Рішення № 95817941, 18.03.2021, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/360/20

Провадження № 2/529/5/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Петренко Л.Є.

при секретарі Скрипник Р.А.

за участі представника відповідача - адвоката Кувшинчікової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в режимі відеоконференції, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позову вказує, що відповідач на підставі заяви-анкети без номера від 31.08.2016 отримала у позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає терміну дії картки.

Зазначає, що ОСОБА_1 не виконує своїх договірних зобов`язань в частині повернення кредитних коштів, внаслідок чого станом на 28.04.2020 виникла заборгованість на загальну суму 95 623 грн. 92 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 48 533 грн. 81 коп., заборгованості за відсотками нарахованими згідно ст. 625 ЦК України – 16 958 грн. 88 коп., заборгованості за пенею – 25 101 грн. 52 коп., а також штрафів, фіксованої частини в сумі - 500 грн. процентної складової – 4 529 грн. 71 коп.,

У зв`язку з вказаним, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 95 623 грн. 92 коп. та сплачений судовий збір.

04.06.2020 ухвалою судді Гвоздика А.Є. відкрито провадження по справі та визначено порядок її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи.

18.06.2020 відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позов у якому вказує, що проти позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» заперечує, оскільки такі є не обгрунтованими та не підтверджені жодними належними та допустими доказами, а сам розмір заборгованості є завищеним та таким, що не відповідає дійсності.

Крім цього відповідач ОСОБА_1 в даному відзиві вказує. Що Анкета-заява від 31.08.2016 не містить відомостей про узгодження відсотків за користування кредитною картою та нарахування пені і штрафів за порушення умов договору. Крім того, у даній заяві відсутні умови договору про розмір отриманого кредитного ліміту та строки його повернення.

Також ОСОБА_1 зазначає, що позивач, посилаючись в позові на Умови та Правила надання банківських послуг, обгрунтовує своє право вимоги на стягнення з неї заборгованості за відсотками, однак самі матеріали справи, на її думку не містять підтверджень , що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, а також те що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що дані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що підпис в Анкеті-заяві, яка подана позивачем містить не її підпис.

На думку відповідача ОСОБА_1 не можливо застосувати до даних правовідносин правила визначені у ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщенні на офіційному сайті позивача неодноразово змінювались ним самим в період часу з виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову, що взаємоузгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 по справі № 342/180/17. Відповідно вимоги Банку щодо стягнення на цій підставі з ОСОБА_1 пені, штрафів та відсотків є необгрунтованим та не підлягає задоволенню.

Також відповідач ОСОБА_1 вважає необгрунтованим збільшення Банком кредитного ліміту, оскільки жодного договору чи будь-якого іншого документу про таке остання не підписувала, а з 29.07.2018 року припинила користуватись кредитною карткою та кредитних коштів не використовувала.

06.07.2020 представником позивача подано відповідь на відзив, в якому вказує, що 31.08.2016 відповідач ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг від АТ КБ «ПриватБанк», підписала Анкету-заяву без номера про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг . У вказаній заяві зазначено, що підписавши дану заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку. Також зазначено, що відповідачеві надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання.

Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку – Договорі банківського обслуговування в цілому.

Тобто на думку представника позивача заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті банку складають договір про надання банківських послуг. А в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та тарифах.

З відповідної Заяви-анкети чітко вбачається що відповідач висловив згоду про укладення договору, шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом посвідчила це.

Також представник позивача зазначив, що з наданої виписки заборгованості вбачається, що відповідач ОСОБА_1 частково сплачувала заборгованість за кредитним договором, тобто виконувала свої зобов`язання. Дана виписка містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку останньої.

Тому, з врахуванням всіх обставин викладених у Відповіді на відзив представник позивача просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

28.08.2020 відповідачем ОСОБА_1 подано заперечення у якому остання окрім іншого вказує, що не погоджується з обставинами, які зазначені представником позивача у відповіді на відзив, оскільки вони є безпідставними, не обгрунтованими та не доведеними та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема і укладення між сторонами у належній формі кредитного договору. Оскільки у самій Анкеті-заяві зазначено, що відповідач погодився з тим, що дана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг складає між сторонами договір про надання банківських послуг, яких саме не конкретизовано. Відомостей про те, що ОСОБА_1 бажає отримати кредит дана заява не містить, розмір кредитного ліміту також не зазначено.

Також відповідач ОСОБА_1 у своєму запереченні наголосила на тому, що у Анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг не є її підписом, а такий виконано сторонньою особою.

Загалом, окрім іншого відповідач ОСОБА_1 вважає, що виписка по рахункам з різних банківських карт не може бути прийнята судом як допустимий доказ на підтвердження фактів, які підлягають доказуванню у даній справі, оскільки у такій відсутні ряд відомостей, зокрема і щодо нарахування відсотків за кредитом, сплачених відсотків за кредитом, нарахування пені, штрафів, не відповідає розрахунку заборгованості, який був наданий Банком.

Крім заперечення, відповідачем ОСОБА_1 28.08.2020 подано до суду і клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

На підставі Розпорядження керівника апарату суду № 16 від 09 вересня 2020 року проведено повторний автоматизований розподіл справи, у зв?язку із припиненням повноважень судді Гвоздика А.Є. та головуючим по справі визначено суддю ОСОБА_2 .

14.09.2020 ухвалою судді ОСОБА_2 прийнято справу до свого провадження та визначено порядок її розгляду за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

02.10.2020 відповідачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про застосування строків позовної давності, яку остання мотивує тим, що згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 03.09.2016 заборгованість за наданим кредитом становить 8 491 грн. 70 коп., а отже з цієї дати потрібно рахувати початок строку позовної давності. За вказаних обставин, на думку відповідача ОСОБА_1 позивач мав право на звернення до суду до 03.09.2019.

05.10.2020 постановлено ухвалу суду про призначення судової почеркознавчої експертизи, а провадження по справі зупинено на час проведення такої.

Крім цього, вказаною ухвалою витребувано у позивача оригінал Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 31.08.2016 за підписом ОСОБА_1 ..

26.10.2020 представником позивача подано до суду письмове пояснення в якому останній зазначає про доведеність своїх позовних вимог, дії самої ОСОБА_1 свідчать про прийняття умов кредитного договору і про часткове виконання свої зобов`язань.

Крім цього, представник позивача у своїх поясненнях вказує, що Банком надано до суду фото Клієнта – відповідача ОСОБА_1 із карткою та виписку по картрахунку, які є підтвердженням, що відповідачу було надано платіжну картку та відкрито картковий рахунок, на який встановлено кредитний ліміт та чітко прослідковується, що відповідач користувалась грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в кассах магазинів, а отже і отримувала картку «Універсальна», оскільки проведення даних операцій є неможливим без наявності картки.

21.01.2021 на підставі надісланого до суду повідомлення з Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру про неможливість проведення експертизи у зв`язку з ненаданням позивачем оригіналу Анкети-заяви, постановлено ухвалу про відновлення провадження, а справу призначено до підготовчого засідання.

09.02.2021 ухвалою суду повторно витребувано від позивача АТ КБ «ПриватБанк» оригінал Анкети-заяви, проте такий документ до суду не наданий у встановлений ухвалою строк.

25.02.2021 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.

В той же час, 16.03.2021 представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Касьяненком Д.Л. до суду подано додаткові пояснення, у яких він вказує на те, що при вирішенні спору суд повинен звернути увагу на те, що ОСОБА_1 не підписувала Заяву-анкету, а сам позивач ухиляється від проведення почеркознавчої експертизи та надання оригіналу зазначеної Анкети-заяви, а отже наявні підстави вважати, що позовні вимоги є безпідставними та необгрунтованими через відсутність факту підписання Анкети-заяви, а отже і існування факту будь-яких відносин.

В судове засідання представник позивача не з?явився, в матеріалах справи мається заява про проведення розгляду справи у його відсутність.

Представник відповідача – адвокат Кувшинчікова А.С. в судовому засіданні пояснила, що позов не визнає в повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 анкету-заяву від 31.08.2016 не підписувала, кредитні кошти не використовувала в рамках даного договору. Окрім того, анкета-заява не містить погодженої відсоткової ставки за користування кредитом та розмірів штрафних санкцій, також в ній не встановлений кредитний ліміт. Надані банком Умови та Правила не можуть вважатися доказом, бо останні неодноразово змінювались і кредитор міг додати до позовної заяви у редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову, що взаємоузгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 по справі № 342/180/17. Також вважає, що вимоги позивача не підтверджені належними доказами, відсутній належний розрахунок заборгованості, а виписка руху коштів по картках не є первинним документом. Разом з тим, анкета-заява містить підпис не ОСОБА_1 , з цього приводу заявлялося клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, проте позивач не надав оригінал Анкети-заяви для проведення експертизи, тому така не була проведена з вини позивача. Як вбачається із правової позиції Верховного суду у випадку не надання оригінала договору для проведення експертизи, суд відмовляє у задоволенні позову, тому вважає за необхідне застосувати правила ч.10 ст..84 ЦПК України. Також підтримує подану заяву про застосування строків позовної давності, при цьому посилається на початок такого строку – 03.09.2016 – дати з якої відповідачу почали нараховувати заборгованість.

Заслухавши представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Кувшинчікову А.С. дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 31.08.2016 відповідач ОСОБА_1 на підставі Анкети-заяви одержала у позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується копією зазначеної анкети-заяви, яка містить лише анкетні дані відповідача (а.с.18).

В анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді

Як вбачається з вказаної Анкети-заяви позичальника процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена та сторонами не погоджена.

Відповідно до довідки, вбачається, що на ім`я відповідача видано кредитні картки № НОМЕР_1 з терміном дії до 11/17 та № НОМЕР_2 з терміном дії до 10/18 (а с. 17).

Довідкою про зміну умов кредитування встановлено, що відповідачу змінено кредитні ліміти 12.05.2017 до 15000 грн., 19.10.2017 до суми 25000 грн., 02.10.2018 до 50 000 (а с. 16).

Згідно з наданим банком розрахунком у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором за період з 02.09.2016 по 01.03.2020 у загальному розмірі 90 594 грн. 21 коп., з яких: 48 533 грн. 81 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредита, 16 958 грн. 88 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК, 25 101 грн. 52 коп., 500 грн. – штраф (фіксована частина), 4 529 грн. 71 коп. – штраф (процентна складова).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилами ст. 1054, ст.1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Статтями 610 та 623 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднанням є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець, у даному випадку банк.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

На підтвердження позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач при підписанні заяви 31.08.2016 підтвердила свою згоду, що підписана анкета-заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а тому був проінформований про умови кредитування.

Такі доводи суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.

За змістом правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові № 342/180/17 від 03.07.2019 Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Велика Палата зазначила, що у заявці на приєднання відсутні умови щодо процентної ставки та відповідальності за прострочення платежів. Вказівка Банку про те, що ці умови знаходилися на сайті https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору та містять всю інформацію про процентну ставку та про штрафи за прострочку оплати боргу, не може бути застосована судом, адже, у анкеті-заявці відсутня інформація, що позичальник ознайомився з умовами, які містяться саме на зазначеному сайті. Враховуючи, що за весь період боргових зобов`язань, сам банк неодноразово їх змінював, а тому, мав можливість подати до суду примірник таких умов, який може містити положення, які є менш сприятливими для позичальника. Висновком є, те що банк не підтверджує, які ж конкретні умови він запропонував позичальнику при підписанні анкети-заявці, так як, на поданому банком екземплярі умов відсутній підпис позичальника.

Окрім цього, відповідно до даної правової позиції Верховного Суду, слід звернути увагу відносно проінформованості позичальника про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору,

Згідно ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 31.08.2016, шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді сплати відсотків за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, пені, та штрафів, як фіксованої частини так і її процентної складової.

Тому відсутні підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь банку відсотків за користування кредитом – 48 533 грн. 81 коп., пені – 25 101 грн. 52 коп. та штрафів – 500 грн. фіксованої частини, 4 529 грн. 71 коп. процентної складової.

Щодо стягнення з відповідача на користь банка заборгованості за простроченим тілом кредита в сумі 48 533 грн. 81 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до наданих позивачем письмових доказів, а саме виписки за договором б/н від 31.08.2016 за період з 02.09.2016 по 04.03.2019 вбачається, що відповідачем використано з кредитної карти кредитні коштів в загальному розмірі 239 618, 9 грн., враховуючи в тому числі і витрати за послугою «Миттєва розстрочка», а сума погашення за наданим кредитом складає 208 287,79 грн. Однак, при погашенні заборгованості відповідачем внесені грошові кошти направлялися не на погашення тіла кредиту, а на погашення заборгованості по відсоткам за використання кредитного ліміту, нарахування яких судом визнано безпідставним з мотивів вищевикладеним в даному судовому рішенні

Отже за таких обставин, випискою по рахунку відповідача підтверджується факт заборгованості за тілом кредита в розмірі 31 331 грн. 11 коп.

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст..625 ЦК України, то такі вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи із встановленої судом заборгованості за тілом кредита, а саме в розмірі 1 160 грн. 35 грн.

Щодо поданого представником відповідача клопотання про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу, і відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого зобов`язання. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається із виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 останнє користування кредитними коштами здійснено 04.03.2019, а саме списано щомісячний платіж за послугою «Миттєва розстрочка». Тобто відповідач ОСОБА_1 здійснила фактичне використання кредитних коштів, оскільки через послугу «Миттєва розстрочка» здійснено оплату придбаного нею товару за кредитні кошти. Отже строк позовної давності для стягнення як основних позовних вимог, так і штрафних санкцій розпочався з 04.04.2019 .

В той же час, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права 27.05.2020 тобто в межах строку позовної давності встановленого ст. 257 ЦК України.

Щодо тверджень представника відповідача стосовно неналежності як доказу, поданого позивачем, розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів, суд зазначає наступне.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мінюсту від 12.04.12 № 578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операції і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах віднесені: касові, банківські документи, повідомлення банків, виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок та ін.

В постанові Верховного Суду по справі від 11 вересня 2020 року № 752/6743/16ц суд дійшов висновку, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредита.

Таким чином, суд приходить до висновку, що банківська виписка про стан рахунку, яка містить всі необхідні дані для ідентифікації боржника, дати здійснення операцій, код валюти тощо між банком та відповідачкою ОСОБА_1 , є належним та допустимим доказом в даній справі, який підтверджує як факт користування кредитними коштами, так і сплату заборгованості за кредитом.

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача про те, що Анкету-заяву підписувала інша особа, а не ОСОБА_1 , оскільки з матеріалів справи, зокрема з виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що остання частково виконувала свої кредитні зобов`язання.

При цьому, відповідачкою у відзиві на позов зазначено, що вона припинила користування кредитною карткою з 29.07.2018 та з цього часу кредитними коштами не користувалась. Цим самим відповідачка підтвердила існування між нею та банком кредитних правовідносин.

Окрім того, наявне у матеріалах справи повідомлення експерта про неможливість надання висновку судової почеркознавчої експертизи стосовно належності у зазначеній анкеті-заяві підпису відповідача не свідчать про те, що відповідач їх не підписував.

Також ні відповідачем, ні її представником не надано суду доказів щодо спростування розрахунків заборгованості та руху коштів на рахунках відповідача, а презумпцію правомірності укладеного між сторонами кредитного договору під час розгляду справи відповідачем не спростовано.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому, враховуючи вище викладені обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 31 331 грн. 11 коп та заборгованості за відсотками нарахованими згідно ст..625 ЦК України в сумі 1 160 грн. 35 коп.

В зв`язку з частковим задоволенням позову відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню на користь позивача з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 712 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", рахунок № НОМЕР_4 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором без номера від 31.08.2016, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 31 331 (тридцять одна тисяча триста тридцять одна) грн. 11 коп. та заборгованості за відсотками нарахованими згідно ст..625 ЦК України в сумі 1 160 (одна тисяча сто шістдесят) грн. 35 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", рахунок № НОМЕР_4 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570 судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 712 (сімсот дванадцять) грн. 50 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили через 30 днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Диканський районний суд Полтавської області.

Повний текст рішення виготовлено 22.03.2021.

Головуюча: Л.Є. Петренко