Рішення № 95816699, 22.03.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/4068/20

провадження №2/216/771/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Бутенко М. В.

за участю:

секретаря судового засідання Клименко О.В.

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажспецбуд" про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажспецбуд" (Відповідач) про стягнення заробітної плати та моральної шкоди. Просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажспецбуд» на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2020 року по 30.06.2020 року в сумі 67148,68 грн., моральну шкоду, завдану неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, в розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних зазначив, що він знаходиться у трудових відносинах з ТОВ «Укрмонтажспецбуд» на посаді слюсаря по ремонту автомобілів з оплатою праці, згідно штатного розпису. Щомісячно відповідач здійснював йому нарахування сум заробітної плати, а за наявності коштів виплачував її. Однак починаючи з 01.01.2020 року, відповідач взагалі перестав сплачувати позивачу заробітню плату. За період з 01.01.2020 року по 30.06.2020 включно була нарахована позивачу, але не виплачена заробітна плата всього у розмірі 67148,68 грн. Крім того, оскільки причиною звернення до суду є несвоєчасна виплата відповідачем заробітної плати, тобто винагороди за праця, яка в обов`язковому порядку має бути виплачена, позивач вважає, що відповідачем порушені його право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, а також право на належні умови праці, на своєчасне отримання винагороди, на отримання державного соціального пенсійного забезпечення, у зв`язку з чим, позивач зазнав моральних страждань які він оцінює у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою суду від 10.11.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з письмовою заявою у якій просить суд розглянути справу за його відсутністю, без застосування технічного запису, задовольнити позов, не проти розгляду справи у заочному порядку.

В ухвалі про відкриття провадження від 10.11.2020 року відповідачу ТОВ «Укрмонтажспецбуд" був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

Відзиву на позовну заяву від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажспецбуд» до суду не надійшло.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи положення ч.4 ст. 10 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу,та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A.v.Spain). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажспецбуд" в судове засідання не з`явилися, були повідомлена про день та час розгляду справи належним чином, про що в матеріалах справи є документальні підтвердження. За правилами ст.128-130 ЦПК України, відповідач про причини своєї неявки свого представника суд не повідомив, не надав суду жодної заяви або клопотання. На думку суду, така поведінка відповідача свідчить про недобросовісне користування правами сторони у цивільному процесі, у зв`язку з чим суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, та зі згоди позивача, що відповідає положенням ст. ст. 280-282 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч.1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

З довідки № 57 від 02.07.2020 року, встановлено, що позивач ОСОБА_1 знаходиться у трудових відносинах з ТОВ «Укрмонтажспецбуд» код ЄДРПОУ 40376547, та ТОВ «Укрмонтажспецбуд» має перед позивачем заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2020 року по 30.06.2020 року в сумі 67148,68 грн. (а.с.7)

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст.43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

У статті 30 Закону України «Про оплату праці» міститься аналогічна норма, доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України "Про оплату праці", заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.

Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, а виплати за трудовим договором та інші виплати.

У суду відсутні будь-які відомості щодо погашення заборгованості перед позивачем із заробітної плати на момент винесення рішення, тому позовні вимоги в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 67148,68 грн. підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пленум Верховного Суду України своєю постановою від 25 травня 2001р. №5 вніс зміни і доповнення до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Викладено пункт 13 в новій редакції: «Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок з відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Умови відшкодування моральної (немайнової) шкоди, передбачені укладеним сторонами контрактом, які погіршують становище працівника порівняно з положеннями ст.237-1КЗпП чи іншим законодавством, згідно зі ст.9КЗпП є недійсними.

Таким чином, Пленум Верховного Суду роз`яснив і конкретизував, які саме порушення прав працівників у сфері трудових відносин можуть слугувати підставою для позову про відшкодування моральної шкоди і як розуміти зміст моральної шкоди.

Згідно зі ст.23ЦК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4від 31.03.1995року (зі змінами) «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків ж оточуючими людьми, настанні інших негативних наслідків.

Звертаючись до суду із позовом, позивач посилався на те, що через тривалу затримку виплати заробітної плати, він перебуває у скрутному матеріальному становищі, не може забезпечити нормальне існування своєї сім`ї, змушений економити, вважає, що ця ситуація принижує його честь, гідність, це ігнорування його прав, втрата ним престижу та ділової репутації, серед знайомих, друзів, родичів.

Суд перевіривши доводи позивача про спричинення йому моральної шкоди, зважаючи що відповідач порушив законне право позивача на своєчасне отримання заробітної плати, що не може не призвести до моральних страждань працівника, трудові права якого порушені роботодавцем, і, як наслідок, вимагає від нього додаткових зусиль для відновлення порушеного права, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 10 000,00 грн.

В розумінні статті 141 ЦПК України, судові витрати у вигляді судового збору слід компенсувати з відповідача в дохід держави.

Згідно ч.4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру до суду фізичної особи складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, та становить 840,80 грн.

Суд зазначає, що позовна вимога про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

При зверненні до суду позивача звільнено від сплати судового збору, тому з відповідача в дохід держави слід стягнути 840,80 грн. (вимога про стягнення заборгованості по заробітній платі) та 840, 80грн. (вимога про відшкодування моральної шкоди), а всього 1681,60 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Керуючись ст.ст. 47, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 4, 12, 13, 6, 81, 141, 259, 263-265, 273, 280-283, 274, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажспецбуд" про стягнення заробітної плати та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажспецбуд», код ЄДРПОУ 40376547, на користь ОСОБА_1 (20 липня 1967 року народення, паспорт НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 67148,68 грн. шістдесят сім тисяч сто сорок вісім гривень 68 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажспецбуд», код ЄДРПОУ 40376547, на користь ОСОБА_1 (20 липня 1967 року наролдення, паспорт НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць відповідно до ч.1ст. 430 ЦПК України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажспецбуд», код ЄДРПОУ 40376547 на користь держави судовий збір у розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя: М. В. Бутенко