Рішення № 95832575, 15.03.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 755/12363/18

Провадження № 2/760/2919/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 березня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Кушнір С.І.,

за участю секретаря - Федоренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ДП «Адміністрація річкових портів» в серпні 2018 р. звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із зазначеним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 182979 грн. завданих збитків.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, позивач ДП «Адміністрація річкових портів» посилається на наступне.

Так, відповідно до наказу ДП «АРП» № 25-к від 03.02.2016 р., на підставі заяви від 03.02.2016 р. ОСОБА_1 був призначений на посаду (за переведенням) начальника Верхньодніпровського представництва Державного підприємства «Адміністрація річкових портів».

Відповідно до статуту ДП «Адміністрація річкових портів» здійснює цивільні права і обов`язки через директора підприємства.

Позивач зазначає, що ДП «Адміністрація річкових портів» є судновласником пасажирських теплоходів, що підтверджується свідоцтвом про право власності на судно серії НОМЕР_1 (теплохід « ІНФОРМАЦІЯ_4 », колишній «ІНФОРМАЦІЯ_4»), свідоцтвом про право власності на судно серії РV номер НОМЕР_2 (теплохід « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), свідоцтвом про право власності на судно серії РV номер НОМЕР_3 (теплохід « ІНФОРМАЦІЯ_2 »).

18.09.2017 р. за результатами проведеного внутрішнього службового розслідування, проведеного за наказом ДП «Адміністрація річкових портів» від 15.08.2017 р. №62 «Про проведення службового розслідування», комісією підприємства виявлено рейси теплоходів « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (колишній «ІНФОРМАЦІЯ_4»), «ІНФОРМАЦІЯ_1», « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що були здійснені в квітні-травні 2017 р. за відсутності господарських договорів, заявок та/або рахунків-фактур, та/або актів виконаних робіт, тобто без відповідних правових підстав. Відповідно бухгалтерських розрахунків позивачем недоотримано доходів в загальному розмірі 104979 грн.

12.10.2017 р. за результатами проведеного внутрішнього службового розслідування, проведеного за наказом ДП «Адміністрація річкових портів» від 15.09.2017 р. №65 «Про проведення службового розслідування», комісією підприємства виявлено рейси теплоходів « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (колишній «ІНФОРМАЦІЯ_4»), «ІНФОРМАЦІЯ_1», « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що були здійснені в серпні 2017 р. за відсутності господарських договорів, заявок та/або рахунків-фактур, та/або актів виконаних робіт, тобто без відповідних правових підстав. Відповідно бухгалтерських розрахунків позивачем недоотримано доходів в загальному розмірі 78000 грн.

Загальний розмір завданої позивачу шкоди становить 182979 грн.

Як вказує позивач, протиправність поведінки відповідача полягає в тому, що відповідач порушив вимоги ч. 2 ст. 131 та ст. 139 КЗпП України та, користуючись повноваженнями, наданими йому п.п. 1.5, 2.14, 2.18 Посадової інструкції начальника Верхньодніпровського представництва ДП «Адміністрація річкових портів», надавав вказівки підлеглим щодо здійснення перевезень пасажирів теплоходами всупереч волі позивача та з приховуванням рейсів від позивача, за відсутності відповідних договорів на перевезення пасажирів, укладених з позивачем.

Причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача полягає в тому, що перевезення пасажирів здійснювалось на виконання безпосередньої вказівки відповідача за відсутності волі позивача на здійснення зазначених перевезень, а також з приховуванням від позивача фактів здійснення рейсів.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, посилаючись на п. 7 ч. 1 ст. 134, ст. 130 КЗпП України та ст. 22 ЦК України, позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 182979 грн. завданих збитків.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 05.09.2018 р., матеріали цивільної справи за позовом Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, - передано на розгляд до Солом`янського районного суду м. Києва за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 13.11.2018 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 19.11.2018 р., відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачу роз`яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.

Представник позивача ДП «Адміністрація річкових портів» в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ДП «Адміністрація річкових портів» 182979 грн. завданих збитків, посилаючись на підстави та обставини, викладені у позовній заяві, та надані докази.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи відповідача було повідомлено належним чином, про причини своєї неявки відповідач суд не повідомив, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи вимоги ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі за відсутності учасників процесу на підставі наявних доказів, проти чого не заперечує сторона позивача.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ДП «Адміністрація річкових портів» № 25-к від 03.02.2016 р., на підставі заяви від 03.02.2016 р. ОСОБА_1 був призначений на посаду (за переведенням) начальника Верхньодніпровського представництва Державного підприємства «Адміністрація річкових портів».

Відповідно до статуту ДП «Адміністрація річкових портів» здійснює цивільні права і обов`язки через директора підприємства.

ДП «Адміністрація річкових портів» є судновласником пасажирських теплоходів, що підтверджується свідоцтвом про право власності на судно серії НОМЕР_1 (теплохід « ІНФОРМАЦІЯ_4 »), свідоцтвом про право власності на судно серії РV номер НОМЕР_2 (теплохід « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), свідоцтвом про право власності на судно серії РV номер НОМЕР_3 (теплохід « ІНФОРМАЦІЯ_2 »).

Встановлено, що 18.09.2017 р. за результатами проведеного внутрішнього службового розслідування, проведеного за наказом ДП «Адміністрація річкових портів» від 15.08.2017 р. №62 «Про проведення службового розслідування», комісією підприємства виявлено рейси теплоходів « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (колишній «ІНФОРМАЦІЯ_4»), «ІНФОРМАЦІЯ_1», « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що були здійснені в квітні-травні 2017 р. за відсутності господарських договорів, заявок та/або рахунків-фактур, та/або актів виконаних робіт, тобто без відповідних правових підстав, що підтверджується даними акту службового розслідування від 18.09.2017 р., листом Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях» від 15.08.2017 р. № 04-17/99, листом філії «Дельта-лоцман» державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 05.09.2017 р. № 29-02.02/09-46. Відповідно бухгалтерських розрахунків позивачем недоотримано доходів в загальному розмірі 104979 грн.

12.10.2017 р. за результатами проведеного внутрішнього службового розслідування, проведеного за наказом ДП «Адміністрація річкових портів» від 15.09.2017 р. №65 «Про проведення службового розслідування», комісією підприємства виявлено рейси теплоходів « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (колишній «ІНФОРМАЦІЯ_4»), «ІНФОРМАЦІЯ_1», « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що були здійснені в серпні 2017 р. за відсутності господарських договорів, заявок та/або рахунків-фактур, та/або актів виконаних робіт, тобто без відповідних правових підстав, що підтверджується даними акту службового розслідування від 12.10.2017 р., даними роздруківок Річкової інформаційної служби внутрішніх шляхів України. Відповідно бухгалтерських розрахунків позивачем недоотримано доходів в загальному розмірі 78000 грн.

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

Правові підстави та умови матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, визначені главою IX КЗпП України.

Так, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 КЗпП України, на працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.

За загальним правилом за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку (ч. 1 ст. 132 КЗпП України). Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві (ч. 2 ст. 132 КЗпП України).

Згідно зі ст. 133 КЗпП України обмежену матеріальну відповідальність несуть: працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.

Ст. 134 КЗпП України визначено випадки, за яких працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Так, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків; 8) службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Як встановлено судом, відповідно до наказу ДП «Адміністрація річкових портів» № 25-к від 03.02.2016 р., на підставі заяви від 03.02.2016 р. ОСОБА_1 був призначений на посаду (за переведенням) начальника Верхньодніпровського представництва Державного підприємства «Адміністрація річкових портів».

Відповідно до статуту ДП «Адміністрація річкових портів» здійснює цивільні права і обов`язки через директора підприємства.

Згідно вимог посадової інструкції начальника Верхньодніпровського представництва, затвердженої директором ДП «Адміністрація річкових портів» 30.03.2016 р., на посаду начальника представництва ДП «Адміністрація річкових портів» (далі - Працівник) призначається особа, яка має повну або базову вищу освіту відповідного напрямку підготовки (спеціаліст, бакалавр) та стаж роботи на керівних посадах нижчого рівня не менше 5 років, володіє належним рівнем організаторських здібностей (п. 1.1).

Працівник безпосередньо підпорядковується директору Підприємства і за функціональними напрямками діяльності заступниками директора, головному інженеру, головному бухгалтеру підприємства та взаємодіє з начальниками служб і відділів підприємства (п. 1.3).

Працівник у своїй діяльності керується чинним законодавством України, наказами та інструкціями органу управління, статутом Підприємства, нормативними актами підприємства, цією посадовою інструкцією та іншими нормативними документами затвердженими в установленому порядку (п. 1.4).

Працівнику безпосередньо підпорядковуються працівники представництва (п. 1.5).

Розділом 2 Посадової інструкції визначено завдання і обов`язки, зокрема працівник контролює ведення обліку використання робочого часу та підписує табеля обліку робочого часу працівників Представництва (п. 2.14); керує діяльністю працівників Представництва, контролює результати їх роботи, стан трудової й виконавчої дисципліни, правил охорони праці та пожежної безпеки (п. 2.18); планує і організовує роботу зі створення сприятливих умов праці на робочих місцях і у підрозділах відповідно до специфікації (п. 2.19); здійснює контроль за роботою флоту, підготовкою та постановкою суден на зимовий відстій і ремонт, забезпечує вдосконалення роботи з технічної експлуатації суден з урахуванням політики підприємства в сфері безпеки та вимог СУБ (п. 3.33).

Відповідно до п.п. 3.9 п. 3 Інструкції, працівник користується правами визначеними законодавством України, правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників Підприємства, колективним, трудовим договорами, положенням про Представництво, цією посадовою інструкцією та має право приймати управлінські рішення в межах своєї компетенції.

Згідно п. 4.3 Інструкції, працівник несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, що передбачені цією посадовою інструкцією, - в межах визначених чинним законодавством України про працю.

Працівник, який не за призначенням використовує майно та кошти Підприємства у власних інтересах або в інтересах протилежних інтересам держави, несе відповідальність у межах, визначених цивільним, кримінальним та адміністративним законодавством (п. 4.8).

Відповідно до Положення про Верхньодніпровське представництво ДП «Адміністрація річкових портів», затвердженого наказом від 04.01.2011 № 3, начальник представництва несе персональну відповідальність за виконання покладених на Представництво завдань, ефективність виконристання майна, за дотримання вимог безпеки судноплавства, безпеку пасажирів і суднового персоналу під час експлуатації та відстою теплоходів, дотримання вимог і правил протипожежної безпеки, охорони праці та навколишнього середовища; несе матеріальну відповідальність за державне майно; у межах своєї компетенції користується майном ДП «Адміністрація річкових портів", яке знахоиться на праві господарського відання та перебуває на балансі ДП «Адміністрація річкових портів".

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника Верхньодніпровського представництва Державного підприємства «Адміністрація річкових портів», зважаючи на обсяг повноважень, визначених в положенні про Верхньодніпровське представництво ДП «Адміністрація річкових портів» та посадовій інструкції начальника Верхньодніпровського представництва, шляхом використання теплоходів на власний розсуд для перевезення пасажирів за відсутності відповідних договорів перевезення пасажирів з позивачем, а отже за відсутності відповідного трудового обов`язку організовувати перевезення пасажирів, завдав збитків позивачу у вигляді недоотриманого прибутку.

Загальний розмір недоотриманих доходів ДП «Адміністрація річкових портів» становить 182979 грн. Розрахунок здійснений на підставі затвердженої планої калькуляції вартості надання послуг (погодинна) пасажирськими теплоходами «ІНФОРМАЦІЯ_4» (колишній «ІНФОРМАЦІЯ_4»), «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_1» в 2017 р.

Протиправність поведінки відповідача полягає в тому, що відповідач порушив вимоги ч. 2 ст. 131 та ст. 139 КЗпП України та, користуючись повноваженнями, наданими йому п.п. 1.5, 2.14, 2.18 Посадової інструкції начальника Верхньодніпровського представництва ДП «Адміністрація річкових портів», будучи посадовою особою Підприємства, надавав вказівки підлеглим щодо здійснення перевезень пасажирів теплоходами всупереч волі позивача та з приховуванням рейсів від позивача, за відсутності відповідних договорів на перевезення пасажирів, укладених з позивачем.

Причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача полягає в тому, що перевезення пасажирів здійснювалось на виконання безпосередньої вказівки відповідача за відсутності волі позивача на здійснення зазначених перевезень, а також з приховуванням від позивача фактів здійснення рейсів.

Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами (абз. 4 ст. 130 КЗпП України).

Положеннями ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Ч. 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В свою чергу ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Роз`ясненнями вкладеними у п. 18 постанови Пленуму ВСУ від 29.12.1992 року № 14 «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» визначено, що під час заподіяння шкоди працівниками самовільним використанням у корисливих цілях технічних засобів підприємства (автомобілів, автокранів тощо) відповідальність має наставати за нормами не трудового, а цивільного права. У такому разі шкода відшкодовується в повному обсязі, включаючи й неотримані підприємством прибутки від використання зазначених технічних засобів.

Виходячи з вище викладеного, наявні обґрунтовані підстави стверджувати про порушення прав позивача на отримання ним завданих збитків.

Так, за результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів наявність обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву щодо заявлених позовних вимог, будь-яких пояснень/заперечень в спростування зазначеного позивачем, суду надано не було.

За таких обставин, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, вважає позовні вимоги ДП «Адміністрація річкових портів» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 2745,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 130, 132, 133, 134 КЗпП України, ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 15, 141, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» (ЄДРПОУ 33404067, адреса: м. Київ, вул. Мельникова, 40) 182979 грн. завданих збитків.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» (ЄДРПОУ 33404067, адреса: м. Київ, вул. Мельникова, 40) судовий збір у розмірі 2745,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: Кушнір С.І.