Рішення № 95812129, 26.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2021 р. № 520/821/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування вимоги і рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2020 року № Ф-13010-13, рішення про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.03.2019 року № 0036005706;

- зобов`язати Головного управління ДПС у Харківській області привести відомості інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 у відповідність шляхом виключення з відомостей інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску;

- стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19 листопада 2020 року він отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2020 року № Ф-13010-13 на суму 8130,66 грн. Також, 15 січня 2021 року він отримав лист Головного управління ДПС у Харківській області від 22.12.2020 № 577/ЗПГ20-40-04-38-20 з примірником рішення про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.03.2019 № 0036005706 на суму 8493,26 грн та розрахунком штрафних санкцій. Позивач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за своїм характером необґрунтованими як нормативно, так і документально. Передумовою виникнення недоїмки з єдиного соціального внеску став період перебування позивача на військовій службі за мобілізацією. Позивач був звільнений вії сплати єдиного соціального внеску за період з 07.08.2014 по 25.09.2015 в силу прямої дії Закону. Вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є протиправними.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що з 2012 року по теперішній час позивав зареєстрований фізичною особою-підприємцем та здійснює підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування - 3 група. В силу норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" фізична особа-підприємець має сплачувати єдиний внесок, навіть якщо вона не здійснювала підприємницьку діяльність та не отримувала дохід від такої діяльності у звітному періоді. За даними інтегрованої картки платника єдиного внеску (позивача), у позивача сформувалася недоїмка за період з 21.10.2014 по 18.10.2017 у сумі 4764,72 грн. Крім того, в інформаційній системі ІТС "Податковий блок" і інтегрованій картці платника єдиного внеску ОСОБА_1 в автоматичному режимі проведені нарахування по єдиному внеску, а фактично вказані нарахування сплачені після строків необхідної сплати. У зв`язку із наявністю заборгованості зі сплати єдиного внеску були сформовані оспорюванні рішення про нарахування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу (недоїмки).

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 10.10.1994 та з 01.01.2012 по теперішній час здійснює підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування обліку та звітності (3 група).

Згідно довідки ТВО військового комісара Московського районного військового комісаріату міста Харкова від 21.02.2017 № 245, старший лейтенант запасу ОСОБА_1 у період з 07 серпня 2014 року до 25 вересня 2015 року призваний на службу Збройних Сил України за мобілізацією на особливий період.

Вказані обставини підтверджуються також копіює військового квитка серії НОМЕР_1 , що міститься у матеріалах справи.

25 вересня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби після демобілізації наказом командира військової частини А1314 № 210.

06 листопада 2020 року контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13010-13 на суму 8130,66 грн та направлено її позивачу.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 скористався правом адміністративного оскарження та звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою на вимогу вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 06.11.2020 № Ф-13010-13, однак рішенням ДПС України від 18.12.2020 № 35716/6/99-00-06-03-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а вимогу - без змін.

27 листопада 2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся Головного управління ДПС у Харківській області з запитом про надання публічної інформації з проханням надати детальний розрахунок недоїмки з єдиного соціального внеску до вимоги про сплату боргу від 06.11.2020 № Ф-13010-13.

09 грудня 2020 року позивачем отримано лист Головного управління ДПС у Харківській області від 04.12.2020, у якому було зазначено, зокрема що 31.08.2018 ФОП ОСОБА_1 подано заяву до Головного управління ДФС у Харківській області щодо приведення інтегрованої картки по єдиному внеску. Головним управлінням ДПС у Харківській області інтегровану картку по єдиному внеску по ФОП ОСОБА_1 приведено у відповідність за період мобілізації. На підставі даних інтегрованої картки платника по єдиному внеску за період з 21.10.2014 по 18.10.2017 Головним управлінням ДПС Харківській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.03.2019 № 0036005706 на суму 8493,26 грн. Також зазначено, що надати копію заяви, поданої ФОП ОСОБА_1 06.08.2014 не має можливості, оскільки документи було знищено актом "Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду" згідно наказу "Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій із зазначенням строків зберігання документів" від 12.04.2012 № 578/5.

14 грудня 2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС у Харківській області з запитом про надання публічної інформації з проханням надати примірник рішення про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.03.2019 року № 0036005706 на суму 8493,26 грн.

15 січня 2021 року позивачем отримано лист Головного управління ДПС у Харківській області від 22.12.2020 № 577/ЗПГ20-40-04-38-20 з примірником рішення про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.03.2019 № 0036005706 на суму 8493,26 грн та розрахунком штрафних санкцій.

Так, із розрахунку штрафних санкцій та з інтегрованої картки вбачається, що зазначена сума недоїмки сформувалася за період з 21.10.2014 по 19.10.2020 наступним чином: за період з 21.10.2014 по 18.10.2017 контролюючим органом в автоматичному режимі нараховано платнику заборгованість по єдиному соціальному внеску у розмірі 4764,72 грн; в автоматичному режимі проведені нарахування по єдиному внеску, як фізичній особі - підприємцю, які фактично сплачені після строків: 19.04.2019 - 2754,18 грн - за І квартал 2019 року, фактично сплачено 16.04.2019; 19.07.2019 - 2754,18 грн - за ІІ квартал 2019 року, фактично сплачено 17.07.2019, 19.09.2019 - 8493,26 грн, відповідно до рішення про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.03.2019 № 0036005706 фактично сплачено 14.07.2020, 21.10.2019 - 2754,18 грн - за III квартал 2019 року, фактично сплачено 16.10.2020, 20.01.2020 - 2754,18 грн - за IV квартал 2019 року, фактично частково сплачено 16.10.2020, 21.04.2020 - 2078,12 грн - за січень - лютий 2020, сплата відсутня; 20.07.2020 - 1039,06 грн - за червень 2020, сплата відсутня, 19.10.2020 - 3178,12 грн - за III квартал 2020, сплата відсутня.

Таким чином, станом на 03.12.2020 в інтегрованій картці обліковувалася недоїмка у сумі 8130,66 грн.

Не погоджуючись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2020 року № Ф-13010-13 та рішенням про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.03.2019 року № 0036005706, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пунктів 2, 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з підпунктами 1 і 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є:

1) роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов`язок і військову службу"; осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту;

2) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок зокрема, та визначено інші обов`язки платника.

Всилу норми пункту 3 частини 1 статті 14 Закону Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" органи доходів і зборів зобов`язані здійснювати контроль за дотриманням платником єдиного внеску вимог цього Закону.

Аналогічно пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що контроль за дотриманням законодавства з питань сплати єдиного внеску покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з частиною 4 статті 25 зазначеного Закону, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Поряд з цим, частина 3 статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII передбачено, що за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців. У разі непровадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам - підприємцям не здійснюється.

08 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" від 20.05.2014 №1275-VII (далі - Закон №1275-VII), яким розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 92, відповідно до якого під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", якщо вони не є роботодавцями.

Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів фізичною особою - підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована фізична особа - підприємець перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв`язку з виконанням обов`язків під час мобілізації, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" встановлено, що цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17.03.2014 №303 "Про часткову мобілізацію", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію", та протягом усього особливого періоду.

Аналогічні норми містяться в Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449.

Зокрема, пунктом 7 розд. ІV зазначеної Інструкції визначено, що протягом особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники, визначені підпунктами 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, якщо вони не є роботодавцями.

Зазначені платники звільняються від виконання обов`язків платника єдиного внеску, якщо вони не є роботодавцями, з першого календарного дня місяця призову на військову службу під час мобілізації платника до останнього календарного дня місяця, в якому платника було демобілізовано або завершено його лікування (реабілітацію).

При цьому, проаналізувавши зміст наведених положень Закону та Інструкції Верховний Суд у своїй постанові від 30.10.2018 у справі №805/930/16-а висловив правову позицію про те, що ненадання позивачем заяви про звільнення від відповідальності за невиконання обов`язку щодо своєчасного перерахування єдиного внеску не є безумовною нормою, оскільки звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі, в силу його прямої дії та не потребує додаткового звернення.

Крім того, абзацу 7 і 8 пункту 92 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI передбачено, що під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" для платників єдиного внеску, визначених у статті 4 цього Закону, призваних на військову службу під час мобілізації або залучених до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їхньої військової служби зупиняється застосування норм статті 25 цього Закону.

Підставою для такого зупинення є копія військового квитка або копія документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, яка подається до органів доходів і зборів цим державним органом протягом десяти днів після її мобілізації.

З наданих позивачем до справи документів вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" проходив військову службу у Збройних Силах України за мобілізацією у період з 07.08.2014 по 25.09.2015.

У контексті з наведеним суд зважає на зміст частини 1 статті 19 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", якою передбачено, що військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 20 цього Закону, на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби, зокрема, особи рядового складу, які проходять строкову військову службу або військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.

Згідно з пунктом 18 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (в редакції Указу Президента від 14.07.2015 №417/2015) перший контракт про проходження військової служби укладається з військовослужбовцями, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану, - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Таким чином, наведеними законодавчими нормами передбачено, що особи, які призиваються під час мобілізації, на особливий період, в тому числі, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, можуть виконувати обов`язки військової служби як з укладенням контракту так і без нього. Така правова ситуація як укладення контракту, не змінює статусу осіб, які виконують обов`язки військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

На підставі наведених правових норм та встановлених обставин суд вважає, що норми пункту 92 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які звільняють фізичних-осіб підприємців призваних в порядку мобілізації, на особливий період від сплати єдиного внеску на весь строк служби, поширюють свою дію і на позивача.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 №260/117/19.

Одночасно суд враховує те, що в силу вимог пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема роботодавці військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов`язок і військову службу".

Таким чином, сплата єдиного внеску роботодавцем позивача за контрактом (Міністерство оброни України, в особі уповноваженої Військової частини) виключає стягнення цього внеску за цей період з позивача як підприємця, а саме за період з 07.08.2014 по 25.09.2015.

Також за приписами частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З матеріалів справи вбачається, що до оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2020 року № Ф-13010-13 та рішення про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.03.2019 року № 0036005706 відповідачем включені суми єдиного соціального внеску за ті періоди, коли позивач проходив військову службу за мобілізацією, тобто ті періоди, коли позивач не здійснював підприємницьку діяльність та був звільнений від сплати податку та платежів.

Наведене у свою чергу свідчить про те, що оскаржувані рішення контролюючого прагну є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 у вказаній частині - задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Харківській області привести відомості інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 у відповідність шляхом виключення з відомостей інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, суд зазначає наступне.

Положеннями пункту 5 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 за № 422 (далі - Порядок № 422), у разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

В постанові від 06 березня 2020 року по справі №819/418/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що в разі якщо податкова вимога про сплату боргу є скасованою судом, при цьому визначені в ній сума податкового боргу відображена в інтегрованих картках платника податку по відповідному платежу, платник податків, вважаючи, що певними рішеннями, діями чи бездіяльністю позивача порушені його права, має право звернутися до суду з відповідним позовом. При цьому, належним способом захисту прав буде подання платником відповідного позову про коригування в інтегрованій картці платника відомостей щодо спірної суми податкового боргу.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку податкового органу позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Головного управління ДПС у Харківській області привести відомості інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 у відповідність шляхом виключення з відомостей інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

У силу частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 257, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправними та скасування вимоги і рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2020 року № Ф-13010-13, рішення про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.03.2019 року № 0036005706.

Зобов`язати Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43143704) привести відомості інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у відповідність шляхом виключення з відомостей інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43143704) судовий збір у сумі 3178 (три тисячі сто сімдесят вісім) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Горшкова