Рішення № 95832269, 19.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2021 р. Справа№200/12312/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Кудрявцеві О.Ю.,

з участю:

представника позивача - Винник З.Г.,

представника відповідача - Вжещ Ю.О.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в якому (з урахуванням наданих уточнень) просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати їй страхових виплат як працівникові, якому заподіяна шкода внаслідок нещасного випадку на виробництві, за період з 1 липня 2015 року по 1 червня 2019 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу страхові виплати як працівникові, якому заподіяна шкода внаслідок нещасного випадку на виробництві, за період з 1 липня 2015 року по 1 червня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона має право на отримання страхових виплат, оскільки 14 грудня 2010 року обласною МСЕК м. Донецька ій була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 30% безстроково у зв`язку із трудовим каліцтвом, а також має статус внутрішньо переміщеної особи.

До січня 2017 року перебувала на обліку у Жданівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду діального страхування України в Донецькій області.

Як стало відомо позивачу, Рішенням адміністративної комісії виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 1 листопада 2015 року з 1 грудня 2015 року призупинено здійснення нарахування страхових виплат потерпілим нa виробництві у Жданівському міському відділенні.

З 1 грудня 2015 року позивачу були припинені щомісячні грошові виплати по втраті працездатності.

З січня 2017 року позивач перемістилась у м. Словянськ, але відповідачем не приймались заяви позивача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоровя, так як її особова справа знаходилась у ФССНВ у м. Жданівка Донецької області.

Лише з листопада 2019 року позивачу відповідачем стали виплачуватись страхові виплати, однак за період з липня 2015 року по червень 2019 року виникла заборгованість по зазначеним виплатам, яка до теперішнього часу їй не нарахована та не виплачена (а.с. 1-2, 20-21).

У наданому суду відзиві на позов відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення позову, вказує, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовуючи це наступним.

26 листопада 2019 року позивач звернулася з первинною заявою до Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про продовження раніше призначених страхових виплат.

Постановою від 24 грудня 2019 року Слов`янського відділення продовжило ОСОБА_1 проведення щомісячних страхових виплат з 1 листопада 2019 року, які вона отримує по теперішній час.

Стосовно виплати заборгованості за спірний період відповідач зазначає, що у період з 1 липня 2015 року по 1 червня 2019 року ОСОБА_1 не зверталась до органів Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області за продовженням страхових виплат, тому страхові виплати за зазначений період не нараховувались, отже відсутня будь-яка заборгованість за даний період перед позивачем.

Зауважено, що згідно ч. 4 ст. 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування» виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Так як позивач зввернулась із позовом лише у грудні 2020 року, тому предметом розгляду в суді може бути період не більш ніж три роки з дня звернення, тобто за період з грудня 2017 року.

Також зазначає, що позивачем пропущений строк звернення до суду із даним позовом, так як вона не отримувала щомісячні страхові виплати з липня 2015 року, про що їй було відомо. Будь-яких заходів з приводу поновлення страхових виплат протягом шестимісячного строку позивач не здійснювала, а до суду звернулась лише у грудні 2020 року.

На підставі вище наведеного у задоволені позовних вимог позивача управління просить відмовити (а.с. 29-30).

Ухвалою суду від 4 січня 2021 року позовну заяву позивача залишено без руху у зв`язку із наявністю недоліків позовної заяви (а.с. 15-16).

Ухвалою суду від 18 січня 2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 25-26).

Ухвалою суду від 15 лютого 2021 року вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання у справі на 10 березня 2021 року о 15-00 год (а.с. 39-40).

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ; з 14 грудня 2010 року має право на отримання страхових виплат та є внутрішньо переміщеною особою (а.с. 3-5).

Відповідач, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 41325231, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5; є органом державної влади та суб`єктом владних повноважень, який здійснює у спірних правовідносинах владні управлінські функції (а.с. 49).

З наданих сторонами пояснень, підтверджених матеріалами справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах соціального страхування з 30 вересня 2003 року як отримувач щомісячних страхових виплат, оскільки має зареєстрований страховий випадок трудового каліцтва, що стався 16 червня 2003 року, номер справи № 1627, номер випадку № 15 (а.с. 32).

У період з 30 вересня 2003 року перебувала на обліку у Жданівському відділенні Донецької області (а.с. 32, зв.бік 29, 46).

Як встановлено судом на підставі пояснень сторін, позивач не знімалась із обліку у Жданівському відділенні Донецької області, її особова паперова справа позивача знаходиться там до сьогодні.

З липня 2015 року позивач перестала отримувати соціальні виплати у звязку із тим, що м. Жданівка Донецької області, де знаходилось Жданівське міське відділення Управління виконавчої дирекції фонду, було тимчасово окуповано, як наслідок, на території зазначеного міста органи державної влади, в тому числі органи соціального страхування, тимчасово перестали здійснювати свої повноваження (а.с. 46-48).

У січні 2017 року позивач перемістилась у м. Словянськ Донецької області та набула статус внутрішньо переміщеної особи (а.с. 5, 46).

Під час розгляду справи пояснення позивача про те, що вана протягом 2017-2019 років декілька разів зверталась до відповідача не знайшли свого підтвердження.

26 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про продовження раніше призначених виплат (а.с. 34, 32, зв.бік 29).

Постановою Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 26 грудня 2019 року № 0536/6991/6991/21 ОСОБА_1 продовжено раніше призначеної щомісячної страхової виплати з 1 листопада 2019 року (а.с. 35).

11 вересня 2020 року листом (вих. № 3604-24/2972) управління надало відповідь позивачу на її звернення від 10 вересня 2020 року, в якій зазначено, що позивач вперше звернулась до відповідача із заявою про продовження страхових виплат 26 листопада 2019 року, страхові виплати були нааховані з 1 листопада 2019 року. Страхові виплати призначені, але не одержані позивачем за минулий час, не були нараховані у звязку із затвердженням постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365», згідно якої орган, що здійснюює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, який здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Після оприлюднення окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України відділенням буде винесено рішення щодо сплати заборгованості по страховим виплатам (а.с. 12).

30 грудня 2020 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом (а.с. 1-2, 20-21).

Дослідивши всебічно та повно матеріали справи при вирішення спору по суті позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1ст. 46 Конституції Українив становлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право громадян України на соціальний захист у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності від нещасного випадку на виробництві визначено Законом України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).

Відповідно до ч. 1ст. 46 Закону № 1105-XIVстрахові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі – Закон № 1706-VII, Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб») внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч.ч. 1-3ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбаченихстаттею 12 цього Закону.

Особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно доЗакону № 1105-ХІV безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджуєтьсядовідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509(далі - довідка про взяття на облік), відповідно доЗакону України«Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Таким чином, однією з обов`язкових умов для отримання в певному робочому органі соціальних виплат, передбачених Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є знаходження на обліку в робочому органі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується відповідною довідкою.

Згідно п. 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 1 п. 1Постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам`призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.

Отже, приписи постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 як і Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» також зазначають про те, що особа отримує соціальні виплати за фактичним місцем проживання, підтвердженим відповідною довідкою.

Згідно пп. 1 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 365 (в редакції, яка діяла станом на час припинення виплати позивачу страхових виплат), соціальні виплати припиняються у випадку наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати.

Разом із цим суд зазначає наступне.

У листопаді 2019 року позивач звернулась до відповідача із заявою про продовження страхових виплат (а.с. 34) та постановою відповідача від 24 грудня 2019 року поновлено нарахування та виплату позивачу соціальних виплат з 1 листопада 2019 року (а.с. 35).

При цьому заборгованість з страхових виплат за період з 1 липня 2015 року по 1 листопада 2019 року нарахована та сплачена ОСОБА_1 не була.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365(в редакції, яка діяла станом на час звернення позивача до відповідача із заявою про продовження (поновлення) виплати страхових сум орган, що здійснює соціальні виплати та структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що згідно ст. 92 Конституції Українивиключно законами України визначаються, зокрема права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.

Закон, який би передбачав можливість нездійснення виплати особі заборгованості зі страхових виплат, на які особа мала право за законом, з неприйняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати такої заборгованості, - не приймався.

Підзаконні нормативно-правові акти, на які посилається відповідач як підставу невиплати страхових виплат, не є законами, а тому, не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Відповідно дост. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні`визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбаченихКонституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Суд звертає увагу, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованогоЗаконом України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»(далі - Закон № 1382-IV), не може позбавляти його права на отримання страхових виплат (або права на отримання заборгованості зі страхових виплат), на які позивач мав право.

На переконання суду отримання позивачем страхових виплат (в тому числі і за попередні періоди) не може ставитись в залежність від прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати заборгованості.

За викладеним у рішенні Європейського Суду з прав людини «Пічкур проти України» виплата соціальних платежів сама по собі не може ставити осіб, які проживають у різних країнах, у відносно схоже становище, оскільки будь-яка система соціального забезпечення, включаючи пенсійне забезпечення, у першу чергу створена для забезпечення певних мінімальних стандартів рівня життя осіб, що проживають у відповідній країні, та обслуговування їхніх потреб. Більше того, важко зробити якесь правильне порівняння між пенсіонерами, що проживають у відповідній країні, та тими, які проживають в іншому місці, через низку економічних та соціальних відмінностей, що застосовуються залежно від країни.

Практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.

Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвизначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

За приписами статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Керуючись ч. 2ст. 6 КАС Українитаст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Положеннями ст. 78 КАС України на відповідача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладений обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про не доведення відповідачем правомірності не нарахування та не виплати позивачу Слов`янським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області страхових сум за період з 1 липня 2015 року по 31 жовтня 2019 року.

Частиною 1ст. 47 Закону України № 1105-XIV передбачено, що якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленомуст. 34 Закону України «Про оплату праці».

Згідно ч.ч. 2-3 ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що позивач звернулась до суду із позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати страхових виплат з 1 липня 2015 року по 1 червня 2019 року, беручи до уваги встановлені судом обставини щодо не нарахування та не виплати позивачу (бездіяльності) страхових сум за період з 1 липня 2015 року по 31 жовтня 2019 року, суд вважає за для належного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині не нарахування та невиплати страхових сум позивачу за період з 1 липня 2015 року по 31 жовтня 2019 року (після звернення позивача у листопаді 2019 року із заявою про таке нарахування та виплату) та зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу страхові виплати за вказаний період.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки при зверненні до Донецького окружного адміністративного суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 15 січня 2021 року № 53755736 (а.с. 22), з урахуванням висновку суду про задоволення позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2-4, 6, 9, 12, 72-78, 90, 94, 139, 244-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 44325231, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за результатом розгляду заяви останньої від 26 листопада 2019 року страхових виплат за період з 1 липня 2015 року по 31 жовтня 2019 року.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхові виплати за період з 1 липня 2015 року по 31 жовтня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 41325231, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішеня прийнято та підписано в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні в присутності представників сторін.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 24 березня 2021 року.

Суддя Н.П. Волгіна