Ухвала суду № 95834052, 23.03.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/1760/21

Справа № 760/5356/20

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

23 березня 2021 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Зуєвич Л.Л.,

за участю: секретаря судового засідання - Кушніра Р.С.,

позивача - ОСОБА_1 (особисто, паспорт);

представника відповідача - Руссова В.І. (самопредставницитво);

розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України /далі - КЕУ/ (код ЄДРПОУ: 22991617; юридична адреса: 03186, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 30; адреса для листування: 03186, м. Київ, а/с 37) про стягнення грошової компенсації за неотримане житлове приміщення,

В С Т А Н О В И В:

25.02.2020 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить стягнути з КЕУ на свою користь грошову компенсацію за неотримане житлове приміщення у розмірі 525 915,77 грн. Правовою підставою позовних вимог позивачем, зокрема, вказано постанову Кабінету Міністрів України № 728 від 02.09.2015 «Порядок визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2020 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Жовноватюк В.С.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 06.04.2020 вказану позовну заяву прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Солом`янського районного суду міста Києва № 67 від 03.02.2021 у зв`язку з перебуванням судді Жовноватюк В.С. у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Ухвалою від 22.02.2021 суддею Зуєвич Л.Л. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час підготовки справи до розгляду в матеріалах справи встановлено наявність клопотання КЕУ про закриття провадження у справі, яке надійшло до суду 30.12.2020.

Вказане клопотання мотивовано тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатися за правилами адміністративної юрисдикції, що обгрунтовується наступним.

Так, звертається увага на те, що обгрунтовуючи позовні вимоги про поновлення своїх порушених прав у сфері житлових відносин, позивач стверджує про невиконання з боку відповідача гарантій щодо забезпечення його, як військовослужбовця, та членів його родини, грошовою компенсацією за недоотримане житлове приміщення.

З посиланням на норми Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» заявник зазначає, що військова служба належить до служби публічної.

При цьому заявник звертає увагу на зміну судової практики у зв`язку з постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 712/5476/19 (провадження № 14-62цс20) щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про оскарження відмови у забезпечені жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов`язання надати такі приміщення чи компенсацію, де вона відступила від висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.04.2018 у справі № 806/104/16 щодо необхідності розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, вказавши, що зазначені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг).

У наявних в справі письмових запереченнях на клопотання відповідача про закриття провадження у справі (які надійшли до суду 09.02.2021), позивач просить у задоволенні відповідного клопотання відмовити, посилаючись на таке.

Позивач не є інвалідом та не належить до військовослужбовців, які брали участь у бойових діях на території інших держав, тому не може бути віднесений до категорій осіб про які йде мова у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 712/5476/19.

Також звертає увагу на те, що стягнення коштів за неотримане житлове приміщення за час проходження служби, стало причиною позбавлення права власності позивача, зокрема, володіти, користуватися й розпоряджатися об`єктом власності (грошовими коштами в розмірі 525 915,77 грн).

У зв`язку з чим, вважає, що його звернення до суду з позовом спрямоване на відновлення його майнового стану (порушеного права власності та ліквідації збитків, заподіяних його інтересам), на захист якого спрямовані засоби та норми, визначені саме цивільним і цивільним процесуальним законодавством.

За таких обставин, вказує, що даний спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Представник відповідача та позивач у судовому засіданні 23.03.2021 підтримали свої вимоги, доводи та заперечення, викладені у вказаних заявах з питання юрисдикції даного спору.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку про закриття провадження в справі, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 755/6184/19 (провадження № 61-9534св20) викладено наступну правову позицію:

«Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Частиною четвертою статті 5 КАС України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Частиною четвертою статті 19 КАС України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанції не звернули уваги, що ОСОБА_1 обгрунтовував позовні вимоги про поновлення його порушених прав у сфері житлових відносин, невиконанням державою гарантій щодо забезпечення його, як військовослужбовця та членів його родини, жилим приміщенням з урахуванням права у нього на отримання додаткової жилої площі у розмірі десяти квадратних метрів або відповідної грошової компенсації.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службовою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Наведені норми права прямо передбачають, що військова служба належить до служби публічної.

У постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (провадження № 14-62цс20) Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей про зобов`язання надати такі приміщення чи компенсацію відступила від висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16 за позовом особи, звільненої з військової служби, до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира, житлової комісії військової частини А0281 про визнання протиправними дій відповідачів з відмови у забезпеченні жилим приміщенням або грошовою компенсацією за належне для отримання жиле приміщення та про зобов`язання відповідачів надати позивачеві житлове приміщення або виплатити належну грошову компенсацію, щодо необхідності розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, вказавши, що зазначені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг).

Зважаючи на наведене, оскільки спір у даній справі стосується проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а саме, як вважає позивач, гарантувала право військовослужбовцям у військовому званні «полковник» на додаткову жилу площу у вигляді кімнати або у розмірі десяти квадратних метрів, правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства».

Отже, враховуючи вказані правові висновки, предмет спору та характер спірних правовідносин, спір у даній справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, суд роз`яснює позивачеві його право звернутись з відповідним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Частиною 2 ст. 255 ЦПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Разом з тим, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою.

Клопотання про повернення сплаченого судового збору на момент винесення даної ухвали позивачем не заявлено, що не позбавляє його права звернутись з ним окремо.

Згідно з ч. 3 ст. 255 ЦПК України ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ст.ст. 256, 259, 260, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про закриття провадження у справі - задовольнити.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про стягнення грошової компенсації за неотримане житлове приміщення, закрити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич