Рішення № 95825010, 26.03.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/4711/17

Провадження №2/522/2630/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Лисенко А. О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – ОСОБА_4 , про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності у порядку спадкування та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_4 , про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м.Одеси 13.03.2017р. звернулася ОСОБА_1 з позовом, який в подальшому уточнила, до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про встановлення факту, що померлий ОСОБА_5 та вона є двоюрідними братом та сестрою; та про визнання права власності в порядку спадкування на квартиру по АДРЕСА_1 , та на всі грошові кошти на всіх рахунках у всіх банківських установах, що виявлені на день ухвалення судом рішення чи будуть виявлені в майбутньому.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . 14.11.2014 р. Першою Одеською державною нотаріальною конторою зареєстровано у Спадковому реєстрі спадкову справу №56775008 (номер у нотаріуса - 349/2014). ОСОБА_1 вказує, що вона є двоюрідною сестрою померлого ОСОБА_5 , однак через відсутність свідоцтва про народження ОСОБА_6 , матері померлого, немає можливості довести родинні відносини. Державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Садовою Т.В. було видано ОСОБА_1 . Постанову №254/02-31 від 10.02.2017 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що: не доведено родинні відносини зі спадкодавцем через втрату спадкодавцем свідоцтва про народження та про смерть його матері ОСОБА_6 ; ОСОБА_1 не надала нотаріусові правовстановлюючий документ у зв`язку з його втратою спадкодавцем. У зв`язку з наведеними обставинами ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про встановлення факту того, що померлий ОСОБА_5 та вона є двоюрідними братом та сестрою; та про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування після смерті АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на всі грошові кошти на всіх рахунках у всіх банківських установах, що виявлені на день ухвалення судом рішення чи будуть виявлені в майбутньому.

Згідно з автоматизованою системою документообігу суду при розподілі справ між суддями для розподілу вказана справа була розподілена на суддю Ільченко Н.А.

Ухвалою суду від 16.03.2017 року провадження у справі було відкрито.

Ухвалою суду від 20.03.2017 року витребувано у державного нотаріуса Першої Одеської державної нотаріальної контори Садової Т.В.:- належним чином завірену копію спадкової справи №56775008 (номер у нотаріуса 349/2014), яку відкрито після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - витяг зі Спадкового реєстру про те, що після смерті ОСОБА_7 (матері ОСОБА_5 ) не відкривалась спадкова справа;- інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстраційних дій, які відбувалися з правами на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Витребувано з Сервісного центру МВС в Одеській області (65114, м.Одеса, вул. Ак.Корольова, 5) інформацію про реєстрацію за ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_1 , будь-яких транспортних засобів. Витребувано з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі Одеського міського управління юстиції (65026, м.Одеса, вул. Рішельєвська, 4) витяг з державного реєстру актів громадянського стану про смерть ОСОБА_7 , яка померла у 2003 році, та/або копію актового запису про її смерть; Витребувано з КП «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» (65012, м.Одеса, вул. Троїцька, 25) копію реєстраційної справи на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Витребувано з банківських установ інформацію про рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_1 , та про наявність коштів на них.

Ухвалою суду від 11.04.2017 витребувано з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі Одеського міського управління юстиції витяг з Державного реєстру актів громадянського стану про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 04.05.2017р. до суду надано фотокопія спадкової справи №349/2014 щодо майна померлого ОСОБА_5 (а.с.110-166 т.1).

29.06.2017р. до суду надійшла заява від представника ОМР про розгляд справи у їх відсутність (а.с.255 т.1).

03.07.2017 року відповідач ОСОБА_3 подала адресовану суду свою письмову заяву про залучення її до участі у даній справі у якості співпозивача та про витребування з Приморського районного суду м.Одеси справи №522/23193/16-ц за її позовом до ОСОБА_8 про встановлення факту проживання з померлим однією сім`єю. Ухвалою суду від 07.11.2017 ОСОБА_3 відмовлено у задоволені вказаного клопотання.

04.07.2017р. до суду надійшла відповідь з АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» що банківські послуги не надавали. (а.с.257). аналогічна відповідь надійшла від Пат АКБ «Аркада» (а.с.70 т.2), від АБ «Клірінговий дім»(а.с.72 т.2), ПАТ «Банк «ГРАНТ» (а.с.77) ПАТ «Ідея Банк» (ап..с.113 т.2), ПАТ «ДІАМАНТ» (а.с.125, 202 т.2), ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК» (а.с.120 ), АТ «Міто БАНК» (а.с.132 т.2), ПАТ «УКРСИБАНК» (а.с.140 т.2), ПАТ «СБЕРБАНК» (а.с м.190 т.2), АТ «РАЙФАЙЗЕН БАНК Аваль» (а.с.194 т.2), АТ «БМ БАНК» м.Одеса (а.с.196), ПАТ «КРЕДОБАНК» (а.с.198), АБ «ПІВДЕННИЙ» (а.с.200 т.2), ПАТ «МАРФІН БАНК» (а.с.204 т.2), АТ « БАНК БОГУСЛАВ « (а.с.206), ПАТ «ФІНБАНК» (а.с.208 т.2), ПУМБ (а.с.210 т.2), АТ «ТАС» (а.с.212 ), ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.214 т.2), ПАТ «УКРСОЦБАНК» (а.с.218 т.2).

07.11.2017 року до суду надійшов відзив ОСОБА_2 на позовну заяву ОСОБА_1 , у якому вона зазначила, що вона є двоюрідною племінницею померлого ОСОБА_5 . ОСОБА_2 підтвердила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є двоюрідними братом та сестрою. Її мати, ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , також була їхньою двоюрідною сестрою. Їхні матері ОСОБА_10 - ОСОБА_5 , ОСОБА_11 -мати ОСОБА_1 , ОСОБА_12 -мати ОСОБА_9 були рідними сестрами. По-друге, ОСОБА_2 підтвердила, що ОСОБА_3 ніколи не жила з ОСОБА_5 . Вони всі спілкувалися між собою та підтримували родинні стосунки з ним доволі часто по-родинному спілкувалися, бували одне у одного вдома, зустрічали разом свята та таке інше, проте жодного разу з ним не було ОСОБА_3 , в квартирі ОСОБА_5 не було її речей чи інших ознак її присутності там. ОСОБА_5 жив із матір 'ю до її смерті у 2003 р., а потім до самої смерті жив один. Після смерті матері ОСОБА_5 фактично успадкував її частку, він продовжував жити у квартирі, проте до нотаріальної контори за оформленням права на спадщину не звертався.

27.09.2017р. до суду надійшло клопотання представника позивачки про заміну відповідача, яке булло судом задоволено та ухвалою суду від 27.09.2017р. замінено відповідача Одеську міську раду на належного відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.241 т.2).

Ухвалою суду від 18.12.2017 року відповідно до п. 9 ч. 1 Розділу ХІІІ ЦПК України, який набрав чинності 15.12.2017 року справу повернуто у підготовче провадження, встановлено загальний порядок розгляду справи ( головуюча судді Ільченко Н.А.).(а.с.39 т.4).

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 27.03.2018 року №901/0/15-18 про звільнення ОСОБА_13 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси у зв`язку з поданням заяви про відставку, на підставі службової записки помічника судді ОСОБА_13 ОСОБА_14 , з метою дотримання розумних строків розгляду справи, недопущення порушень законних прав та інтересів громадян та законних інтересів сторін по справі, згідно розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м.Одеси було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Справа надійшла до провадження судді Домусчі Л.В.

Ухвалою суду від 07.05.2018 року справу №522/4711/17 прийнято до провадження та ухвалено розглядати у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Також до Приморського районного суду м.Одеси 19.06.2017р. звернулася ОСОБА_3 з позовом з урахуванням уточнень до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності ( справи №522/11131/17).

ОСОБА_3 у позовній заяві зазначила, що вона та її мати ОСОБА_15 , були знайомі з ОСОБА_5 , його батьками, тому що їх сім`ї мешкали у одному будинку ще з війни. Коли захворіла ОСОБА_6 - мати ОСОБА_5 , її мати ОСОБА_15 перейшла жити до них, надаючи допомогу по догляду за хворою. Після її смерті, ОСОБА_15 та ОСОБА_5 , стали жити як чоловік та жінка. Згодом ОСОБА_5 зробив пропозицію її матері ОСОБА_15 оформити їх стосунки, проте мати соромилась реєструвати шлюб, оскільки була старша за нього, та була знайома з його колишньою дружиною ОСОБА_8 .. Приблизно в 2003 році вони фактично стали проживати всі разом однією сім`єю. ОСОБА_3 вказує, що вона із-за сімейних обставин пішла з дому та перейшла жити до матері, у квартиру ОСОБА_5 . Вони стали вести спільне господарство, мали єдиний спільний бюджет, піклувалися один за одного. Весь цей час ми жили разом, допомагаючи один одному, а коли ОСОБА_5 захворів, вони з матір`ю його доглядали, піклувалися про його стан, забезпечували його лікування, отже вона фактично прийняла спадщину після ОСОБА_5 , але через відсутність офіційного оформлення відносин між матерію та ОСОБА_5 , отримати свідоцтво на право на спадщину не представлялось можливим. У зв`язку з цим вона звернулась до суду із заявою про встановлений факту проживання та рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 26 грудня 2016 року по справі №522/23193/16-ц встановлений факт проживання однією сім`єю ОСОБА_3 з ОСОБА_5 з 2003 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та з ОСОБА_15 з 2003 року по день ї смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 . Враховуючи те, що ОСОБА_3 є спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , а також те, що вона прийняла спадщину, але оформити спадкові права у нотаріальному порядку не має можливості, оскільки об`єктивно не могла звернутись до нотаріальної контори у зв`язку з тим, що не було підтверджено право на спадкування, яке було встановлено судом лише 26 грудня 2016 року (рішення Приморського районного суду міста Одеси від 26 грудня 2016 року по справі №522/23193/16-ц) вона звернулася до суду.

Ухвалою суду від 21.03.2018р. зазначена справа була прийнята після повторного авто розподілу (після судді Тарасова А.В.) в провадження судді Домусчі Л.В. та призначено підготовче засідання. (а.с.139 т.3).

14.05.2018р. до суду ОСОБА_3 подала позов у новій редакції (а.с.149-152 т.3), яким просить визнати за нею право власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_15 .

Ухвалою суду від 14.05.2018р. зазначений позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 14.05.2018р. замінено відповідача ОСОБА_16 на належного ОСОБА_17 (а.с.155 т.3).

09.07.2018 року, розглянувши клопотання представника ОСОБА_3 -адв. ОСОБА_18 ,, судом винесена ухвала про об`єднання в одне провадження двох справ, у зв`язку з тим, що позовні вимоги даної справи та справи №522/11131/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності стосуються спадкового майна після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , справі присвоєно №522/4711/17, номер провадження - 2/522/3428/18.

На позов ОСОБА_3 , представником ОСОБА_1 – ОСОБА_19 було подано 02.07.2018р. відзив, в якому ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 в повному обсязі (а.с.169-177 т.3) та надали довідку про реєстрацію лише померлого ОСОБА_5 в спірній квартирі.

07.11.2018р. до суду надійшов відзив ОСОБА_2 на позов ОСОБА_1 9а.с.10-11 т.4), яка позов ОСОБА_1 повністю визнала і не заперечувала проти прийняття спадщини ОСОБА_1 як найближчою родичкою померлого ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 26.11.2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.02.2019р.

21.02.2019р. з`явилась представник позивача ОСОБА_19 , та у зв`язку з неявкою інших учасників судове засідання відкладено на 22.05.2019р.

22.05.2019р. з`явилась представник ОСОБА_20 , та у зв`язку з неявкою інших учасників судове засідання відкладено на 23.07.2019р.

Ухвалою суду від 30.05.2019р. заяву адв. ОСОБА_3 – ОСОБА_18 про забезпечення позову – задоволено (а.с.176-179 т.4). Забезпечено позов до розгляду справи по суті, а саме:

- накласти арешт на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо об`єкту нерухомого майна – квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

23.07.2019р. судове засідання відкладено на 17.10.2019р. у зв`язку з клопотанням представник ОСОБА_21 , з неявкою інших учасників.

17.10.2019р. судове засідання відкладено на 10.12.2019р. у зв`язку з клопотанням представник ОСОБА_21 , з неявкою інших учасників.

10.12.2019 року ОСОБА_4 було подано заяву про залучення її до участі у справі № 522/4711/17, в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору (а.с.221 т.4). У своїй заяві ОСОБА_4 зазначила, що вона є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 08.04.2019 року, укладеним із ОСОБА_22 .

Заяву про залучення ОСОБА_4 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на боці відповідачів в судовому засідання 10.12.2019р. за участю представника ОСОБА_23 , ОСОБА_21 , представника ОСОБА_24 адв. Павельченко І.В. задоволено.

Третьою особою ОСОБА_4 до суду були подані 17.02.2020р. пояснення (а.с.8-14 т.5), в яких вона зазначила, що є законним власником спірної квартири на підставі договору дарування від 08.04.2019р. укладеного з ОСОБА_22 та просила у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі у зв`язку із їх безпідставністю.

27.02.2020р. з`явився представник адв. ОСОБА_25 , та у зв`язку з неявкою інших учасників судове засідання відкладено на 05.05.2020р.

05.05.2020р. в судове засідання не з`явились учасники справи та судове засідання відкладено на 07.07.2020р.

Ухвалою суду від 08.05.2020р. відмовлено у клопотання ОСОБА_3 про зупинення провадження по справі (а.с.4042 т.5).

У судове засідання з`явились представник ОСОБА_1 – ОСОБА_26 , представник ОСОБА_24 адв. ОСОБА_25 , ОСОБА_27 надала заяву про розгляд у її відсутність, не явилась представник ОСОБА_3 -адв. ОСОБА_18 ,

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 свій позов підтримав, просив його задовольнити, проти задоволення позову ОСОБА_3 заперечував. Зазначив що матері ОСОБА_28 та позивачки, це є рідні сестри.

Представник третьої особи ОСОБА_29 - адв. ОСОБА_25 , проти задоволення позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заперечував з підстав, викладених у поясненнях третьої особи.

По справі оголошено перерва з метою повторного сповіщення інших учасників справи на 03.11.2020р.

У зв`язку з неявкою 03.11.2020р. учасників справи судове засідання відкладено на 18.01.2021р.

У зв`язку з неявкою 18.01.2021р. учасників справи судове засідання відкладено на 02.03.2021р., при цьому в судове засідання з`явились представник позивача ОСОБА_26 та ОСОБА_25 . Ухвалою суду від 18.01.2021р. відмовлено у клопотання ОСОБА_30 від 18.01.2021р. про зупинення провадження.

02.03.2021р. в судове засідання не з`явились учасники справи, судове засідання відкладено на 22.03.2021р.

22.03.2021р. учасники судового розгляду до суду не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Від представника ОСОБА_25 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, якою також просив відмовити у задоволенні обох позовів. Також аналогічна заява надійшла на електронну пошту від представника ОСОБА_31 .

Також до суду 02.03.2021р. від адв. ОСОБА_32 надійшла заява про залишення позову ОСОБА_3 без розгляду, та просила також задовольнити позов ОСОБА_17 .

Вивчивши матеріали справи, враховуючи пояснення учасників справи, суд дійшов висновку про наступне.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту того, що померлий ОСОБА_5 та вона є двоюрідними братом та сестрою; та про визнання права власності в порядку спадкування на квартиру по АДРЕСА_1 , та на всі грошові кошти на всіх рахунках у всіх банківських установах, що виявлені на день ухвалення судом рішення чи будуть виявлені в майбутньому.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 та його батьками є ОСОБА_33 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 18.08.1959.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 25.07.1973 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Анатолівка Березанського району Миколаївської області, уклала шлюб з ОСОБА_34 та змінила прізвище на « ОСОБА_35 ».

На підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів, від 07.07.1993 року, № ІІ443, зареєстровано і записано в реєстрову книгу за №7-868, на праві приватної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_5 належить квартира АДРЕСА_2 , виданого УЖКГ виконкому Одеської міської ради народних депутатів, розпорядження № 11443 від 07.07.1993 року

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Анатолівка Березанського району Миколаївської області померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що вбачається згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00018490322 від 08.08.2017 року, актовий запис №10286.

ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , по день смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_5 . Спадкова справа після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 не заводилася.

У судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_7 є матір`ю ОСОБА_5 , вони проживали та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , тому ОСОБА_5 є спадкоємцем першої черги майна ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Суд доходить до висновку, що на підставі ст. 1268 ЦК України, ОСОБА_5 вважається таким, що прийняв спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , оскільки проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявляв про відмову від неї, однак за життя не зареєстрував за собою право власності на спадкове майно. Інших спадкоємців, які б претендували на спадщину ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , судом не встановлено.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 02.10.2014. Судом встановлено, що також підтвердили в судовому засіданні представники сторін, що ОСОБА_5 по день смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, яка складається, зокрема з квартири АДРЕСА_2 .

14.11.2014 року Першою Одеською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 349/2014. Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулися 14.11.2014 року - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - ОСОБА_2 , та 11.05.2017 – ОСОБА_3 .

Державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Садовою Т.В. було видано ОСОБА_1 постанову №254/02-31 від 10.02.2017 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не доведено родинні відносини зі спадкодавцем через відсутність свідоцтва про народження та про смерть матері спадкодавця, ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_6 , а також через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (дівоче прізвище- ОСОБА_36 ) є донькою ОСОБА_11 та ОСОБА_37 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_38 та Свідоцтвом про укладення шлюбу між ОСОБА_38 і ОСОБА_39 .

Згідно листа Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Березанського районного управління юстиції Миколаївської області від 03.06.2015 року за №953/03.04-26, актового запису про народження ОСОБА_6 не знайдено. У листі Державного архіву Миколаївської області від 08.06.2016 року №338/01.1-21 зазначено, що книги записів актів громадянського стану про народження підвідділів ЗАГС Анатолівської сільради Березанського району Миколаївської області за 1919 рік не надходили. Листом Березанського райвідділу ДРАЦС №494/15.8-4.5. від 31.03.2017 року повідомлено, що актовий запис про народження ОСОБА_6 відсутній. Про відсутність інформації про місце народження ОСОБА_6 вказано і у листі Анатолівської сільради Березанського району Миколаївської області №167 від 06.03.2017 року, листі Держархіву Миколаївської області №A-210/03-05 від 31.03.2017 року, листі Держархіву Одеської області №К-646 від12.06.2017 року.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_11 , (мати ОСОБА_1 ), її місцем народження є с. Анатолівка Березанського району Миколаївської області,

а згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 25.07.1973 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_34 та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00018490322 від 08.08.2017 року, місцем народження ОСОБА_6 вказано також с. Анатолівка Березанського району Миколаївської області.

У матеріалах справи наявний лист Ради народних депутатів Березанського району Миколаївської області №271 від 05.10.1993 року, адресований ОСОБА_7 , стосовно розгляду її заяви про розкуркулення її батька ОСОБА_40 , який до того ж вказаний батьком ОСОБА_11 . Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_11 , мати, ОСОБА_1 , та ОСОБА_6 , мати ОСОБА_5 , є рідними сестрами.

Частиною 1, 2 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи зазначені факти, а також фотокартку, на якій зображено ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , довідки про лікування ОСОБА_5 у м. Кривий Ріг, де проживає ОСОБА_1 , письмових пояснень свідків, пояснень відповідача ОСОБА_2 , суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для встановлення факту того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є двоюрідним братом та сестрою.

Суд не приймає до уваги наявні у матеріалах справи письмові пояснення ОСОБА_41 , ОСОБА_2 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 з огляду на наступне.

Частинами 1, 2 ст. 90 ЦПК України встановлено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 2 ст. 230 ЦПК України,суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Згідно ч. 1, 3, 5, 6 ст. 230 ЦПК України кожний свідок допитується окремо. Перед допитом свідка головуючий встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання і стосунки зі сторонами та іншими учасниками справи, роз`яснює його права і з`ясовує, чи не відмовляється свідок із встановлених законом підстав від давання показань. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приводить його до присяги: "Я, (ім`я, по батькові, прізвище), присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи". Текст присяги підписується свідком. Підписаний свідком текст присяги та розписка приєднуються до справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що пояснення ОСОБА_41 , ОСОБА_2 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 не можуть бути взяті до уваги, оскільки вказані особи судом встановлені не були, про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань не попереджались, присяга ними не складалась, в порядку, що встановлений чинним цивільним процесуальним законодавством.

Проте в матеріалах справи та судом встановлено достатня кількість доказів, що підтверджує те, що ОСОБА_11 , мати, ОСОБА_1 , є рідною тіткою спадкодавця ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст..1270 ЦК України).

ОСОБА_2 , яка також подала заяву прийняття спадщини та також отримала відмову у видачі свідоцтва на спадщину, за наявними матеріалами справи є двоюрідною племінницею ОСОБА_5 , та відповідно до ст.1265 Цивільного кодексу України вона відноситься до п`ятої черги спадкування за законом.

Згідно частин першої, другої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. За приписами ч. 4 ст. 1266 ЦК України двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Мати ОСОБА_1 - ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. Відповідно ОСОБА_1 , яка у встановлений законом строк прийняла спадщину, є спадкоємицею третьої черги за законом за правом представлення, передбаченим ч. 4 ст.1266 ЦК України.

Виходячи з наведеного ОСОБА_1 має право на спадщину згідно ч.4 ст.1266 ЦК України. Проте судом встановлено, що ОСОБА_1 не має правовстановлюючих документів на квартиру.

Відповідно до ч.1 ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Перешкодою для оформлення спадкових прав у позивачки є те, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Таким чином під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є двоюрідним братом та сестрою, відповідно остання є спадкоємицею майна спадкодавця ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З матеріалів справи, доводів та клопотань, наданих учасниками під час судового розгляду вбачається, що 16.11.2001 року між ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_46 було укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений Водяхіною О. О., приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу 16.11.2001 року, зареєстрований в реєстрі за № 2962.

Право власності на вказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 16.11.2001 року було зареєстровано за ОСОБА_46 на підставі рішення державного реєстратора КП «Центр державної реєстрації» Іскрова О.В. від 23.08.2018 індексний номер 41763698.

16.08.2018 року між ОСОБА_46 та ОСОБА_22 було укладено договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений Змисловською Т. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 16.08.2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 1489.

08.04.2019 року між ОСОБА_22 та ОСОБА_47 було укладено договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений Бойко О. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 08.04.2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 613.

На час розгляду судом справи №522/4711/17 вказані договори відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 є чинними, судом недійсними не визнані.

Оскарження дійсності договорів відчуження вказаної квартири, починаючи з договору купівлі-продажу від 16.11.2001 року є предметом судового розгляду у справі №522/20824/19 (Приморський районний суд м. Одеси, суддя Домусчі Л.В.).

Виходячи з наведеного позовна вимога про визнання за ОСОБА_48 права власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_2 не підлягає задоволенню, оскільки в данному випадку неправильно обрано спосіб захисту.

Щодо визнання за ОСОБА_48 права власності на рухоме майно та грошові кошти на всіх банківських рахунках у всіх банківських установах, що виявлені на день прийняття рішення судом чи будуть виявлені в майбутньому, то суд не вбачає підстав для задоволення вказаних вимог, оскільки на адресу суду надійшли відповіді про відсутність у спадкодавця ОСОБА_5 рухомого майна та грошових коштів на банківських рахунках.

Вирішуючи питання про позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 26 грудня 2016 року по справі №522/23193/16-ц встановлений факт проживання однією сім`єю ОСОБА_3 з ОСОБА_5 з 2003 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та з ОСОБА_15 з 2003 року по день ї смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18.10.2018 року у справі №522/23193/16-ц вказане рішення Приморського районного суду м. Одеси скасовано, заяву ОСОБА_3 , заінтересована особа – ОСОБА_8 про встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, але які не перебувають у шлюбі між собою – залишено без розгляду. Ухвала суду апеляційної інстанції заявником не оскаржена.

ОСОБА_3 не зверталася до суду з позовною вимогою встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_3 з ОСОБА_5 з 2003 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та з ОСОБА_15 з 2003 року по день ї смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до статті 3 ЦПК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання сааме її прав, свобод чи інтересів. З огляду на наведене суд, вирішуючи спір, повинен встановити факт порушення, невизнання або оспорювання прав чи інтересів цієї особи, а також перевірити, чи залучений у справі відповідач є відповідальним за такі порушення.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Частиною першою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно положень ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що договори-замовлення про надання послуг на поховання, квитанції на оплату витрат, пов`язаних з похованням, не свідчать про те, що ОСОБА_3 та її мати проживали постійно зі спадкодавцем однією сім`єю з 2003 року.

Жодних доказів того, що ОСОБА_15 , мати ОСОБА_3 з ОСОБА_5 з 2003 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 суду також не надано. Також судом не встановлено, що нотаріусом винесено постанову про відмову ОСОБА_3 у вчиненні нотаріальних, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину, чим би було порушеної її право.

Суд критично ставиться до тверджень ОСОБА_3 в позові про те, що у неї не було можливості звернутися у встановлений законом шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв`язку з тим, що було підтверджено право на спадкування, яке за її заявою було встановлено судом лише 26 грудня 2016 року. На переконання суду ОСОБА_3 як і її мати ОСОБА_15 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , не були позбавлені можливості звернутися з заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, тобто до 30.02.2015 року, навіть без підтвердження факту родинних відносин.

Оскільки суду не надано жодних належних доказів факту проживання однією сім`єю ОСОБА_3 з ОСОБА_5 з 2003 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та з ОСОБА_15 з 2003 року по день ї смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , так і доказів про існування спільного бюджету, ведення з спільного господарства та проведення спільних витрат, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Також в процесі розгляду справи судом встановлено з 08.04.2019 року власником квартира за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 3 ЦПК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. З огляду на наведене суд, вирішуючи спір, повинен встановити факт порушення, невизнання або оспорювання прав чи інтересів цієї особи, а також перевірити, чи залучений у справі відповідач є відповідальним за такі порушення.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

За положеннями ч.ч.1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 10, 15-16,319,321, 328, 1216, 1218, 1222, 1223, 1263,1265-1270, 1277 ЦК України,ст.ст. 2, 4, 12, 13, 19, 43, 44, 51, 78, 76-81,82,89,142,210,211,247,258,259,263,265,268,354ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 про встановлення факту та визнання права власності - задовольнити частково.

Встановити факт того, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_9 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_10 є двоюрідним братом та сестрою.

В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.

У задоволені позову ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст.354,355,ЦПК України). Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду складений 26.03.2021 року.

Суддя Домусчі Л.В.