Ухвала суду № 95839845, 23.03.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

23.03.2021м. ДніпроСправа № 904/82/19

за позовом заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, м. Павлоград, Дніпропетровська область

в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро

до відповідача-1: Петропавлівської районної державної адміністрації, смт Петропавлівка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича, м.Першотравенськ, Дніпропетровська область

про скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії

Суддя Колісник І.І.

Представники:

прокурор: Карюк Д.О.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача - 1: не з`явився;

від відповідача - 2: Меженна О.В. - адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

У січні 2019 року заступник керівника Павлоградської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру) з позовом до Петропавлівської районної державної адміністрації (далі - Петропавлівська РДА) та Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича (далі - ФОП Марков Д.О.) про визнання незаконним і скасування розпорядження голови Петропавлівської РДА "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради" від 24.12.2015 № Р-530/0/350-15 (далі - розпорядження Петропавлівської РДА від 24.12.2015); визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 5,0951 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1009, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (далі - Дмитрівська сільрада), укладеного 29.01.2016 між Петропавлівською РДА та ФОП Марковим Д.О., зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.03.2016, номер запису - 13639820 (далі - договір оренди від 29.01.2016); зобов`язання ФОП Маркова Д.О. повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру земельну ділянку загальною площею 5,0951 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1009, орієнтовною ринковою вартістю 1 501 000 грн, на території Дмитрівської сільради, у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому ФОП Марков Д.О. одержав її в оренду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначене розпорядження Петропавлівської РДА прийняте з порушенням норм чинного законодавства; спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення, за межами населеного пункту, належить до земель запасу Дмитрівської сільради, а не до невитребуваних (невизначених) земельних часток (паїв), а тому Петропавлівська РДА не наділена повноваженнями щодо розпорядження такими землями. Крім того, оспорюваний договір оренди земельної ділянки, укладений між відповідачами на підставі розпорядження Петропавлівської РДА від 24.12.2015, є недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки орендну плату за користування земельною ділянкою визначено без проведення її нормативної грошової оцінки, що є порушенням вимог статей 6, 15 Закону України "Про оренду землі" і статей 13, 18 Закону України "Про оцінку земель".

Петропавлівська районна державна адміністрація відзиву на позов не надала.

Фізична особа-підприємець Марков Дмитро Олександрович у відзиві на позов проти його задоволення заперечує, просить у позові відмовити, наголошуючи, зокрема, на необґрунтованості прокурором наявності встановлених законом підстав для представництва держави в суді у цій справі, а також на зверненні прокурора з цим позовом до суду за спливом позовної давності; встановленні розміру орендної плати в оспорюваному договорі згідно з нормами чинного законодавства; недоведеності обставин належності спірної земельної ділянки до земель державного резервного фонду.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2020, позов задоволено; визнано незаконним і скасовано розпорядження Петропавлівської РДА від 24.12.2015; визнано недійсним договір оренди від 29.01.2016; зобов`язано ФОП Маркова Д.О. повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру спірну земельну ділянку.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.12.2020 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2019, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у справі №904/82/19 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалюючи судове рішення, Верховний Суд у постанові зазначив, що суд першої інстанції не встановлював обставин представництва прокурором інтересів держави в особі позивача. У свою чергу, суд апеляційної інстанції одночасно з визнанням доведеними і підтвердженими підстави представництва зазначив про повідомлення прокурором ГУ Держгеокадастру у листі від 17.12.2018 № 04-01-19 про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави шляхом подачі відповідного позову до суду.

З огляду на зазначене суди мали надати належну оцінку наведеним у позовній заяві аргументам прокурора стосовно дотримання ним у наведеному випадку процедури попереднього повідомлення позивача про намір звернутися до суду у спірних правовідносинах та перевірити їх як на предмет подання прокурором доказів належного повідомлення компетентного органу - ГУ Держгеокадастру (отримання та/або вручення йому повідомлення), так і щодо спливу розумного строку після отримання такого повідомлення, упродовж якого компетентний орган не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, як критерію для кваліфікації невжиття відповідних заходів, як бездіяльності ГУ Держгеокадастру в контексті положень частин 3 - 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (зокрема, у пунктах 40, 43).

Суди попередніх інстанцій залишили без належної оцінки та дослідження обставини дотримання прокурором положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, визначеного позивачем, при зверненні з цим позовом до суду та якими доказами підтверджується факт направлення (вручення) такого повідомлення та їх отримання позивачем, а також обставини наявності/відсутності бездіяльності компетентного органу, в особі якого заявлено позов, виходячи з того, що така бездіяльність має місце у разі, якщо компетентний орган упродовж розумного строку після отримання повідомлення не звернувся до суду з позовом в інтересах держави; причин, які перешкоджали захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора з відповідним позовом до суду, належним чином не з`ясували.

Відповідно до частини першої статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2021 справу № 904/82/19 передано на розгляд судді Коліснику І.І.

Ухвалою суду від 06.01.2021 справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 04.02.2021, після чого засідання відкладалося до 02.03.2021 та до 23.03.2021.

09.02.2021 через канцелярію суду прокурор подав клопотання, в якому просить долучити до матеріалів справи докази, а саме:

- копію листа Павлоградської місцевої прокуратури від 12.10.2020 № 04/42/2-1244 вих. 20 на 1 арк.

- копію висновку експертів за результатами проведення комісійної судової експертизи з питань землеустрою № 1984-19 по кримінальному провадженню № 42017041880000033 на 26 арк.

Того ж дня до канцелярії суду прокурором було подано пояснення щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

01.03.2021 засобом поштового зв`язку перший заступник керівника Павлоградської місцевої прокуратури подав аналогічні пояснення щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

У письмових поясненнях, які надійшли до суду 09.02.2021 та 01.03.2021, прокурор указує на те, що оскільки підставою звернення заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури з позовом було неналежне виконання органом уповноваженим державою - Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області своїх владних повноважень, то прокурор набув процесуального статусу органу, якому законом, зокрема статтею 131-1 Конституції України, статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 53 ГПК України, надано право захищати інтереси держави.

Прокурор зазначає, що надсиланню ним на адресу позивача листа № 04-01-19 від 17.12.2018 з повідомленням про наявність підстав для представництва ним інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області передувала тривала переписка з останнім, яка свідчить про надання можливості позивачу реалізувати своє право на самостійне звернення до суду за захистом порушеного права.

Так, прокурор звертає увагу суду на те, що листом від 13.07.2017 № 101/1942-17 ним було повідомлено позивача про встановлення факту винесення розпоряджень голови Петропавлівської РДА та укладення на їх підставі у січні 2016 року договорів оренди земель, які відносяться до земель резерву (запасу). При цьому прокурором також указано, що відповідно до технічної документації із землеустрою такі землі передавалися в оренду як нерозподілені (не витребувані) паї.

Прокурор стверджує, що таким чином Павлоградська місцева прокуратура фактично надала можливість відреагувати уповноваженому органу на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У відповідь орган прокуратури отримав лист ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 04.09.2017 № 10-4-04-11148/2-17 з копією акта перевірки № 193-ДК/245/АП/09/01/-17 від 31.08.2017, якими підтверджено порушення законодавства щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Також прокурор посилається на те, що листом відділу у Петропавлівському районі Головного управління Держгеокадастру № 35/308-18 від 23.03.2018 було визнано факт помилкового включення спірної земельної ділянки до невитребуваних паїв та належність її на теперішній час до земель резервного фонду Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Підсумовуючи, прокурор зауважує, що наведеними доказами підтверджується факт того, що з липня 2017 року по лютий 2018 року місцева прокуратура неодноразово зверталася до позивача у порядку частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", однак позивач не здійснив захист інтересів держави шляхом звернення з позовом до суду.

Ураховуючи, що вказані інтереси держави залишилися не захищеними, вбачалися виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах. Звернення прокурора з позовом до суду мало місце 21.12.2018, тобто за три дні до закінчення строку позовної давності для оскарження оспорюваного розпорядження від 24.12.2015, якщо цей строк рахувати з дня, коли уповноважений орган міг дізнатися про порушення інтересів держави.

Представники позивача, відповідача-1 у підготовче засідання 23.03.2021 не з`явилися, про дату, час та місце засідання повідомлялися належним чином. При цьому відповідач-1 про причини неявки суд не повідомив, а представник позивача Алєксєєнко Р.Ю. подала клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з її зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Заявлене клопотання задоволенню не підлягає з огляду на відсутність доказів її представництва інтересів ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області в іншій справі (довіреність тощо, ухвала суду/повістка про виклик тощо).

Відсутність у підготовчому засіданні представників позивача, відповідача-1 не перешкоджає продовженню підготовчого засідання.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У 1997 році на замовлення Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова Дніпропетровською філією Інституту землеустрою виготовлено науково-технічну документацію по роздержавленню земель та виготовленню державних актів на право колективної власності на землю та право постійного користування землею КСП Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Згідно з пунктами 1.4.4, 1.5 зазначеної технічної документації за Колективним сільськогосподарським підприємством ім. Чкалова закріплено на праві постійного користування 263,7 га земель з державного резервного фонду та зазначено, що землі резервного фонду є державною власністю та використовуються за цільовим призначенням.

Відповідно до рішення VIII сесії Дмитрівської сільської ради від 14.05.1997 XII скликання Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Чкалова видано державний акт на право постійного користування землею № 004503, серії І-ДП від 21.05.1997, на підставі якого Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Чкалова передано у користування землі загальною площею 6154,0 га, у тому числі: колективна власність - 5537,8 га, постійне користування - 616,2 га, з них: державний резервний фонд 263,7 га, лісовий фонд - 135,3 га, природоохоронний фонд - 161,8 га, водний фонд - 55,4 га.

Відповідно до плану зовнішніх меж, який міститься у вказаному державному акті, земельна ділянка площею 616,2 га, яка передається у постійне користування Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова, розташована в межах масиву земель державного резервного фонду, позначеного під номером 2.

У 2000 році Дніпропетровською філією Інституту землеустрою виготовлено науково-технічну документацію по підготовці документів, що посвідчують право власності або право користування землею, зі схемою поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області.

За інформацією Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області у 2002 році Колективне сільськогосподарське підприємство ім. Чкалова припинило свою діяльність.

За кодом ЄДРПОУ 03742481, який зазначено на печатці Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова, дані про підприємство відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За запитом прокуратури Петропавлівською районною державною адміністрацією надана відповідь, що реєстраційна справа Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова у відділі державної реєстрації Петропавлівської райдержадміністрації відсутня.

Як вбачається з договору оренди землі від 03.03.2006, технічної документації щодо надання земельної ділянки в оренду із земель запасу Дмитрівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ПП Маркову О.Я., довідки Петропавлівського районного відділу земельних ресурсів №7/09-302 від 08.02.2008 земельна ділянка площею 102,672 га, до складу якої входить спірна земельна ділянка кадастровий номер 1223881500:02:001:1009, була передана в оренду Маркову О.Я. за рахунок невитребуваних паїв (пай №1009). Земельна ділянка площею 102,672 га поділена на 22 земельні ділянки, які були обліковані як нерозподілені (не витребувані) земельні частки (паї).

Розпорядженням голови Петропавлівської районної державної адміністрації "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради" № Р-530/0/350-15 від 24.12.2015 Фізичній особі-підприємцю Маркову Дмитру Олександровичу затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі та передано останньому в оренду, як невитребувану земельну частку (пай), земельну ділянку, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, за межами населених пунктів, площею 5,0951 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:10009, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

29.01.2016 між Петропавлівською районною державної адміністрацією Дніпропетровської області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (договір), відповідно до пункту 1.2 якого земельна ділянка надається в оренду на підставі розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації від 24.12.2015 №Р-530/0/350-15 "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради".

Згідно з пунктом 3.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею: 5,0951 га - ріллі. Кадастровий номер земельної ділянки: 1223881500:02:001:1009 (пункт 3.2 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що договір укладено на строк 30 років.

Відповідно до пункту 5.1 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі (в національній валюті України - гривна). Орендна плата на рік визначається відповідно до статей 272, 288 Податкового кодексу України та становить 4% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі в Петропавлівському районі. Розмір орендної плати становить 5 764,13 гривні за рік.

Земельна ділянка передається в оренду із земель не витребуваних паїв на території Дмитрівської сільської ради (пункт 6.1 договору). Цільове призначення земельної ділянки за КВЦПЗ - код 01.01: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 6.2 договору).

Цей договір набуває чинності після підписання сторонами та державної реєстрації речового права оренди (пункт 15.1 договору).

Відповідно до інформації Петропавлівської районної державної адміністрації нормативно грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають в оренді у Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича загальною площею 102,672 га, до складу якої входить земельна ділянка площею 5,0951 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1009, розташована на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, не проводилася, технічна документація не виготовлялася.

Згідно з інформацією Петропавлівської районної ради Дніпропетровської області від 12.12.2017 № 452/0/2-17 рішення про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 1223881500:02:001:1009, що перебуває в оренді у Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича та входить до складу земельної ділянки загальною площею 102,672 га, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, не приймались. Таким чином, орендну плату за користування земельною ділянкою визначено без проведення їх нормативної грошової оцінки.

З наданих Павлоградською місцевою прокуратурою Дніпропетровської області доказів вбачається, що під час досудового розслідування кримінального провадження №42017041880000033, внесеного до ЄРДР 06.07.2017, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України, на підставі ухвали слідчого судді Петропавлівського районного суду від 07.12.2017, проводився тимчасовий доступ з можливістю вилучення документів, у тому числі було вилучено договір оренди земельної ділянки площею 5,0951 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1009, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, укладений 29.01.2016 між Петропавлівською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем. При цьому встановлено, що акт приймання-передачі земельної ділянки відсутній.

Згідно з актом перевірки №193-ДК/245/АП/09/01/-17 від 31.08.2017 Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Петропавлівською районною державною адміністрацією не підтверджено факт віднесення земельної ділянки кадастровий номер 1223881500:02:001:10009 до невитребуваних паїв.

Приналежність спірної земельної ділянки до земель державного резервного фонду, сформованого за рахунок земель колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова, підтверджується: науково-технічною документацією по підготовці документів, що посвідчують право власності або користування землею, схемою поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Чкалова, планом зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність та експлікації категорій земель, зазначених у державному акті на право постійного користування землею КСП з графічними даними, які містяться в технічній документації щодо встановлення та відновлення меж частини спірної земельної ділянки та її передачі ФОП Маркову Д.О. у 2008 році в оренду.

Спірна земельна ділянка була віднесена до земель колективної власності колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова, розподіл якої на частки не проводився та згідно листів Держкомзему від 2008 року перебувала та значилась у землях запасу Дмитрівської сільської ради.

Вказаний факт підтверджується документами, які містяться у реєстраційній справі від 2006 року щодо надання ПП Маркову О.Я. земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району, а саме: викопіюванням плану розташування земельної ділянки на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району, листами Петропавлівського районного відділу земельних ресурсів від 08.02.2008 №7/09-310 "Про погодження технічної документації щодо відведення земельної ділянки площею 102,672 га в оренду ПП Маркову О.Я. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" та №7/09 309 "Про дані державного земельного кадастру", а також схемою розподілу спірної земельної ділянки, масштаб 1:25000, затвердженою головою Петропавлівської районної державної адмінстрації, головою Дмитрівської сільської ради, начальником Петропавлівського районного відділу земельних ресурсів та ПП Марковим О.Я.

Спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту належить до земель запасу Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району, а не до невитребуваних (невизначених) земельних часток (паїв), отже повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою площею 5,0951 га кадастровий номер земельної ділянки: 1223881500:02:001:1009 у Петропавлівської районної державної адміністрації відсутні.

Павлоградська місцева прокуратура Дніпропетровської області посилається на перевищення Петропавлівською районною державною адміністрацією наданих законом повноважень при прийнятті розпорядження № Р-530/0/350-15 від 24.12.2015, внаслідок чого порушено інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, проти чого заперечує відповідач-2, що і є причиною виникнення спору.

Вирішуючи питання наявності правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області для звернення з позовом до суду у цій справі, суд враховує таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

При цьому обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

Частинами першою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 53 цього Кодексу у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина четверта мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, враховуючи роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідність дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Тому, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини третя, четверта статті 53 ГПК України, частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

На сьогодні однозначною є практика Європейського Суду з прав людини, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Отже, з урахуванням викладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України прокурор, звертаючись з позовом до суду, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу другого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту ( зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави ), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування.

Верховний Суд констатує, що обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьої та четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах.

При цьому з висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пунктах 76 - 81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, випливає, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Дотримання порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", надає можливість спростувати стверджуване порушення інтересів держави або самостійно звернутися до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Як убачається з матеріалів справи, прокурор обґрунтовує необхідність захисту інтересів держави шляхом звернення з цим позовом до суду, яке спрямоване, насамперед, на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яке проведено з порушенням вимог чинного законодавства. При цьому Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області ще з 31.08.2017 було відомо про факт незаконного розпорядження спірними земельними ділянками, а отже останнє мало всі підстави для звернення до суду на захист інтересів держави шляхом пред`явлення до суду позову про скасування спірного розпорядження райдержадміністрації та визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки та її повернення. Проте, зазначених дій з боку Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області вжито не було. Крім того, факт нездійснення захисту інтересів держави органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та відсутність у нього можливості здійснити такий захист у майбутньому, підтверджується тим, що вказаний позов подано прокурором 21.12.2018, тобто за три дні до закінчення строку позовної давності для оскарження оспорюваного розпорядження від 24.12.2015.

Зазначені доводи суд оцінює критично.

Єдиним доказом дотримання прокурором порядку повідомлення позивача про звернення до суду, передбаченого частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", є наданий суду лист № 04-01-19 від 17.12.2018 на адресу Першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (а.с. 97 том 1).

При цьому жодного доказу надсилання його на адресу позивача та отримання його останнім суду не надано. Під час з`ясування цього питання у підготовчому засіданні 02.03.2021 прокурор та представник позивача пояснили про відсутність у них можливості надати суду такі докази.

За обставин відсутності відповіді на зазначений лист, всупереч нормативних приписів щодо надання позивачу розумного строку для відповідного реагування, прокурор 22.12.2018 звернувся з позовом до суду (а.с. 98-99 том 1).

Щодо посилань прокурора на його тривале листування з позивачем з приводу спірного питання, то його не можна віднести до дій прокурора щодо повідомлення позивача про звернення до суду у визначеному законом порядку.

Так, лист прокурора від 13.07.2017 № 101/1942-17 на адресу позивача стосується вимоги надати останньому інформацію щодо колишніх членів КСП та їхнього права на земельні паї, а також приналежності земельних ділянок до земель запасу чи резерву (а.с. 76 том 1).

Лист позивача від 04.09.2017 № 0-0.4-11148/2-17 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 31.08.2017 № 193-ДК/245/АП/09/01/-17 є відповіддю на лист прокурора від 13.07.2017 № 101/1942-17 (а.с. 77 - 79 т ом 1).

За таких обставин прокурор не дотримався передбаченого частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку повідомлення позивача про звернення до суду й не надав йому розумного строку для самостійного звернення за захистом порушеного права.

Відтак, правові підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Головного управління Держгеокадастру України відсутні.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у п. 83 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатом підготовчого засідання суд постановляє, серед іншого, ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 226 Господарського процесуального кодексу України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (ч. 2 ст. 226 ГПК України).

Звертаючись з позовом до суду, прокурором сплачено судовий збір у сумі 5286,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3816 від 18.12.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 21 том 1).

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд враховує також передбачені пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" нормативні положення, згідно з якими сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

На час постановлення цієї ухвали клопотання прокурора про повернення судового збору до суду не надходило.

Керуючись статтями 226, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду позовну заяву заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до відповідача-1: Петропавлівської районної державної адміністрації, відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича про скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення - 23.03.2021 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено 29.03.2021.

Суддя І.І. Колісник