Рішення № 95840567, 23.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.03.2021Справа № 910/15412/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі №910/15412/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Зодчі»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новапол»

про стягнення 272409,38 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Шипов К.Ю.;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Зодчі» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новапол» (далі - відповідач) про стягнення 272409,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставки №ДП-25/05-2019 від 15.05.2019 несвоєчасно здійснював поставку товарів, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 35673,71 грн, 3% річних у розмірі 33405,29 грн та пеню у розмірі 203330,38 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новапол» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Зодчі» пеню у розмірі 77610,22 грн та судовий збір у розмірі 1164,15 грн.

При цьому, в судовому засіданні 02.03.2021 в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів відповідачем подано заяву про вирішення питання про розподіл судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новапол» на професійну правничу допомогу після прийняття рішення по суті позовних вимог.

10.03.2021 до відділу діловодства суду від відповідача надійшла заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог разом з документальним підтвердженням їх понесення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 призначено розгляд заяви на 23.03.2021.

23.03.2021 до початку судового засідання на електронну адресу суду позивачем надіслано заперечення проти заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмова заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника) (ч.8 ст.42 ГПК України).

Пунктами 12, 32 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис.

Частиною першою, другою статті 6, частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Відповідно до положень частини четвертої статті 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи, що на електронну адресу суду надійшли заперечення проти заявлених витрат на професійну правничу допомогу без накладання електронного підпису, суд, з урахуванням приписів частини 7 статті 170 ГПК України, постановив залишити їх без розгляду. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 31.07.2020 у справі №530/1847/16.

В судовому засіданні 23.03.2021 позивач подав заперечення проти заявлених витрат на професійну правничу допомогу в яких зазначено,, що відповідачем не враховано пропорційність розподілу судових витрат при частковому задоволенні позовних вимог. При цьому, зауважив, що відповідачем подано копії, а не оригінали платіжних доручень, які слід було б подати на підтвердження факту сплати коштів. Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про розгляд даної заяви був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання.

В свою чергу, частиною 4 статті 244 ГПК України унормовано, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної заяви і не повідомив суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №910/15412/20 проводити за його відсутності.

Приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В той же час, враховуючи встановлені приписами ст. 238 Господарського процесуального кодексу України вимоги до змісту рішення суду та з визначеного у статті 240 Господарського процесуального кодексу України порядку проголошення судового рішення, вбачається, що у разі якщо учасник справи в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів у справі заявив про намір подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду докази на підтвердження розміру судових витрат, суд, після надходження відповідних доказів від учасника справи, може вирішити питання щодо розподілу судових витрат не інакше як шляхом ухвалення додаткового рішення.

Так, частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі №910/15412/20 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених відповідачем під час розгляду даної справи на оплату послуг професійної правничої допомоги, оскільки представник відповідача скористався своїм правом на подання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення суду у даній справі у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з поданої заяви, відповідач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Зодчі» понесені судові витрати пропорційно від розміру задоволених позовних вимог на професійну правничу допомогу, які складають 12500,00 грн.

Згідно з частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги б/н від 24.11.2020 (далі - договор), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новапол» (далі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Бітраж» (далі - виконавець), додаткову угоду №1 від 24.11.2020 про порядок розрахунків до договору, акт про надання правової допомоги від 05.03.2021 згідно з додатковою угодою №1 від 24.11.2020 до договору, платіжні доручення №9 від 25.11.2020, №13 від 11.12.2020, №9 від 15.02.2021 та №14 від 02.03.2021 за яким відповідачем перераховані кошти у загальному розмірі 12500,00 грн, а також ордер від 07.12.2020 серії КВ №797342, виданий Адвокатським об`єднанням «Бітраж» на ім`я Книшов І.Г., який приймав участь під час розгляду справи.

Згідно розділу 1 договору про надання правової допомоги б/н від 24.11.2020, Адвокатське об`єднання «Бітраж» бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу на умовах, передбачених даним договором, а клієнт зобов`язаний оплачувати правову допомогу - обсяг якої, вартість та порядок сплати - встановлюється в додаткових угодах про порядок розрахунків, до цього договору.

Так, умовами додаткової угоди №1 від 24.11.2020 про порядок розрахунків до договору про надання правової допомоги погоджено, що виконавець бере на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту по складенню процесуальних документів по справі №910/15412/20, вартість якої становить 5000,00 грн (пункти 1.1 та 2.1 додаткової угоди) та зобов`язання представляти інтереси клієнта в господарському суді в судових засіданнях по справі №910/15412/20, вартістю 2500,00 грн за кожне судове засідання (пункти 1.2 та 2.2 додаткової угоди).

Строк надання правової допомоги складає до винесення рішення по справі, з моменту оплати винагороди за правову допомогу (пункт 1.3 додаткової угоди).

За умовами пунктів 3.2, 3.3 та 3.4 додаткової угоди розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України. Оплата винагороди за правову допомогу здійснюється у вигляді попередньо оплати. Сторони погодили, що клієнт оплачує виконавцю кошти, в розмірі вказаному у пункті 2.1 цієї додаткової угоди, протягом 5 банківських днів з моменту укладення даної додаткової угоди.

Судом встановлено, що Книшов Ілля Григорович є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За актом від 05.03.2021 про надання правової допомоги згідно з додатковою угодою №1 від 24.11.2020 до договору від 24.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новапол» та Адвокатське об`єднання «Бітраж» погодили, що виконавець надав, а клієнт отримав правову допомогу, згідно додаткової угоди №1 від 24.11.2020 до договору від 24.11.2020. Вартість наданої правової допомоги становить 12500,00 грн, сторони одна до одної претензій не мають.

Як вбачається з опису робіт, всього виконавцем надано робіт на суму 12500,00 грн, а саме: 5000,00 грн підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву з витраченим часом у дві години; 2500,00 грн за підготовку та участь у трьох судових засіданнях, що відбулися 26.01.2021, 16.02.2021 та 02.03.2021 з витраченням 1 години часу за кожне судове засідання в межах справи №910/15412/20.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Позивач в судовому засіданні 23.03.2021 заперечив проти розміру витрат на правову допомогу, з посиланням на те, що згідно наведених у частині 4 статті 126 ГПК України критеріїв співмірності вони не є обґрунтованими, оскільки справа не є складною, не потребувала проведення експертизи, виклику спеціалістів чи подання заяв для вчинення процесуальних дій, а також вказує на визначення відповідачем часу, що витрачений для участі в судових засіданнях по 1 годині на кожне, тоді як за протоколами судових засідань їх тривалість була значно меншою.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, враховуючи часткове задоволення позовних вимог та з огляду на рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням заперечень позивача щодо обґрунтованості витрат на оплату правничої допомоги, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.2 ч.5 ст. 129 ГПК України).

За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність покладення на позивача витрат відповідача на оплату послуг адвоката у розмірі 7000,00 грн, що є пропорційним до предмета спору, складності даної справи та обсягу виконаних адвокатом робіт, виходячи зі змісту договору про надання правової допомоги від 24.11.2020, опису робіт (наданих послуг), а також часткового задоволення позову.

Керуючись статтями 129, 130, 202, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зодчі" (02217, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд. 8-А, кв. 57; ідентифікаційний код 32377326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новапол" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1; ідентифікаційний код 38735195) 7000 (сім тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

2. Видати наказ позивачу після набрання додатковим рішенням суду законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення суду складено та підписано 29.03.2021.

Суддя Т.В. Васильченко