Рішення № 95824928, 19.03.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/5481/19

Провадження №2/522/2602/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі судового засідання – Лисенко А.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Граніт» про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

До суду 29.03.2019 року надійшов позов ОСОБА_2 до Обслуговуючого кооперативу «Граніт» , за яким просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування свого позову ОСОБА_2 посилався на те, що згідно норм ст. ст. 1, 2 4-5, 9, 18-20 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст. ст. 190, 331 ЦК України 08 травня 2008 року він набув майнові права на квартиру АДРЕСА_2 , сплативши її повну вартість згідно договору №604 Про дольову участь будівництва житла від 09.01.2006 року, укладеного з ТОВ «Берег-Будгруп» (далі - Договір №604).

Проте, у порушення вимог п.п.6.2., 6.3. Договору №604, ТОВ «Берег-Будгруп» передано вказану квартиру ОСОБА_2 не було, більш того, введення в експлуатацію будинку АДРЕСА_3 здійснювалося іншою особою – ОК «Граніт», а про факт введення в експлуатацію будинку ОСОБА_2 повідомлено не було.

Позивач 23.01.2017 року звернувся до ОК «Граніт» із листом, згідно якого просив підтвердити їх обізнаність про належність йому, ОСОБА_2 , майнових прав на вказану квартиру АДРЕСА_2 , та здійснити передачу наступних документів по вказаній квартирі, зокрема, підписаний з боку ОК «Гранті» акт приймання-передачі, засвідчену копію розпорядження районної адміністрації про присвоєння об`єкту будівництва адреси, затверджений перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучилися для будівництва об`єкта будівництва, засвідчену копію документу,який відповідно до вимог засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, для можливості самостійного оформлення права власності на придбану квартиру згідно умов договору № 604 від 09.01.2006 року. Проте, будь-якої відповіді йому надано не було.

На відповідь на адвокатський запит ОСОБА_2 було надано розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, згідно якого вказано, що житловий будинок за будівельною адресою АДРЕСА_3 , був введений в експлуатацію на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої Департаментом ДАБІ в Одеській області 03.03.2016 року за № ОД №14316063172. Також позивачу стало відомо, що будинку було присвоєно адресу АДРЕСА_4 .

Таким чином, з огляду на викладене, зважаючи на те, що будинок був прийнятий в експлуатацію, право власності позивача не визнається відповідачем, на підставі ст. 331, 392 ЦК України, звернувся до суду з дійсним позовом та просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по справі було призначено суддю Шкамерду К.С. та ухвалою суду від 02.04.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі.

На підставі наказу від 16 вересня 2019 року № 50-ос/с Голови суду ОСОБА_3 про відрахування зі штату Приморського районного суду м. Одеси судді Шкамерди К. С. у зв`язку із закінченням терміну відрядження, з метою забезпечення дотримання прав та законних інтересів сторін по справі, а також дотримання розумних строків розгляду справи, та на підставі службової записки помічника та секретаря судового засідання судді ОСОБА_4 – Іванової О. І. та Довгань Ж. А. здійснено перерозподіл справи.

Матеріали справи надійшли до провадження судді Домусчі Л.В..

Ухвалою суду від 28.10.2019 року дану цивільну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовчому засіданні на 02.12.2019 року.

До суду 27.01.2020 року надійшла заява представника ОСОБА_1 – адвоката Попружко Владислава Васильовича про заміну позивача його правонаступником, в обґрунтування якої зазначено, що 28.11.2019 року ОСОБА_2 (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) уклали Договір відступлення права вимоги за Договором №604 Про дольову участь будівництва житла від 09.01.2006 року. Відповідно до п.1.1. зазначеного договору Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор приймає права вимоги пайовика, які належать Первісному кредитору за Договором №604 Про дольову участь будівництва житла від 09.01.2006 року, укладеному між Первісним кредитором і ТОВ «Берег-Будгруп».

Ухвалою суду від 28.01.2020 року було здійснено заміну сторони позивача у порядку процесуального правонаступництва у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Обслуговуючого кооперативу «Граніт» про визнання права власності шляхом покладення всіх процесуальних прав та обов`язків ОСОБА_5 на залучену особу – ОСОБА_1 .

Розгляд справи відкладено на 02.03.2020 року. Через неявку сторін розгляд справи 02.03.2020 року був відкладений на 21.04.2020 року.

Ухвалою суду від 21.04.2020 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до розгляду справи по суті на 30.06.2020 року.

Розгляд справи 30.06.2020 року був відкладений на 27.07.2020 року був відкладений у зв`язку з перебування судді у відпустці.

Розгляд справи 27.07.2020 року був відкладений на 22.10.2020 року за клопотання представника позивача для надання інформації щодо власника квартири.

Розгляд справи 22.10.2020 року був відкладений на 16.02.2021 року з надання представнику позивача часу на з`ясування інформації щодо існуючого обтяження квартири.

Розгляд справи 16.02.2021 року був відкладений на 19.03.2021 року у зв`язку з перебуванням судді на відпустці.

У судовому засіданні 19.03.2021 року був присутній представник позивач, який позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, визнавши за ОСОБА_1 права власності на квартиру.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином, поважність причин неявки суду не повідомив, будь-яких клопотань та заяви по суті справи до суду не подав.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстави першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Верховний Суд у постанові від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 виходив із того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Отже, оскільки поважність причин неявки відповідача суду не повідомлена, зважаючи на межі розгляду справи, а також належне повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно матеріалів справи, вбачається що 09 січня 2006 року між ТОВ «Берег-Будгруп» (код 32432565) в особі директора Веселова С.Р., діючого на підставі Статуту, та ОСОБА_2 був укладений договір № 604 «Про дольову участь у будівництві житла», відповідно до якого (п. 2.1.) пайовик ОСОБА_2 зобов`язався прийняти дольову участь у будівництві квартири АДРЕСА_5 , порядок оформлення права власності на яку передбачено п. 6.4 договору.

Згідно п.4.1. Договору вбачається, що загальна вартість 258, 05 кв.м. квартири складає 1 042 538, 16 грн., що на момент складання договору еквівалентно 206 443, 20 грн. по курсу НБУ за 1 долл. США 5,05 грн.; сума визначається з розрахунку за 1 кв.м. 800 долл. США.

У відповідності до п.6.1 договору, запланований строк здачі будинку в експлуатацію – кінець 3го кварталу 2014 року.

Згідно п.6.2 договору, ТОВ «Берег-Будгруп» зобов`язалось протягом двох календарних місяців із моменту введення житлового будинку в експлуатацію передати пайовику квартиру за умови виконання пайовиком своїх зобов`язань щодо внесення грошових коштів у повному обсязі.

Згідно п.6.3 Договору, передача квартири пайовику оформляється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі.

Згідно п.6.4. Договору оформлення права власності на квартиру здійснюється пайщиком шляхом отримання свідоцтва про право власності на підставі договору, акту прийому-передачі квартири та рішення місцевого органу влади, акту про готовність будинку до експлуатації.

ОСОБА_2 до позову надана квитанція до прибуткового касового ордеру № 72 від 08 травня 2008 року на суму 1 042 538, 16 грн. (один мільйон сорок дві тисячі п`ятсот тридцять вісім гривень 16 копійок), виданого ТОВ «Берег-Будгруп» та довідка № 9/05-5 від 09 травня 2008 року про оплату майнових прав ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 .

Також з матеріалів справи вбачається, що 20 лютого 2012 року між ТОВ «Берег-Будгруп» та ОК «Граніт» був укладений договір «Про будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 », предметом якого було виконання будівельно-монтажних робіт по завершенню будівництва другої черги житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що складається з п`яти секцій житлового будинку з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.101-110).

03.03.2016 року у Департаменті ДАБІ в Одеській області зареєстровано декларацію №ОД 14316063172 про готовність до експлуатації об`єкта за адресою: АДРЕСА_3 , замовником якого зазначено ОК «Граніт» (код 35131579) (а.с.113-118).

Введення будинку в експлуатацію та присвоєння йому адреси АДРЕСА_4 , підтверджується листом ПРА ОМР від 29.03.2018 року №01-12/191/1вих. (а.с.21-22), до якого додано копію розпорядження ПРА ОМР від 06.12.2014 року №540 (а.с.23).

25.07.2016 року між ТОВ «Берег-Будгруп» та ОК «Граніт» було укладено додаткову угоду № 2 до договору на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 , від 20.02.2012 року, укладеного між ТОВ «Берег-Будгруп» та ОК «Граніт», відповідно до якого доповнено договір пунктом 4.1.10, яким надано право ОК «Граніт» підписувати акти прийому-передачі на нерухоме майно та інші необхідні документи що будуть необхідні для реєстрації права власності пайщиками у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно (а.с.111-112).

Згідно листа ОК «Граніт» від 12.04.2019 року вих.. №12/04-19 (а.с.99-100), майнові права на квартири, зокрема, АДРЕСА_6 відчужувались юридичною особою ТОВ «Берег-Будгруп», ОК «Граніт» ніколи не мав у наявності документів, пов`язаних з цими об`єктами.

Зазначене також підтверджується додатком №3 до договору на будівництво жилого будинку по АДРЕСА_3 від 20.02.2021 року (протоколом передачі майнових прав на жилі та нежилі приміщення, передані ОК «Граніт», серед яких відсутні спірна квартира АДРЕСА_6 (а.с.109).

Між тим як вбачається з матеріалів справи, попри умови п. 6.3. Договору № 604 «Про дольову участь у будівництві житла» від 09.01.2006 року, укладеного між ТОВ «Берег-Будгруп» та ОСОБА_2 , акт приймання-передачі квартири АДРЕСА_6 між ОСОБА_2 та з ТОВ «Берег-Будгруп», ні з ОК «Граніт» не укладався, отже квартира АДРЕСА_2 ОСОБА_2 фактично не передавалась.

28.11.2019 року ОСОБА_2 (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) уклали Договір відступлення права вимоги за Договором №604 Про дольову участь будівництва житла від 09.01.2006 року. Відповідно до п.1.1. зазначеного договору Первісний кредитор передав (відступив) Новому кредитору, а Новий кредитор прийняв права вимоги пайовика, які належать Первісному кредитору за Договором №604 Про дольову участь будівництва житла від 09.01.2006 року, укладеному між Первісним кредитором і ТОВ «Берег-Будгруп».

У матеріалах справи також відсутні будь-які докази реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 або ОСОБА_1 , чи будь-якою іншою особою (довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.10.2020 року №229092617 (а.с.199-200).

Будь-яких позовних вимог до ТОВ «Берег-Будгруп» позивачем не пред`являлось.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Згідно із частинами 1, 4 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).

Правовомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).

У сукупності ці правомочності вичерпують усі надані власнику можливості.

Закріплений у п. 1 ч. 2 ст. 319 ЦК України принцип, відповідно до якого дії власника щодо його майна не повинні суперечити закону, є загальним універсальним обмеженням прав власника. Відсутність прямої заборони в законі надає власнику широке коло можливостей для здійснення права власності, в той час як заборона на здійснення певних дій є механізмом стримання власника.

Суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком того, яке відповідно до закону не може їм належати.

Об`єктами права власності є будь-які речі (майно).

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ст. 179 ЦК України).

Згідно із ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

З аналізу чинного законодавства (статті 190, 656, 717 ЦК, Закон від 2 жовтня 1992 р. № 2654-ХІІ «Про заставу» (далі - Закон № 2654-ХІІ), Закон від 19 червня 2003 р. № 979-ІV «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», Закон від 5 червня 2003 р. № 898-ІV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-ІV)), а також з урахуванням висновків Верховного Суду України за результатами розгляду спорів з приводу майнових прав (справи № 6-29429св09, 6-52295св10, 6-32594св10), вбачається, що майнові права, поряд з будь-якими рухомими, нерухомими речами, грошима, цінними паперами, є об`єктами цивільного обороту.

До майнових прав належить, зокрема, право вимоги, що виникає з приводу володіння, користування та розпорядження майном (наприклад: спадкові права; права вимоги особи за зобов`язаннями, за якими вона є кредитором; виключні права автора і под.), право вчиняти дії щодо оформлення права власності на майно.

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 січня 2013 р. у справі № 6-168цс12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

За нормами ЦК України підставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини.

Право власності може набуватися різними способами, які в науці традиційно поділяються на дві групи: первинні, тобто такі, що не залежать від прав попереднього власника на майно, та похідні, за яких право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

Згідно з нормами ЦК України до первинного способу набуття права власності, зокрема, належить набуття права власності на новостворену (виготовлену) річ (у т. ч. на об`єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст. 331 ЦК України).

Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правовстановлюючі юридичні факти, а для похідного - правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 328 ЦК України, якою встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону.

Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Для набуття набувачем права власності на майно наявність таких складових: укладення договору (в передбачених статтями 208, 209 ЦК України випадках - нотаріальне посвідчення або письмова форма); виконання договору та у визначених законом випадках - державна реєстрація.

При цьому сторони договору вправі встановити додаткові (відкладальні або скасувальні) умови, а при переході права власності на рухомі речі - самостійно визначати момент переходу права власності.

Відповідно до статей 526, 527, 530 - 532 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто, укладаючи 09.01.2006 року Договір між ТОВ «Берег-Будгруп» (код 32432565), та ОСОБА_2 № 604 «Про дольову участь у будівництві житла», ОСОБА_2 отримав обмежене речове право, за яким він, як власник цього права, наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному позивачем.

Так, згідно зі статтею 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

На час укладення сторонами договору про фінансування будівництва правовідносини щодо залучення коштів фізичних осіб з метою фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулювалися Законами України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19 червня 2003 року № 978-IV та «;Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року № 1560-XII.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі N 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном застосовується принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в частині 1 статті 317 ЦК України, у тому числі й право володіння.

Судове рішення за загальним правилом не є підставою виникнення права власності. Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Ні зазначеними вище нормами, ні нормою статті 331 ЦК України не передбачено виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення.

Порядок оформлення права власності на об`єкт інвестування після прийняття такого об`єкту в експлуатацію визначено зазначеними нормами.

Беручи до уваги, що моментом виникнення майнових прав, а саме: суб`єктивних прав учасників правовідносин, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності, яке ОСОБА_2 на спірну квартиру не набуте, вимоги ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_2 про визнання його власником квартири не ґрунтуються на законі.

Зазначена правова позиція також підтверджується судовою практикою Верховного суду України, а саме Постановою від 18.02.2015 р. по справі №6-244цс14, а також Постановою Верховного суду від 18.07.2018 р. по справі №761/23860/15-ц.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Для отримання права власності саме на Новозбудоване майно (квартиру будівельний номер АДРЕСА_6 розрахунковою площею 258, 05 кв.м., розташована на 17-18 поверхах секції В будинку за адресою АДРЕСА_3 ) Позивачем необхідна наявність ряду правопороджуючих фактів.

Такі факти вказані в п. 6.4. договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №604 від 09.01.2006 року та діючим законодавством щодо порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно, та такими фактами, зокрема, є: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно №604 від 09.01.2006 року.

Крім того позивачем не надано в підтвердження технічних характеристик квартири технічний паспорт на неї, та судом не встановлено. Що квартира АДРЕСА_6 відповідає технічним характеристикам які зазначені в Договорі № 604 «Про дольову участь у будівництві житла» від 09 січня 2006 року укладеного між ТОВ «Берег-Будгруп» (код 32432565) в особі директора ОСОБА_6 , діючого на підставі Статуту, та ОСОБА_2 .

Оскільки ОСОБА_1 як правонаступник ОСОБА_2 не є і не була власником спірної квартири, і навіть не є власником майнових прав на цю квартиру, а їй лише належать майнові права на квартиру будівельний номер АДРЕСА_7 , суд приходить до висновку, що позивачка не може вважатися власником зазначеної квартири та відповідно звертатися із позовом з такими вимогами (про визнання права власності).

Окрім того, позивачем не було доведено того, що відповідач набув будь-яких зобов`язань відносно спірної квартири будівельний номер АДРЕСА_6 розрахунковою площею 258, 05 кв.м., розташована на 17-18 поверхах секції В будинку за адресою АДРЕСА_3 , а саме з підписання та видачі відповідного акту-прийому передачі відносно даної квартири. Як вже зазначалось, у додатку №3 до договору на будівництво жилого будинку по АДРЕСА_3 від 20.02.2021 року (протоколу передачі майнових прав на жилі та нежилі приміщення, переданих ОК «Граніт»), дана квартира за АДРЕСА_6 відсутня.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначає частина друга вказаної статті. В абзаці дванадцятому цієї частини передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 року по справі № 127/18934/18 зазначила, що обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.

За викладеного суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_7 та відмовляє в їх задоволенні.

Керуючись ст.11, 15, 16, 190, 203-207, 215, 316-319, 321, 328, 331, 388, 392 Цивільного кодексу України, Законом України «Про інвестиційну діяльність», ст.ст. 2, 4, 10-13, 43-44, 49, 76 - 81, 82, 83, 89, 90, 95, 133, 141, 158, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Граніт» про визнання права власності - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 26.03.2021 року.

Суддя Л.В. Домусчі