Рішення № 95833250, 18.03.2021, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа 524/8716/20

Провадження № 2-а/524/24/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Кременчуці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ДНІПРОВСЬКОЇ МИТНИЦІ ДЕРЖМИТСЛУЖБИ про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил №0238/11000/20 від 16.09.2020, ухвалив таке рішення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої вимоги позивач мотивував тим, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог діючого законодавства. Вважає, що адміністративне стягнення накладено поза межами встановленого законодавством шестимісячного строку, оскільки про подію відповідач дізнався 02.01.2020. Крім того, він був позбавлений можливості скористатись правовою допомогою та надати свої пояснення по справі у зв`язку із тим, що виклики та повідомлення про розгляд справи про порушення митних правил він не отримував. В його діях відсутній склад порушення, оскільки транспортний засіб був ввезений ним, як громадянином Російської Федерації на митну територію України тимчасово строком до 1 року для користування громадянином Республіки Білорусь, який виїхав з території України 30.07.2020. Звертав увагу на те, що митна вартість транспортного засобу була вирахувана з порушенням вимог законодавства, а саме без проведення відповідної експертизи.

В судовому засіданні 12.03.2021 представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити. Зазначив, що відповідачем було проведено виклики позивача за неналежними позивачу адресами, що призвело до порушення прав особи, відносно якої проводиться розгляд справи.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач надіслав відзив на позов, в якому вказав, що заперечує проти задоволення позову. Вважає, що позивача правомірно притягнуто до відповідальності за порушення митних правил, процедура розгляду справи порушена не була, оскільки його виклик проводився в тому числі за місцем проживання, яке позивач зазначив в позовній заяві. Вказав, що днем виявлення порушення є день отримання відомостей з СБУ про перетин позивачем державного кордону 25.03.2020, тобто стягнення накладено в межах шестимісячного строку. Зазначив, що в листі Управління Служби Безпеки України в Полтавській області від 02.01.2020 було повідомлено про обставини, які потребували перевірки, зокрема встановлення факту резидентства.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

16.09.2020 першим заступником начальника Дніпровської митниці Держмитслужби Мужевим О.О. було винесено постанову в справі про порушення митних правил №0238/11000/20, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст.485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 924989,13 грн.

В постанові зазначено, що ОСОБА_1 04.09.2019 при ввезенні автомобіля «Land Rover Rang» кузов НОМЕР_1 , р/н НОМЕР_2 , надавши паспорт громадянина НОМЕР_3 , виданий 20.05.2011 ФМС РФ №77114, як нерезидент, протиправно скористався пільгою , що призвело до несплати митних платежів в сумі 308329,71 грн, чим вчинив порушення митних правил, передбачене ст.485 МК України.

НОРМАТИВНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ

За статтею 485 Митного кодексу України, заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Відповідно до ст. 543 Митного кодексу України безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

Згідно із пунктом 24, підпункту в пункту 33, підпункту в пункту 50 частини 1 ст.4 Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; нерезиденти фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України; резиденти фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

В п.1 ч.1 ст. 2 ЗУ «Про громадянство України» визначено, що якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Відповідно до ст.380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від проведення заходів офіційного контролю, а також від подання документів та/або відомостей, що підтверджують дотримання встановлених заборон та/або обмежень щодо переміщення транспортних засобів особистого користування через митний кордон України. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами. Тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Стаття 458 Митного кодексу України передбачає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.466, ч.1 ст. 467 Митного кодексу України адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України. Якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням(ст.486 Митного кодексу України)

Згідно із ст.488, 489 Митного кодексу України провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил. Посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В п.2 ч.1 ст.491 Митного кодексу України визначено, що підставами для порушення справи про порушення митних правил є офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю.

Згідно із ч.1 ст.498 Митного кодексу України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у митному органі або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у митному органі та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови митного органу, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ст.524, 525, ч.ч. 1,2,4 ст.526 Митного кодексу України справа про порушення митних правил розглядається за місцезнаходженням митного органу, посадові особи якого здійснювали провадження у цій справі. Справа про порушення митних правил розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою митного органу або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи. Справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил митним органом цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

В ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.(ч.1 ст.139 КАС України)

ОЦІНКА СУДУ

Склад правопорушення, визначеного статтею 485 Митного кодексу України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 Митного кодексу України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого статтею 485 Митного кодексу України) обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

Так, суд відзначає, що підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил слугувало порушення, на думку відповідача, порядку тимчасового ввезення позивачем, як резидентом транспортного засобу особистого користування.

Натомість заперечуючи вказаний факт, позивач зазначає про те, що він є громадянином Російської Федерації, транспортний засіб був ввезений тимчасово, строком на 1 рік з метою користування його власником, який є громадянином Республіки Білорусь

Суд відзначає, що у ст.4 Митного кодексу України містяться визначення поняття резидент, зокрема резидентом є фізична особа: громадян України, іноземець та особа без громадянства, яка має постійне місце проживання в Україні, у тому числі та, яка тимчасово перебуває за кордоном.

За таких обставин в розумінні положень Митного кодексу України факт резиденства пов`язується із визначенням постійного місця проживання в Україні, яким за змістом п.45 ст.4 Митного кодексу України є місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов`язків або зобов`язань за договором (контрактом)

Суд відзначає, що позивач має зареєстроване місце проживання на території України: АДРЕСА_1 (з 27.04.2017). Також, відповідно до копії паспорту громадянина Російської Федерації позивач має зареєстроване місце проживання на території Російської Федерації: АДРЕСА_2 . Також на переконання суду, надана позивачем копія заяви ОСОБА_2 про запрошення ОСОБА_1 до України, підтверджує відсутність наміру позивача на постійне проживання в Україні.

На думку суду, наявна у відповідача інформація щодо перетину позивачем державного кордону та отримання заробітку не в повній мірі відображає наміри особи саме на постійне проживання на території України. Суд наголошує на тому, що Митний кодекс України не пов`язує визначення резидента/нерезидента із фактом перебування на території України більше 183 днів.

Тобто, суд погоджується із доводами позивача та його представника щодо відсутності у відповідача достеменних відомостей, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 є резидентом України.

Щодо процедури розгляду справи про порушення митних правил.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 зазначав про те, що відповідачем було порушено процедуру розгляду справи, зокрема у накладено стягнення з пропуском шестимісячного строку, належним чином не проведено виклик, що позбавило його можливості надати свої пояснення та докази, митна вартість обрахована на підставі неналежних доказів

Відповідач вказані факти заперечує та вважає, що шестимісячний строк повинен обраховуватись з 25.03.2020, зокрема з моменту отримання відомостей щодо перетину ОСОБА_1 державного кордону, а також те, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи, а митна вартість обрахована відповідно до вимог законодавства.

Так, суд не може в повній мірі погодитись із доводами відповідача щодо часу, коли митний орган дізнався про порушення. Зокрема, суд вважає обґрунтованими посилання представника позивача на те, що в листі Відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Полтавській області було повідомлено про причетність ОСОБА_1 до порушення вимог чинного законодавства, що відповідно до п.2 ч.1 ст.491 Митного кодексу України є підставою для порушення справи про порушення митних правил. Приймаючи до уваги те, що за змістом Митного кодексу України резидентом України є особа яка має постійне місце проживання на території України, факт перетину державного кордону та відповідно кількість днів перебування на митній території України не мають правового значення для визнання особи резидентом України в розумінні Митного кодексу України.

Крім того, суд приймає до уваги те, що в листах, надісланих до Закарпатської та Північної митниць Держмитслужби, Дніпровська митниця Держмитслужби повідомляла про проведення перевірки законності ввезення на митну територію України транспортного засобу ОСОБА_1 тобто, ще в січні 2020 року відповідачу було відомо про можливе порушення митних правил.

Отже, суд вважає, що відповідачем накладено стягнення на позивача із пропуском встановленого шестимісячного строку.

Крім того, суд враховує те, що зареєстроване місце проживання позивача(податкова адреса) було відомо відповідачу з травня 2020 року, зокрема у відповіді ГУ ДПС у Полтавській області, яка була надіслана Управлінням Служби безпеки України в Полтавській області, податкова адреса позивача зазначена: АДРЕСА_1 , що відповідає зареєстрованому місцю проживання позивача на території України. Суд враховує те, що відомості про проживання позивача за адресою: АДРЕСА_3 отримані з посвідчення про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 18.10.2019. Суд відзначає, що вказана адреса є місцем проживання дружини позивача, що підтверджується копією нотаріально посвідченої заяви про запрошення ОСОБА_1 .. Відомості про підтвердження адреси: АДРЕСА_4 суду не надані.

Суд наголошує на тому, що повістка про явку в Дніпровську митницю Держмитслужби для опитування(повідомлення про призначення розгляду) направлені позивачу за зареєстрованим місцем проживання 04.09.2020, відмітка відділення поштового зв`язку про підстави не вручення поштового відправлення датована 03.10.2020. Крім того, суд звертає увагу на те, що аналогічне поштове відправлення направлене за адресою: АДРЕСА_3 також не було вручено, про що відділенням поштового зв`язку 22.09.2020 та 03.10.2020 проставлено відмітку(а.с.125,133).

Оскаржувана постанова була винесена 16.09.2020, тобто за відсутності відомостей щодо належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про порушення митних правил.

Щодо визначення розміру штрафу.

Так, за змістом ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товару є ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядними методами визначають: ціна договору щодо ідентичних товарів; ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Отже, положення Митного кодексу України не передбачають проведення експертизи з метою визначення митної вартості товару. У зв`язку із чим, вказані доводи позивача суд вважає необґрунтованими. Однак, на переконання суду, відомості зазначені у службовій записці є інформативними та орієнтовними, і не можуть бути повністю достовірними. Крім того, суду не було надано відомості, які б підтверджували проведення консультацій з ОСОБА_1 , проведення яких є обов`язковим для застосування другорядних методів.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем не було доведено правомірність прийнятого ним рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у зв`язку із чим позов ОСОБА_1 , підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають стягненню судові витраті, які складаються із судового збору за подання позову в сумі 420,40 грн та судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 681 грн, а всього 1101,40 грн.

Керуючись ст. 6, 10, 14, 139, 241-246, 255, 286, 293 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ДНІПРОВСЬКОЇ МИТНИЦІ ДЕРЖМИТСЛУЖБИ про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил - задовольнити.

Скасувати постанову у справі про порушення митних правил №0238/11000/20 від 16.09.2020, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст.485 МК України, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути з ДНІПРОВСЬКОЇ МИТНИЦІ ДЕРЖМИТСЛУЖБИ, ідентифікаційний код юридичної особи 43350935, місце розташування: 49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ КНЯГИНІ ОЛЬГИ, будинок 22 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_5 за рахунок бюджетних асигнувань судові витраті, які складаються із судового збору в сумі 1101,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.Д.Андрієць