Рішення № 95840645, 22.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.03.2021Справа № 910/17609/20Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "НОВОТЕХ"

до відповідача ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "ЮЖНО-УКРАЇНСЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ" ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ"

про стягнення 2 630 472,59 грн.,

за участю представників:

від позивача: Пихтін К.В.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "НОВОТЕХ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "ЮЖНО-УКРАЇНСЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ" ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення 2 630 472,59 грн. (з яких: 2 587 140,00 грн. - заборгованість за поставлений товар; 37 688, 51 грн. - 3% річних; 5 644, 08 грн. - інфляційні нарахування).

Позивач зазначає, що вищевказана заборгованість виникли через порушення відповідачем умов договору на постачання товару №53-123-01-20-06107 від 13.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання у справі призначено на 21.12.2020.

04.12.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 03.02.2021.

28.12.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

16.01.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява, в якій представник відповідача просить суд провести судове засідання у справі №910/17609/20, призначене на 03.02.2021, в режимі відеоконференції за допомогою програми EasyCon.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 відмовлено відповідачу у задоволенні заяви про проведення судового засідання у справі №910/17609/20, призначене на 03.02.2021, в режимі відеоконференції за допомогою програми EasyCon.

01.02.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

01.02.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 відкладено підготовче засідання на 24.02.2021.

22.02.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

У підготовчому засіданні 24.02.2021 представник позивача просив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2021, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.03.2021.

У судовому засіданні 22.03.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити позов повністю. Заперечував проти доводів відповідача стосовно того, що позивачем, нібито, невірно визначено граничний термін оплати за умовами Договору. Наполягав на тому, що відповідач прийняв товар без заперечень та зауважень, в тому числі з приводу надання позивачем повного пакету документів (зокрема податкових накладних).

Представник відповідача у судове засідання 22.03.2021 не з`явився. Разом з цим, 15.03.2021 до суду надійшла заява відповідача про розгляд справи за відсутності повноважного представника.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 виходив з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Приймаючи до уваги, що обидві сторони реалізували власні процесуальні права шляхом подання відповідних заяв по суті справи, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого судом приймається рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

13.02.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір на постачання товару №53-123-01-20-06107 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар - код CPV 44440000-6 по ДК 021:2015 - вальниці (далі - товар) у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації №1.

Відповідно до п.2.1. договору загальна вартість товару є твердою та складає: 2 587 140,00 грн. з ПДВ.

Згідно п.3.1. договору постачання здійснюється на протязі 90 днів з дати публікації договору в системі Pro Zorro, але не пізніше 30.11.2020 на умовах DDP, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що, за доводами позивача, відповідачем було прийнято товару у повному обсязі, проте, порушено умови договору щодо здійснення оплати у встановлений строк, внаслідок чого виникла заборгованість, на яку нараховані інфляційні втрати та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач передавав, а відповідач прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними:

- №НТ509 від 20.02.2020 на суму 2 265 412,80 грн.;

- №НТ1166 від 06.04.2020 на суму 82 267,20 грн.;

- №НТ2260 від 17.06.2020 на суму 239 460,00 грн.;

Загальна вартість прийнятого відповідачем товару склала 2 587 140,00 грн., що повністю узгоджується з договірною ціною, встановленою пунктом 2.1. Договору.

Вказані видаткові накладні підписані представниками обох сторін без жодних заперечень та зауважень, в тому числі щодо кількості та якості отриманого товару, строку його поставки, а також щодо документації, яка була додана до товару. Належним чином засвідчені копії видаткових накладних наявні у матеріалах справи. Також у матеріалах справи наявні податкові накладні та документи на підтвердження якості товару.

Згідно пункту 2.2. Договору оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 та виконання постачальником умов пунктів 3.2., 5.1. цього Договору.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкцій П-6 і П-7, СОУ НАЕК 038:2017.

Жодних мотивованих заперечень сторін в частині того, що приймання товару по кількості та якості відбувалося з порушенням відповідних інструкцій матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 3.2. Договору з товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну; податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством; електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН; документ, який підтверджує якість товару.

Оскільки відповідачем під час отримання товару не було висловлено та письмово зафіксовано жодних заперечень та зауважень стосовно того, що разом з товаром постачальник не передав необхідний пакет документів, або ж надав якоїсь складової частини зазначеної документації, у суду відсутні обґрунтовані підстави вважати, що позивачем не було дотримано вимог пункту 3.2. Договору. При цьому, податкові накладні датовані тими самими датами, у які відбувалася поставка, тоді як умови Договору не ставлять у залежність обов`язок оплати прийнятого товару саме від дати реєстрації таких накладних. Зокрема, реєстрація податкової накладної не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України. В свою чергу, відповідач (у випадку ненадання йому податкової накладної або нагальної необхідності отримання квитанції про її реєстрацію) мав право не приймати поставлений товар, або ж висловити конкретні зауваження.

В цій частині судом приймаються обґрунтовані доводи позивача про те, що пунктом 4.5. Договору встановлено право покупця на зміну в односторонньому порядку ціни Договору на суму ПДВ, у випадку не надання постачальником електронної податкової декларації, зареєстрованої у ЄРПН, проте жодних зауважень з цього приводу у відповідача не виникало до моменту розгляду даної судової справи.

Враховуючи викладене, правомірними є доводи позивача про те, що обов`язок оплати товару виник у відповідача протягом 45 робочих днів саме після фактичного постачання ТМЦ, дати яких зафіксовані сторонами у видаткових накладних.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Разом з цим, матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що покупець не здійснив оплату прийнятого товару повністю або частково.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої не спростовано відповідачем, що складає 2 587 140,00 грн.

Враховуючи викладене та зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження повного або часткового погашення спірної заборгованості відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність факту наявності боргу у сумі 2 587 140,00 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд враховує наступне.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зважаючи на обов`язок суду з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку, не виходячи при цьому за межі позовних вимог, суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку та дійшов висновку про те, що дійсний розмір інфляційних втрат у спірний період склав більшу суму, ніж була обчислена позивачем, у зв`язку з чим судом задовольняються позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат саме у розмірі, заявленому до стягнення (5 644,08 грн.).

Натомість, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних в межах заявленого періоду, суд приходить до висновку про задоволення вимог в цій частині та стягнення з відповідача 37 688,51 грн., оскільки обчислення розміру 3% річних є обґрунтованим, арифметично вірним та здійсненим у відповідності до приписів чинного законодавства.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Доказів на спростування обставин, викладених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність викладених обставин, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (Україна, 01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "НОВОТЕХ" (Україна, 04114, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРІОРСЬКА, будинок 21, ідентифікаційний код 39682817) заборгованість у розмірі 2 587 140,00 грн., 3% річних у розмірі 37 688,51 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 644,08 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 39 457,09 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.03.2021.

Суддя І.В. Приходько