Постанова № 95827213, 25.03.2021, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/502/21

Провадження № 2-а/456/29/2021

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 березня 2021 року місто Стрий Львівської області

Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого – судді Микитина В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Стасів О.Я.,

сторони та інші учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач 1 – Головне управління Національної поліції у Львівській області;

відповідач 2 – інспектор сектору реагування патрульної поліції № 1патрульної поліції Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, старший лейтенант поліції Ладан Петро Михайлович;

вимоги позивача – про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення;

розглянувши у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів дану адміністративну справу, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 29.01.2021 року у строк, визначений ч. 2 ст. 286 КАС України, звернувся у Стрийський міськрайонний суд Львівської області з адміністративною позовною заявою (надійшла до суду поштовим зв`язком 03.02.2021 року за вх. № 1923), у котрій просить скасувати постанову по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, серії БАВ № 117934 від 20.01.2021 року, винесену інспектором сектору реагування патрульної поліції № 1 патрульної поліції Стрийського районного управління поліції Головного управління національної поліції у Львівській області старшим лейтенантом поліції Ладаном П.М., якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, у вигляді накладення штрафу у розмірі 255 грн..

Позов обґрунтовано тим, що 20.01.2021 року відповідачем 2 стосовно позивача винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі серії БАВ № 117934, якою на нього накладено остаточне адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за порушення правил користування ременем безпеки та за порушення вимог дії заборонного знаку. При цьому, такі обидва його діяння були кваліфіковані відповідачем 2 за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Позивач вважає, що зазначена постанова по справі про адміністративне правопорушення є протиправною. Вказує, що він керував транспортним засобом із пристебнутим ременем безпеки, а вимог дії визначеного у Правилах дорожнього руху України заборонного знаку 3.3. «Рух вантажних автомобілів заборонено», котрим забороняється рух вантажних автомобілів і составів транспортних засобів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т (якщо на знакові не зазначена маса) або з такою, що перевищує зазначену на знакові, а також тракторів, самохідних машин і механізмів, не порушував, так як займається підприємницькою діяльністю та на підставі укладеного договору підряду надає послуги з перевезення вантажів підприємству, до котрого можна проїхати лише у межах дії цього знаку. Зазначає, що вантажовідправник розміщений у с. Нежухів Стрийського району Львівської області, а вантажоодержувач розміщений у м. Коломия Івано-Франківської області, а тому для здійснення руху по прокладеному маршруту йому необхідно було проїхати ділянку дороги, перед початком котрої його й було зупинено працівниками поліції, оскільки іншого шляху, що був би придатним для проїзду вантажним автопоїздом, немає. Крім того, саме по такому маршруту він може добратися до зареєстрованого місця свого проживання у с. Братківці Стрийського району Львівської області після доставки вантажу зазначеному підприємству, і навпаки. Тому переконаний, що у цьому випадку відповідачу 2 слід було врахувати, що дія згаданого заборонного знака, при умові доведення належними доказами його встановлення, не поширюється на транспортні засоби, котрі обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні, а також належать громадянину, який проживає у цій зоні, з огляду на що вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Щодо порушення ним правил користування ременем безпеки, то відповідальність за такі дії, у випадку їх доведення, передбачена у ч. 5 ст. 121 КУпАП, а не у ч. 1 ст. 122 КУпАП, однак відповідачем 2 кваліфіковано такі його дії також за ч. 1 ст. 122 КУпАП, тобто невірно. Також посилається на порушення відповідачем 2 процедури розгляду справи про адміністративні правопорушення відносно нього, як і прийняття оскаржуваної постанови у цілому. Ще зазначає про недотримання відповідачем 2 під час розгляду зазначеної справи про адміністративні правопорушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, зокрема на те, що він не мав належної можливості ознайомитися з матеріалами справи та наявними у ній доказами на підтвердження його вини, як і був позбавлений можливості подавати свої докази на підтвердження невинуватості. Крім того зазначає, що його було позбавлено права на надання правової допомоги, а сам відповідач 2 не заслухав його пояснення, а також не досліджував усі докази. Стверджує, що увесь розгляд справи про адміністративні правопорушення полягав у тому, що відповідач 2, після зупинки ще перед зоною дії заборонного знака керованого позивачем вантажного автопоїзда, отримавши від нього необхідні документи, сів у свій службовий автомобіль, а через близько 15 хв. вийшов з нього та вручив позивачу копію оскаржуваної постанови.

Відповідач 1 у запропоновані судом строк та порядку відзиву на адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до нього та інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 патрульної поліції Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області старшого лейтенанта поліції Ладана П.М. про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення, не подав, свою позицію по справі із обґрунтуванням її відповідними доказами не навів.

Відповідач 2 у запропоновані судом строк та порядку відзиву на адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до нього та Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення не подав, свою позицію по справі із обґрунтуванням її відповідними доказами не навів.

Заяви та клопотання учасників справи.

12.02.2021 року за вх. № 2668 від позивача надійшла заява про усунення недоліків поданої ним адміністративної позовної заяви із приєднанням відповідного доказу.

25.02.2021 року за вх. № 3561 від уповноваженого представника позивача – адвоката Мазура В.В. (ордер на надання правової допомоги серії РН-675 № 133 від 25.01.2021 року, належно засвідчена копія знаходиться у матеріалах справи) надійшло клопотання про відкладення судового розгляду справи.

04.03.2021 року за вх. № 4199 від представника позивача – адвоката Мазура В.В. (ордер на надання правової допомоги серії РН-675 № 133 від 25.01.2021 року, належно засвідчена копія знаходиться у матеріалах справи) надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності його довірителя.

Інших заяв чи клопотань від учасників цієї справи до суду не надходило.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Микитина В.Я. від 04.02.2021 року вищевказану адміністративну позовну заяву було залишено без руху та надано термін для виправлення її недоліків, котрий не міг перевищувати десяти днів з дня вручення примірника цієї ухвали.

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Микитина В.Я. від 15.02.2021 року вищевказану адміністративну позовну заяву, після усунення її недоліків, прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи у судовому засіданні, котре було призначене на 25.02.2021 року о 12.00 год..

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області (головуючий – суддя Микитин В.Я.) від 25.02.2021 року задоволено клопотання представника позивача – адвоката Мазура В.В. від 25.02.2021 року про відкладення розгляду справи. Розгляд цієї справи відкладено, визначено дату судового засідання щодо її розгляду по суті – 04.03.2021 року, 12.15 год..

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області (головуючий – суддя Микитин В.Я.) від 04.03.2021 року виправлено описки в ухвалі судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Микитина В.Я., постановленій 04.02.2021 року у справі № 456/502/21, провадження № 2-а/456/29/2021, про залишення адміністративної позовної заяви без руху, виправлено описки в ухвалі судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Микитина В.Я., постановленій 15.02.2021 року у справі № 456/502/21, провадження № 2-а/456/29/2021, про прийняття адміністративної позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, виправлено описки в ухвалі Стрийського міськрайонного суду Львівської області, постановленій 25.02.2021 року у справі № 456/502/21, провадження № 2-а/456/29/2021, про відкладення розгляду справи, вказано у зазначених ухвалах прізвище, ім`я та по-батькові інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 патрульної поліції Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, старшого лейтенанта поліції, до котрого пред`явлено позовні вимоги про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, - «ОСОБА_2 ».

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області (головуючий – суддя Микитин В.Я.) від 04.03.2021 року розгляд цієї справи відкладено, визначено дату судового засідання щодо її розгляду по суті – 25.03.2021 року, 11.00 год..

Учасники справи належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час судового засідання по їх справі, котре було призначене на 25.03.2021 року о 11.00 год., про що у матеріалах справи містяться відповідні письмові докази.

Судом також було задоволено клопотання уповноваженого представника позивача – адвоката Мазура В.В. про розгляд даної справи за його відсутності й відсутності його довірителя та, виходячи з положень ч. 3 ст. 194, ч. 4 ст. 229 КАС України, а також враховуючи неявку у судове засідання усіх учасників справи, суд вважав за доцільне та можливе здійснювати судовий розгляд даної справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів та без фіксування судового засідання у цій справі технічними засобами.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з вищенаведеного, однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема й при притягненні особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Статтями 72-90 глави 5 «Докази та доказування» чинного КАС України наведені основні положення про докази, котрими в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи , і ці дані встановлюються вичерпними засобами. Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Важливим є той аспект, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ОСОБА_1 за пред`явленими позовними вимогами, пов`язаними із притягненням його до адміністративної відповідальності та накладенням на нього адміністративного стягнення, встановив наступне.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із наведенням наявних у справі доказів.

Як встановлено судом, 20.01.2021 року відповідачем 2 було винесено постанову серії БАВ № 117934 по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього остаточне адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. (копія міститься у справі, а. с. 8, 33).

За змістом зазначеної постанови водій ОСОБА_1 , керуючи о 11.30 год. 20.01.2021 року по вул. Болехівській у м. Стрий Львівської області належним йому вантажним автопоїздом у складі сідлового тягача марки DAF, д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричепом марки SCHMITZ, д.н.з. НОМЕР_2 , здійснював рух без пристебнутого ременя безпеки та у розташовану попереду зону дії заборонного знаку 3.3. «Рух вантажних автомобілів заборонено» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Згідно свідоцтв про реєстрацію вищевказаних сідлового тягача марки DAF, д.н.з. НОМЕР_1 та напівпричепа марки SCHMITZ, д.н.з. НОМЕР_2 (копії містяться у справі, а. с. 7, 34), їх власником є позивач.

Згідно довідки, виданої ТзОВ «Леоні Ваерінг Системс УА ГмбХ» 29.01.2021 року за вих. № 3223 (копія міститься у справі, а. с. 6), позивач за укладеним господарським договором є перевізником вантажів для зазначеної компанії у напрямках с. Нежухів Стрийського району Львівської області – м. Коломия Івано-Франківської області та м. Коломия Івано-Франківської області – с. Нежухів Стрийського району Львівської області належним йому вантажним автопоїздом у складі сідлового тягача марки DAF, д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричепом марки SCHMITZ, д.н.з. НОМЕР_2 .

Інших документів, пов`язаних із притягненням позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил користування ременем безпеки та за порушення вимог дії заборонного знака, матеріали справи не містять.

Норми права та роз`яснення, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».

Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Дією дорожнього знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено» Правил дорожнього руху України забороняється рух вантажних автомобілів і составів транспортних засобів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т (якщо на знакові не зазначена маса) або з такою, що перевищує зазначену на знакові, а також тракторів, самохідних машин і механізмів. При цьому, дія цього знаку не поширюється на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в`їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення; на вантажні автомобілі, які мають скісну білу смугу на зовнішній бічній поверхні або перевозять групи людей . Дія цього знаку поширюється на перехрещення проїзних частин та інші місця, перед якими встановлено один з цих знаків , від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія цього знаку не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.

Відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил користування ременями безпеки встановлена частиною 5 ст. 121 КУпАП.

Відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху вимог дорожніх знаків встановлена частиною 1 ст. 122 КУпАП.

При цьому, порядок накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень, регламентований статтею 36 КУпАП.

У свою чергу, відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року за № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до пункту 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

Відповідачами, як суб`єктом владних повноважень та безпосередньо його посадовою особою, уповноваженою на винесення постанови по справі про адміністративні правопорушення, у порушення зазначених вище вимог статті 77 КАС України щодо обов`язку доказування правомірності дій такої посадової особи з приводу складення відносно позивача оскаржуваної постанови по справі про адміністративні правопорушення, не надано суду жодних доказів, котрі б доводили наявність у діях позивача складів адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 122 КУпАП. До таких доказів, з-поміж іншого, могли б належати докази на підтвердження встановлення дорожнього знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено» і його дії на ділянці дороги, по котрій позивач 20.01.2021 року о 11.30 год. здійснював рух вантажним автопоїздом у складі сідлового тягача марки DAF, д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричепом марки SCHMITZ, д.н.з. НОМЕР_2 ; відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівників Стрийського районного управління поліції Головного управління національної поліції у Львівській області, котрі здійснювали оформлення відносно позивача матеріалів адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 122 КУпАП, що свідчив би про допущені порушення; показання свідків – очевидців порушень позивачем вимог правил користування ременем безпеки та вимог дії дорожнього знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено» Правил дорожнього руху України; та ін..

Крім того, як неодноразово наголошував Європейський Суд з прав людини (рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain») від 09.12.1994 року, «Проніна проти України» від 18.07.2006 року та «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року), хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення. Відтак, виходячи із положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також застосовуючи при розгляді даної адміністративної справи вищевказану практику Європейського Суду з прав людини як джерело права, суд не надає відповідей на питання позивача щодо обставин поширення дії дорожнього знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено» при умові обслуговування ним підприємства, розташованого у позначеній зоні дії цього заборонного знаку, як і на питання щодо наявності або ж відсутності іншого шляху для можливості здійснення руху вантажним автомобілем від місцезнаходження такого обслуговуючого підприємства до пункту доставки ввіреного ним вантажу, або ж до зареєстрованого місця проживання позивача, поза зоною дії зазначеного дорожнього знака.

Суд також зазначає, що в оскаржуваній постанові по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, незважаючи на вказівку про порушення позивачем правил користування ременем безпеки, такі його дії, з незрозумілих причин, разом із діями щодо порушення вимог заборонного знаку, усі разом, кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КУпАП, як і відсутнє посилання на положення ст. 36 КУпАП при накладенні на позивача остаточного адміністративного стягнення.

Отже, як свідчать матеріали справи, при винесенні оскаржуваної постанови по справі про адміністративні правопорушення, відповідачем 2 не були з`ясовані усі обставини, визначені наведеною вище статтею 280 КУпАП, допущено неповноту розгляду справи про адміністративні правопорушення та порушено визначений статтею 36 КУпАП порядок накладення адміністративних стягнень, а самим відповідачем 2 як посадовою особою суб`єкта владних повноважень, рішення якого оскаржується позивачем, суду не надано будь-яких доказів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та правомірності накладення на нього остаточного адміністративного стягнення.

Крім того, ненадання відповідачами доказів, пов`язаних із притягненням позивача до адміністративної відповідальності, позбавляє суд також можливості перевірити дотримання відповідачем 2 процедури розгляду ним зазначеної справи про адміністративні правопорушення та прийняття за результатами її розгляду оскаржуваної постанови, як і перевірити дотримання під час розгляду відповідачем 2 справи про адміністративні правопорушення відносно позивача прав останнього, передбачених ст. 268 КУпАП. При цьому, позивач у своєму позові зазначає про грубе порушення таких своїх прав, що, відповідно, належало суду перевірити, а при відсутності спростувань відповідачами зазначених тверджень позивача, наведених ним у позові, виходячи також з особливостей розгляду справ даної категорії за правилами чинного КАС України, суд має своїм обов`язком прийняти їх до уваги.

При таких обставинах та відсутності у справі бодай одного доказу, котрий би відповідав критеріям його належності та допустимості, як і ненадання відповідачами матеріалів справи про адміністративні правопорушення відносно позивача для її безпосереднього дослідження у судовому засіданні, слід дійти висновку, що у діях позивача відсутні склади зазначених адміністративних правопорушень, і, як наслідок, про необхідність скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи вищенаведене та з метою захисту прав та інтересів позивача, суд, виходячи також з положень ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає за необхідне при скасуванні оскаржуваної постанови по справі про адміністративні правопорушення вийти за межі позовних вимог та справу про адміністративні правопорушення закрити на виконання вимог до пункту 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, оскільки надіслання справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) на виконання вимог пункту 2 ч. 3 ст. 286 КАС України у даному конкретному випадку, хоча б і могло мати місце та було б доцільним, однак не представляється можливим, в силу ненадання відповідачами матеріалів такої справи суду, про що уже згадувалося вище.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем судового збору за пред`явлення адміністративної позовної заяви до суду із вимогою немайнового характеру у розмірі 454 грн. і підтверджуються квитанцією № 14 від 11.02.2021 року (оригінал наявний у справі, а. с. 18), на підставі ст. 139 КАС України, підлягають до стягнення на користь позивача з відповідача 1, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки позовні вимоги у цій справі підлягають до задоволення у повному обсязі.

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї адміністративної справи не містять.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 194, 229, 241-246, 250, 257-258, 262, 286 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області та інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 патрульної поліції Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області старшого лейтенанта поліції Ладана Петра Михайловича про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення, - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати постанову поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 патрульної поліції Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області старшого лейтенанта поліції Ладана Петра Михайловича серії БАВ № 117934 по справі по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, від 20.01.2021 року, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього остаточного адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн..

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Однак, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається учасниками справи через Стрийський міськрайонний суд Львівської області.

Повне найменування сторін та інших учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Відповідач 1: Головне управління Національної поліції у Львівській області; місцезнаходження юридичної особи: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, буд. 3; код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40108833.

Відповідач 2: інспектор сектору реагування патрульної поліції № 1 патрульної поліції Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області старший лейтенант поліції Ладан Петро Михайлович; місце праці: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Коссака, буд. 11.

Судове рішення складено 25 березня 2021 року.

Суддя В.Я. Микитин