Рішення № 95824681, 17.03.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

_____ _ МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ_____

Справа №521/11773/20

Пр. №2/521/180/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Сегеди О.М.,

при секретарі – Ткач А.О., за участю:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Баранової О.В.,

представника відповідача – адвоката Боднарука М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, уточненим у подальшому, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі – ТДВ СК «Альфа-Гарант»), ОСОБА_3 , посилаючись на те, що 06 травня 2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) за участю «Mercedes-Benz 211СDІ», д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , та автомобілем марки «Mercedes-Benz 310D», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Протоколами огляду транспортного засобу від 06 травня 2020 року був встановлений перелік пошкоджень, отриманих автомобілем «Mercedes-Benz 310D», д/н НОМЕР_2 , у результаті ДТП.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2020 року по справі №521/9369/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Позивач зазначав, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант», яку було повідомлено про настання страхового випадку.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження за №58/20 від 30 червня 2020 року, проведеного за заявою ТДВ СК «Альфа-Гарант», ринкова вартість автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 311CDI», д/н НОМЕР_2 , на 06 травня 2020 року складає 98313,55 грн., вартість матеріального збитку складає 147234,32 грн., ринкова вартість автомобіля до його пошкодження складала 147234,32 грн.

Згідно звіту з оцінки вартості матеріальних збитків, нанесених власнику автомобіля «Mercedes-Benz 310D», д/н НОМЕР_2 , за №1811/20 від 18 листопада 2020 року, проведеного за заявою позивача, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes-Benz 310D», д/н НОМЕР_2 , 1999 року випуску, складає 317481,35 грн.; вартість матеріальних збитків, заподіяних власнику вказаного автомобіля, складає 143095,00 грн.; ринкова вартість зазначеного автомобіля складає 143095,00 грн.; ринкова вартість автомобіля на 24 листопада 2020 року складає 52362,00 грн.

Вказував, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» на підставі звіту з оцінки вартості матеріальних збитків, нанесених власнику автомобіля «Mercedes-Benz 310D», д/н НОМЕР_2 ,за №1811/20 від 18 листопада 2020 року, здійснило йому виплату страхового відшкодування в розмірі 46920,77 грн.

Стверджував, що оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes-Benz 310D», д/н НОМЕР_2 , перевищує ринкову вартість до його пошкодження, то відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним.

Отже, вартість матеріальної шкоди, завданої йому, як власнику автомобіля «Mercedes-Benz 310D», д/н НОМЕР_2 , дорівнює ринковій вартості автомобіля до його пошкодження та складає 199652,00 грн.

Крім того, ринкова вартість автомобіля «Mercedes-Benz 310D», д/н НОМЕР_2 , на 18 листопада 2020 року у пошкодженому стані складає 52362,00 грн.

За думкою позивача, на сьогоднішній день залишається несплаченою різниця між розміром завданої матеріальної шкоди та страховим відшкодуванням, що становить 100369,23 грн.

Позивач зазначав, що при зверненні до ТДВ СК «Альфа-Гарант» йому було повідомлено, що різниця у вартості ремонту та страхових виплатах полягає в тому, що при розрахунку виплати враховується коефіцієнт фізичного зносу автомобіля, а при здійсненні ремонту, деталі міняються на нові, а отже і різниця в понесених позивачем витратах підлягає стягненню саме з відповідача, як безпосереднього винуватця дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач стверджував, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 , йому була завдана не тільки матеріальна, але і моральна шкода, яку він оцінює в 10000,00 грн., оскільки втрата автомобіля «Mercedes-Benz 310D», д/н НОМЕР_2 , створила для нього і його сім`ї незручності в пересуванні, пов`язані з трудовою діяльністю, втрату часу для ведення справ у зв`язку з пошкодженням автомобіля.

Посилаючись на порушення своїх прав, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь різницю між розміром завданої матеріальної шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням в розмірі 100369,23 грн., а також моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2020 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання (а.с. 68-69).

Ухвалою суду від 08 грудня 2020 року строк проведення підготовчого провадження було продовжено (а.с. 106-107).

Ухвалою суду від 21 січня 2021 року підготовче провадження по справі було закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 168-169).

Позивач та його представник, діюча на підставі ордеру від 02 квітня 2020 року, в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити в повному обсязі (а.с. 151).

Представник відповідача ОСОБА_2 , діючий на підставі ордеру від 18 листопада 2020 року, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, оскільки вважає, що позивач повинен був звернутися з даним позовом до ТДВ СК «Альфа-Гарант», яка повинна виплатити йому матеріальну шкоду в межах ліміту його відповідальності. Раніше надав через канцелярію суду відзив на позов та письмові пояснення (а.с. 88-91, 190-194).

Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України (а.с. 78, 79, 188).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються розділом третім главою 82 книги п`ятої ЦК України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються дані правовідносини.

Згідно зі статтями 1166, 1167 ЦК України діє презумпція вини завдавача шкоди, тому не позивач має доводити вину, а відповідач має довести відсутність своєї вини.

Судом встановлено, що 06 травня 2020 року о 14 годині 00 хвилин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz 211СDІ», д/н НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Дальницька, навпроти будинку №52, під час обгону не дотримався безпечного інтервалу, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням і скоїв зіткнення з автомобілем марки «Mercedes-Benz 310D», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку і через що останнього відкинуло на автомобіль «Volkswagen Transporter», д/н НОМЕР_3 , що був припаркований біля будинку №53, також, водій автомобіля «Volkswagen Golf», р/н НОМЕР_4 , ОСОБА_4 , що рухався позаду автомобіля «Mercedes-Benz 310D», д/н НОМЕР_2 , скоїв наїзд на бордюр, щоб уникнути зіткнення з іншими транспортними засобами.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Протоколами огляду транспортного засобу від 06 травня 2020 року був встановлений перелік пошкоджень, отриманих автомобілем «Mercedes-Benz 310D», д/н НОМЕР_2 , у результаті ДТП (а.с. 144-145).

Встановлено, що причиною зіткнення транспортних засобів стало порушення водієм ОСОБА_2 п. п. 12.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі – ПДР України).

Вина ОСОБА_2 в скоєнні ДТП підтверджується постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2020 року, відповідно до якої останній був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. (а.с. 55).

Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, суд при винесенні рішення не з`ясовує обставин справи, які підтверджують вину відповідача ОСОБА_2 у спричиненні механічних пошкоджень автомобілю «Mercedes-Benz 310D», д/н НОМЕР_2 .

Зі змісту постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2020 року вбачається, що відповідач ОСОБА_2 визнав свою вину у скоєнні зазначеного правопорушення, про що надав суду заяву.

Встановлено, що автомобіль марки «Mercedes-Benz 310D», д/н НОМЕР_2 , належить позивачу ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 09 серпня 2016 року (а.с. 38-39).

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження за №58/20 від 30 червня 2020 року, проведеного за заявою ТДВ СК «Альфа-Гарант», вартість матеріального збитку автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 311CDI», д/н НОМЕР_2 , складає 147234,32 грн., ринкова вартість автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 311CDI», д/н НОМЕР_2 , до його пошкодження складала 147234,32 грн. (а.с. 123-134).

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження за №58-1/20 від 01 липня 2020 року, проведеного за заявою ТДВ СК «Альфа-Гарант», ринкова вартість автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 311CDI», д/н НОМЕР_2 , на 06 травня 2020 року у пошкодженому стані (вартість утилізації), складає 98313,55 грн. (а.с. 135-148).

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №5881447 від 27 вересня 2019 року, із встановленим лімітом відповідальності у розмірі 130000,00 грн. та договором добровільного страхування наземного транспорту «пряме врегулювання до автоцивілки» від 27 вересня 2019 року (а.с. 92-93, 94).

Згідно довідки відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 16 жовтня 2020 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 64).

Встановлено, що ТДВ СК «Альфа-Гарант»є юридичною особою, має свою печатку та банківський рахунок, що підтверджується детальною інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 65-67).

З матеріалів справи вбачається, що за заявою ОСОБА_1 ТДВ СК «Альфа-Гарант»виплатило останньому страхове відшкодування в розмірі 46920,77 грн., що підтверджується платіжним дорученням №10994 від 26 серпня 2020 року (а.с. 146).

Згідно звіту з оцінки вартості матеріальних збитків, нанесених власнику автомобіля «Mercedes-Benz 310D», д/н НОМЕР_2 , за №1811/20 від 18 листопада 2020 року, проведеного за заявою позивача, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes-Benz 310D», д/н НОМЕР_2 , 1999 року випуску, складає 317481,35 грн.; вартість матеріальних збитків, заподіяних власнику вказаного автомобіля, складає 143095,00 грн.; ринкова вартість зазначеного автомобіля складає 143095,00 грн.; ринкова вартість автомобіля на 24 листопада 2020 року складає 52362,00 грн. (а.с. 152-160).

Отже, вартість матеріального збитку, спричиненого автомобілю «Mercedes-Benz Sprinter 311CDI», д/н НОМЕР_2 , відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження за №58/20 від 30 червня 2020 року, проведеного за заявою ТДВ СК «Альфа-Гарант»,складає 147234,32 грн., відповідно ринкова вартість автомобіля, відповідно до звіту з оцінки вартості матеріальних збитків, нанесених власнику автомобіля «Mercedes-Benz 310D», д/н НОМЕР_2 , за №1811/20 від 18 листопада 2020 року, проведеного за заявою позивача, складає 143095,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі визначеній у договорі грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

У ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон №1961-IV) визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума – це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За змістом ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону №1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» встановлено, що при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому, Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі №359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого відповідачем пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідача як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 4 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц зазначила, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України від 1 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 зазначеного Закону) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт 72).

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, а тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України від 9 лютого 2012 року №4391-VI «Про страхування» шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395 із змінами (далі – Методика) – вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Пунктом 2.4. Методики зазначено, що вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних норм законодавства вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Згідно з роз`ясненнями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6 при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку із заподіянням шкоди майну. Постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, проте має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

З матеріалів справи вбачається і позивачем не заперечується, що оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО-0005881447 від 27 вересня 2019 року, то за заявою позивача, ОСОБА_1 , ТДВ СК «Альфа-Гарант» виплатило йому в рахунок відшкодування матеріальної шкоди страхове відшкодування в розмірі 46920,77 грн. грн.

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО-0005881447 від 27 вересня 2019 року, сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну складає 130000,00 грн. за мінусом франшизи в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження за №58/20 від 30 червня 2020 року, проведеного за заявою ТДВ СК «Альфа-Гарант», вартість матеріального збитку та ринкова вартість автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 311CDI», д/н НОМЕР_2 , до його пошкодження, становить 147234,32 грн. (а.с. 123-128).

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження за №58-1/20 від 01 липня 2020 року, проведеного за заявою ТДВ СК «Альфа-Гарант», ринкова вартість автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 311CDI», д/н НОМЕР_2 , на 06 травня 2020 року у пошкодженому стані (вартість утилізації), складає 98313,55 грн.

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування розмір матеріального збитку складає 147234,32 грн., сума страхового відшкодування була зменшена страховою компанією до 98313,55 грн., за мінусом франшизи 2000,00 грн., виплачено 46920,77 грн.

Оскільки сума страхового відшкодування недостатня для відшкодування матеріальної шкоди, то різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в межах ліміту, повинна відшкодовуватися ТДВ СК «Альфа-Гарант», яка не залучена до участі у справі в якості співвідповідача.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 100369,23 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Звертаючись до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., позивач посилався на те, що моральна шкода виразилася в пережитому сильному емоційному струсі, побутових і моральних неподобствах. Крім того,втрата автомобіля створила для позивача та його сім`ї незручності для пересування пов`язаного з трудовою діяльністю, втрата часу для ведення справ у зв`язку з пошкодженням автомобіля. Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в часті стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди підлягають задоволенню частково і з відповідача на користь позивача слід стягнути моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

З урахуванням характеру скоєного правопорушення, глибини душевних страждань потерпілих, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди та враховуючи при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди вимоги розумності і справедливості, фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову - на відповідача.

Судовий збір у справі складає 840,80 грн., які сплачені позивачем у повному обсязі при зверненні до суду (а.с. 1).

Керуючись ст. ст. 15, 16, 1166, 1167, 1168, 1187, 1192 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , моральну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В інший частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 березня 2021 року.

Суддя: О.М. Сегеда