Рішення № 95832297, 26.03.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/192/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо відмови ОСОБА_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 до 16.08.2019 відповідно до Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів громадян" від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2015 до 16.08.2019 відповідно до Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів громадян" від 17.07.2003 № 1078.

Ухвалою від 27.01.2021 у справі відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 18.02.2021 відмовлено Херсонському зональному відділу Військової служби правопорядку у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Херсонському зональному відділу Військової служби правопорядку та наказом начальника від 12.07.2019 № 9-РС звільнений з військової служби, у зв`язку із закінченням строку контракту. Проте, за період з 01.01.2015 до 16.08.2019 позивачу не нарахована та не виплачена індексація грошового забезпечення, що суперечить Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів громадян» від 17.07.2003 № 1078. 11.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, однак відповідач листом від 15.01.2021 відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення. Позивач вважає протиправною бездіяльність щодо невиплати індексації, оскільки зазначене порушує встановлене ст. 43 Конституції України право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Також, позивач наголошує, що відповідно до приписів Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-ХІІ та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 індексація грошового забзпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Тому проведення індексації у зв`язку із зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. На підставі викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

17.02.2021 відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на таке. 11.01.2021 на адресу відповідача надійшов запит від представника позивача щодо нарахування виплати індексації за період з 2015 по 2019. Зазначає, що позивач до списку особового складу Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку зарахований відповідно до наказу начальника зонального відділу від 29.02.16 № 45. У матеріалах справи наявна інформація про проходження позивачем військової служби у Військовій частині 3056, а також те, що ОСОБА_1 дійсно приймав безпосередню участь в антитерористичній операції у період з 04.01.2015 по 05.03.2015. Так, відповідно до п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі-Порядку № 1078) виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Отже, Порядок № 1078 не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди. У свою чергу, в 2016 році відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, у зв`язку із чим, на виконання вимог телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015 № 248/3/9/1/1150 щодо збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, Департаментом фінансів Міністерства оборони України військовим частинам (установ, організацій) направлені роз`яснення від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2 згідно яких, індексація грошового забезпечення військовослужбовців не підлягала нарахуванню. Таким чином, відповідач вважає, що в його діях відсутня протиправність, оскільки останні вчинені на виконання роз`яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України про не нарахування індексації грошового зобов`язання. Також, зазначає, що відповідно до ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" індексація грошового забезпечення не відноситься до складу грошового забезпечення, так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини. Крім того, відповідач наголошує, що відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року по жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, а тому передбачених законом підстав для індексації грошового забезпечення позивача за період з березня 2018 року по жовтень 2018 року не було. На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Таким чином, суд розглядає справу в порядку письмового провадження на підставі наявних в справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 29.02.2016 проходив військову службу у Херсонському зональному відділу Військової служби правопорядку відповідно до наказу від 29.02.2016 № 45.

15.08.2019 наказом начальника Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку № 167 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту). З 16.08.2019 виключений зі списків особового складу зонального відділу та всіх видів забезпечення. У Збройних Силах – з 05.2013 по 04.2015, з 02.2016. Підлягає направленню на військовий облік до Великоолександрівського РВК Херсонської області.

11.01.2021 представник ОСОБА_1 звернувся до начальника Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку із адокатським запитом, в якому просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 2015 до 2019 на підставі Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення № 1078 та видати довідку про виплату вказаної індексації.

Херсонський зональний відділ Військової служби правопорядку, розглянувши адвокатський запит, листом від 15.01.2021 № 97/фес повідомив позивача, що на час звільнення з військової служби у серпні 2019 року йому проведений розрахунок всіх видів грошового забезпечення в розмірах, згідно діючих на той час норм норм законодавства.

Не погоджуючись із доводами відповідача щодо відсутності підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

При вирішенні спору суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі-Закон № 2232-XII) військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

Суд звідмічає, що пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Натомість, спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ).

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Абзацом 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Крім того, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За змістом абз. 5 ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ч. 6 ст. 2 Закону № 1282-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.ч. 2-5 ст. 4 Закону №1282-ХІІ).

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 Закону № 1282-ХІІ, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 6 Закону № 1282-ХІІ).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч. 2 ст. 5 Закону № 1282-XII).

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч. 6 ст. 5 Закону № 1282-XII).

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно із п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

На підставі викладеного, суд зазначає, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доходу.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015).

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Отже, індексація грошового забезпечення також є складовою грошового забезпечення військовослужбовців та однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Варто відмітити, що обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач не посилається на відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону № 1282-ХІІ для проведення індексації. Відповідач зазначає лише про те, що Херсонський зональний відділ Військової служби правопорядку не нараховував та не виплачував індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям відповідно до Інструкції №260 та на виконання роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що з 01.01.2016 грошове забезпечення військовослужбовцям відповідно до протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 3 значно збільшене за рахунок збільшення розмірів їх преміювання. Для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в січні 2016 року - лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалося, що підтверджується листами Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2, від 16.08.2017 № 248/3/9/1/940, від 26.03.2018 № 248/1485, від 19.12.2017 № 248/7/9/1/1661, якими головний розпорядник бюджетних коштів довів до підпорядкованих частин відповідні роз`яснення та надав їм вказівки щодо припинення нарахування індексації до окремого розпорядження.

Отже, підставою для не нарахування та не проведення відповідачем у спірний період індексації грошового забезпечення військовослужбовців є відсутність бюджетних призначень для вказаних цілей.

Нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Водночас, п. 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. У Законі № 1282-ХІІ йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Суд приходить до висновку, що доводи відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки ч. 6 ст. 5 Закону № 1282-XII, на яку посилається відповідач, не обмежує проведення, передбачених чинним законодавством України, виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Суд також враховує висновки рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 № 9-рп/2013, стосовно того, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Відтак, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 825/874/17, від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19.

Разом із тим, відповідач у відзиві вказує про відсутність підстав для проведення індексації у період з 01.01.2015 по 29.02.2016, оскільки у список особового складу Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку позивач зарахований відповідно до Наказу начальника зонального відділу від 29.02.2016 № 45, тобто з 29.02.2016.

Суд встановив, що згідно із наказом начальника Херсонського зонального відділу Військової частини правопорядку від 29.02.2016 № 45, сержант ОСОБА_1 з 29.02.2016 зарахований до списків особового складу Херсонського зонального відділу на всі види забезпечення та приступив до виконання службових обов`язків.

Отже, початком проходження ОСОБА_1 військової служби в складі Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку є 29.02.2016.

Таким чином, індексація грошового забезпечення підлягає нарахуванню та виплаті відповідачем, починаючи з 29.02.2016.

Також суд відмічає, що індексація грошових доходів, як складова грошового забезпечення, стосується оплати праці, а тому на даний спір не розповсюджуються строки звернення до суду, в тому числі передбачені статтею 122 КАС України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належними та допустимими доказами не довів правомірності не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 29.02.2016 до 16.08.2019.

За таких обставин, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 .

Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" - учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав звільняються від сплати судового збору під час розгляду справ.

Позивач є учасником бойових дій, а тому звільнений від сплати судового збору.

Отже, розподіл судових витрат відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку (код ЄДРПОУ 26614627; 73000, м. Херсон, вул. Олександрівська, 32) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 29.02.2016 до 16.08.2019.

Зобов`язати Херсонський зональний відділ Військової служби правопорядку (код ЄДРПОУ 26614627; 73000, м. Херсон, вул. Олександрівська, 32) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 29.02.2016 до 16.08.2019.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.Й. Кисильова

кат. 106030000