Рішення № 95817589, 01.03.2021, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/819/19

Провадження № 2/382/29/21

РІШЕННЯ

Іменем України

01 березня 2021 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

при секретарі Твердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСТОН" до ОСОБА_1 , третя особа: Яготинський районний віддл державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Пирятинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про стягнення коштів в якості міри відповідальності за невиконання вироку суду,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАСТОН" звернулося до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Яготинський районний віддл державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Пирятинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про стягнення коштів в якості міри відповідальності за невиконання вироку суду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01.10.2009 року на виконання вироку Яготинського районного суду Київської області від 08.09.2006 року, який набрав законної сили 26.09.2006 року видано виконавчий лист № 1-66/2006 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Нафто-Комерц» (нині – Тов «Вастон» без зміни коду ЄДРПОУ 25392930) стягнуто 50 131,12 грн. матеріальних збитків та 5 000,00 грн. моральних збитків, а всього 55 131, 12 грн.. В зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не сплачував борг за вироком № 1-066/2006 від 08.09.2006 року в сумі 55 131, 12 грн. за період з 26.09.2006 року по 26.09.2009 року, то рішенням Яготинського районного суду Київської області від 15.09.2009 року, яке набрало законної сили 26.09.2009 року, по справі № 2-592/2009 за позовом ТОВ «Нафто-Комерц» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Відділ державної виконавчої служби Яготинського РУЮ Київської області про стягнення боргу та на його виконання 28.09.2009 року видано виконавчий лист № 2-592/200 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Нафто-Комерц» 27 620,58 грн. інфляційних збитків, 4 658,20 грн. – 3 % річних від суми заборгованості за весь час прострочення, 3 000,00 грн. – оплати послуг адвоката та 584,00 грн. – судових витрат, а всього 35 862,78 грн.. На даний час зазначені виконавчі листи перебувають на виконанні в Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Постановою про обєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 24.09.2018 року Яготинським районним відділом ДВС ГТУЮ у Київській області відкриті виконавчі провадження по виконавчих листах № 2-592/2009 року та № 1-66/2006 об`єднано в одне зведене виконавче провадження № 57284813. Згідно ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: П.1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; п.2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; п. 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу. Тобто за правилами ст. 534 ЦК України спочатку сплачуються витрати, відсотки і неустойка, а потім основна сума боргу. Часткове погашення інфляційних збитків первинного боргу боржником за рахунок продажу його майна відбулося 30.10.2009 року в межах Яготинського РВ ДВС та погашена сума склала 15 873,00 грн., що свідчить про визнання боржником існуючого боргу та про переривання строку позовної давності. Крім того погашення інфляційних збитків первинного боргу боржником відбулося в межах Виконавчого органу 25.02.2019 року на суму 1000. 00 грн. та 08.04.2019 року на суму 1000,00 грн., що також свідчить про визнання Боржником існуючого боргу та про переривання строку позовної давності. Керуючись ст. 534 ЦК України стягувач зарахував ці платежі в рахунок погашення заборгованості по витрата, відсотках і неустойки, при цьому сума основного боргу 55 131,12 грн. залишилась не погашеною ОСОБА_1 .. Правовий аналіз ст. ст. 526, 599 та 625 ЦК України і та обставина, що вирок Яготинського районного суду Київської області по справі № 1-66/2006 від 08.09.2006 року на час звернення до суду за даним позовом відповідачем не виконаний, що свідчить про наявність між сторонами грошових зобов`язань, та дає підстави для стягнення на користь позивача інфляційних витрат за весь час прострочення та З % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов`язання, оскільки боржник зобов`язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми. Позивач вважає за необхідне нарахувати 3% річних та інфляційні втрати за період з 27.09.2009 року по 18.04.2019 року, оскільки період з 26.09.2006 року по 26.09.2009 року охоплений рішенням Яготинського районного суду Київської області № 2-592/2009 від 15.09.2009 року, яке набрало законної сили 26.09.2009 року. Позивач обчислив інфляційні збитки за наступною Формулою: (Сума боргу X процент інфляції) - сума боргу. Показники величин індексів інфляції за 2009 рік, 2010 рік, 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, 2019 рфк ТОВ «Вастон» взяло з інформаційної системи «Ліга.Закон.», де відображені дані Державної служби статистики України.Проводячи розрахунок саме за формулою, вказаною вище. Позивач нарахував суму інфляційних втрат в розмірі 111 695 грн. 64 коп. (55 131,12 грн. х 3,026%) - 55 131,12 грн.. Для нарахування 3 % річних від простроченої суми Боржником було використано згідно чинного законодавства наступну формулу: СБ*3 %*КДП/КДР де: СБ - сума боргу; КДП - кількість днів прострочення; КДР - кількість днів у році. А отже, 3% річних складають: 55 131,12*3%*3490/365 = 15814,32 грн. Отже, з урахуванням проведених розрахунків, ціна позову становить 127 509, 96 грн. та складається з 111 695,64 грн. - інфляційних втрат та 15814,32 грн. - 3 % річних. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою вщповідальністю «ВАСТОН» 127 509, 96 грн.в якості міри відповідальності за невиконання вироку Яготинського районного суду Київської області від 01.10.2009 року по справі № 1-66/2006 з яких: 111 695,64 грн. — сума інфляційних втрат і 15814,32 грн. - сума трьох відсотків річних; стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповщальністю «ВАСТОН» судові витрати та витрати на правову допомогу адвоката.

В судове засідання представник позивача не з`явилась, направила заяву про розгляд справи у відсутність та підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, направив через канцелярію суду заяву про розгляд справи в його відсутність, та часткове визнання позовних вимог із застосування строків позовної давності, в якій зазначив, що згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Крім цього, надав відповідний розрахунок щодо інфляційних збитків та 3% річних.

Згідно ч. 3. ч. 4 ст. 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення ЄСЦЛ від 20 грудня 2007 року за заявою № 23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

У постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254нс191 Велика Цалата Верховного Суду зазначила, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, топраво на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Аналогічними є висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у Постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18. З огляду на те, що позивач звернувся з позовом 08.05.2019 р., інфляційні втрати та 3% річних підлягають стягненню за період з 07.05.2016 року по 07.05.2019 року. Інфляційні збитки за вказані періоди складають 18 965, 06 грн., сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 07.05.2016 року по 07.05.2019 року складає 4 963, 36 грн.. Загальна заборгованість: 79 059, 54 грн..

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

З копії виконавчого листа по справі № 1-66/2006, виданого Яготинським районним судом Київської області 01 жовтня 2009 року (а.с. 7) вбачається, що із ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 367 КК України, на користь ТОВ «Нафто-Комерц» стягнуто 50 131,12 грн. матеріальних збитків та 5 000,00 грн. моральних збитків, а всього 55 131, 12 грн., вирок набрав законної сили 26 вересня 2006 року, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання – до 2009 року.

З копії виконавчого листа по справі № 2-592/09, виданого Яготинським районним судом Київської області 28 вересня 2009 року по справі за позовом ТОВ «Нафто-Комерц» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Відділ державної виконавчої служби Яготинського РУЮ Київської області про стягнення боргу (а.с. 8) вбачається, що із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Нафто-Комерц» 27 620,58 грн. інфляційних збитків, 4 658,20 грн. – 3 % річних від суми заборгованості за весь час прострочення, 3 000,00 грн. – оплати послуг адвоката та 584,00 грн. – судових витрат, а всього 35 862,78 грн., рішення суду набрало законної сили 26 вересня 2009 року, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання – до 2012 року.

З копії Постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.09.2018 року (а.с. 9) та копії Постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.09.2018 року (а.с. 10) і копії Постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 24.09.2018 року (а.с. 11) вбачається, що Яготинським районним відділом ДВС ГТУЮ у Київській області відкрито виконавчі провадження по виконавчих листах № 2-592/2009 року та № 1-66/2006 та їх об`єднано в одне зведене виконавче провадження № 57284813.

Зі зведеної таблиці індексів інфляції (а.с. 12) вбачається який індекс інфляції був помісячно у період з серпня 1991 року по квітень 2019 року.

З копії Державного акту на право постійного користування землею (а.с. 13) вбачається, що ОСОБА_2 , який мешкає в АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконавчого комітету Малютинської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, передано у постійне користування земельна ділянка площею 0,3310 га, землю надано для будівництва автозаправочної станції.

З копії Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 14) вбачається, що керівником ТОВ «ВАСТОН», ідентифікаційний код юридичної особи 25392930, є ОСОБА_3 .

З розрахунку інфляційних збитків, наданих стороною відповідача, який є в матеріалах справи (а.с. 201-202) вбачається, що розрахунок відбувався за формулою:

[Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період

[Збитки від інфляції] = [Сума боргу] [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]

Місяці простроченняІндекси інфляціїСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїЗбитки від інфляціїТравень 2016 — Квітень 2019100.1 99.8 99.9 99.7 101.8 102.8 101.8 101.1 101 101.8 100.9 101.3 101.6 100.2 99.9 102 101.2 100.9 101.5 100.9 101.1 100.8 100 100 99.3 100 101.9 101.7 101.4 101 100.5 100.9 101134.4055 131.0074 096.0618 965.06Всього: 18 965.06

Інфляційні збитки за період з 07.05.2016 року по 07.05.2019 року складають 18 965.06 грн.

З розрахунку інфляційних збитків, наданих стороною відповідача, який є в матеріалах справи (а.с. 203) вбачається, що розрахунок відбувався за формулою:

[Відсотки] = [Сума боргу] [Процентна ставка] / 100% / 365 днів [Кількість днів]

Дата початку нарахування:07.05.2016 року.

Дата закінчення нарахування:07.05.2019 року.

Відсоткова ставка: 3% річних.

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки07.05.201607.05.2019109655 131.0034 963.36Всього: 1096 4 963.36

Всього: сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 07.05.2016 року по 07.05.2019 року складає 4 963.36 грн.

Вирішуючи питання щодо можливості нарахування 3 % річних, суд виходить керується правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року справа N 686/21962/15-ц, відповідно до яких стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Так, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладеними у постанові Верховного Суду від 8 листопада 2019 року справа № 127/15672/16-ц провадження № 14-254цс19, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність. Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому 21 квітня 2015 року (дата остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням) і є датою, коли зобов`язання відповідачів перед банком за Кредитним договором припинилося.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Крім цього, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладеними у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справа № 918/631/19 провадження № 12-42гс20, порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»). Оскільки погашення боргу не відбувалося, правильним є розрахунок позивача, згідно з яким залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць розрахункового періоду перемножений послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та поділений на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, віднято основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Таким чином, з врахуванням вище викладеного, та враховуючи позовну довність, розрахунковий період з врахуванням того, що розрахунок розпочинається з 1 числа відповідного місяця, що чітки визначено у правових висновках Верховного Суду, тому розрахунок виглядає наступним чином:

Розрахунок інфляційних збитків

Боргові періоди:

Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку55131,12грн.01.04.201601.04.2019

Розраховується за формулою:

[Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період

[Збитки від інфляції] = [Сума боргу] [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]

Розрахунок інфляційних збитків.

Місяці простроченняІндекси інфляціїСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїЗбитки від інфляціїКвітень 2016 — Березень 2019103.5 100.1 99.8 99.9 99.7 101.8 102.8 101.8 101.1 101 101.8 100.9 101.3 101.6 100.2 99.9 102 101.2 100.9 101.5 100.9 101.1 100.8 100 100 99.3 100 101.9 101.7 101.4 101 100.5 100.9137.7255 131.0075 926.4120 795.41Всього: 20 795.41

Інфляційні збитки за вказані періоди складають 20 795.41 грн.

Розрахунок відсотків за користування грошовими коштами.

Боргові періоди:

Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку55131,12грн.01.04.201601.04.2019

Дата початку нарахування:01.04.2016 року.

Дата закінчення нарахування:01.04.2019 року.

Відсоткова ставка:3% річних.

Розраховується за формулою:

[Відсотки] = [Сума боргу] [Процентна ставка] / 100% / 365 днів [Кількість днів]

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки01.04.201601.04.2019109655 131.0034 962.92Всього: 1096 4 962.92

Всього: сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 01.04.2016 року по 01.04.2019 року складає 4 962.92 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з врахуванням викладеного, а також позовної давності щодо поставлених вимог, порядку розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення зі стягненням з відповідача 20795, 41 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 4 962,92 грн..

Крім того, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача витрат на правову допомогу та судовий збір.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 ст. 137).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137).

Як передбачено ст. ст. 15, 60, 62 ЦПК України та Законом України «Про адвокатську діяльність», правничу допомогу в суді може надавати адвокат, повноваження адвоката як представника посвідчується довіреністю або ордером.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських послуг, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а й також чи сума їх була обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, п. 269.

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення .

Аналогічна правова позиція міститься і в постанові КЦС ВС від 23.11.2020 року № 638/7748/18 (61-13573св19).

З наданих суду представником позивача доказів, пов`язаних з оплатою правової допомоги, останнім було надано лише копію посвідчення адвоката (а.с. 60-61), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 62), копію ордера ПТ № 013662 на надання правової допомоги від 21.03.2019 року (а.с. 63), копію договору про надання правової допомоги від 21.03.2019 року, строк дії даного договору до 31.12.2019 року.

Однак, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо), таких документів суду не надано.

Тому, враховуючи позиції, вищевикладені в постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог в частині відшкодування таких витрат.

На підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України, п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" відповідач, як особа з інвалідністю ІІ групи, звільнений від сплати судового збору, тому він підлягає віднесенню на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 12, 15, 60, 62, 76, 77, 79, 80-81, 89, 137, 258-259, 265, 268, 354, 141 ЦПК України, ст. ст. 11, 13, 257, 509, 524, 525, 526, 530, 533-535, 610, 611, 625 ЦПК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСТОН" до ОСОБА_1 , третя особа: Яготинський районний віддл державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Пирятинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про стягнення коштів в якості міри відповідальності за невиконання вироку суду, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСТОН" (код ЄДРПОУ 25392930 м. Ужгород проспект Свободи, 52 Закарпатська область) 25758 (двадцять п`ять тисяч сімсот п`ятдесят вісім) гривень 33 (тридцять три) копійки суми інфляційних витрат та 3 % річних за невиконання вироку Яготинського районного суду Київської області від 08 вересня 2006 року (виконавчий лист № 1-66/2006).

Судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача, слід стягнути відповідно до вимог ч. 6 ст.141 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 25березня 2021 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кисіль О.А.