16.04.2019 Броварська місцева прокуратура повідомила Службу автомобільних доріг у Київській області про те, що нею підготовлено позов і інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Київській області до Київської обласної державної адміністрації, ТОВ «Броварська транспортна компанія» про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору оренди землі у зв`язку з порушенням Київською обласною державною адміністрацією при прийнятті розпорядження № 221 від 18.03.2010 вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 20, 116, 149 Земельного кодексу України.

Таким чином, з огляду на те, що прокуратурою було дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», враховуючи, що матеріали справи не містять доказів звернення компетентного органу до суду, при цьому зі змісту листа № 06с/1604 від 06.05.2019 вбачається, що про факт порушення Службі автомобільних доріг у Київській області було відомо ще у 2016 році, суд приходить до висновку, що звернення Першого заступника керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг України у Київській області до суду з даним позовом є обґрунтованим.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для залишення позову у справі № 910/256/20 без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України (позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою посадове становище якої не вказано), оскільки, судом встановлено наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, а, відтак, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача 2 про залишення позову без розгляду.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Так, зі змісту наведеної норми вбачається, що право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності відповідного рішення зазначених органів і тільки в межах, визначених в цих рішеннях.

За змістом ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з положеннями ч. 1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Тобто, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що розпорядження № 221 від 18.03.2010 Київської обласної державної адміністрації було видано вказаним органом у межах повноважень, наданих чинним законодавством.

Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.

Частиною 2 статті 249 Господарського кодексу України передбачено, що у разі прийняття органом державної влади або органом місцевого самоврядування акта, що не відповідає законодавству, і порушує права чи законні інтереси суб`єкта господарювання, останній відповідно до статті 20 цього Кодексу має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним.

Тобто, при зверненні до суду з вимогами про визнання незаконним та скасування розпорядження Київської обласної державної адміністрації «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Броварська транспортна компанія» №221 від 18.03.2010, позивачем має бути доведено невідповідність такого розпорядження нормам чинного законодавства та факт порушення унаслідок його прийняття прав чи законних інтересів заявника.

За приписами ст. 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

До земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту (ст. 67 Земельного кодексу України).

За приписами ст. 71 Земельного кодексу України до земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об`єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту. До земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв`язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме: а) паралельні об`їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з`їзди; б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об`єкти служби дорожнього сервісу; в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами; г) захисні насадження.

Положеннями статті 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч. 1 ст. 141 вказаного нормативно-правового акту підставами припинення права користування земельною ділянкою є, в тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Як зазначалось вище, державний акт серії ЯЯ №153825 на право постійного користування земельною ділянкою №3221284000:04:013:0080 було видано Службі автомобільних доріг у Київській області 15.09.2010.

Одночасно, оспорюване розпорядження № 221 Київської обласної державної адміністрації «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Броварська транспортна компанія» було видано 18.03.2010, тобто, до моменту набуття Службою автомобільних доріг у Київській області права постійного користування на земельну ділянку кадастровий номер 3221284000:04:013:0080.

Вказане свідчить про те, що на момент видання розпорядження № 221 від 18.03.2010 Служба автомобільних доріг у Київській області ще не набула права постійного користування земельною ділянкою, а отже, не мала прав постійного землекористувача, тобто, ніяким чином не могла подавати заяви про припинення права постійного користування у розумінні статті 141 Земельного кодексу України.

Більше того, матеріали справи містять Лист-погодження від 14.11.2006, відповідно до якого Служба автомобільних доріг у Київській області розглянувши заяву (клопотання) ТОВ «Броварська транспортна компанія» стосовно розміщення автозаправного комплексу, станцій технічного обслуговування, TIR-кемпінгу з готельним комплексом, авто мийки, складських приміщень на земельній ділянці шляху Київ-Чернігів-Нові Яриловичі км 25+820 праворуч - не заперечує щодо вилучення із землекористування Служби автомобільних доріг у Київській області земельної ділянки площею 2,59 та надання її у користування ТОВ «Броварська транспортна компанія» для будівництва та обслуговування зазначеного об`єкта (термін надання в користування 25 років).

Також, Служба автомобільних доріг у Київській області звернулася до Київської обласної державної адміністрації з клопотанням № 06с/34/01 від 27.09.2016 про надання згоди на зменшення площі постійного користування з 62,1112 га до 60,3246 га (площа земельної ділянки після усунення перетину) та до ТОВ «Земком» з клопотанням № 06с/3400 від 27.09.2016 про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та внесення змін в конфігурацію земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні, для усунення перетинів із земельною ділянкою ТОВ «Броварська транспортна компанія».

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідачів про те, що станом на дату прийняття розпорядження № 221 (18.03.2010), спірне розпорядження не порушувало прав Служби автомобільних доріг України, як постійного землекористувача, оскільки, вона таких прав ще не набула. Разом з тим, наявні в матеріалах справи листи та погодження щодо вилучення із землекористування Служби автомобільних доріг у Київській області земельної ділянки площею 2,59 га для усунення перетинів із земельною ділянкою ТОВ «Броварська транспортна компанія» та подальшого передання її в користування відповідача 2, свідчать про те, що Службою автомобільних доріг у Київській області вживаються активні дії з метою врегулювання питання щодо спірної земельної ділянки, при чому такі дії спрямовані саме на передачу відповідачу 2 частини належної Службі на праві користування ділянки, що в свою чергу виключає факт порушення відповідачами прав та інтересів Служби автомобільних доріг у Київській області унаслідок прийняття спірного розпорядження та укладення відповідного договору.

Щодо порушення спірним розпорядженням приписів нормативно-правових актів, зокрема, розпорядження Кабінету Міністрів України № 326-р від 22.02.2008 «Про заходи щодо прискорення проектування та будівництва великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 Розпорядження №326-р, Київській облдержадміністрації, Державному комітетові із земельних ресурсів, Держкомлісгоспу доручено не вчиняти дії, спрямовані на передачу в оренду або відчуження земельних ділянок та об`єктів у зоні відведення земель для будівництва кільцевої дороги.

Згідно з п. 11 вказаного розпорядження, Київській обласній та міській держадміністраціям, Мінрегіонбуду, Мінтрансзв`язку, Укравтодору, Держмитслужбі, МВС, Мінекономіки, Мінфіну, Державному комітетові із земельних ресурсів доручено розробити план розвитку придорожньої інфраструктури кільцевої дороги і порушити перед Київською обласною та міською радами питання щодо внесення відповідних змін до генеральних планів розвитку м. Києва та Київської області, передбачивши, зокрема, розташування товарних та вантажно-митних комплексів, торговельних підприємств, центрів сервісного обслуговування, відпочинку водіїв та пасажирів, облаштування стоянок і місць зупинки транспорту. Право на розміщення об`єктів сервісу набувається на аукціонах. Кошти, отримані від суб`єктів господарювання за розміщення об`єктів сервісу, спрямовуються відповідно до законодавства на будівництво автомобільних доріг.

Згідно з Генеральним напрямком проходження великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва (Додаток №1 до розпорядження), межами проходження ВКАД у Броварському район є околиці м. Броварів, сіл Княжичі, Требухів, Дмитрове, Красилівка, Калинівка, Рожівка, Пухівка, Рожни, Велика Димерка.

Так, прокуратура зазначає, що згідно з інформацією Служби автомобільних доріг у Київській області № 08с/2371 від 12.07.2016, спірна земельна ділянка знаходиться в коридорі проходження ВКАД, однак, не надає зазначеного доказу, а, також, інших належних доказів, які б підтверджували обставину розташування спірної ділянки саме у тій зоні, про яку йде мова у Розпорядженні №326-р, а, отже, прокуратурою не доведено, що спірне рішення порушує приписи розпорядження Кабінету Міністрів України № 326-р від 22.02.2008.

Більше того, відповідно до висновку про наявність обмеження на використання земельної ділянки, належній на праві постійного користування Службі автомобільних доріг у Київській області, № 899 від 20.05.2008, на використання земельної ділянки існують такі обмеження: зміна цільового призначення - код 1.1.

З огляду на викладене вище, суд за наслідками оцінки обставин справи в сукупності з перевіркою їх наданими сторонами доказами, дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні вимог ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що розпорядженням №221 від 18.03.2010 Київської обласної державної адміністрації «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Броварська транспортна компанія» порушено приписи чинного законодавства, а, також, права та охоронювані законом інтереси осіб, відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки 3221284000:03:001:0002), укладеного між Київською обласною державною адміністрацією в особі Броварської районної державної адміністрації Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Броварська транспортна компанія», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору (його частини), позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що договори можуть бути визнані недійсними лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання договорів недійсними суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання їх недійсними і настання певних юридичних наслідків.

Разом з тим, суд зазначає, що вимога позивача щодо визнання недійсним спірного договору є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження №221 від 18.03.2010, вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки 3221284000:03:001:0002), також, задоволенню не підлягає.

Щодо клопотань відповідачів про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

З наведеного вбачається, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Відтак, оскільки, у даній справі суд прийшов до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.03.2021

Суддя Ю.В. Картавцева