Рішення № 95832351, 15.10.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/16937/19

провадження № 2/753/932/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О. з секретарем судового засідання Кримчук Я.Р. за участі: позивача ОСОБА_1 , представників відповідача Гамор Н.В., Орел Р.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Філії Комунального підприємства Мирнопільської сільської ради «Результат» у місті Києві Коровайко Оксани Сергіївни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправним та скасування запису про право власності,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

У березні 2018 р. ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Філії Комунального підприємства Мирнопільської сільської ради «Результат» у місті Києві Коровайко Оксани Сергіївни(далі - державний реєстратор Коровайко О.С., відповідач 1) та Публічного акціонерного товариства «Уксоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.11.2017, індексний номер 38019898, про реєстрацію права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ПАТ «Укрсоцбанк».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване рішення було прийняте з порушенням Законів України «Про іпотеку», «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме: реєстратору не подавались належні документи, які свідчать про те, що ПАТ «Укрсоцбанк» є правонаступником ТзОВ «УніКредит Банк», яке було іпотекодержателем вищевказаної квартири, письмове рішення про придбання предмету іпотеки у власність та документи, що підтверджують підстави та суму заборгованості; позивач не отримував вимоги, передбаченої статтею 35 Закону України «Про іпотеку»; квартира підпадає під дію мораторію, оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позивача і її площа не перевищує 140 кв.м.

З урахуванням заяви про зміну предмету позову, поданої до закінчення підготовчого засідання, позивач просив визнати протиправними та скасувати запис № 23258700 про право власності ПАТ «Укрсоцбанк» на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що був внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.11.2017, індексний номер 38019898.

Державний реєстратор Коровайко О.С.про розгляд справи повідомлялась у встановленому законом порядку за місцезнаходженням органу реєстрації згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте в судове засідання не з`явилась, відзив на позовну заяву від неї не надійшов.

Від ПАТ «Укрсоцбанк» надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, які мотивовані тим, що ПАТ «Укрсоцбанк», який є правонаступником ТзОВ «УніКредит Банк», обрав порядок звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений іпотечним договором, а реєстраційні дії були вчинені з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Представник Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк», відповідач 2), яке суд залучив до участі у справі як правонаступника АТ «Укрсоцбанк», в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову посилаючись на обґрунтування, наведені у відзиві. Додатково аргументував свою позицію тим, що до спірних правовідносин не застосовується мораторій, встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», і до того ж позивачем не надано доказів відсутності у нього іншого житла, що є обов`язковою умовою застосування положень вищевказаного Закону.

ІІ. Рух справи, заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії суду.

Одночасно з позовом позивач подав клопотання про витребування доказів та заяву про забезпечення позову.

Ухвалою від 28.03.2018 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою від 28.03.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче засідання на 04.07.2018.

04.07.2018 від ПАТ «Укрсоцбанк» надійшов відзив на позов.

04.07.2018 постановлено ухвали про витребування доказів та про закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті на 29.11.2018.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 08.08.2018 скасовано ухвалу від 28.03.2018 про відмову у забезпеченні позову та накладено арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

29.11.2018 у зв`язку з неявкою відповідачів розгляд справи відкладено на 21.05.2019.

21.05.2019 постановлено ухвалу про закриття провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07.08.2019 ухвалу про закриття провадження у справі скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

29.08.2019 справу передано до провадження судді Трусової Т.О. та призначено у підготовче засідання на 13.11.2019.

11.11.2019 від представника АТ «Укрсоцбанк» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

13.11.2019 суд відклав підготовче засідання на 04.03.2020.

06.02.2020 від АТ «Альфа-Банк» надійшла заява про заміну сторони відповідача її правонаступником.

03.03.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив.

03.03.2020 від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог (предмета позову).

04.03.2020 суд постановив ухвали про заміну відповідача АТ «Укрсоцбанк» його правонаступником АТ «Альфа-Банк» та про закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті на 23.07.2020.

21.07.2020 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

В судовому засіданні 23.07.2020 суд залишив клопотання позивача про витребування доказів без задоволення, заслухав вступні промови учасників справи, дослідив письмові докази та оголосив перерву до 15.10.2020.

15.10.2020 від позивача надійшли письмові пояснення.

В судовому засіданні 15.10.2020 суд залишив без задоволення усне клопотання позивача про прийняття додаткових доказів, заслухав виступи учасників справи у судових дебатах, вийшов до нарадчої кімнати, по виходу з якої оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

17.04.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Банк» (далі - ТОВ, «УніКредит Банк», банк) та ОСОБА_1 (позичальником) було укладено договір про іпотечний кредит № CLTR-000000012634, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в розмірі 172 000 дол. США під 12% річних на строк до 17.04.2028.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 17.04.2008 між його сторонами було укладено нотаріально засвідчений іпотечний договір № CLTR-000000012634/S, згідно з умовами якого ОСОБА_1 (іпотекодавець) передає банку (іпотекодержателю) в іпотеку належну йому на праві власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання і іпотекодавцем кожного і всіх його зобов`язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього (пункт 3.1. статті 3 іпотечного договору).

Згідно з умовами, визначеними статтею 9 іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотекодержателяправа власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань по кредитному договору в порядку, встановленому законодавством України (в т.ч. статтею 37 Закону України «Про іпотеку») та умовами цього договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-які особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку,встановленому законодавством України (в т.ч. статтею 38 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених цим договором.

За рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателяправа власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателявідповідно до наведених нижче умов.

У випадку набуття іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець за цим договором підтверджує свою згоду на передачу у власність іпотекодержателяпредмета іпотеки. При цьому різниця між вартістю предмета іпотеки (визначеною на підставі експертної оцінки предмета іпотеки та/або на підставі зафіксованої в цьому договорі оцінки предмета іпотеки сторонами) та фактичною сумою заборгованості іпотекодавця перед іпотекодержателем на дату прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про придбання предмета іпотеки у власність підлягає відшкодуванню іпотекодавцю.

Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя (придбання предмету іпотеки у власність) у випадку виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України.

Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність мають силу правовстановлюючих документів та засвідчують перед права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя. Право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя з дати прийняття ним письмового рішення про прийняття предмета іпотеки у власність.

Згідно з даними статуту ПАТ «Укрсоцбанк», затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 18.07.2017, погодженого Національним Банком України 27.07.2017, у грудні 2013 р. ПАТ «Укрсоцбанк» стало правонаступником усіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк», яке в свою чергу, було правонаступником низки банківських установ, в тому числі і ТОВ «УніКредит Банк».

Рішенням державного реєстратора Філії Комунального підприємства Мирнопільської сільської ради «Результат» у місті Києві Коровайко О.С. від 08.11.2017 (індексний номер 38019898) проведено державну реєстрацію права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ПАТ «Укрсоцбанк», та внесено запис про право власності за номером 23258700.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 06.12.2017 № 106343144 вбачається, що підставою для проведення оспорюваних реєстраційних дій слугували такі документи: повідомлення про звернення стягнення, серія та номер: CLTR-000000012634, виданий 07.09.2017, видавник: ПАТ «Укрсоцбанк»; договір про іпотечний кредит, серія та номер: CLTR-000000012634, виданий 17.04.2008, видавник: сторони; довідка-розрахунок заборгованості, серія та номер 10.1-87/21228, виданий 08.11.2017, видавник: ПАТ «Укрсоцбанк»; іпотечний договір, серія та номер: CLTR-000000012634/S, виданий 17.04.2008, видавник: приватний нотаріус Русанюк З.З.; звіт про незалежну оцінку вартості квартири, серія та номер: ВА 170919-006, виданий 19.09.2017, видавник: ТОВ «Бізнес ассіст»; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: б/н, виданий 12.09.2017, видавник: Укрпошта.

У вересні 2019 р. єдиний акціонер АТ «Укрсоцбанк» прийняв рішення про його припинення шляхом приєднання до АТ «Альфа Банк», а у жовтні 2019 р. на підставі передавального акту АТ «Альфа Банк» стало правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк».

IV. Зміст спірних правовідносин, норми права і мотиви їх застосування.

Однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка полягає у визнанні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договори і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої домовленості, яка знайшла своє вираження у статтях 3, 6, 626, 627, 628, 629, 638 ЦК України.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Передбачені цивільним законодавством забезпечувальні заходи виконання зобов`язання завжди виникають у зв`язку з основним зобов`язанням і, як правило, мають залежний від основного зобов`язання характер, тобто їх дійсність залежить від дійсності основного правочину.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є застава, в силу якої кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (стаття 572 ЦК України).

Застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (стаття 1 Закону України «Про заставу»).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

За положеннями частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (стаття 35 Закону № 898-IV).

Відповідно до приписів статті 36 Закону № 898-IV сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов`язанням: за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем); за покупцем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем третій особі).

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем встановлює стаття 37 Закону № 898-IV.

Згідно цієї норми іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Судом установлено, що зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконував, а відтак за умовами статті 7 іпотечного договору іпотекодержатель набув права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1952-VI його дія поширюється на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об`єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження (стаття 4 Закону № 1952-VI).

За нормою пункту 14 частини першої статті 27 Закону № 1952-VI державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться зокрема на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

У відповідності до частини першої статті 18 Закону № 1952-VI державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина друга статті 18 Закону № 1952-VI ).

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (в редакції, чинній на час вчинення оспорюваних реєстраційних дій, далі - Порядок № 1127) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Судом установлено, що для оспорюваної державної реєстрації права власності банком було подано усі передбачені Законом № 1952-VI та Порядком № 1127 документи, а саме: договір про іпотечний кредит № CLTR-000000012634 від 17.04.2008; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, вих. № CLTR-000000012634 від 07.09.2017; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з моменту отримання якого іпотекодавцем (12.09.2017) пройшло понад 30 днів (а.с. 58-68).

Доводи позивача про те, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не дає можливості з`ясувати, який документ було направлено, спростовуються описами вкладення у цінний лист, у яких чітко зазначено, що на дві адреси іпотекодавця (адресу, зазначену у кредитному та іпотечному договорах, та адресу предмета іпотеки) було направлено саме повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Дані описи засвідчені відтисками печатки та підписами уповноваженого працівника поштового відділення, а відтак є належними доказами дотримання відповідачем вимог нормативно-правових актів щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Зі змісту запису про право власності вбачається, що для вчинення оспорюваної реєстраційної дії банком також були надані інші документи, подання яких на той час відповідно до Порядку № 1127 не було обов`язковим, але було передбачене умовами укладеного сторонами іпотечного договору, зокрема довідка-розрахунок заборгованості № 10.1-87/21228 від 08.11.2017 та звіт про незалежну оцінку вартості квартири від 19.09.2017, серія та номер: ВА 170919-006, виданий 19.09.2017, видавник: ТОВ «Бізнес ассіст».

Ще одним аргументом позивача є порушення вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон № 1304-VII).

Так, дійсно статтею 1 даного Закону (в редакції, чинній на час вчинення оспорюваної реєстраційної дії) передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Всупереч доводам відповідача чинна судова практика свідчить, що на звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки поширюються вимоги Закону № 1304-VII.

Водночас даючи оцінку доводам позивача про те, що належна йому квартира не може бути примусово стягнута з огляду на установлений вказаним Законом мораторій, суд виходить з положень статей 12, 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки позивач оспорює чинність запису про право власності відповідача на предмет іпотеки з підстав наявного мораторію на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, саме він повинен довести наявність усіх визначених Законом № 1304-VII умов, зокрема використання квартири як місця його постійного проживання, відсутність у його власності іншого нерухомого житлового майна та відсутність обмежень щодо загальної площі квартири.

Судом установлено, що спірна квартира має загальну площу 72 кв.м. та використовується як місце постійного проживання позивача та членів його сім`ї, що підтверджується фактом їх реєстрації за вищевказаною адресою, проте жодних доказів відсутності у власності позивача іншого нерухомого житлового майна суду не надано, тобто не доведено наявність усіх передбачених Законом № 1304-VII умов для застосування мораторію на стягнення на предмет іпотеки.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування запису про право власності та відмовляє у їх задоволенні.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

За правилом, встановленим статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові - на позивача.

Отже з огляду на результат розгляду справи сплачений при подачі цього позову судовий збір покладається на позивача.

VІ. Вирішення питання про вжиті судом заходи забезпечення позову.

Частиною 9 статті 158 ЦПК України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Відтак, зважаючи на зміст ухваленого судом рішення, підстави для збереження вжитих судом заходів забезпечення позову відпали, у зв`язку з чим арешт квартири слід скасувати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до державного реєстратора Філії Комунального підприємства Мирнопільської сільської ради «Результат» у місті Києві Коровайко Оксани Сергіївни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправним та скасування запису про право власності.

Скасувати арешт квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1402081080000), накладений ухвалою Київського апеляційного суду м. Києва від 08 серпня 2018 року у цивільній справі № 753/4401/18 (апеляційне провадження № 22-ц/796/5815/2018).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: