Рішення № 95830676, 25.03.2021, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/11832/20

Провадження № 2/750/473/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді – Маринченко О.А.,

секретар судового засідання – Шилова Ж.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,

третя особа – Комунальне підприємство «Деснянське» Чернігівської міської ради,

в с т а н о в и в :

28 грудня 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідачів про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Обгрунтовано позов тим, що позивач є співвласником квартири АДРЕСА_1 . Відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_2 , яка розташована поверхом вище у цьому ж будинку. 30.10.2020 та 22.11.2020 з вини відповідачів було залито квартиру позивача, у зв`язку з чим пошкоджено стелю та стіни. 23 листопада 2020 року працівниками Комунального підприємства «Деснянське» Чернігівської міської ради проведено обстеження квартири позивача, за результатами якого складено акт про залиття. Крім того, позивач 03.10.2020 та 22.11.2020 зверталася до служби 102 із повідомленням про залиття її квартири сусідами зверху та просила направити наряд поліції для фіксації даного факту. Позивач вважає, що причиною залиття її квартири є халатне користування мешканцями квартири АДРЕСА_2 сантехнічними приладами, у зв`язку з чим квартира потребує поточного ремонту, вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати, складає 2795 грн., що підтверджується висновком експерта. Для встановлення факту залиття квартири позивач зверталася до Комунального підприємства «Деснянське» Чернігівської міської ради з проханням скласти акт про залиття, у зв`язку з чим сплатила підприємству 170 грн. за складання акту. Також, позивач була вимушена довести розмір збитків, а тому замовила проведення будівельно-технічного експертного дослідження і за надання висновку експерта сплатила 2600 грн. На неодноразові прохання позивача відшкодувати завдані збитки, відповідачі ухиляються, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду з позовом. Також, для з`ясування причин залиття та усунення їх наслідків позивач була змушена звертатися до відповідних служб, відповідачів, експерта та суду, що призвело до незручностей, обмежень та порушення її нормальних життєвих зв`язків, чим завдано їй і моральної шкоди, яку позивач оцінує в 1000 грн. Вказані збитки та моральну шкоду позивач просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

В установлений судом строк відповідачі подали відзив на позов, в якому просять відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що їх вина у залитті квартири позивача відсутня. Зокрема, відповідачі у відзиві вказують, що акт про залиття квартири був складений комісією без участі відповідачів, комісія не оглядала їх квартиру та не перевіряла стан сантехнічних приладів. Відповідачі, в свою чергу, не зверталися до обслуговуючого підприємства з приводу ремонту сантехнічних приладів, оскільки вони є справними. Крім того, в самому акті зазначено, що причини затікання невідомі та відсутнє твердження комісії, що затікання відбулося з вини відповідачів. Також, на прохання відповідачів, було здійснено обстеження їх квартири слюсарем обслуговуючого підприємства, в тому числі і сантехнічних приладів, після чого останнім встановлено, що затікання має місце в водотрубопроводі за стіною їх із позивачем санвузлів, а саме на з`єднувальному фланці на рівні 9 поверху, оскільки затікання є і в квартирі АДРЕСА_3 на 8 поверсі, і в квартирі відповідачів АДРЕСА_2 на 7 поверсі, і в квартирі позивача № 240 на 6 поверсі. Вказаний водотрубопровід є власністю обслуговуючого підприємства. Крім того, аналогічна ситуація мала місце у сусідньому під`їзді і вона була усунута працівниками обслуговуючого підприємства шляхом розбирання цегляної стіни в санвузлах і заміни гумової прокладки між фланцями. Таким чином, позивач обрала неправильний спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки в даному випадку позивачу необхідно звертатися до обслуговуючого підприємста з вимогою про усунення протікання водотрубопровода, який є його власністю. Крім того, 14 січня 2021 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до обслуговуючого підприємства з метою встановлення причин затікання, яке відбулося 22 листопада 2020 року, проте у проведенні повторного обстеження було відмовлено, оскільки на даний час відсутнє протікання і його причини встановити неможливо. Також, зі слів слюсаря ОСОБА_5 , який на прохання відповідачів, здійснював обстеження їх квартири, акт про залиття квартири позивача він не підписував та не оглядав квартиру позивача 23 листопада 2020 року.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд стягнути з відповідачів, завдані їй збитки внаслідок залиття квартири та моральну шкоду.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав зазначених у відзиві. Також, у судовому засіданні відповідач вказав, що його вини у залитті квартири позивача не має, у його квартирі постійно також є затікання. Відповідач вважає, що всі затікання відбуваються через протікання в водотрубопроводі, який знаходиться за стіною їх із позивачем санвузлів, що належить обслуговуючому підприємсту і саме це підприємство має нести відповідальність за завдані збитки.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, вказавши, що проти задоволення позову заперечує через відсутність її вини в залитті квартири позивача.

Представник третьої особи у судове засідання подав клопотання, в якому просить справу розглянути за його відсутності, вказавши, що при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача ОСОБА_2 , допитавши свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 03 липня 1995 року, копією свідоцтва про право на спадщину за законом та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 15, 16).

Власником квартири АДРЕСА_4 , і розташована поверхом вище квартири позивача, є ОСОБА_2 , про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 52-53).

Позивач у листопаді 2020 року звернулася до Комунального підприємства «Деснянське» Чернігівської міської ради із заявою про обстеження відповідною комісією її квартири, у зв`язку із залиттям.

Згідно акту про залиття від 23 листопада 2020 року, затвердженого начальником ДОЖФ № 1 Комунального підприємства «Деснянське» Чернігівської міської ради, вбачається, що комісією у складі майстра ДОЖФ № 1 КП «Деснянське» - ОСОБА_6 , слюсаря-сантехніка - ОСОБА_5 в присутності мешканки квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_3 було проведено обстеження квартири АДРЕСА_1 . Зі слів мешканки квартири АДРЕСА_5 , затікання в квартирі (кухня) трапилося з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 декілька тижнів тому. На стелі спостерігаються невеликі коричневі плями близько 0,5 кв.м. У санвузлі затікання трапилося 22 листопада 2020 року, в результаті чого на стелі з`явилася коричнева пляма близько 0,3 кв.м. Причина затікання невідома, мешканці квартири АДРЕСА_2 не зверталися до ДОЖФ № 1 з приводу ремонту сантехобладнання. Мешканцям квартири АДРЕСА_2 рекомендовано ретельно слідкувати за справністю сантехобладнання (а.с. 19).

Також, позивач 03 жовтня 2020 року та 22 листопада 2020 року зверталася до служби 102 з приводу затоплення її квартири і просила направити наряд поліції для фіксації вказаного факту, про що свідчать талони-повідомлення єдиного обліку № 49858 та 58954 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію (а.с. 20, 21).

Згідно з висновком експерта № 51-20 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 17 грудня 2020 року вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати для відновлення після залиття приміщень квартири АДРЕСА_1 , складає 2795 грн. (а.с. 10-28).

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності, як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової та моральної шкоди.

Згідно із частиною третьою статті 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Тобто, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені особою, або які мають бути нею зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень Цивільного кодексу України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача (відповідачів) покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Також, частиною другою статті 13 Цивільного кодексу України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно із частиною першою статті 177 Житлового кодексу Української УРСР громадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.

Відповідно до статті 179 Житлового кодексу Української УРСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно зі статтею 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, саме власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Невиконання цього обов`язку, якщо результатом такого невиконання є нанесення шкоди іншим особам, тягне за собою відшкодування власником збитків.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 грудня 2019 року в справі № 686/11256/16-ц.

Судом встановлено, що при залитті квартири позивача не було встановлено причини залиття, про що також свідчить і акт про залиття від 23 листопада 2020 року.

Згідно із частиною першою, другою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , який є слюсарем-сантехніком Комунального підприємства «Деснянське» Чернігівської міської ради, суду показав, що дійсно у квартирі позивача мало місце залиття, при огляді квартири позивача 23 листопада 2020 року було встановлено, що у кухні посередині стелі були жовті плями від затікання, однак вони вже підсохли, а в санвузлі на стелі була волога жовта пляма. Він був присутнім при огляді квартири позивача, однак акт підписав пізніше, бо вимушений був піти на інший виклик (аварійну ситуацію). Причину залиття не вдалося встановити, оскільки двері квартири відповідача ніхто не відчинив. Також, свідок вказав, що на час залиття квартири позивача звернень від інших мешканців цього будинку щодо затоплень не було. Крім того, пізніше свідок за зверненням відповідача щодо затікань в його квартирі оглядав і квартиру відповідача, і в ній і на даний час є затікання, однак у квартирі позивача на даний час затікань немає. Також, свідок повідомив, що причини затікань у квартирах позивача і відповідача можуть бути різними і їх необхідно встановлювати.

Позивач у судовому засіданні підтвердила, що після залиття її квартири, яке мало місце в останній раз 22 листопада 2020 року, більше затікань не має і її стеля на даний час суха.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка працює майстром дільниці Комунального підприємства «Деснянське» Чернігівської міської ради, суду показала, що за зверненням позивача комісією 23 листопада 2020 року було проведено огляд квартири позивача, в якій мало місце залиття, в результаті чого було складено акт. При огляді квартири на стелі в кухні та санвузлі були наявні жовті плями від затікання. Причина залиття не була встановлена, оскільки комісія не є експертами. Огляд квартири відповідача не здійснювався, бо двері квартири ніхто не відчинив.

Доводи відповідачів про те, що шкоду позивачу було завдано не з їх вини, а з вини обслуговуючого підприємства, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні і матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували вказані обставини.

При цьому, сторонам у судовому засіданні було роз`яснено право заявити клопотання про проведення судової експертизи для встановлення причин залиття, однак відповідач вказаним правом не скористався.

Посилання відповідача на те, що в його квартирі також є затікання суд не може взяти до уваги, оскільки предметом судового розгляду є саме залиття квартири позивача, а затікання, які є в квартирі відповідача мають бути предметом іншого судового розгляду із встановленням при цьому їх причин.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За встановлених обставин, враховуючи характер наявних плям на стелі у квартирі позивача (вони знаходяться посередині стелі), а також виходячи з предмету доказування у справі, суд вважає, що саме відповідач ОСОБА_2 , який є власником квартири і відповідно до положень статті 323 Цивільного кодексу України може вчиняти дії, які не повинні суперечити інтересам сусідів та повинен дбайливо користуватися системами водопостачання, санітарно-технічним обладнанням, яке знаходиться в належній йому квартирі, усувати їх несправності, не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення судової експертизи, зокрема, на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявив, хоча таке право було роз`яснено судом, та не надав інших доказів, які б спростовували розмір спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди, а тому вимога позивача про стягнення майнової шкоди, розмір якої визначено висновком експерта та відповідачем не спростований в сумі 2795 грн. підлягає задоволенню і стягненню саме з відповідача ОСОБА_2 , як власника квартири, який в ній проживає.

Крім того, для встановлення факту залиття позивач зверталася до Комунального підприємства «Деснянське» Чернігівської міської ради з проханням скласти акт про залиття, у зв`язку з чим сплатила підприємству 170 грн. за складання акту, що підтверджується квитанцією (а.с. 32). Також, позивач була вимушена довести розмір збитків, а тому замовила проведення будівельно-технічного експертного дослідження і за надання висновку експерта сплатила 2600 грн., про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру № 115-20 від 07 грудня 2020 року (а.с. 29). А тому, понесені позивачем збитки мають бути відшкодовані на підставі пункту 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки ці витрати позивач була змушена зробити для відновлення свого порушенного права.

Позивач зазначила, що у зв`язку із залиттям її квартири вона зазнала і моральної шкоди, оскільки були порушені її нормальні життєві зв`язки, вона зазнала незручностей та обмежень.

Статтею 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості та беручи до уваги характер і обсяг страждань (фізичних, душевних, психологічних), яких зазнала позивач у зв`язку із пошкодженням її майна, суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 1000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_2 , оскільки позовні вимоги позивача саме до нього підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2795 грн. у відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири та 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього 3795 грн. (три тисячі сімсот дев`яносто п`ять грн.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 170 грн. у відшкодування витрат на складання акту та 2600 грн. у відшкодування витрат на проведення будівельно-технічного дослідження, а всього 2770 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят грн.).

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1681 грн. 60 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_6 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_7 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_4 , відоме місце проживання: АДРЕСА_7 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – невідомо.

Третя особа - Комунальне підприємство «Деснянське» Чернігівської міської ради, місцезнаходження: вул. Ак. Павлова, 13, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 03357731.

Повний текст рішення складено 26.03.2021.

Суддя