Ухвала суду № 95810923, 25.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/535/21

У Х В А Л А

з питань залишення позовної заяви без розгляду

в частині позовних вимог

25 березня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого-судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження заяву позивача про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною відмову відповідача у перерахунку та виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2019-2020 роки у розмірі, передбаченому ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2019-2020 роки у розмірі, передбаченому ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою судді від 08.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

У позовній заяві позивач просив визнати поважними причини пропущення строку звернення до суду з вимогами, які стосуються 2019 року, та поновити пропущений строк. В обґрунтування заяви посилається на те, що про порушення свого права на належний розмір щорічної допомоги до 5 травня за 2019 рік позивач дізнався після отримання листа відповідача від 22.12.2020 року №Б-136/01-11, а тому строк на звернення до суду ним не пропущено. Більше того, у період з 13.12.2019 року по 20.10.2020 року позивач знаходився у миротворчій місії ООН у ДНР Конго, тому не міг знати про порушення своїх прав у 2019 році та, відповідно, раніше звернутися до суду за їх захистом. Враховуючи викладене, просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з вимогами, які стосуються 2019 року, та поновити пропущений з поважних причин строк для звернення до суду з такими вимогами.

Розглядаючи вказану заяву, суд враховує наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

За правилами ч.ч.1, 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі №380/5202/20 (К/9901/25497/20) сформовано наступні висновки щодо застосування норм права у спірних правовідносинах:

«… Основний Закон встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст.46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст.ст.22 та 64).

Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.

Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

Суд також враховує, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).

Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом. …»

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі №522/2738/17 та у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі №646/6250/17, від 30.10.2018 року у справі №493/1867/17, від 22.01.2019 року у справі №201/9987/17.

Між тим, статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Як видно з матеріалів справи, виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня позивачу проведено, зокрема, у 2019 році, що ним не заперечується.

При цьому, суд враховує, що спірна виплата є регулярною та виплачується один раз на рік, а тому про порушення своїх прав шляхом її недоплати позивач міг та повинен був дізнатись у квітні-травні 2019 року, при отриманні такої виплати за вказаний рік.

05.01.2021 року позивач звернувся з даним позовом до Львівського окружного адміністративного суду.

Таким чином, на час подання позову 05.01.2021 року позивачем було пропущено встановлений ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк звернення до суду з цими вимогами.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що строк звернення до суду ним не пропущено, так як про порушення свого права на належний розмір щорічної допомоги до 5 травня за 2019 рік він дізнався після отримання листа Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації від 22.12.2020 року №Б-136/01-11, виходячи з того, що отримавши у квітні-травні 2019 року разову грошову допомогу до 5 травня за 2019 рік у сумі 1295,00 грн, позивач міг дізнатися про порушення своїх прав. При цьому, 30 вересня 2019 року – це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.

Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30.09.2019 року, втім із зазначеними позовними вимогами позивач звернувся 05.01.2021 року, тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду, не довівши поважності причин пропуску цього строку.

Посилання ж позивача на те, що у період з 13.12.2019 року по 20.10.2020 року останній знаходився у миротворчій місії ООН у ДНР Конго не спростовують факту пропуску строку з вимогами, пов`язаними за 2019 рік, адже у період з 01.10.2019 року по 12.12.2019 року позивач мав можливість звернутись до суду; доказів протилежного суду не надано.

Водночас суд вказує, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Жодних інших обставин, які б вказували на поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, позивачем не наведено, а судом не встановлено.

Згідно ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин, враховуючи пропуск встановленого законом шестимісячного строку звернення до суду з вищевказаними вимогами та відсутність обґрунтованого клопотання для визнання причин пропуску поважними, суд приходить висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених п.8 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме – про залишення позовної заяви в частині позовних вимог про визнання протиправною відмови відповідача у перерахунку та виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2019 рік у розмірі, передбаченому ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату такої допомоги за 2019 рік – без розгляду.

Керуючись ст.ст.122, 123, 240, 243, 248, 250, 256, 294, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні заяви позивача про визнання поважними причин пропущення строку звернення до суду з вимогами, які стосуються 2019 року, та поновлення пропущеного строку – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправною відмови Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2019 рік у розмірі, передбаченому ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та зобов`язання Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату такої допомоги за 2019 рік – залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.