Рішення № 95818294, 15.03.2021, Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/751/18

Провадження №2/568/212/21

15 березня 2021 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Троцюк В.О.

секретаря судових засідань Гуменюк Г.В.

за участі представника позивача адвоката Бернацького П.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Радивилів цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Козинської сільської ради, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Головне Управління Держгеокадастру в Рівненській області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Радивилівської міської ради про визнання права на спадкове нерухоме майно - земельну частку (пай).

В обґрунтування позову позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається із земельної частки (паю), згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія РВ № 0182932 від 10.04.1997 р. Спадщину після його смерті прийняла дружина - мати позивача - ОСОБА_3 . Однак свої спадкові права не оформила. Матір позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна частка (пай), що належала їй відповідно до сертифіката на права на земельну частку (пай) серія РВ №0182933 від 10.04.1997 року. Позивач вказує, що є спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_2 та матері ОСОБА_3 . Однак, коли для оформлення своїх прав на спадкове майно він звернувся в нотаріальну контору, то йому було відмовлено в цьому у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на дані земельні частки (пай), які були втрачено. За вказаних обставин позивач просить суд визнати за ним право на вищевказані земельні частки (пай), як спадкове майно після смерті батьків.

Ухвалою судді Радивилівського районного суду Рівненської області від 19 січня 2021 року справу прийнято до провадження, вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні представник позивача адвокат Бернацький П.В. позивні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача Козинської сільської ради в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, позовні вимоги ОСОБА_1 визнали повністю, не заперечують проти задоволення позову.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно приписів ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис №44, виданий Іващуківською сільською радою Радивилівського району Рівненської області 13.12.1999 року. (а.с.4)

ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Маяк», розміром 2,51 в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РВ №0182932 (а.с.12).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис №3, виданий Іващуківською сільською радою Радивилівського району Рівненської області 15.02.2003 року (а.с.5)

ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Маяк», розміром 2,51 в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РВ №0182933 (а.с.13).

Відповідно до довідки №1167 від 18.08.2017 року виданої Козинською сільською радою Радивилівського району Рівненської області, після смерті ОСОБА_2 (померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ) спадщину прийняла його дружина ОСОБА_3 , яка проживала з ним та фактично вступила в управління спадковим майном. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та спадкоємцем після її смерті є її син ОСОБА_1 , який вступив в управління спадковим майном.

Згідно свідоцтва про народження, виданого виконавчим комітетом Іващуківської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, актовий запис №21 від 15.08.1957 року, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . (а.с.7)

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкування здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно ч. 1 ст. 534 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Стаття 529 ЦК УРСР 1963 року визначає, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно ст.549 ЦК УРСР 1963 року, діями, що свідчать про прийняття спадщини є: фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном або подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

На час смерті ОСОБА_2 з ним проживала дружина ОСОБА_3 . Отже, після смерті ОСОБА_2 всі належні йому права та обов`язки, у тому числі й право на спірну земельну частку (пай), перейшли до спадкоємця за законом, якими є його дружина ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 в управління належним померлій спадковим майном вступив її син ОСОБА_1 .

Приватним нотаріусом Радивилівського районного нотаріального округу Рівненської області Гордійчук В.І. після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заведено спадкову справу №33/2018 рік, за заявою ОСОБА_1 (а.с.9).

У видачі ОСОБА_1 свідоцтв про право на спадщину на земельні частки (пай), що залишились після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено, в зв`язку відсутністю правовстановлюючих документів. (а.с.15).

Про втрату оригіналів сертифікатів про право на земельну ділянку (пай) в землях серії РВ №0182932 від 12.05.1997 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 та серії РВ №0182933 від 12.05.1997 року, виданого на ім`я ОСОБА_3 розміщено оголошення в газеті «Радивилів Post» за 08.03.2018 року №10 (а.с.16).

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають . У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до пункту а) частини третьої статті 152 Земельного кодексу України (далі ЗК України) захист прав громадян юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Частиною першою статті 131 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набути у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільного-правових угод.

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

Оскільки, у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

Згідно абзацу 1 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішені спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно п. 3.5 Інформаційного листа Вищого ССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи те, що позивач не має іншої можливості захистити своє право на спадщину, суд вважає, що відповідно до ст.16 ЦК України, її цивільне право підлягає захисту шляхом визнання за нею права.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи норму ч.4 ст.206 ЦПК України, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених нею межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.529, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст.81, 131, 152 ЗК України, ст.ст. 4, 5, 17, 223, 264, 268, 315-319, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Козинської сільської ради, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Головне Управління Держгеокадастру в Рівненській області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 2,51 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі, що належала ОСОБА_2 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) (серія РВ №0182932 від 12 травня 1997 року), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 2,51 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі, що належала ОСОБА_3 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) (серія РВ №0182933 від 12 травня 1997 року), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: Козинська сільська рада Рівненської області, код ЄДРПОУ 04386485, місце знаходження: с.Козин вул.Берестецька, 145 Дубенського району Рівненської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне Управління Держгеокадастру в Рівненській області, код ЄДРПОУ 39768252, вул..С.Петлюри, 37 м.Рівне Рівненської області.

Повний текст рішення виготовлено 25.03.2021 року

Суддя В.О. Троцюк