Рішення № 95822403, 15.03.2021, Дружківський міський суд Донецької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Номер провадження 2/229/95/2021

Справа № 229/4623/20

15 березня 2021 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Лебеженка В.О.,

за участю секретаря судового засідання Слободкіної Т.І.,

представника позивача Довганіча А.М.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця. Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 24.05.2011 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Станом на дату смерті заборгованість ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором № б/н від 24.05.2011 року становить 6023,66 грн., яка складається з 6023,66 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 6023,66 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, судовий збір 2102,00 грн.

05.09.2017 року позивач направив претензію кредитора до Дружківської нотаріальної контори.

13.10.2017 року позивач отримав відповідь від Дружківської державної нотаріальної контори, в якій зазначено, що спадкоємці померлої ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися, спадкова справа заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк».

Однак позивач вважає, що відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять кредитні зобов`язання померлої позичальниці, оскільки на час відкриття спадщини відповідач постійно проживав з спадкодавцем - позичальницею і протягом 6 місячного строку від дня відкриття спадщини не відмовилися від її прийняття, посилаючись на положення частини третьої статті 1268 ЦК України.

Ухвалою суду від 02 листопада 2020 року відкрито провадження за вказаним позовом та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. Одночасно запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження надіслати до суду відзив на позов. Копію ухвали надіслано сторонам.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 пояснив, що 24 травня 2011 року ОСОБА_2 уклала з АТКБ «Приватбанк» договір (кредитну картку) з лімітом на 6000,00 грн. У 2016 році остання карткою користувалася. Згідно з довідкою від 14 вересня 2017 року розмір заборгованості за кредитом склав 6023,66 грн. 03 липня 2020 року на адресу ОСОБА_2 було направлено лист-претензія, а 14 серпня 2017 року банку стало відомо про смерть боржниці. У жовтні 2017 року банк направляв до Дружківської державної нотаріальної контори лист-претензію. Просить суд стягнути з відповідача на користь АТКБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 6023,66 грн. за кредитним договором б/н від 24.05.2011 року, а також судовий збір 2102,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 пояснив у суді, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_2 . Протягом тижня після смерті своєї матері, він сповіщав банк про закриття її рахунків. ОСОБА_1 разом з матір`ю мешкали у його власній квартирі АДРЕСА_1 . Після смерті матері спадщини не залишилося. Він не звертався до нотаріальної контори з приводу оформлення спадкових прав. Від банку не отримував листа-претензію. Просить суд відмовити у позові.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 24 травня 2011 року ОСОБА_2 при підписанні анкети- заяви підтвердила свою згоду на те, що відписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.PRIVATBANK.UA, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть № 232 від 09 березня 2017 року, виданого Дружківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (а.с56).

На підтвердження своїх вимог до матеріалів справи позивач надав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку (далі-Витяг з Умов), які не підписані Позичальником (а.с. 24-51). Крім того, на підтвердження своїх вимог позивач надав суду розрахунок, згідно з яким вбачається, що станом на 08.03.2017 року у позичальника перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 6023,66 грн. (а.с. 8-13).

Банк звернувся до Дружківської державної нотаріальної контори з претензією кредитора від 05.09.2017 року за № SAMDN55000045190149 (а.с. 59) та 23 червня 2020 року з листом – претензією до відповідача, як до спадкоємця ОСОБА_2 (а.с. 60-61).

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України позивач заявив вимоги до спадкоємця.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Разом з тим положення зазначеної правової норми застосовуються у випадку дотримання кредитором статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців.

Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від дня настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі № 14-53цс18.

Суд також враховує положення пункту 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», в якому зазначено, що з урахуванням приписів статті 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Згідно з відповіддю Дружківської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 13.10.2017 року спадкова справа стосовно померлої ОСОБА_2 була заведена на підставі претензії кредитора Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» від 05.09.2017 року.

З питань оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 до вказаної нотаріальної контори ніхто із спадкоємців за законом та заповітом не звертався.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є його правом, а не обов`язком, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Враховуючи, що АТ КБ «ПриватБанк» не надало доказів на підтвердження наявності у спадкодавця рухомого та/або нерухомого майна, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову банку до спадкоємця боржника.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, диспозитивність цивільного судочинства унеможливлює витребування доказів за ініціативою суду, а позивач своїми правами щодо предмета спору, в тому числі щодо витребування доказів в суді не скористався, просив проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження, тобто за наданими письмовими доказами.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, позивач вказаного обов`язку не виконав.

Так, доводи позивача про те, що відповідач є спадкоємцем позичальника ОСОБА_2 ґрунтуються лише на констатації факту наявності у паспортах громадянина України відповідача відомостей про реєстрацію їх місця проживання за тією ж адресою, за якою до смерті проживала позичальник. Однак, позивачем не подано жодних доказів, про те, що відповідач успадкував будь-яке майно позичальника і про вартість такого майна, як того вимагає стаття 1282 ЦК України. Крім того, таке категорично заперечується відповідачем.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором в зв`язку з недоведеністю.

Керуючись ст.ст.2,3,10-12,13,81,89, 200, 206, 247, 263-265, 273, ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 15 березня 2021 року.

Повний текст рішення суду складено 22 березня 2021 року.

Суддя: В.О. Лебеженко