Ухвала суду № 95824978, 24.03.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19894/20

Провадження № 2/522/704/21

УХВАЛА

24 березня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Звонецької І.М.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Валсер Комфорт», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Златоград», про визнання недійсним договору, скасування держаної реєстрації права власності, витребування майна та зобов`язання не перешкоджати у користування нерухомим майном,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Валсер Комфорт», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Златоград», про визнання недійсним договору, скасування держаної реєстрації права власності, витребування майна та зобов`язання не перешкоджати у користування нерухомим майном.

На підставі протоколу авторозподілу справа надійшла до провадження судді Науменко А.В..

Ухвалою суду від 30 грудня 2020 року відкрито провадження по справі.

У судове засідання з`явилась представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Бойко А.В. Вказала, що у матеріалах справи у якості доказу міститься копія рішення Приморського районного суду від 10 жовтня 2007 року, з якого вбачається, що воно ухвалювалось за участю позивача ОСОБА_1 у якості представника якого брав участь ОСОБА_3 .. У зв`язку з зазначеним, вказала що для усунення будь-яких сумнівів щодо упередженості судді головуючий не повинен розглядати справу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ст. 39 ЦПК України, із підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Згідно до ч.1 ст.40 ЦПК України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу (ч. 9 ст. 40 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Зокрема, ч.1 ст. 37 ЦПК України, встановлено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

З аналізу вказаних норм чинного законодавства України вбачається, що Законом передбачено недопустимість участі судді в розгляді справи, у разі існування обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Перевіривши матеріали справи, вважаю за необхідне заявити самовідвід, враховуючи думку представника відповідача - ОСОБА_4 та той факт, що 10 жовтня 2007 року при ухваленні рішення суду за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Златоград» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Будінвест» про зобов`язання виконати обов`язки в натурі, нині головуючий по даній справі ОСОБА_3 представляв інтереси позивача.

Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду.

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

У справі "П`єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об`єктивному розгляді справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.06. у справі «Білуга проти України», від 28.10.98. у справі «Ветштайн проти Швейцарії» тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Під час прийняття рішення про самовідвід по вищевказаній цивільній справі, суд також приймає до уваги положення ст.3 Європейського статуту судді, яка передбачає, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений.

А відтак дані обставини виключають можливість розгляду вказаного позову ОСОБА_1 , пред`явлений до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валсер Комфорт», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Златоград», про визнання недійсним договору, скасування держаної реєстрації права власності, витребування майна та зобов`язання не перешкоджати у користування нерухомим майном, оскільки прийняте по справі рішення, яке б воно не було, може викликати сумніви в неупередженості та безсторонності як судді та задля усунення будь-яких сумнівів.

Частиною першою статті 41 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 14, 36, 39, 40, 258-260 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заявити собі - судді Приморського районного суду м. Одеси Науменку А.В. самовідвід від участі як головуючого по цивільній справі № 522/522/19894/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Валсер Комфорт», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Златоград», про визнання недійсним договору, скасування держаної реєстрації права власності, витребування майна та зобов`язання не перешкоджати у користування нерухомим майном.

Передати матеріали цивільної справи № 522/522/19894/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Валсер Комфорт», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Златоград», про визнання недійсним договору, скасування держаної реєстрації права власності, витребування майна та зобов`язання не перешкоджати у користування нерухомим майном до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для подальшого розподілу у порядку встановленому ч.3 ст.14 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя А.В. Науменко

24.03.21