Рішення № 95820254, 15.03.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 761/30234/18

пр. № 2/759/217/21

15 березня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бабич Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Кучерук Н.П,

відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовомКредитної спілки "Істок" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Кредитна спілка "Істок" звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Визначено головуючого суддю Величко Т.О.

В позовній заяві з врахування заяви про уточнення позовних вимог (а.с.81-89) позивач зазначає, що відповідно до умов кредитного договору ДК2-411 від 08 грудня 2016 року, укладеного між Кредитною спілкою «Істок» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у сумі 35000 гривень, строком користування до 08.06.2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом. В забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між КС «Істок» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №ДК2-411 ДП1 від 08.12.2016 року відповідно до умов якого останній зобов`язався відповідати в повному обсязі за зобов`язаннями ОСОБА_1 за умовами кредитного договору. Свої зобов`язання відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, що станом на 31.03.2019 року складає 96282,63 грн. В зв`язку з наведеним позивач просить позов задовольнити, стягнувши з відповідачів в солідарному порядку вказану суму заборгованості. Також, представник позивача просить стягнути з відповідачів судові витрати.

27.10.2020 року згідно розпорядження №388 керівника апарату Святошинського районного суду м. Києва, здійснено повторний авторозподіл справи у зв`язку з відстороненням головуючого по справі. 27.10.2020 року здійснено повторний авторозподіл справи в програмі КП-Д3 та справа розподілена судді Бабич Н.Д. (а.с. 168, 169).

Ухвалою суду від 30.10.2020 р. прийнято справу до провадження та призначено до судового розгляду (а.с.170).

Представник позивача в судове засідання не з`явився повторно, направив до суду заяву, в якій просив позов задовольнити, справу розглядати у його відсутність (а.с.183).

У судовому засіданні відповідачі позов не визнали Відповідач ОСОБА_1 , пояснив, що він визнає ту обставину, що позивач надав йому кредит в сумі 35000, 00 грн. Проте, він є військовослужбовцем тому, на його думку з 18.03.2014 р. Кредитною спілкою не повинні були нараховуватись штрафні санкції та відсотки за користування кредитом до закінчення особливого періоду, а тому просив в задоволенні позову відмовити, при цьому зазначив, що ним вже сплачвено позивачу 63 247,00 грн. Відповідач ОСОБА_2 просив в задоволенні позову відмовити з тих же самих підстав. При цьому відповідачі надали чсуду відзив на позов (а.с.117-119).

Суд, заслухавши пояснення відповідачів, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителя в солідарному порядку.

Згідно статті1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом і не оспорюється учасниками процесу, що відповідно до умов кредитного договору ДК2-411 від 08 грудня 2064 року, укладеного між Кредитною спілкою «Істок» та ОСОБА_1 останній отримав кредит у сумі 35000 гривень, строком користування до 08.06.2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом (а.с.17-20). В забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між КС «Істок» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №ДК2-411 ДП1 від 08.12.2016 року відповідно до умов якого останній зобов`язався відповідати в повному обсязі за зобов`язаннями ОСОБА_1 за умовами кредитного договору (а.с.31).

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 на період укладення кредитного договору був військовослужбовцем, по 28.03.2019 перебував на військовій службі в Збройних Силах України, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 та довідкою (а.с. 145-147).

Як зазначив судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 , і це не оспорюється позивачем, про що зазначено в уточненій позовній заяві (а.с.105), він сплатив КС "Істок" по кредитному договору від 08.12.2016р. 63 247, 00 грн.

Відповідно до п.п. 3 п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено п. 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію п.п. 3 п. 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Національний банк України у своєму листі від 2 вересня 2014 № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Зазначені документи можуть видаватися родинам військовозобов`язаних та резервістів для пред`явлення їх за місцем вимоги.

Вищезазначена частина Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поширюється на всіх військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, який не обмежується районом проведення АТО.

Початком особливого періоду на території України є дата набрання чинності Законом України від 17.03.2014 № 1126-VII, яким затверджено Указ Президента України від 17.03.2014 №303 «Про часткову мобілізацію», тобто 18 березня 2014 року.

Отже, враховуючи вищенаведені вимоги законодавства України, оскільки відповідач, який являється позичальником, є військовослужбовцям ЗСУ, з нього не підлягають стягненню грошові кошти відсотків за користування кредитом за вказаним кредитним договором за взазаний позивачем період а інфляційні нарахування на суму заборгованості, оскільки особливий період розпочався 18.03.2014 року та триває по теперішній час, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до положеньст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

У відповідності до положень п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі», а саме: «У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, З яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог».

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підстави та належні докази щодо стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором відсутні.

Згідно ст. 141 ЦПК України у зв`язку із відмовою в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 16, 525, 526, 553, 554, 610, 625, 1054 ЦК України, ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 263, 265, 285, 289, п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Кредитної спілки "Істок" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 25.03.2021 року.

Зазначено дані сторін:

Позивач: Кредитна спілка "Істок", код ЄДРПОУ 626364449, юридична адреса: м. Одеса, пр-т Адміральський, 7 кімн. 2;

Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований в АДРЕСА_1 ;

Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований в АДРЕСА_2 .

Суддя: Бабич Н.Д.