Ухвала суду № 95826093, 25.03.2021, Розівський районний суд Запорізької області

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________

Справа № 327/127/20

Провадження № 1-кп/327/6/2021

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2021 року смт. Розівка

Розівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Антіпової Т.А.,

за участю секретарі судового засідання Літвінової Т.А.,

за участю прокурора Вінницького В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого – адвоката Курлапової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції (дистанційного судового провадження) в приміщенні Розівського районного суду Запорізької області кримінальне провадження № 12020081270000031, за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В :

21 жовтня 2020 року до Розівського районного суду Запорізької області з Запорізького апеляційного суду надійшли матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020081270000031, за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, на новий розгляд вказаного кримінального провадження після скасування вироку Розівського районного суду Запорізької області від 21.05.2020 року.

Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2020 року було призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до ухвали Розівського районного суду Запорізької області від 10 листопада 2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08 січня 2021 року включно, вказане кримінальне провадження було призначене до судового розгляду.

На підставі ухвали Розівського районного суду Запорізької області від 15 грудня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 12 лютого 2021 року включно.

Згідно із ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 04.02.2021 року, яка залишена без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10.03.2021 року, задоволено клопотання прокурора, обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 04 квітня 2021 року включно.

Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 17.02.2021 року задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Курлапової С.В. про призначення посмертної комісійної судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 ; призначено у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020081270000031, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, посмертну комісійну судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проведення якої доручено експертам Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради.

В судове засідання з`явився прокурор Вінницький В.В., участь обвинуваченого ОСОБА_1 забезпечена шляхом проведення відеоконференції з Державною установою «Вільнянська установа виконання покарань (№11)», участь захисника обвинуваченого - адвоката Курлапової С.В. забезпечена в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення EASYCON.

В судовому засіданні прокурор просив продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 днів, термін дії якого закінчується 04 квітня 2021 року, посилаючись на те, що на теперішній час ризики, передбачені п.п. 3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та не припинили свого існування. Так, обвинувачений ОСОБА_1 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і послідуючого покарання, знаходячись на свободі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 може незаконно впливати на тих свідків, які ще не допитані в даному кримінальному провадженні, оскільки проживає з ними в одному населеному пункті. Зміна запобіжного заходу на домашній арешт, враховуючи характер обвинуваченого, дає підстави вважати, що останній може намагатися впливати на даних свідків з метою зміни показань, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Наявність вказаних ризиків підтверджується також тим, що обвинувачений до затримання офіційно ніде не працював, за місцем мешкання характеризується посередньо, зловживає спиртними напоями, в стані алкогольного сп`яніння поводиться агресивно з оточуючими, що нерідко закінчується бійками. Зазначені вище факти свідчать про неможливість запобігання вказаних ризиків та застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 .

Захисник обвинуваченого адвокат Курлапова С.В. заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , посилаючись на те, що сторона обвинувачення вкотре безпідставно та необґрунтовано посилається на нібито існування ризиків переховування від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначила, що ризик тиску на свідків в даному кримінальному провадженню взагалі відсутній, оскільки вже допитані свідки: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в судовому засіданні 04.02.2021 року був допитаний лікар судово-медичний експерт Запорізького обласного бюро СМЕ ОСОБА_6 , свідок ОСОБА_7 скористалась правом, наданим їй ст. 63 Конституції України, і відмовилась від надання показань. Отже, взагалі немає підстав вважати, що її підзахисний, перебуваючи під домашнім арештом, буде намагатися розшукати свідків, які ще не допитані в даному кримінальному провадженні, з метою здійснення на них тиску. Окрім цього, захисник наголосила на тому, що її підзахисний не одразу ж після подій 20.02.2020 року був затриманий працівниками поліції, продовжував перебувати у своєму домоволодінні ще добу, та навіть не намагався зникнути та переховуватися від органів поліції, хоча мав таку можливість, що спростовує доводи сторони обвинувачення про намагання обвинуваченого переховуватися від суду. Окрім цього, вказує, що істотне значення має той факт, що обвинувачений ОСОБА_1 має постійне місце проживання у своєму власному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_7 та цивільною дружиною – ОСОБА_3 , що свідчить про стійкі соціальні зв`язки та характеризує особу обвинуваченого позитивно. Окрім цього, наполягала на невірній кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 , внаслідок чого сторона обвинувачення має змогу обґрунтовувати наявність ризиків та посилатися на можливе призначення більш суворого покарання її підзахисному, ніж це може бути, при іншій кваліфікації дій ОСОБА_1 . Отже, просила змінити підзахисному запобіжний захід на більш м`який – домашній арешт в період часу з 21.00 години по 06.00 год. Клопотання прокурора вважає безпідставним, надуманим, необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою та підтримав клопотання свого захисника і просив змінити йому запобіжний захід на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме на домашній арешт.

Вислухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на більш м`який, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Так, обвинувачений тримається під вартою з 21 лютого 2020 року. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23.09.2020 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляд тримання під вартою на 60 днів до 21 листопада 2020 року включно. Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 10.11.2020 року, яка залишена без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 14.12.2020 року, строк тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 був продовжений до 08.01.2021 року включно. Відповідно до ухвали Розівського районного суду Запорізької області від 15.12.2020 року строк тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено до 12 лютого 2021 року включно. Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 04.02.2021 року, яка залишена без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10.03.2021 року, строк тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 був продовжений до 04.04.2021 року включно.

На даний час строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному проваджені з урахуванням конкретних обставин.

Тримання під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При розгляді питання про застосування тримання під вартою судовий орган має брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер і тяжкість злочину; підвищена суспільна небезпечність; обґрунтованість доказів; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення; характер особи підозрюваного; минуле особи та його зв`язки з суспільством (Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лебіта проти Італії»).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Високий суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Отже, для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен дослідити всі факти «за» та «проти» існування реальних ризиків для обрання запобіжного заходу. Такі доводи повинні бути не загальними і абстрактними, в усіх випадках, суд повинен надати оцінку ризикам.

Так, відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання доцільності тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, суд бере до уваги, що прокурором, на даній стадії судового розгляду, доведено, що обвинуваченому обґрунтовано оголошено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого, на даному етапі судового розгляду, відсутні, на час затримання останній не мав офіційного місця роботи, за місцем мешкання характеризується посередньо, зловживає спиртними напоями, після чого веде себе агресивно, саме в стані алкогольного сп`яніння останнім вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, має непогашені та не зняті судимості, в тому числі за вчинення кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Окрім цього, суд враховує показання свідка ОСОБА_5 , яка під час допиту 25.03.2021 року зазначила про неадекватну та агресивну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 , яку вона спостерігала під час виїзду, як фельдшер виїзної бригади невідкладної медичної допомоги, на виклик до будинку останнього 20.02.2020 року, для надання медичної допомоги потерпілому ОСОБА_2 .. Пояснила, що на протязі надання нею медичної допомоги потерпілому ОСОБА_2 , обвинувачений ОСОБА_1 періодично вів себе неадекватно та агресивно, намагався виламати паркан, бив кулаками рук об двері будинку, щось незрозуміло вигукував. Проте, зазначила, що дана агресія не була направлена ані до неї, ані до будь-кого з присутніх в той момент людей.

Також, суд зазначає, що враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, відсутність у обвинуваченого тяжких захворювань, які б унеможливлювали перебування останнього в ізоляції, данні про особу обвинуваченого, який був раніше неодноразово судимий та обвинувачується у скоєнні злочинних діянь проти життя та здоров`я особи, для запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, а саме спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, які ще не допитані в ході судового розгляду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому підстави для продовження запобіжного заходу тримання під вартою не зникли, застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім.

Ризик переховування від суду, підтверджується тим, що за інкриміноване злочинне діяння передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від семи до десяти років, а тому обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість кримінального покарання, яке може бути застосоване до нього судом, може переховуватися від суду. Окрім цього, факт відбування обвинуваченим покарання в місцях позбавлення волі в минулому дає підстави вважати, що продовжує й надалі існувати ризик переховування його від суду.

Існування ризику незаконного впливу на свідків, які ще не допитані в рамках розгляду даного кримінального провадження, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не припинило свого існування з огляду на те, що свідки є мешканцями смт. Розівка Розівського району Запорізької області, тобто проживають в одному населеному пункті із обвинуваченим ОСОБА_1 , що не виключає можливість здійснення останнім на них певного впливу з метою зміни ними показань або відмови від їх надання для уникнення кримінальної відповідальності, оскільки обвинуваченому ОСОБА_1 можуть бути відомі адреси їх проживання чи роботи. Таким чином, зміна запобіжного заходу на домашній арешт може мати наслідком спробу обвинуваченого вмовити, переконати, примусити або здійснити погрози на не допитаних свідків змінити свої покази в суді.

Підтвердження ризику скоїти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений раніше був засуджений за скоєння кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та маючи не зняту і не погашену судимість знову скоїв злочинні дії, які потягли за собою смерть потерпілого.

Враховуючи вищевикладене, на думку суду, наявні підстави вважати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, хоча і зменшились, але не припинили свого існування, є реальними та об`єктивними, тому є достатні підстави вважати, що з метою ухилення від покарання за вчинений злочин, обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на ще не допитаних свідків, вчинити нове кримінальне правопорушення, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню. При цьому, обґрунтованість цього ризику полягає в тому, що можливість призначення покарання обвинуваченому у вигляді позбавлення волі на певний тривалий строк, відсутність офіційного місця роботи, наявність судимості за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, може викликати загрозу втечі обвинуваченого, про що також викладено правову позицію в рішенні ЕСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії».

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

На думку суду, конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є й забезпечення конституційних засад, спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров`я.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та стороною захисту не доведено.

Отже, на теперішній час проводиться судовий розгляд даного кримінального провадження, досліджені письмові докази, відеоматеріали, допитані деякі свідки та, для роз`яснення висновку експерта №776 від 25.03.2020 року, був допитаний експерт ОСОБА_6 , призначено по справі посмертну комісійну судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_2 , проведення якої доручено експертам Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради.

Проте, залишились не допитаними дві особи в якості свідка, не допитаний сам обвинувачений, не наданий висновок за наслідками проведення посмертної комісійної судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 , що виключає можливість на даному етапі вирішення питання про наявність або відсутність підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого, на чому наполягає сторона захисту.

Доводи захисника обвинуваченого з приводу того, що обвинувачений ОСОБА_1 має міцні соціальні зв`язки, а саме, матір та цивільну дружину не спростовують відсутність ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки родинні та соціальні зв`язки не є настільки міцними та впливовими на його поведінку, щоб гарантовано забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків.

З приводу доводів сторони захисту, що обвинувачений ОСОБА_1 визнає провину, про що надав послідовні та правдиві показання, має постійне місце проживання у власному будинку, розкаявся, не можливо віднести до тих стримуючих чинників, які у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобіганню встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Більше того, суд наголошує на тому, що сам обвинувачений, відповідно до встановленого судом порядку та обсягу дослідження доказів, ще не був допитаний судом, а лише надав свої пояснення у відповідь на питання, які виникали під час дослідження письмових доказів по справі, а також відтворення відеозаписів.

Таким чином, наведені під час судового засідання 25.03.2021 року стороною захисту доводи про те, що до обвинуваченого ОСОБА_1 можливо застосувати домашній арешт, не може бути підставою для застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки такий запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, і запобігти наявним ризикам у кримінальному провадженні.

Встановлені судом ризики є високими, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м`який запобіжний захід, у тому числі, у вигляді домашнього арешту, як того вимагає сторона захисту, не здатний забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та вчиняти інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, на даному етапі розгляду кримінального провадження, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого на більш м`який у вигляді домашнього арешту, а клопотання прокурора про продовження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 371, 372, 177, 181, 194 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Більмацького відділу Пологівської окружної прокуратури Запорізької області Вінницького В.В. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 травня 2021 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Розмір застави у даному кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини, - не визначати.

Відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Курлапової С.В. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст ухвали виготовлено 26.03.2021 року.

Суддя: Т.А. Антіпова