Рішення № 95816250, 22.03.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/12632/19

провадження № 2/201/366/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого: судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря – Іващенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по відсоткам за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

13.11.2019р. АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по відсоткам за кредитним договором у розмірі 15 822,69 дол.США (а.с. №3-5).

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяви посилався на те, що 23.03.2007р. між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір №DNUVGK00000012, згідно якого позичальник отримала кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 360000 дол.США на купівлю нерухомості та 81000 дол.США на сплату страхових платежів зі строком повернення кредиту - 23.03.2027р. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором №DNUVGK00000012, між позивачем та ОСОБА_2 23.03.2007р. було укладено договір поруки, за яким поручитель взяв на себе зобов`язання відповідати перед кредитором за повне та своєчасне виконання позичальником боргових зобов`язань та разом з позичальником несе солідарну відповідальність. Позивач, як кредитор, свої зобов`язання виконав, надав ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі визначені кредитним договором, проте остання порушила умови договору по погашенню кредиту, сплати відсотків, внаслідок чого станом на 16.07.2019р. сума заборгованості за договором складає 865050,70 дол.США, з яких: залишок по кредиту - 171761,69 дол.США, заборгованість по відсоткам - 180801,61 дол.США, заборгованість по комісії - 60298,59 дол.США, пеня - 452188,81 дол.США. Звертаючись до суду з позовом позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів тільки заборгованість за відсотками у розмірі 15822,69 дол.США, які були нараховані за період з 21.08.2018р. по 16.07.2019р., а також понесені судові витрати у розмірі 6109,14 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14.04.2020р. позов АТ КБ “ПриватБанк” задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість по відсоткам за кредитним договором №DNUVGK00000012 від 23.03.2007р. нараховані за період з 21.08.2018р. по 16.07.2019р. в розмірі 15822,69 дол.США (а.с. №62-63).

14.05.2020р. до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 14.04.2020р., в якій відповідач посилався на те, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи, як поручитель не отримував від банка повідомлень про існування заборгованості, більш того банком неодноразово повідомлялося про розірвання кредитного договору №DNUVGK00000012 від 23.03.2007р. та банк негайно вимагав повернути заборгованість по кредиту в повному обсязі. Вимоги банку було двічі задоволено за рахунок предмета іпотеки, крім того для задоволення грошових вимог банка, приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис. Також, відповідач зазначав, що позивачем вимоги до нього, як поручителя, заявлено з порушенням строків визначених ч.4 ст.559 ЦК України (а.с. №75-79).

Ухвалою суду від 16.06.2020р. заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення суду від 14.04.2020р. по цивільній справі № 201/12632/19 скасовано, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом( сторін (а.с. № 94).

У відзиві на заяву про перегляд заочного рішення, який надійшов до суду лише 06.07.2020р. представник позивача - адвокат Єрмолов Є.М. (діє на підставі ордера ДП№2412 від 01.09.2018р.), заперечуючи проти заяви відповідача про перегляд заочного рішення зазначив, що виходячи з матеріалів справи, відповідач належним чином повідомлявся про дати та час розгляду справи, проте ухиляючись від виконання своїх обов`язків не отримував судові повістки. Крім того, відповідачем разом з заявою не було надано доказів, на які посилається відповідач, та які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Згідно до п.7.1 кредитного договору сторони встановили строк виконання зобов`язань за договором до 23.03.2027р. Відповідно до п.5.2 договору, договір може бути змінений у встановленому цим договором порядку. Згідно до ст.654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Оскільки, кредитний договір №DNUVGK00000012 від 23.03.2007р. укладений в письмовій формі, то і всі зміни вчиняються у письмовій формі, вказані зміни повинні бути оформлені додатковою угодою та засвідчені підписами сторін. Однак, між сторонами не укладалися додаткові угоди щодо зміни строку виконання зобов`язань, а тому строк повернення кредитних коштів встановлено до 23.03.2027р.. Оскільки строки виконання зобов`язань за договором змінені не були, сторони продовжують керуватися умовами кредитного договору №DNUVGK00000012 від 23.03.2007р. Вимоги до поручителя заявлені кредитором в межах строку дії договору поруки, який визначений умовами договору поруки (а.с.№103-110).

23.09.2020р. до суду надійшла заява представника відповідачки ОСОБА_1 — адвоката Бразалук С.С. ( діє на підставі договору правової допомоги №01/06/2016 від 12.01.2017р.-а.с.№135-136) про витребування доказів, в якій представник відповідачки просила витребувати з архіву Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська матеріали цивільної справи №201/13315/16-ц та документи в копіях з цієї справи, а саме вимогу банку направлену позичальнику в 2016р. про повернення всієї суми кредиту впродовж 5 днів, рішення суду у цій справі та долучити їх в якості доказів до матеріалів цивільної справи № 201/12632/19 (а.с.№130).

Ухвалою суду від 23.09.2020р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) заяву представника відповідачки про витребування доказів задоволено (а.с. №131).

01.02.2021р. до суду надійшла заява ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності, в обґрунтування якої відповідачка зазначила, що в 2016 році банк скориставшись своїм правом, яке передбачено п.п.2.3.3. кредитного договору, посилаючись на неналежне виконання позичальником грошових зобов`язань за договором та наявність простроченої заборгованості, керуючись положеннями ст.ст.1050, 1054 ЦК України, направив повідомлення про дострокове повернення всієї суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нарахованих на день повернення кредиту, встановивши строк виконання вимоги. Отже, пред`явивши вимогу про дострокове виконання всіх грошових зобов`язань (повернення кредиту, сплату процентів, неустойки), кредитор змінив строк виконання зобов`язань за кредитним договором, а тому після встановленої нової дати повернення кредиту в повному обсязі втратив право нараховувати відсотки за ставкою визначеною в договорі. Крім того, зі спливом строку виконання всіх грошових зобов`язань встановленого у вимозі банка від 2016р., припинився обов`язок позичальника щодо внесення щомісячних платежів за кредитним договором. Відповідачка також звертала увагу суду на те, що позовні вимоги про стягнення процентів за кредитом нараховані банком за період з 21.08.2018р. по 16.01.2019р. не підлягають задоволенню у зв`язку зі спливом строку позовної давності (а.с. №147-151).

АТ КБ “ПриватБанк” не скористався своїм правом подати до суду заперечення на заяву відповідачки про застосування строків позовної давності, хоча 01.02.2021р. представником позивача Коробковим С.М. (діє на підставі довіреності від 09.08.2019р. - а.с. №153) суду була подана заява про відкладення судового засідання з посиланням на необхідність підготовки відповідних заперечень (а.с. №152).

В судове засідання 22.03.2021р. з`явилися представник позивача - Коробков С.М. (діє на підставі довіреності від 09.08.2019р. - а.с. № 164) та представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Бразалук С.С.

Представники позивача – ОСОБА_3 та представник відповідачки - адвокат Бразалук С.С. (діє на підставі договору правової допомоги №01/06/2016 від 12.01.2017р.-а.с.№135-136) 22.03.2021р. подали суду заяви про проведення розгляду справи 22.03.2021р. без їх участі (а.с. № 163, 165).

В наданій суду заяві від 22.03.2021р. представник АТ КБ “ПриватБанк” - Коробков С.М. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити. При розгляді справи просив не враховувати обставини, на які посилаються відповідачі, оскільки вони не відповідають дійсності та значив, що при зверненні до суду позивачем дотримано строк позовної давності (а.с. № 163).

Представник відповідачки ОСОБА_4 в наданій заяві від 22.03.2021р. заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, при розгляді справи просила врахувати заперечення викладені у заяві про перегляд заочного рішення суду та у заяві про застосування строку позовної давності (а.с. №165).

Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання 22.03.2021р. не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням. Втім, конверт з судовою повісткою був повернутий суду за зворотньою адресою з відміткою “за закінченням терміну зберігання” (а.с. №162). Крім того, про дату та час розгляду справи на 22.03.2021р. відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошення на сайті Судова влада (а.с.№ 159), при причини неявки суд не сповістив.

Суд, вивчивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільної справи № 201/13315/16-ц, надавши оцінку змісту позовних вимог та заперечень стосовно останніх, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

23.03.2007р. між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір №DNUVGK00000012, згідно якого позичальник отримала кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 360000 дол.США на купівлю нерухомості та 81000 дол.США на сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків користування кредитом у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту та строком повернення по 23.03.2027р. (а.с.№15-17).

Згідно до п.6.2 кредитного договору періодом сплати зазначено період - з 21 по 28 число кожного місця. Щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 4246,71 дол.США для погашення заборгованості за кредитним договором.

Отже, умовами договору сторони погодили як і загальний строк кредитування, так і строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту основного зобов`язання.

Умови пунктів 3.1, 3.4 договору встановлюють, що за користування кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник щомісяця сплачує відсотки у розмірі зазначеному в п.7.1 договору, тобто 0,84% на місяць. Нарахування відсотків здійснюється в останню дату сплати відсотків, при цьому відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом - 360 днів у році. Відсотки розраховуються щомісяця за період з першої дати поточного періоду сплати включно. Повне погашення відсотків здійснюється не пізніше для повного погашення кредиту.

Умови пунктів 3.2, 7.4 договору встановлюють, згідно ст.212 ЦК України, при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, передбачених п.п.1.1, 2.2.4, 2.3.3. цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі, зазначеному у п.7.4 змінної частини цього договору, а саме у розмірі 2,15% на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

29.01.2013р. між кредитором та позичальником було укладено Додатковий договір №1 до кредитного договору, яким пункти 3.2 та 7.4 кредитного договору №DNUVGK00000012 від 23.03.2007р. визнано такими, що втратили чинність з моменту підписання цього договору (а.с. №18).

23.03.2007р. між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений договір поруки №DNUVGK00000012, відповідно до умов якого поручитель, прийняв на себе зобов`язання відповідати як солідарний боржник за повне та своєчасне виконання боржником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №DNUVGK00000012 від 23.03.2007р. (а.с. №20).

Згідно умов пунктів 2, 4 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків, комісії, винагород, штрафів, пені та інших платежів. У випадку невиконання зобов`язань поручитель та позичальник відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Умовами п.12 договору поруки визначено, що порука за цим договором припиняється після закінченням 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Згідно пункту 2.3.3. кредитного договору сторони погодили, що при виникненні порушення позичальником зобов`язань, передбачених умовами даного договору, банк на власний розсуд, має право, зокрема, змінити умови договору — зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому, згідно ст.212, 611, 651 ЦК щодо зобов`язань, строк виконання яких не настав, вважається, що строк настав у зазначену в повідомленні дату. На цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором.

Згідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Умовами п.5.2 кредитного договору визначено, що договір може бути змінений у встановленому даним договором порядку. Тобто, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту шляхом направлення відповідного повідомлення, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення, а тому посилання позивача, що всі зміни до кредитного договору повинні вчинятися виключно в у письмовій формі суд оцінює критично.

В позовній заяві позивачем зазначено, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №DNUVGK00000012, вона має прострочену заборгованість, в тому числі по відсоткам в розмірі 15822,69 дол.США, які нараховані за період з 21.08.2018р. по 16.07.2019р. Враховуючи, що законодавством не передбачено обмежень для кредитора вимагати повернення лише повної суми заборгованості, позивач на свій розсуд визначився з сумою вимог до боржника та поручителя та просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість тільки по відсоткам в розмірі 15822,69 дол.США нарахованих за період з 21.08.2018р. по 16.07.2019р.

Відповідний розмір заборгованості по відсоткам позивачем визначений згідно до розрахунку заборгованості (а.с.№6-10), який долучений до позовної заяви.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

За змістом ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись порукою.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Частина 2 ст.554 ЦК України визначає також, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Вимога ст.526 ЦК України щодо обов`язку виконувати зобов`язання належним чином поширюється і на акцесорні (забезпечувальні) договори та сторін таких договорів.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002 визначено, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Таким чином, позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку ч.2 ст.1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України, як шляхом пред`явлення досудової вимоги, так і судової.

Частина 5 ст.263 ЦПК України визначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При ухваленні рішення, надаючи оцінку обґрунтованості заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості по відсоткам, суд дійшов наступних висновків.

Під час розгляду справи за клопотанням представника відповідачки ОСОБА_5 в архіві Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська витребувано матеріали цивільної справи №201/13315/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ПАТ КБ “ПриватБанк”, треті особи: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області, приватний нотаріус Дніпропетровського МНО Бондар І.М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та документи в копіях з цієї справи, а саме вимогу банку від 29.02.2016р. про усунення порушень за кредитним договором №DNUVGK00000012 від 23.03.2007р. з описом вкладення до цінного листа та поштовий чек про надіслання поштової кореспонденції, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.09.2017р. у справі №201/13315/16-ц, які долучено в якості доказів до матеріалів цивільної справи № 201/12632/19 (а.с. № 166-177).

Судом встановлено, що 03.03.2016р. банком на адресу реєстрації та проживання позичальника ОСОБА_5 було надіслано письмову вимогу від 29.02.2016р. про усунення порушень кредитним договором №DNUVGK00000012 від 23.03.2007р. (а.с. № 166-168), в якій повідомлено, що в порушення ст.526, 1054 ЦК України станом на 12.02.2016р. позичальником не виконані умови кредитного договору стосовно своєчасного повернення кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені кредитним договором терміни. Враховуючи викладене, банк користуючись своїм правом на повернення кредиту за вимогою банку, вимагає виконання всіх боргових зобов`язань за кредитним договором та сплатити суму боргу за кредитним договором, яка становить всього 566 102,87 дол.США, що за курсом НБУ на 12.02.2016р. складає еквівалент 14 766 039,31 грн., з урахуванням: заборгованості за кредитом у розмірі 298 903,83 дол.США, заборгованості за відсотками у розмірі 112 204,51 дол.США, заборгованості за комісією у розмірі 30778,59 дол.США, заборгованості за пенею у розмірі 124215,94 дол.США. Повідомлено, що термін повернення кредиту та сплати за кредитом вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит — обов`язковим до повернення і сплати в повному обсязі протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати відправлення письмової вимоги.

В наданих заявах представником позивача не спростовувалося направлення позичальнику відповідної вимоги та її змісту.

Отже, пред`явивши в 2016р. боржнику вимогу про усунення порушень за кредитним договором, в якій банк повідомив, що термін повернення кредиту та сплати за кредитом вважаються такими, що настали та висунув вимогу про повне виконання всіх грошових зобов`язань в строк протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати відправлення письмової вимоги, тобто по 08.03.2016р. (включно), АТ КБ “ПриватБанк” відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України та умов п.2.3.3 кредитного договору такими діями на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а тому в подальшому втратив право здійснювати нарахування відсотків за користування кредитом за ставкою визначеною в договорі і у даному випадку права і інтереси кредитора у правовідносинах забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.03.2018р. у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18), від 04.07.2018р. у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31.10.2018р. у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 05.12.2019р. у справі № 205/5456/16-ц, (провадження № 61-32720св18).

У постанові від 08.11.2019р. №127/15672/16-ц Велика Палата Верховного Суду також дійшла правового висновку, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, суд зауважує, що оскільки банком в 2016р. було змінено строки виконання зобов`язань в повному обсязі, а у визначений у повідомленні про усунення порушень строк, боржник не виконав вимоги банку щодо повернення всієї залишку суми кредиту, заборгованість вважається простроченою, проте умови кредитного договору, які надавали позивачу право нараховувати відсотки на прострочену заборгованість визнано нечинними відповідно до укладеного Додаткового договору №1 від 29.01.2013р.

За вказаних обставин, АТ КБ “ПриватБанк” втратив право нараховувати позичальнику ОСОБА_1 відсотки за ставкою визначеною в кредитному договорі в розмірі 15 822,69 дол.США за період з 21.08.2018р. по 16.07.2019р., тобто після зміни умов основного зобов`язання та встановлення нового строку повернення кредиту.

Поручитель ОСОБА_2 за умовами договору поруки №DNUVGK00000012 несе солідарну відповідальність разом з боржником, а тому враховуючи умови п.12 договору поруки (порука за цим договором припиняється після закінченням 5 років з дня настання терміну повернення кредиту) з вимогою про солідарне стягнення заборгованості по відсоткам 15 822,69 дол.США банк звернувся 13.11.2019р. в межах 5 років після зміни умов основного зобов`язання та встановлення нового строку повернення кредиту, проте, на поручителя не може бути покладено обов`язок виконати грошове зобов`язання, яке не підлягає стягненню з основного боржника.

Підводячи підсумок викладеному, суд дійшов висновку, що при розгляді справи позовні вимоги АТ КБ “ПриватБанк” про солідарне стягнення з відповідачів відсотків за кредитним договором №DNUVGK00000012 від 23.03.2007р. в розмірі 15 822,69 дол.США за період з 21.08.2018р. по 16.07.2019р., не знайшли свого підтвердження, а тому не підлягають задоволенню.

Входячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

При ухваленні рішення судом не вирішує питання про застосування до позовних вимог АТ КБ “ПриватБанк” строків позовної давності (з урахуванням заяви відповідачки ОСОБА_1 ), оскільки в задоволенні позову відмовлено по суті за безпідставністю, а в межах строків позовної давності підлягає захисту тільки порушене право.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 204, 526, 559, 610, 611, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, постановами Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18), від 04.07.2018р. у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31.10.2018р. у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 05.12.2019р. у справі № 205/5456/16-ц (провадження № 61-32720св18), від 08.11.2019р. у справі № 127/15672/16-ц, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по відсоткам за кредитним договором — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Ткаченко Н.В.