Рішення № 95822328, 22.03.2021, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2700/20

ЄУН 226/2700/20

Провадження № 2/226/65/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року м.Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Рибкіна О.А.,

за участю секретаря Орлової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мирнограді Донецької області справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування вимог вказав, що відповідач звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 21.12.2009 року. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст.634 ЦК України, був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитною договору. 18.12.2009 року відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому кредитний ліміт збільшився до 2000,00 грн. В редакції умов та правил, що почали діяти з 01.03.2019 року згідно до п.2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181 дня з моменту порушення зобов`язань клієнтом, він зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого у строк кредиту, які відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України встановлені за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% для картки «Універсальна» та 84,0 % для картки «Універсальна голд». Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором. Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати Мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, зобов`язання Клієнта вважаються простроченими. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 11.08.2020 року має заборгованість в сумі 497752,67грн., яка складається з наступного: 6171,39 грн. - заборгованість за тілом кредита (заборгованість за простроченим тілом кредита), 9969,09 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 874,20 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, 480737,99 грн. - нарахована пеня. Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 136093,73 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 6171,39 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 9969,09 грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 - 874,20 грн., заборгованості по пені за період з 21.12.2009 по 30.04.2018 - 119079,05 грн. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав ті інтересів позивача. Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, але у порушення зазначених норм закону та умов укладеного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. Просили стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором б/н від 21.12.2009 року в розмірі 136093,73 грн. станом на 11.08.2020 року.

21.01.2021 року до суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог відповідно до п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України, в якій позивач заявив про зменшення розміру позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором б/н від 21.12.2009 року в розмірі 17014,68 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 6171,39 грн., заборгованість за простроченими відсотками – 9969,09 грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України – 874,20 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 грн. (а.с.114).

Представник позивача до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач до судового засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зазначила, що позивач просить стягнути з неї суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 136093,73грн., яка складається з заборгованості за кредитом 6171,39 грн., заборгованості за простроченими відсотками 9969,09 грн., заборгованості по пені за період з 21.12.2009 року по 30.04.2018 рік у сумі 119079,05грн. На її думку заявлена у позовній заяві загальна сума заборгованості занадто велика та є необґрунтованою, звертає увагу суду на те, що у позовній заяві має місце твердження позивача про нарахування їй пені та штрафних санкцій. Відповідно до листа Національного банку України № 18-1 12/64483 від 05.11.2014 року, статтею 2 Закону встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. З відповіді відповідача на її звернення від 20.03.2020 року вбачається, що банк списав усі штрафні санкції у повному обсязі станом на 08.01.2020 року. Таким чином є підстави вважати нарахування позивачем пені та штрафів необґрунтованими та незаконними. Крім того, позивач вважає, що підписана заява позичальника разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між позивачем та відповідачем договір, що підтверджується підписом останнього в заяві та вказаний підпис свідчить про обізнаність особи щодо всіх складових договору і про її згоду з ними. На думку колегії суддів Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, при розгляді справ з аналогічними фактичними обставинами банки, на підтвердження тих чи інших умов кредитування, повинні надавати судам підписані позичальником Умови та Правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником. Відповідно до ст.257 ЦК України застосовується строк позовної давності у 3 роки. Натомість позивачем при подачі позовної заяви був пропущений строк позовної давності, а тому позовні вимоги позивача взагалі не мають актуальність та не можуть бути розглянуті судом. Оцінюючи в сукупності обставини, на яких ґрунтуються вимоги та докази, якими вони підтверджуються, заявлений позов на її думку не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б в сукупності свідчили про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі. Посилаючись на вищевказані обставини просила відмовити в повному обсязі позивачу у стягненні заборгованості за кредитним договором та розглянути справу без її участі (а.с.56-57).

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач приєднався до нових Умов та правил надання Банківських послуг шляхом підписання відповідної анкети-заяви від 25.10.2013 року. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 21.12.2009 року, з якої чітко вбачається інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_3 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом.

Також до матеріалів позовної заяви долучено «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» власноруч підписана відповідачем, з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3% (36% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Зазначили, що вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Банком надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Пунктом 21 Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснено, що договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов`язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Згідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором. Відповідно до виписки по рахунку вбачається активне використання відповідачем кредитного рахунку - зняття готівки у банкоматах, поповнення кредитного рахунку, поповнення готівкою в терміналі самообслуговування. Крім того, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Відповідно до п.1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Позивач звертає увагу, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загальноприйнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануітет, тощо. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 07.2017 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 29.10.2020 року до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Щодо проживання відповідача на території зони АТО, позивач зазначає, що ними виконано вимоги Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», про що свідчить лист - повідомлення про списання штрафів 08.01.2020 року, що відображено в розрахунку заборгованості та виписці по рахунку. Згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги. Посилаючись на вищевикладене, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.78-81).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 21.12.2009 року між ПАТ КБ «Приватбанк» і відповідачем був укладений кредитний договір шляхом підписання заяви та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що підтверджується заявою відповідача від 21.12.2009 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також довідкою про умови кредитування, підписаною відповідачем 18.12.2009 (а.с.27,28,29-34).

Відповідачем 18.12.2009 була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», відповідно до якої вказана базова місячна процентна ставка 3,0%, яка нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів на рік, тобто 36,0% на рік, розміри комісій, пені та штрафів (а.с.28).

Згідно довідки відповідача, позивачу неодноразово змінювався кредитний ліміт, остання зміна кредитного ліміту відбулась 20.01.2020 року (а.с.25).

Згідно довідки відповідача, позивачу на підставі кредитного договору б/н було надано кредитні картки: з датою відкриття 21.12.2009 року та терміном дії 10.2013, з датою відкриття 25.10.2013 року та терміном дії 07.2017 року (а.с.26).

Згідно листа АТ КБ «Приватбанк» від 10.04.2020 року, надісланого відповідачу, її проінформовано, що за кредитним договором, укладеним між ними, штрафи, що були нараховані за несвоєчасне погашення кредиту в період проведення АТО, списані в повному обсязі 08.01.2020 року (а.с. 58,61).

Згідно інформації Національного банку України про розгляд звернення ОСОБА_4 від 30.11.2020 року, за результатами отриманої відповіді від АТ КБ «Приватбанк», банк повідомив, що на виконання положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», починаючи з 14.04.2014 року банком було проведено перерахунок заборгованості по її картці та 23.10.2020 року банком була здійснена операція щодо зменшення заборгованості по картці на суму 480737,99 грн. З призначенням «відміна штрафів за минулі періоди згідно рішення банку». Станом на 09.11.2020 року заборгованість за кредитом складає 17017,68 грн. (а.с.66-67)

ОСОБА_3 уклала новий шлюб та змінила прізвище на ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвами про шлюб та рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 11.08.2015 року (а.с.74-77).

Згідно наданого позивачем первинного розрахунку, станом на 11.08.2020 року в результаті порушення відповідачем умов договору №б/н від 21.12.2009 року за нею утворилася заборгованість в розмірі 136093,73 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 6171,39 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 9969,09 грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України - 874,20 грн., заборгованості по пені за період з 21.12.2009 по 30.04.2018 - 119079,05 грн. Згідно цього розрахунку у 2019 році відповідачем здійснювались платежі на погашення кредиту 12.07.2019, 25.07.2019, 22.08.2019, 24.09.2019, 24.10.2019, 26.11.2019. Останній платіж на погашення кредиту відповідачем здійснено 08.01.2020 (а.с. 6-17).

Згідно наданого позивачем розрахунку, після зменшення розміру позовних вимог, станом на 16.12.2020 року за договором №б/н від 21.12.2009 року в результаті порушення відповідачем умов договору за нею рахується заборгованість в розмірі 17014,68 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 6171,39 грн., заборгованість за простроченими відсотками – 9969,09 грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України – 874,20 грн. Останній платіж на погашення кредиту відповідачем здійснено 08.01.2020 (а.с. 115-120).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За положеннями ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їхнього відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Також згідно змісту статей 633, 634 ЦК України необхідно вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

В матеріалах справи відсутні підтвердження про те, зміст яких саме Тарифів і Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідач, що саме з ними вона ознайомилася і погодилася, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Банком надана лише довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем 18.12.2009 та яка свідчить про домовленість сторін щодо базової місячної процентної ставки 3,0%, яка нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів на рік, тобто 36,0% на рік, а також щодо розмірів пені за несвоєчасне погашення заборгованості та штрафів за порушення строків платежів по будь-якому із грошових обов`язків більш ніж на 120 днів.

У зв`язку з тим, що розміщені на офіційному сайті позивача Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим Банком з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, підтвердження про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг не надані, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 і має бути застосована і у цій справі, виходячи з тотожності правовідносин сторін.

Беручи до уваги основні засади цивільного законодавства та необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у вищенаведеному рішенні зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту, та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг – це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону – споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

З огляду на те, що наведений правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, яка прийнята пізніше, ніж інші постанови цього суду, на які посилається Банк, а саме: від 10.04.2019 у справі № 356/1635/16-ц, від 28.03.2019 у справі № 428/2873/17, від 06.02.2018 у справі № 755/2720/16-ц, від 17.04.2019 у справі № 666/388/16-ц, викладені в них правові висновки суд не приймає до уваги.

Відтак, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, а саме впровадження з 01.03.2019 змін до Умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, відповідно до яких сторони, начебто, дійшли згоди, що в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту та проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які згідно з ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості у розмірі: 86,4% для картки «Універсальна», 84,0% для картки «Універсальна голд» (п.2.1.1.2.12. Умов та правил).

Крім того, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та неустойку за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки ставка у 86,4% передбачена лише у Умовах та правилах надання банківських послуг, які не підписані відповідачем, то відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 (справа № 342/180/17) вона не може підлягати застосуванню.

Отже, з огляду на встановлені обставини, приведені правові норми та правові висновки, відсутність доказів про будь-яку домовленість відповідача з банком щодо вищевказаних умов кредитування, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками, нарахованими з 01.01.2020 (а.с.16, 120) за прострочення виконання боржником зобов`язання згідно зі ст.625 ЦК України в сумі 874,20 грн., немає, а тому позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

В той же час, відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню наявна заборгованість за отриманим кредитом, а саме: заборгованість за тілом кредиту в сумі 6171,39 грн. та заборгованість за простроченими відсотками в сумі 9969,09 грн., які нараховані позивачем відповідачу згідно узгоджених умов кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.28).

При цьому суд не приймає доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності з таких підстав.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова ВСУ від 19.03.2014 по справі № 6-14цс14) відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Дія кредитної картки, виданої відповідачу, закінчилась в останній день липня 2017 року (строк дії отриманої відповідачем кредитної картки - 07.2017 року (а.с.26)). Протягом 2019 року відповідачем неодноразово здійснювались платежі на погашення кредиту, а останній платіж на погашення отриманого кредиту відповідачем було здійснено 08.01.2020 (а.с.16, 120).

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а ст.258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність щодо неустойки (пені та штрафу).

Згідно з ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що останній платіж на погашення отриманого кредиту було здійснено відповідачем 08.01.2020, що фактично є дією, яка свідчить про визнання відповідачем свого боргу перед банком і перериває перебіг позовної давності, а позов надійшов до суду 09.11.2020, тобто в межах трирічної загальної позовної давності, тому строк позовної давності не сплинув.

З огляду на вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 21.12.2009 року, яка виникла станом на 16.12.2020 року, а саме заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6171,39 грн., заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 9969,09 грн., а всього 16140,48 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1994,00 грн. (16140,48 грн. х 2102,00грн. : 17014,68 грн. = 1994,00 грн.).

На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 546, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, до ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 21.12.2009 року, яка виникла станом на 16.12.2020 року, а саме заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6171,39 грн., заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 9969,09 грн. та судові витрати в розмірі 1994,00 грн., всього 18134 (вісімнадцять тисяч сто тридцять чотири) грн. 48 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.03.2021 року.

Суддя О.А. Рибкін