Рішення № 95840656, 12.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2021Справа № 910/21126/20Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Будсервіс" (45000, обл. Волинська, м. Ковель, вул. Володимирська, будинок 152 А; ідентифікаційний код 21745856)

до Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, будинок 2; ідентифікаційний код 31725604)

про стягнення 7 796, 06 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Будсервіс" з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 7 796, 06 грн, з яких 6 099, 30 грн - основного боргу, 1 150, 33 грн - інфляційних втрат, 546, 43 грн - 3% річних, у зв`язку з порушення зобов`язань за договором № 52.16-210 від 21.06.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що ухвала суду від 05.01.2021 направлялася на адресу відповідача поштовим повідомленням № 0105476241118 та 14.01.2021 була отримана представником останнього - Гусак, однак відзиву на позовну заяву від відповідача станом на дату написання рішення до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Будсервіс" (постачальник) та Комунальним підприємством "Київпастранс" (покупець) укладено договір поставки № 52.16-210, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю: «Частини та приладдя до моторних транспортних засобів, н. в. і. у.» код за ДК 016:2010 - 29.32.3 (вузли та деталі до тролейбуса, Лот № 8), надалі - товар, а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток № 1), що додається до цього договору і є його невід`ємною частиною.

Асортимент товару, який поставляється за цим договором, повинен відповідати вимогам Технічної специфікації товару згідно з додатком № 2, що є невід`ємною частиною цього договору, та вибирається покупцем, виходячи із виробничих потреб в межах наданої специфікації. (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. сума договору становить 1 694 250, 00 грн, без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 338 850, 00 грн, разом ціна договору становить 2 033 100, 00 грн.

Згідно з п. 4.1 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

Пунктом 4.4. договору закріплено, що постачальник перераховує забезпечувальний (гарантійний) платіж на поточний рахунок покупця у розмірі 6 099, 30 грн, що становить 0, 3% від ціни договору не пізніше дати укладання цього Договору.

Відповідно до п. 4.7. договору у разі дострокового розірвання цього договору або закінчення строку його дії, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених частинами першою і другою статті 30, частиною третьою статті 31 Закону України «Про здійснення державних закупівель» покупець протягом 3 (трьох) банківських днів повертає постачальнику забезпечувальний (гарантійний) платіж за вирахуванням витрат та збитків, які виникли у покупця відповідно до умов договору.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє по 31 грудня 2016, але в будь якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору. (п. 11.1. договору).

Також, суд вказує, що 30.12.2016 між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору поставки № 52.16-210 від 21.06.2016, відповідно до умов якої сторони домовилися збільшити обсяги закупівлі товару та відповідно викласти п. 3.1. договору в іншій редакції, відповідно до якої сума договору збільшилася до 2 439 720, 00 грн з ПДВ.

Також сторонами даною додатковою угодою погоджено продовжити строк дії договору на строк достатній для проведення закупівлі, виклавши п. 11.1. договору наступним чином:

«Цей Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами і діє до проведення Покупцем процедури закупівлі у 2017 році (скасувальна обставина), але у будь-якому випадку не пізніше 31 грудня 2017 року включно та повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час дії цього Договору.».

Із позовної заяви вбачається, що позивачем на виконання умов договору було перераховано на користь відповідача забезпечувальний платіж в розмірі 6 099, 30 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 635 від 23.06.2016.

Однак, відповідачем не було повернуто вказаних коштів протягом трьох банківських днів з дня закінчення строку дії договору, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із претензією № 79 від 18.09.2019 (докази направлення останньої наявні в матеріалах справи) щодо сплати вказаної заборгованості, однак остання залишилася без задоволення з боку відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 52.16-210 від 21.06.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачем на виконання п.4.4. договору було перераховано забезпечувальний (гарантійний) платіж в розмірі 6 099, 30 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 635 від 23.06.2016.

Суд вказує, що в даному платіжному дорученні в призначенні платежу зазначено: «забезпечувальний (гарантійний) платіж по лоту № 8», а відтак вказані кошти позивачем було сплачено саме на виконання умов договору поставки № 52.16-210 від 21.06.2016, а саме п. 4.4 договору.

Судом встановлено, що відповідно до п. 4.7. договору вказані кошти повинні бути повернуті покупцем протягом 3 банківських днів також у випадку закінчення строку дії договору.

Як вбачається із п. 11.1. договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 30.12.2016, останнім днем строк дії договору поставки № 52.16-210 від 21.06.2016 було 31.12.2017, а відтак у відповідності до п. 4.7. договору вказані кошти відповідач повинен був повернути позивачу у строк до 04.01.2018.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

З огляду на викладене вище, враховуючи те, що сторонами було погоджено умови договору № 52.16-210 від 21.06.2016, а відповідачем не спростовано заявлених вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови останнього, а відтак заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача суми забезпечувального (гарантійного) платежу в розмірі 6 099, 30 грн підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 52.16-210 від 21.06.2016 здійснено нарахування 3 % річних - 546, 43 грн та інфляційні втрати - 1 150, 33 грн за період з 05.01.2018 по 30.12.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Відтак, враховуючи викладене вище та наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд здійснивши перерахунок зазначає, що стягненню на користь позивача підлягаю сума інфляційних втрат за період з лютого 2018 по грудень 2020 (за повні місяці) в розмірі 1 107, 47 грн та сума 3 % річних за період з 05.01.2018 по 30.12.2020 в розмірі 546, 43 грн, що в загальному становить 1 653, 90 грн, а відтак дана вимога позивача підлягає частковому задоволенню.

Разом з тим, суд вказує, що позивач просить суд стягнути з відповідача витрати понесені позивачем на професійну правничу правову допомогу у розмірі 5 500, 00 грн.

Так, згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5500, 00 грн надано наступні докази: копія договору про надання правової допомоги № 0001 від 15.09.2020, оредер № 1070645 від 30.12.2020, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5426 від 03.10.2013, копія додатку № 12 від 15.09.2020 до договору, копія платіжного доручення № 957 від 06.10.2020 на суму 66 000, 00 грн та банківську виписку за період з 06.10.2020 по 06.10.2020.

Додатком № 12 до вказаного договору клієнт доручив адвокатському бюро надати послуги по стягненню заборгованості КП «Київпастранс» за договором № 52.16-210 від 21.06.2016; вартість послуг (гонорар) становить 5 500,00 грн.

Відповідно до п. 4 додатку № 12 до вказаного договору до складу послуг входить: вивчення та аналіз матеріалів (документів) переданих клієнтом, аналіз відповідного законодавства щодо стягнення заборгованості, вивчення та аналіз судової практики, підготовка (складання) відповідних розрахунків суми боргу з урахуванням індексу інфляції. 3% річних та пені за договором, підготовка (складання) та подача до суду позовної заяви, інші технічні (супутні) роботи (виготовлення необхідної кількості копій документів, що подаються з позовною заявою, їх засвідчення належним чином, відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів стороні (нам) по справі тощо).

Із наявної в матеріалах справи платіжного доручення № 957 від 06.10.2020 вбачається, що позивачем було сплачено на користь адвоката Клименка М.С. кошти в розмірі 66 000, 00 грн - гонорар за договором про надання правової допомоги згідно додатку № 3-14 від 15.09.2020. до договору № 001 від 15.09.2020.

З огляду на викладене вище, враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати є реальними, а адвокатські послуги наданими, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 5 469, 76 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Будсервіс" - задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, будинок 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Будсервіс" (45000, обл. Волинська, м. Ковель, вул. Володимирська, будинок 152 А; ідентифікаційний код 21745856) заборгованість в розмірі - 6 099 (шість тисяч дев`яносто дев`ять) грн 00 коп, 3 % річних - 546 (п`ятсот сорок шість) грн 43 коп, інфляційні втрати - 1 107 (одна тисяча сто сім) грн 47 коп., судовий збір в розмірі 2 090 (дві тисячі дев`яносто) грн 44 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 469 (п`ять тисяч чотириста шістдесят дев`ять) грн 76 коп.

3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 12.03.2021

Суддя Д.О. Баранов