Ухвала суду № 95816450, 26.03.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/3928/14-ц

Провадження № 6/202/14/2021

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2021 року місто Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Марченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Терещук Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження (заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ),-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»звернулося до суду з заявою, в якій просить замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у виконавчих листах № 202/3928/14-ц, посилаючись на те, що рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 8/2007/840-К/53-АП від 07.03.2007 року. 05.03.2020 року між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладений договір № GLN79278ПВ про відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 8/2007/840-К/53-АП від 07.03.2007 року.

У судове засідання представник ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» не з`явився, в своїй заяві про заміну сторони виконавчого провадження просив здійснити її розглядати без його участі.

Боржники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також представник Акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», в судове засідання не з`явилися, повідомлялися про час і місце розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»є необґрунтованою та задоволенню не підлягає з огляду на наступне:

Судом встановлено, що в березні 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 8/2007/840-К/53-АП від 07.03.2007 року в загальній сумі 316943,27 грн., що утворилася станом на 24.02.2014 року.

Заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 15 січня 2015 року по справі № 202/3928/14-ц в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було відмовлено.

Звертаючись із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»посилається на укладення між ним і ПАТ «Комерційний банк «Надра» 05.03.2020 року договору відступлення права вимоги № GLN79278ПВ, відповідно до якого ПАТ «Комерційний банк «Надра» відступило своє право вимоги за кредитним договором № 8/2007/840-К/53-АП від 07.03.2007 року, боржником за яким є ОСОБА_1 .

Вирішуючи дану заяву суд враховує, що згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 3 даного закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

При цьому в статті 4 цього ж Закону визначено, що у виконавчому документі зазначаються, окрім іншого, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Відповідно до статті 10 вказаного Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 442 ЦПК України, частиною 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Аналіз наведених норм свідчить, що суд може замінити сторону у виконавчому провадженні, яке здійснюється на виконання судового рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Між тим, суд звертає увагу, що рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 15 січня 2015 року по справі № 202/3928/14-ц в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було відмовлено.

Тобто зазначене рішення суду не містить заходів примусового виконання, на його підставі не були видані та не підлягають видачі виконавчі документи.

Отже, виконавче провадження взагалі не може бути відкрито.

Само по собі відступлення права вимоги за кредитним договором у даному випадку не є підставою для заміни сторони виконавчого провадження, оскільки в позові первісного кредитора по справі №202/3928/14-ц було відмовлено і рішення суду не підлягає примусовому виконанню.

Враховуючи наведене, оскільки правові підставі для заміни сторони виконавчого провадження відсутні, в задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 259-260, 442 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження (заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.Ю. Марченко