Рішення № 95820634, 15.03.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16830/20

Провадження № 2/761/2212/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Колзаковій К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕ ГАРАЖ» про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в :

В червні 2020р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-4) до відповідача ТОВ «ЗЕ ГАРАЖ», в якому просив суд:

- стягнути з відповідача на свою користь борг за договором позики б/н від 05 травня 2019р. в сумі - 236740,0 грн. та понесені судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 05 травня 2019р. між сторонами було укладено договір позики, за яким позивачем було надано відповідачу у власність 70000,0 грн. На строк до 05 травня 2020р., а позичальник зобов`язується повернути зазначену суму в обумовлений строк та сплачувати 1500,0 грн. щомісяця.

Протягом п`яти місяців з часу укладення договору позики, відповідач виконував свої зобов`язання і сплачував позивачу щомісяця по 1500,0 грн., проте в подальшому щомісячні виплати припинитись, і у встановлений строк відповідач суму позики не повернув. В досудовому порядку, позивач звернувся до засновника відповідача , який є одночасно і новим директором відповідача з метою повернення суми позики, та несплачених щомісячних виплат, проте останній відмовився вирішити спір і повернути суму позики, повідомивши, що про укладення договору позики і отримання товариством грошових коштів йому не відомо.

Оскільки в позасудовому порядку вирішити спір не можливо, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом для захисту своїх порушених прав.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2020р. відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.

До судового засідання стороною позивача було подано до суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, яка заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, з підстав, зазначених у позові і не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся за своїм місцезнаходженням, згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про поважність причин неявки свого представника в судові засідання не повідомив, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження строк, відповідач відзив на позов не подавав.

Оскільки сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положеннями ч. 1 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 05 травня 2019р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «ЗЕ ГАРАЖ», в особі директора ОСОБА_2 було укладено договір позики (а.с. 7), відповідно до п. 1 якого, позикодавець (позивач) передає позичальникові (відповідач) у власність 70000,0 грн. на зазначений нижче строк, а позичальник зобов`язується повернути зазначену суму в обумовлений строк та сплачувати 1500,0 грн. щомісяця.

Повернення зазначеної в даному договорі суми може мати місце за бажанням позичальника протягом 12 місяців рівновеликими частинами, однак внесок повинен бути зроблений не пізніше 05 травня 2020р. (п. 2 договору позики).

Згідно п. 3 цього договору, у випадку прострочення внеску останньої суми позичальник виплачує позикодавцеві штраф у розмірі 7,2 % від суми заборгованості, яка залишилися за кожний день прострочення.

Даний договір вважається укладеним з моменту фізичної передачі позикодавцем позичальникові обумовленої суми (п. 5 договору позики).

Судом встановлено, що в позасудовому порядку, позивач звертався до засновника і одночасно директора ТОВ «ЗЕ ГАРАЖ» ОСОБА_3 з письмовою претензією про повернення суми позики та щомісячних платежів, за сім місяців (а.с. 9).

14 травня 2020р. позивачем було отримано відповідь на подану ним претензію, в якій директор і засновник відповідача ОСОБА_3 , повідомив, що дійсно на час укладення договору позики, керівником підприємства був ОСОБА_2 , проте фінансово-бухгалтерська документація товариства не містить протоколу Загальних зборів учасників товариства про позику грошових коштів, як і відсутні відомості про облік отриманих в позику грошових коштів у розмірі 700000,0 грн., а тому просив надати позивача відомості про отримання грошових коштів товариством (а.с. 10, 11).

Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_2 від 03 червня 2020р. (а.с. 12), останній повідомив, що ним, як директором відповідача було укладено від імені товариства та за згодою засновника ТОВ «ЗЕ ГАРАЖ» ОСОБА_3 договір позики від 05 травня 2019р. та отримано від позивача 70000,0 гр. та передано грошові кошти засновнику товариства для закупівлі матеріалів на будівництво ангару за адресою: АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, що відповідачем не повернута сума позики у розмірі 70000,0 грн., та не сплачено за сім місяців платежі у розмірі 10500,0 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно правових висновків Верховного Суду України, висловлених в постановах від 18 вересня 2013р. по справі № 6-63цс13, від 11 листопада 2015р. по справі № 6-1967цс15, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Даних, які б свідчили про повернення відповідачем всієї суми заборгованості позивачу судом не встановлено.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно положень ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

В судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконав, сума позики в розмірі 70000,0 грн. не повернута, як, і не сплачено щомісячні платежі за сім місяців у розмірі 10500,0 грн., а тому суд вважає, що зазначена сума боргу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 156240,0 грн., на підставі п. 3 договору позики, однак суд вважає, що за своєю правовою природою, в розумінні положень ст. ст. 509, 549 ЦК України, зазначена сума є не штрафом, а пенею, при цьому судом враховано правові позиції Верховного Суду наведені в постанові від 28 березня 2018р. по справі №444/9519/12.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд вважає, що розмір неустойки у розмірі 156240,0 грн., підлягає зменшенню до розміру реальних збитків - 80500,0 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1610,0 грн., пропорційно до частини задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 525, 526, 533, 545, 610, 612, 624, 625, 1048 -1050, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕ ГАРАЖ» (код ЄДРПОУ 40437824, місцезнаходження: м. Київ, вул. Олександра Довженка, буд. 12-А) про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕ ГАРАЖ» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики від 05 травня 2019р. в розмірі 161000,0 /сто шістдесят одна тисяча/ грн.; судовий збір у розмірі 1610,0 /одна тисяча шістсот десять/ грн.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 19 березня 2021р.

Суддя: