Ухвала суду № 95812425, 27.03.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/8455/20

УХВАЛА

27 березня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 2007 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А 2007 про визнання дій протиправними та стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 12.11.2019 року по 17.11.2020 року.

Військова частина А 2007 подала клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.

Дослідивши клопотання та докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає зважаючи на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України) Частина 5 статті 122 КАС України передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Таким чином, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині А2007 та 12 листопада 2019 року був звільнений з військової служби у запас.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року, яке набрало законної сили, суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини А 2007 Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 та зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період враховуючи базовий місяць індексації заробітної плати встановлений для військовослужбовців Військової частини А 2007 Міністерства оборони України. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року, яке також набрало законної сили, суд визнав протиправною бездіяльність військової частини А 2007 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану у 2019 році додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, згідно з п. 12 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану у 2019 році додаткову відпустку, як учаснику бойових дій.

На виконання рішень суду відповідач 29.09.2020 р. виплатив позивачеві індексацію грошового забезпечення, а 12.11.2020 року - компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи і відповідачем не заперечується.

З метою досудового вирішення спору в листопаді 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідач листом від 03.12.2020 за № 19/30/3074 відмовив у нарахуванні та виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, про підстави відмови позивач дізнався з листа Військової частини А2007 від 03.12.2020. Відтак, позивач, який звернувся до суду 07 грудня 2020 року, строк звернення до суду не пропустив.

Відповідач не довів пропуск позивачем строку звернення до суду, тому суд не вбачає підстав для задоволення заяви про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 121, 122, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні клопотання Військової частини А 2007 про залишення без розгляду адміністративного позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий суддя І.С. Козачок