Рішення № 95834812, 26.03.2021, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2968/20

провадження №: 2/398/307/21

РІШЕННЯ

Іменем України

"26" березня 2021 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Бугайченко Т.А., з участю секретаря судового засідання Величко Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

В С ТА Н О В И В:

АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 18.07.2013 року в розмірі 113265,64 грн., яка виникла станом на 13.08.2020 року, та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 липня 2013 року між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір. Відповідач своїм підписом у анкеті-заяві від 18 липня 2013 року підтвердив, що підписана заява разом з запропонованими АТ КБ «Приватбанк» умовами, правилами та тарифами складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Банком відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який у подальшому був збільшений до 50 000 грн., а відповідачу надано у користування кредитну картку. Відповідач належним чином зобов`язання за договором не виконує, в результаті чого станом на 13 серпня 2020 року виникла заборгованість в розмірі 113 265,64 грн., яка складається з: 85 496,62 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 27 769,02 грн. заборгованості за простроченими відсотками.

Ухвалою суду від 23.09.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження.

08.12.2020 року від представника відповідача - ОСОБА_2 надійшли пояснення щодо позовної заяви, відповідно до яких заявлені вимоги не визнає, вважає їх такими, що не ґрунтуються на вимогах закону. Так, дійсно 18 липня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Позивача з заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі чого йому було встановлено кредитний ліміт у розмірі 50000 грн. У вказаній заяві зазначено, що Відповідач згоден з тим, що вона разом із Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

При цьому, у заяві позичальника від 18 липня 2013 року процентна ставка не зазначена.

Однак, АТ КБ «ПриватБанк», пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18 липня 2013 року, Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті: https://privatbank.ua /terms/.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку дійсно визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку-50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та Інші умови, однак матеріали справи не містять підтверджень того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів Відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту Позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Представник відповідача також вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин і правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк» (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Позивачем з моменту виникнення спірних правовідносин (18 липня 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (27 серпня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, на думку представника відповідача, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані АТ КБ «ПриватБанк» Правила надання банківських послуг з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому Умов на приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Отже, зважаючи на те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку , які додані Позивачем до позову не визнаються ОСОБА_1 та не містять його підпису, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 липня 2013 року шляхом підписання заяви-анкети. Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Як встановлено п. 22 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону, споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» № 39/248, прийняті 09 квітня 1985 року на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі № 1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Також представник відповідача в своїх поясненнях просить врахувати, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 18 липня 2013 року у вигляді заяви-анкети, підписаної Відповідачем, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

При цьому, на думку представника відповідача, з виконаних АТ КБ «ПриватБанк» розрахунків вбачається, що ОСОБА_1 давно повернута фактично отримана від банку сума кредиту, що унеможливлює стягнення з нього кредитної заборгованості.

Зазначені висновки повною мірою узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131-цсІ9).

За викладених обставин представник відповідача позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» вважає такими, що не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на що задоволенню не підлягають.

05.01.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на пояснення, надані представником відповідача, згідно якої позивач на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити в повному обсязі. При цьому, зазначає, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, в якій зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, в заяві зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.

В даному випадку, на думку представника позивача, зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві.

На підставі поданої заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок (п.п.1.1.1.90 , 2.1.1.11 Умов) - ключем до карткового рахунку є пластикова Картка (п. 1.1.1.62 Умов) яку отримав Відповідач та мобільний телефон який вказав відповідач (п. 1.1.1.15 та п.1.1.1.16 Умов) в Заяві.

За допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, відповідачу надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування (п.1.1.1.25 Умов - комплекс інформаційних послуг по рахункам клієнта і здійснення операцій по рахунку на підставі дистанційних розпоряджень клієнта).

Таким чином Банк забезпечив позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП - пароль.

Тарифи - розмір винагороди за послуги Банку; є невід`ємною частиною Договору. Перелік може зміняться і доповняться, про що Власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 7 років, Позичальник в Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку.

Крім того, на думку представника позивача, відповідач не правомірно в даному випадку посилається на вищевказаний Закон.

Так, ЗУ "Про захист прав споживачів" не поширюється на спірні правовідносини, Вказаний Закон визначає поняття споживчого кредиту, а саме споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або Іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Окрім того, в Анкеті-заяві зазначено: «Я ознайомився (-лась) і згоден (-на) з Умовами та правилами. Своїм підписом я підтверджую факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку»

Таким чином, підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту відповідач прийняв умови договору та погодився з ними.

Представник позивача також зазначає, що з наданої до суду копії анкети-заяви на двох сторінках від 18.07.2013 року чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки, а також, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки "Універсальна" та особистим підписом засвідчив, що він згоден з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Також до матеріалів позовної заяви долучено "Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" з якого чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо.

Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.

Приймаючи до уваги те, що за ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підпису відповідача в Умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та Тарифами, що Заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору та є не допустимими доказами.

Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

До суду позивачем надано виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором ( погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).

Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Отже, оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а тому є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Підпису клієнта у примірнику Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку бути не може, оскільки сторони заключили договір про надання банківських послуг у формі договору приєднання особливістю якого є викладення умов в стандартних формулярах (Умовах та Правилах), а укладення такого договору здійснюється лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору вцілому (ст634ЦПКУ).

Позивачем надано докази того, що відповідача було ознайомлено саме із зазначеними Умовами та правилами надання банківських послуг та наказ Банку, яким були затвердженні зазначені Умови та Правила надання банківських послуг.

У заяві підписаній Клієнтом зазначено, що підписавши цю заяву, Відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

Більш того, згідно Заяви Відповідач зобов`язався самостійно ознайомлюватися зі всіма змінами Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів на сайті Приватбанку.

Таким чином, на думку представника позивача, твердження представника відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази ознайомленні відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг не відповідають дійсним обставинам справи.

Представник позивача також звертає увагу на те, що споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Тобто відповідач не правомірно в даному випадку посилається на споживчий характер кредитування.

Крім того, представник позивача зазначає, що позивачем до позовної заяви додано:

*наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, що підтверджує надання до позовної заяви саме тієї редакції, що була чинна на момент підписання заяви позичальника;

*довідка щодо виданих кредитних карток Відповідачу, що підтверджує строки дії кредитних карток та їх цільове призначення;

довідка про зміну кредитного ліміту, що підтверджує встановлення розміру кредитного ліміту та його подальшу зміну;

виписка по рахунку, що підтверджує використання кредитного карткового рахунку відповідачем, погашення кредитного ліміту та сплату відсотків, тобто вчинення дій що підтверджують усвідомлення відповідачем обов`язків щодо повернення кредиту та внесення плати за його використання;

Вказані документи підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення відповідача до банку з метою подальшого укладення договору.

На підтвердження використання кредитного карткового рахунку банком надана виписка, яка відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунка, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунка.

Відповідно до виписки по рахунку вбачається активне використання відповідачем кредитного рахунку.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, представник позивача також просить врахувати наступні постанови Верховного суду:

у постанові від 10.04.2019 року у справі № 356/1635/16-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність факту отримання відповідачем платіжної картки із встановленим лімітом кредитування та отримання позичальником кредитних коштів, а також про відсутність кредитних правовідносин між сторонами не може вважатись обгрунтованим, оскільки не можна вважати неукладеним договір, після його повного чи часткового виконання сторонами;

у постанові від 28.03.2019 року у справі № 428/2873/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що підписанням анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» позичальник погоджується з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору; приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком; саме по собі посилання на неознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин;

у постанові від 06.02.2018 року у справі № 755/2720/16-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що позичальник підписавши заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «КБ «ПриватБанк», в якій виявив бажання отримати кредитні кошти та підтвердив, що він ознайомлений і погоджується з Умовами та Тарифами банку; при цьому Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору;

у постанові від 17.04.2019 року у справі № 666/388/16-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що посилання у касаційній скарзі на не підписання позичальником умов та правил надання банківських послуг та не ознайомлення з їх змістом, не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин, оскільки з огляду на ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору; а за обставин укладення між сторонами договору приєднання у момент підписання заяви-анкети відповідач мав право вимагати від банку надання умов та правил надання банківських послуг, або відмовитись від укладення кредитного договору у такій формі.

Підпис Позичальника на кредитному договорі свідчить про те, що Позичальнику добре були відомі і цілком зрозумілі всі умови цього Договору і він вважає їх справедливими по відношенню до себе.

Умови про порядок внесення змін до Тарифів та Умов та Правил надання банківських послуг були закладені з самого початку, тобто Позичальник перед підписанням кредитного договору мав можливість ознайомитися з його умовами (умовами кредитного договору) і в разі незгоди із запропонованими умовами відмовитися від укладання такої угоди, натомість під час підписання договору позичальника влаштовували умови вищевказаного договору, про що свідчить його підпис.

Можливість зміни умов договору також передбачено розділом II Постанови НБУ № 705 від 05.11.2014 року, а саме Банк має право вносити зміни до правил користування електронним платіжним засобом або тарифів на обслуговування електронного платіжного засобу, повідомивши про відповідні зміни користувача у спосіб, передбачений договором.

Клієнт на сьогоднішній день не звертався до Банку з повідомленням про незгоду з внесеними змінами та не ініціював розірвання договору, більше того активно користувався картою, що говорить про прийняття Клієнтом діючих умов банківського обслуговування, а тому заперечення відповідача являються необгрунтованими.

Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами.

Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідач частково сплачував заборгованість по договору, зазначені кошти були спрямовані відповідно до обумовленої сторонами черговості, однак зазначених коштів недостатньо для погашення заборгованості по кредиту, оскільки відповідачу нараховуються відсотки та пеня за порушення зобов`язань.

При цьому сторони також узгодили, що у разі виникнення за кредитною карткою несанкціонованого овердрафту, що є перевищенням суми операції, здійсненої за рахунком, над сумою встановленого Банком кредитного ліміту, що обумовлений Договором із Банком і не є прогнозованим за розміром та часом виникнення, черговість змінюється.

Отже, банком розподіляються кошти у відповідності до умов кредитного договору.

Стосовно строку дії договору та кредитної картки, представник позивача зазначив, що згідно Умов та Правил картковий рахунок - це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці, а картрахунки відкриті на невизначений строк. Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку клієнта, тощо. Згідно Умов обслуговування банк відкриває Клієнту Картрахунок, видає Клієнту картки, їх вид та строк дії визначено в Заяві та в Пам`ятці клієнта.

Тобто необхідно розрізняти поняття даних кредитно-правових відносин, які поєднані в одне ціле - Кредитний договір. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Так, кредитний договір чинний, а заперечення відповідача нічим не обгрунтовані.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлявся належним чином, в позовній заяві просив розгляд справи провести за відсутності представника Банку.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без нього та відповідача. У задоволенні позовних вимог просить відмовити з підстав викладених ним у письмових поясненнях.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд , дослідивши матеріали справи встановив наступні факти та правовідносини.

18 липня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 20).

Згідно вказаної заяви на ім`я ОСОБА_1 було відкрито рахунок та видано банківську картку з встановленим кредитним лімітом, який в підсумку було збільшено до 50000грн.

14.06.2018 року відбулася державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (скорочена назва АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

В анкеті-заяві від 18.07.2013 року зазначено, що відповідач згоден з тим, що дана анкета-заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами обслуговування, основними умовами обслуговування та кредитування становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Згідно виписки по особовому рахунку та довідки про зміни кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 без підпису позичальника, довідки про видачу кредитних карток вбачається, що відповідач користувалася кредитними картками:

НОМЕР_1 , дата відкриття: 08.08.2014 року, термін дії: 10/17;

НОМЕР_2 , дата відкриття: 05.09.2014 року, термін дії: 08/18;

НОМЕР_3 , дата відкриття: 03.07.2017 року, термін дії: 04/21,

по картці НОМЕР_1 08.08.2014 року встановлено кредитний ліміт в сумі 5000,00грн., 31.01.2017 року - кредитний ліміт збільшено до 6200, 00грн., 18.05.2017 року - кредитний ліміт збільшено до 50000,00грн., 24.03.2020 року - кредитний ліміт зменшено до 0,00грн.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 станом на 13.08.2020 року перед позивачем становить 113 265,64 грн., та складається з: 85 496,62 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 27 769,02 грн. заборгованості за простроченими відсотками.

Зазначений розрахунок зроблений за період з 08.08.2014 р. по 13.08.2020 р.

З вказаного розрахунку вбачається, що станом на 13.08.2020 року позивачем нараховано відсотки на прострочений кредит в сумі 27769,02грн.

Також, із наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачем за період з 08.08.2014 року по 13.08.2020 року було витрачено 117 920,03 грн кредитних коштів, а сплачено на погашення витрачених коштів 187 965,25 грн. Що свідчить про фактичне повернення відповідачем отриманих від банку кредитних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ч. 1 ст.1055ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграммах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороной (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ч. 1 ст. 638ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за простроченим тілом кредиту та заборгованість за відсотками.

У підтвердження обґрунтування позову в частині щодо нарахування заборгованості за простроченими відсотками банк додав до позовної заяви довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка не підписана відповідачем та у якій встановлена відсоткова ставка 3,0% та розмір прострочених процентів і комісій за невиконання зобов`язання.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит відповідно до п. 2.1.1.2.12 Умов та Правил, який передбачає, що сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст.625ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4 % - для картки «Універсальна»; 84,0 % - для картки «Універсальна голд».

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит відповідно до п. 2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанк, а не на підставі довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».

Матеріали справи не містять доказів, що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг Приватбанк розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за прострочений кредит.

Витяг з умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Так, надані позивачем умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Разом з позовною заявою представником позивача подано клопотання про огляд веб-сайту по вказаній справі, керуючись положеннями ч. 7ст. 85 ЦПК України про огляд доказів. Заявник зазначає, що даний доказ необхідний для підтвердження дійсності відповідної редакції Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк"та фіксування змісту редакції Умов та правил надання банківських послуг, яка діяла на день приєднання відповідача до відповідних умов.

Відповідно до ч. ч. 1,7ст. 85 ЦПК України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням. У порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.

З обставин викладених у клопотанні не вбачається, що позивач не мав можливість: самостійно здійснити огляд веб-сторінки із залученням спеціаліста та зафіксувати це відповідним протоколом; скористатись правом наданим п. 7. ч. 1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; або скористатись послугами компаній, які проводять фіксацію і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет з видачею експертних висновків, на підставі звернень будь-яких осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про огляд веб-сайту, оскільки представником позивача суду не наведено достатнє обґрунтування необхідності огляду доказу за їх місцезнаходженням судом, враховуючи те, що ці Умови знаходяться в розпорядженні позивача як розробника цих Умов.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Матеріали справи не містять, а позивач не довів належними доказами наявність заборгованості за простроченим тілом кредиту у відповідача. Із виписки про рух коштів вбачається, що частина із сплачених коштів, позивачем безпідставно було спрямовано на погашення відсотків, пені, страхових платежів, між тим анкета-заява від 18.07.2013 р. не містить визначення домовленості сторін про сплату таких платежів.

При цьому відповідно до ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, встановивши фактичні обставини справи, що мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність і необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовував свої вимоги, що є його процесуальним обов`язком.

Враховуючи викладене в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають стягненню на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору.

При ухваленні даного рішення суд враховує, практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Також Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволені позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, поштовий індекс 49094;

відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 );

представник відповідача : ОСОБА_2 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 000205 від 02.06.2018 року, місцезнаходження : АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 26.03.2021 року.

Суддя Т.А. Бугайченко