Ухвала суду № 95817037, 26.03.2021, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/1092/20

1-кп/287/151/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2021 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Винара Л.В.,

за участю: секретаря Кострицької Т.П.,

прокурора Приходька О.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Зембри Є.Є.

представника ДП «Олевське лісове

господарство» Дрогальчука В.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12020060260000181 від 11.06.2020 року стосовно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України та угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Олевського районного суду Житомирської області перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12020060260000181 від 11.06.2020 року стосовно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України з угодою про визнання винуватості від 23.06.2020 року, укладеною між обвинуваченим ОСОБА_1 , та прокурором Коростенської місцевої прокуратури Приходьком О.Г., з участю захисника Зембри Є.Є.

Прокурор Приходько О.Г. в судовому засіданні просить затвердити угоду про визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Зембра Є.Є, кожен окремо, також просять затвердити угоду про визнання винуватості.

Представник потерпілого ДП «Олевське лісове господарство» Дрогальчук В.В. в судовому засіданні проти затвердження угоди про визнання винуватості не заперечує.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах вирішуваних питань, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст.468-475 цього Кодексу.

Згідно п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до ч.2 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

У статті 472 КПК України передбачено вимоги до угоди про визнання винуватості, а саме формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Частина 7 ст.474 КПК України передбачає, що суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону.

Вказаною частиною статті визначений вичерпний перелік підстав, за яких суд відмовляє в затвердженні угоди, в тому числі, якщо умови угоди суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та\або закону, а також якщо умови угоди не відповідають інтересам суспільства. У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.

Зокрема, відповідно до вимог ст. 470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний врахувати такі обставини: 1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; 2) характер та тяжкість обвинувачення (підозри); 3) наявність суспільного інтересу в забезпечення швидкого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; 4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

При цьому, зазначені вище обставини, які прокурор зобов`язаний врахувати при вирішенні питання щодо можливості укладення угоди, якщо вони дійсно мають місце, відповідно до вимог ст.ст. 470, 472 КПК України, повинні знайти своє конкретизоване відображення безпосередньо у змісті угоди про визнання винуватості, як істотні для відповідного кримінального провадження, обставини.

Крім того відповідно до ч.6 ст.474 КПК України суд зобов`язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з`ясування добровільності укладення угоди у разі необхідності суд має право витребовувати документи, у тому числі скарги підозрюваного чи обвинуваченого, подані ним під час кримінального провадження, та рішення за наслідками їх розгляду, а також викликати в судове засідання осіб та опитувати їх.

При вивченні справи встановлено, що у матеріалах справи відсутня належно складена та подана згода потерпілої особи - ДП «Олевського лісового господарства» на укладення угоди про визнання винуватості.

У судовому засіданні прокурором Коростенської місцевої прокуратури Приходько О.Г. надано таку заяву представника ДП «Олевське лісове господарство». Проте, зі змісту вказаної письмової згоди не вбачається чітке формулювання такої згоди.

Також, відповідно до п.п.1, 2 ч.7 ст.474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; умови угоди не відповідають інтересам суспільства.

Судом встановлено, що умови наданої угоди про визнання винуватості суперечать вимогам Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України, а також не відповідають інтересам суспільства.

Так, в угоді про визнання винуватості, укладеної між прокурором Коростенської місцевої прокуратури Приходьком О.Г. та підозрюваним ОСОБА_1 , з участю захисника Зембри Є.Є. зазначено, що обвинувачений ОСОБА_1 офіційно не працює та має на своєму утриманні неповнолітню дитину 2007 року народження.

Суд звертає також увагу на обвинувальний акт, в якому зазначено, що обвинувачений ОСОБА_1 не працюючий. Також, даний факт не заперечується самим обвинуваченим у судовому засіданні.

Також, учасниками судового процесу не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про можливість сплати штрафу згідно умов угоди про визнання винуватості та фінансовий стан обвинуваченого, який б свідчив про його спроможність виконати умови угоди.

Однак, в угоді про визнання винуватості сторони погодилися на призначення покарання за ч.1 ст.185 КК України, у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

З огляду на зазначене, оскільки обвинувачений не працює, суд вбачає очевидну неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань, що відповідно до п. 5 ч. 7 ст. 474 КПК України є підставою для відмови у затвердженні угоди.

Також, в угоді про визнання винуватості обов`язково має бути обґрунтування забезпечення співвідношення суспільного інтересу та приватного інтересу підозрюваного, обвинуваченого. У цьому випадку інтерес держави (суспільства) щодо призначення належного покарання винному може підпорядковуватися зацікавленості у підвищенні ефективності досудового розслідування. Тобто, в обмін на узгоджену міру покарання підозрюваний (обвинувачений) мав би сприяти державі у викритті інших злочинів, повідомляти схему злочинної діяльності тощо.

Однак дана угода фактично укладена лише з однією умовою, а саме: обов`язок підозрюваного беззастережно визнати свою провину. При цьому жодний суспільний інтерес, який би мав бути забезпечений при цьому, умовами угоди навіть не обговорювався.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», слід враховувати, що відповідно до ст. 472 КПК в угоді про визнання винуватості серед інших обставин зазначається про беззастережне визнання підозрюваним/обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення та узгоджене покарання, яке повинно відповідати вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що подана до суду угода про визнання винуватості не підлягає затвердженню, з підстав суперечності її умов вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства та інтересам суспільства.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК, та: повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченому розділом III КПК; або продовжити судовий розгляд у загальному порядку, якщо угоду було укладено під час його здійснення; або призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження, а також у випадку подання прокурором відповідного клопотання, пов`язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення.

Оскільки угоду про визнання винуватості було укладено під час досудового розслідування, а прокурором не подано до суду клопотання, пов`язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення, кримінальне провадження підлягає поверненню прокурору для продовження досудового розслідування.

При цьому необхідно роз`яснити, що згідно з ч.8 ст.474 КПК України повторне звернення з угодою у цьому кримінальному провадженні не допускається.

Крім того, 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень", згідно з положеннями якого, зокрема змінено класифікацію кримінальних правопорушень та введено поняття кримінального проступку.

При цьому пп. 5 п. 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону передбачено, що обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України.

Так, у ч. 2 ст. 12 КК України зазначено, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка) карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п`яти років.

Таким чином, інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_1 кримінальне правопорушення на цей час визначене як кримінальний проступок, оскільки передбачає основне покарання у виді штрафу в розмірі від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та не передбачає покарання, пов`язаного з позбавленням волі. При цьому даний обвинувальний акт не призначений до судового розгляду та перебуває на стадії підготовчого провадження.

За таких обставин, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про повернення обвинувального акта прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 369-372, 468-474 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 23 червня 2020 року між прокурором Коростенської місцевої прокуратури Житомирської області Приходьком Олександром Геннадійовичем та підозрюваним ОСОБА_2 , у присутності захисника Зембри Євгена Євгеновича у кримінальному провадженні № 12020060260000181 від 11.06.2020 року стосовно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України – відмовити, повернути прокурору для продовження досудового розслідування.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12020060260000181 від 11.06.2020 року стосовно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України - повернути прокурору Коростенської місцевої прокуратури для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України.

Копію ухвали надіслати сторонам кримінального провадження.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: Л.В. Винар