Рішення № 95809851, 16.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2021 р. Справа№200/10373/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кониченко О.М., при секретарі судового засідання Купріян Ю.В., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовтрансторг” (87548, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, буд. 125а, офіс 803)

до Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59)

про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 15.09.2020 року №0000730505

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Азовтрансторг”, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 15.09.2020 року №0000730505, яким Товариству з обмеженою відповідальністю “Азовтрансторг” донараховано штрафну санкцію в сумі 20583,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем відповідно до Наказу Головного управління ДПС у Донецькій області № 847 від 29.07.2020 проведена фактична перевірка позивача, за результатами якої складено акт №149/05/99/05/05/40904929 від 13.08.2020 року, яким встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині встановлення надлишків бензину А-92 у кількості 78,76 л. на суму 1575,20 грн. та дизпалива у кількості 484,25 грн. на суму 8716,50 грн.

Під час перевірки відповідачем залишені поза увагою письмові пояснення позивача, що до складу палива в резервуарі враховано 324 л. підтоварної води.

З урахуванням висновків акту перевірки відповідачем 15.09.2020 року прийняте податкове повідомлення-рішення, яке є незаконним за позицією позивача, оскільки:

1) При проведенні замірів палива під час проведення фактичної перевірки не було виміряно обсяги підтоварної води, яка також знаходиться у резервуарах палива.

2) Відповідачем порушений мораторій на проведення перевірок, встановлений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540- IX, яким було передбачено «52-2. Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім:

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу».

3) У відповідача була відсутня інформація про порушення позивачем вимог законодавства.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року суд прийняв до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі №200/10373/20-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовтрансторг” до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 15.09.2020 року №0000730505 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначивши розгляд справи на 07 грудня 2020 року.

24 листопада 2020 року відповідачем засобами електронного зв`язку через канцелярію суду надано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві, надавши до суду також матеріали фактичної перевірки.

30 листопада 2020 року позивачем засобами електронного зв`язку через канцелярію суду надано до суду відповідь на відзив відповідача.

07 грудня 2020 р. суд відклав розгляд справи на 16 грудня 2020 р.

16 грудня 2020 р. суд відклав розгляд справи на 21 грудня 2020 р.

21 грудня 2020 р. суд відклав розгляд справи на 12 січня 2020 р.

12 січня 2021 року від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою від 12 січня 2021 року суд вирішив подальший розгляд справи №200/10373/20-а здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче судове засідання на 01 лютого 2021 року.

26 січня 2021 року від представника позивача до суду надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача.

01 лютого 2021 р. суд відклав розгляд справи на 15 лютого 2021 р.

02 лютого 2021 року від представника від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення разом із доповідною запискою та судовою практикою Верховного Суду.

15 лютого 2021 р. суд відклав розгляд справи на 22 лютого 2021 р.

Ухвалою від 22 лютого 2021 року суд закрив підготовче провадження по адміністративній справі № 200/10373/20-а позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовтрансторг” до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 15.09.2020 року №0000730505 та призначив судове засідання на 02 березня 2021 року,

02 березня 2021 р. суд відклав розгляд справи на 16 березня 2021 р.

16 березня 2021 року суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Азовтрансторг” (код ЄДРПОУ 40904929), зареєстрований в якості юридичної особи, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис, в стані припинення не перебуває, знаходиться на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Донецькій області (згідно даних порталу Міністерства юстиції України). Згідно статті 43 КАС України, здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, Головне управління ДПС Донецької області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно статті 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Відповідачем проведена фактична перевірка АЗС ТОВ «Азовтрансторг» (ЄДРПОУ 40904929) за адресою Донецька область, Волноваський район, м. Волноваха, пров. Мостовий, буд. 6.

Вищезазначена перевірка проведена відповідно до наказу Головного управління ДПС у Донецькій області № 847 від 29.07.2020 та направлень на перевірку від 04.08.2020 року №№ 1006, 1007.

Правовими підставами для проведення перевірки відповідачем визначені ст. 19-1, ст. 20, пп. 75.1.3 п.75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

У відповідності до вищезазначеного наказу встановлено: провести фактичну перевірку ТОВ «Азовтрансторг» (ЄДРПОУ 40904929) за адресою Донецька область, Волноваський район, м. Волноваха, пров. Мостовий, буд. 6, з 04.08.2020 року тривалістю не більше 10 діб. Перевірку провести за період з 01.07.2019 по 23.02.2020 з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності відповідних дозвільних документів і ліцензій, вимог інших законодавчих актів, контроль за якими покладено на органи податкової служби.

Відповідачем до матеріалів справи надана Доповідна записка від управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування № 3143/05-99-05-05-22 від 29.07.2020, якою запропоновано керівнику відповідача провести фактичну перевірку позивача, оскільки перевірочний аналіз діяльності означеного суб`єкта господарювання та даних почекової передачі даних СЗЗД АІС «Податковий блок» свідчить про ймовірні порушення діючого законодавства.

За наслідками зазначеної перевірки посадовими особами Головного управління ДПС Донецькій області складено акт №149/05/99/05/05/40904929 від 13.08.2020 року фактичної перевірки щодо дотримання суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги) вимог з регулювання обігу готівки, наявності відповідних дозвільних документів і ліцензій.

Перевіркою встановлено границі відносної похибки під час вимірювання нетто нафта та нафтопродуктів у розмірі 0,8 %. Під час перевірки керівником АЗС було здійснено вимір залишків палива у резервуарах, що зафіксовано в описі залишків ПММ (до акту перевірки). Таким чином встановлено надлишок бензину А- 92 у кількості 78,76 літри (ціна за 1 літр А-92 – 20 грн.) на суму 1575,20 грн., та дизельного палива TIR у кількості 484,25літри (ціна за 1 літр А-92 – 18 грн.) на суму 8716,50 грн.

У ході перевірки здійснено хронометражні застереження, встановлено, що виторг через РРО за 7 днів на 30000 грн. більше ніж виторг за 7 днів, що передували перевірці, або на 10,6%.

Доказів підписання вищезазначеного Акту перевірки представником позивача 13.08.2020 року та його передача представнику позивача, сторонами суду не надано.

Відповідачем наданий Акт № 150/05/99/05/05/40904929 від 13.08.2020 року, який складений перевіряючими, що після ознайомлення з актом перевірки керівник АЗС Ганзуля Р.І. від підписання Акту перевірки відмовився (не зазначено де і коли).

Акт перевірки направлений на адресу позивача 14.08.2020 року, що підтверджується долученими до справи документами та отриманий останнім 27.08.2020 року.

Під час проведення перевірки складено в тому числі і Опис залишків ПММ на момент перевірки (додаток до Акту перевірки від 13.08.2020 року), який підписаний керівником АЗС позивача 06.08.2020 року.

У відповідності до вищезазначеного опису зазначено наступне:

1) № резервуара 3, марка ПММ А-92, залишки ПММ за даними РРО 567,24 л, залишки ПММ за даними змінного звіту 1436,74 л., фактичні залишки ПММ за результатами вимірювання 646 л., відхилення +78,76 л.

2) № резервуара 4, марка ПММ А-9, залишки ПММ за даними РРО 2775,16 л, залишки ПММ за даними змінного звіту 2902,41 л., фактичні залишки ПММ за результатами вимірювання 2628 л., відхилення -147,16 л.

3) № резервуара 1, марка ПММ ДТ- Євро, залишки ПММ за даними РРО 5236,32 л, залишки ПММ за даними змінного звіту 5260,12 л., фактичні залишки ПММ за результатами вимірювання 5288 л., відхилення +51,68 л.

4) № резервуара 2, марка ПММ ДТ- TIR, залишки ПММ за даними РРО 5586,75 л, залишки ПММ за даними змінного звіту 5982,63 л., фактичні залишки ПММ за результатами вимірювання 6071 л., відхилення +484,25 л.

Крім того, відповідачем до матеріалів справи надана копія Додатку № 1 від 06.08.2020 року, яка отримана особисто керівником АЗС Ганзулею Р.І., про що свідчить його підпис та який підписаний перевіряючими.

Вищезазначеним Додатком № 1 від 06.08.2020 року із посиланням на ст.ст. 20,85 Податкового кодексу України позивача зобов`язано надати до 10.08.2020 року наступні документи: Х-звіт; Реєстраційне посвідчення на реєстратор розрахункових операцій; Довідка про опломбування реєстратора розрахункових операцій; Розрахункові книжки; Касова книга; Акти приймання скрапленого вуглеводневого газу за кількістю за формою № 1-ГС або 3- ГС; Журнал оперативного обліку скрапленого вуглеводневого газу за формою № 2- ГС; Журнал обліку надходження нафтопродуктів № 6-НП; Журнал вимірювання нафтопродуктів у резервуарах № 7-НП; Журнал обліку надходження нафтопродуктів № 13-НП; Змінний звіт за формою № 14-ГС; Змінний звіт АЗС за формою № 17-НП; Книга кількісного руху скрапленого вуглеводневого газу за формою № 15-ГС; Контрольні стрічки; Накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності на реалізуемий товар та інші документи що свідчать про ведення обліку реалізуемих товарів за місцем реалізації та/або збереження; Реєстри бухгалтерських рахунків які підтверджують відображення обліку товарів у реалізації.

Доказів надання вищезазначених документів позивачем відповідачу сторонами суду не надано.

Тільки у додаткових поясненнях відповідача від 12.01.2021 року представником відповідача було зазначено, що позивачем до проведення перевірки надані сертифікати відповідності палива вимогам чинного законодавства України.

Позивачем, як і відповідачем наданий до матеріалів справи лист позивача № 146 від 06.08.2020 року, адресований відповідачу у якому зазначено, що в результаті вимірювання залишків палива (дизельне паливо) в резервуарі (ємності нафтопродуктів) № 2 було зафіксовано завищення показників фактичної наявності рідини та денного звіту РРО на 485,0 літрів. Повідомлено, що 324,0 літрів з зазначених 485,0 літрів не є неоприбуткованим товаром, а є підтоварною водою, що накопичується в резервуарі у зв`язку з різницею температури середовища над та під землею під час прийому палива.

15 вересня 2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області, на підставі акту перевірки №149/05/99/05/05/40904929 від 13.08.2020 року за порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України і ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.09.2020 № 00002305050000790402, форми “С”, яким до позивача застосований штраф у розмірі 25583,40 грн., який є предметом оскарження у зазначеній справі.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у т.ч. договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Поняття запаси, а також порядок їх обліку визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 Запаси, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044.

Отже, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) зобов`язані вести буххалтерськийц облік, при цьому, облік товарних запасів на складах або за місцем їх реалізації їм слід вести згідно з П(С)БО 9 Запаси. Ведення саме бухгалтерського обліку запасів підтверджує виконання п.12 ст.З Закону № 265/95.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року №265/95-ВР (тут і надалі - Закон №265/95-ВР у редакції на час виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно зі статтею 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок здійснення вимірювань об`єму та маси нафти і нафтопродуктів встановлено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 (надалі також - Інструкція №281/171/578/155), пунктом 3 якої передбачено, що облік нафти і нафтопродуктів - операція, яка проводиться на підприємстві під час технологічного процесу і яка полягає у визначенні об`єму і маси нафти або нафтопродуктів для подальших облікових операцій.

Система вимірювання кількості і визначення показників якості нафти - сукупність засобів вимірювальної техніки, технологічного та допоміжного обладнання, що призначена для обліку нафти з визначенням її кількісних показників та формування актів приймання-здавання нафти і паспортів якості шляхом як автоматичного виконання функцій, так і одним із методів, передбачених ГОСТ 26976-86 "Нефть и нефтепродукты. Методы измерения массы" (далі - ГОСТ 26976) та цією Інструкцією.

Засіб вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) - технічний засіб, який застосовується під час вимірювань і має нормовані метрологічні характеристики.

Пунктом 4.2. Інструкції №281/171/578/155 визначено методи та засоби визначення маси та об`єму нафти і нафтопродуктів.

Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 Інструкції №281/171/578/155 облік нафти і нафтопродуктів на НПЗ, підприємствах із забезпечення нафтопродуктами, підприємствах нафтопровідного і нафтопродуктопровідного транспорту, наливних пунктах ведеться в одиницях маси, а на АЗС - одиницях об`єму.

Для визначення маси та об`єму нафти і нафтопродуктів можуть використовуватися об`ємно-масовий статичний, об`ємно-масовий динамічний, прямий масовий (статичне зважування та зважування під час руху) і об`ємний методи вимірювань відповідно до вимог ГОСТ 26976.

Відповідно до підпункту 4.2.2.1 підпункту 4.2.2 пункту 4.2 Інструкції №281/171/578/155 об`ємно-масовим статичним методом визначається маса нафти і нафтопродукту за їх об`ємом, густиною та температурою. Об`єм нафти і нафтопродуктів визначається за допомогою градуйованих резервуарів та засобів вимірювань рівня нафти і нафтопродуктів у резервуарах, залізничних цистернах, танках суден або за повною місткістю мір (автоцистернах, причепах-цистернах, напівпричепах-цистернах).

Згідно з підпунктом 4.2.5.1 підпункту 4.2.5 пункту 4.2 Інструкції №281/171/578/155 об`ємним методом вимірюється лише об`єм нафтопродукту. Для вимірювань об`єму нафтопродуктів на АЗС використовуються паливороздавальні колонки (ПРК) і оливороздавальні колонки (ОРК), що мають відлікові пристрої для індикації ціни, об`єму та вартості виданої дози.

Об`єм нафтопродукту під час його відпуску власникам автомобільного транспорту вимірюється у режимах дистанційного і місцевого керування ПРК і ОРК (підпункт 4.2.5.3 підпункту 4.2.5 пункту 4.2 Інструкції №281/171/578/155). Для дистанційного керування ПРК і ОРК мають використовуватись технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, унесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп`ютерних систем України для сфери застосування на АЗС. Зазначені засоби мають відповідати технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для сфери застосування на АЗС та забезпечувати реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів (4.2.5.4 підпункту 4.2.5 пункту 4.2 Інструкції №281/171/578/155). Місцеве керування ПРК і ОРК має передбачати можливість функціонування з РРО (4.2.5.5 підпункту 4.2.5 пункту 4.2 Інструкції №281/171/578/155).

Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку ПРК і ОРК за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1% від об`єму відпущених пального або олив (4.2.5.6 підпункту 4.2.5 пункту 4.2 Інструкції №281/171/578/155). Сумарний об`єм нафтопродуктів, відпущених через ПРК та ОРК, не може використовуватись для обліку маси нафтопродуктів (4.2.5.7 підпункту 4.2.5 пункту 4.2 Інструкції №281/171/578/155).

До замірного люка горизонтальних та вертикальних резервуарів прикріплюють табличку відповідно до вимог, установлених ДСТУ 4218 і ДСТУ 4147. Табличку замінюють після кожної періодичної повірки резервуара (4.3.2.6 підпункту 4.3.2 пункту 4.3 Інструкції №281/171/578/155).

Базова висота резервуара має замірятись щороку згідно з ДСТУ 4147, ДСТУ 4218 зі складанням акта, який додається до градуювальної таблиці. Акт вимірювання базової висоти резервуара затверджується керівником підприємства - власником резервуара та погоджується з територіальним органом Держспоживстандарту України або повірочною лабораторією, що проводила повірку резервуара.

У разі змінення базової висоти понад 0,1 % щодо значення, яке було встановлено під час повірки резервуара, операції, пов`язані з прийманням, відпуском та обліком нафти і нафтопродуктів, припиняються до завершення дій, передбачених ДСТУ 4147 і ДСТУ 4218.

При зміненні базової висоти вертикальних резервуарів щодо значення, яке встановлено під час повірки резервуара, понад 0,1 % здійснюють заміри місткості "мертвої" порожнини і ступеня нахилення резервуара та коригування градуювальної таблиці. Результати вимірювання "мертвої" порожнини і ступеня нахилення резервуара оформлюються актами, які додаються до градуювальної таблиці.

При зміненні базової висоти горизонтальних резервуарів понад 0,1 % здійснюють їх позачергову повірку.

Відповідальність за правильність нанесення значення базової висоти на табличку резервуара покладається на вповноважену особу підприємства і матеріально відповідальну особу, яка визначає масу нафти і нафтопродуктів у резервуарі.

Порядок здійснення вимірювань об`єму та маси нафти і нафтопродуктів визначено у пункті 4.3 Інструкції №281/171/578/155.

Підпунктом 4.3.2.7 підпункту 4.3.2 пункту 4.3 Інструкції №281/171/578/155 передбачено, що рівень нафти, нафтопродукту та підтоварної води або льоду в резервуарах має вимірюватись металевими рулетками з вантажем, метро штоками, стаціонарними рівнемірами або іншими засобами вимірювання, допущеними до застосування Держспоживстандартом України. Границі допустимої похибки вимірювання рівня світлих нафтопродуктів та підтоварної води не повинні перевищувати ± 2 мм, нафти та газового конденсату - ± 4 мм, мазуту - ± 5 мм, інших нафтопродуктів - ± 2 мм.

Перед кожним вимірюванням рівня нафти і нафтопродукту у вертикальних і горизонтальних резервуарах здійснюється перевірка базової висоти згідно з підпунктом 4.3.2.6 цієї Інструкції.

Після завершення приймання нафти і нафтопродуктів вимірювання здійснюється при закритих вхідних і вихідних засувках після 30-хвилинного відстоювання в горизонтальних резервуарах і годинного - у вертикальних резервуарах.

У разі вимірювання рівня нафтопродуктів у горизонтальних циліндричних резервуарах нижній кінець метроштока чи вантажу рулетки має потрапляти на нижню твірну резервуара.

Вимірювання рівня нафти або нафтопродукту здійснюються двічі. У разі виявлення розбіжностей між результатами двох вимірювань понад допустиму похибку (± 2 мм) вимірювання необхідно повторювати доти, доки різниця між результатами трьох поспіль проведених вимірювань не буде в границях допустимої похибки вимірювання. При цьому за результат вимірювань береться середнє арифметичне значення результатів трьох найближчих вимірювань.

Згідно з підпунктом 4.3.2.8 підпункту 4.3.2 пункту 4.3 Інструкції №281/171/578/155 одночасно з перевіркою базової висоти резервуара визначається рівень підтоварної води за допомогою водочутливої пасти, яка наноситься на поверхню вантажу рулетки або нижній кінець метроштока з двох протилежних боків тонким шаром. Використання пасти дає змогу визначати рівень підтоварної води за 1 - 2 хвилини. Перед застосуванням водочутливої пасти необхідно перевірити її придатність.

Вимірювання рівня підтоварної води необхідно повторити, якщо на пасті рівень позначається нечітко, косою лінією або на неоднаковій висоті з двох боків, що свідчить про похиле положення стрічки рулетки або метроштока під час вимірювання.

Визначивши рівень підтоварної води та/або льоду, за градуювальною таблицею резервуара визначають їх об`єм.

Відповідно до підпункту 4.3.2.9 підпункту 4.3.2 пункту 4.3 Інструкції №281/171/578/155 об`єм нафти або нафтопродукту в резервуарі визначають за різницею загального об`єму та об`єму підтоварної води та/або льоду.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою №16-НП, №17-НП та даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів. Якщо різниця показників є меншою, ніж кількість фактично наявного в резервуарах пального, то має місце реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Тобто, після оприбуткування нафтопродуктів, дані лічильника сумарного обліку паливно-роздавальних колонок, система керування паливно-роздавальними колонками та реєстратори розрахункових операцій діють як одне ціле та не повинні мати розбіжностей даних більш ніж на 0,1 %. Як наслідок, дані про оприбутковане за даними бухгалтерського обліку пальне повинні відповідати даним реєстратора розрахункових операцій, який є носієм доказової інформації про обіг пального на АЗС.

Суд вважає, що способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою №16-НП, № 17-НП та даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів (якщо різниця показників є меншою ніж кількість фактично наявного в резервуарах пального, то має місце реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку).

Таким чином, вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС має здійснюватись методами та з дотриманням всіх передбачених вимог щодо здійснення таких замірів, що визначені Інструкцією №281/171/578/155, яка є спеціальним нормативним актом, що встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів та є обов`язковою для всіх суб`єктів господарювання, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Вищезазначена позиція співпадає в правовою позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові від 21 січня 2021 року по справі №826/12449/17 (адміністративне провадження №К/9901/57723/18).

Суд звертає увагу сторін нав ту обставину, що у Акті перевірки відсутня будь- яка інформація відносно того, що перед початком вимірювання здійснена перевірка базової висоти згідно з підпунктом 4.3.2.6 Інструкції, а також як наслідок того, що одночасно з перевіркою базової висоти резервуара повинен був визначений рівень підтоварної води за допомогою водочутливої пасти, яка наноситься на поверхню вантажу рулетки або нижній кінець метроштока з двох протилежних боків тонким шаром.

Доказів визначення наявності або відсутності підтоварної води у Акті перевірки, а також застосування водочутливої пасти під час проведення перевірки взагалі у Акті перевірки не зазначено.

У своїх запереченнях відповідач зазначав про використання водочутливої пасти, що за його позицією було відображено у «Описі залишків ПММ на момент перевірки». Однак, вищезазначена інформація відсутня у цьому документі, електронна копія якого надана саме відповідачем.

Щодо обґрунтованості видання Наказу відповідача та проведення фактичної перевірки позивача під час мораторію суд зазначає наступне.

Функції контролюючих органів визначені у ст. 19 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями (далі - ПК України), до яких відноситься, в тому числі:

- здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; (пп. 191.1.14. п. 19.1. ст.19 ПК Україна);

- здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (пп. 19 1.1.16. п. 19.1 ст. 19 ПК Україна);

- проводення роботи щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту (пп. 191.1.17. п. 19.1 ст.19 ПК Україна);

- використовують під час виконання своїх посадових (службових) обов`язків податкову інформацію з інформаційно-телекомунікаційних систем та інших джерел, отриману в порядку та спосіб, визначений цим Кодексом (пп. 191.1.46. п. 19.1 ст. 19 19 ПК Україна), тощо.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК Україна контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)(підпункт 75.1.3 пункт 75.1 статті 75 ПК Україна).

Тобто, фактична перевірка охоплює питання в тому числі, щодо наявності ліцензій, свідоцтва, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.

Відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; (п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України).

У відповідності до п. 81.1 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення….фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Керівник АЗС Ганзуля Р.В розписався у направленнях на перевірку від 04.08.2020 року № 1007, 1006.

Тобто вимоги до змісту наказу про проведення перевірки визначені лише п. 81.1 ст. 81 ПКУ, згідно якому, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

З огляду на наказ № 847 від 29.07.2020 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки його зміст відповідає вимогам визначеним п. 81.1 ст. 81 ПК України. Також вказаний наказ містить підпис начальника ДПС та скріплений печаткою контролюючого органу.

Відповідно до статті 81 Податкового кодексу України у наказі на проведення фактичної перевірки повинно бути зазначено підставу для її проведення із зазначенням відповідного підпункту 80.2.5 пункту 80.2. статті 80 Кодексу.

Наказ № 847 від 29.07.2020 відповідає цим вимогам.

Аналогічна позиція міститься в Постанові Верховного Суду у справі №820/2762/17 від 02 березня 2018 року (адміністративне провадження №К/9901/4288/17), в Постанові від 11.04.2019 справа №804/1188/18.

У наказі № 847 від 29.07.2020 про проведення фактичної перевірки АЗС ТОВ «Азовтрансторг» (ЄДРПОУ 40904929) за адресою Донецька область, Волноваський район, м. Волноваха, пров. Мостовий, буд. 6, зазначені підстави в тому числі п.п. 80.2.5. п. 80.2. ст.. 80 ПК України. Тобто, фактична перевірка проводилась на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а саме: «...здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального».

У Постанові Верховного суду від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18 (адміністративне провадження № К/9901/68969/18), суд зокрема зазначив:

«Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що контролюючий орган мав право на проведення фактичної перевірки позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій (відповідно до положень ст. 19-1 ПК України), визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та рішення керівника контролюючого органу, а наказ начальника № 2799 від 25 квітня 2018 року є законним.».

Така ж позиція викладена у Постанові Верховного суду від 07 листопада 2019 року у справі №140/391/19 (адміністративне провадження № К/9901/20421/19).

З огляду на зазначене, при винесенні наказу № 847 від 29.07.2020 про проведення фактичної перевірки відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством.

Щодо обґрунтованості дій відповідача про проведення фактичної перевірки під час дії мораторію, то суд зазначає наступне.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540- IX Розділу Х «Інші перехідні положення» Податкового кодексу Україниу підрозділі 10: у пункті 52 2: абзац перший пункту 52 2 замінити сімома новими абзацами такого змісту:"52 2. Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім:

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу".

У зв`язку з цим абзаци другий - четвертий вважати відповідно абзацами восьмим - десятим;

доповнити абзацом одинадцятим такого змісту:

"Камеральна перевірка податкової декларації (крім податкової декларації з податку на додану вартість) за звітні (податкові) періоди березень - травень 2020 року, або уточнюючих розрахунків (крім уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість), що були подані платниками податків протягом березня - травня 2020 року, може бути проведена лише протягом 60 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання".

Зазначений Закон набрав чинності з дня його опублікування, а саме з 02.04.2020 року.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців» від 14 липня 2020 року № 786-IXдо п.52 2 були внесені зміни, відповідно до яких було передбачено: пункт 52 2 підрозділу 10: …..в абзаці п`ятому слова "зберігання та транспортування" замінити словами "зберігання, транспортування та обігу".

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування та набрав чинності з 08.08.2020 року.

Проблемними у цій справі є декілька питань.

По перше чи правомірно здійснив перевірку відповідач щодо зберігання, обігу та транспортування пального чи реалізовував повноваження надані йому повноваження, передбачені підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», яка пойменована «Визначення основних понять і термінів» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

виробництво пального - діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, в результаті якої отримується пальне або інші продукти переробки;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;

роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції / автогазозаправної станції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2013 р. № 927

«Про затвердження Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив» обіг палива на ринку це переміщення (транспортування) палива від виробника (імпортера, постачальника) до споживача або будь-які дії, пов`язані з транспортуванням, зберіганням, продажем.

Тому відповідачем цілком обґрунтовано здійснена фактична перевірка позивача, що підтверджує правомірність призначення та проведення перевірки позивача, як під час мораторію так і реалізації функцій, передбачених Податковим кодексом України.

Однак, не дотримання процедури здійснення фактичного виміру об`єму палива посадовими особами відповідача із застосовуванням приписів Інструкції №281/171/578/155, не надає суду підстав визнати висновки та зміст Акту перевірки разом із Додатком «Опис залишків ПММ на момент перевірки» належним доказом, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повина довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2102,00 гривень, що документально підтверджується платіжним дорученням № 4085 від 28.10.2020р., які підлягають стягненню з відповідача.

На підставі Конституції України, Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовтрансторг”, до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 15.09.2020 року №0000730505, яким Товариству з обмеженою відповідальністю “Азовтрансторг” донараховано штрафну санкцію в сумі 20583,40 грн. – задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 15.09.2020 року №0000730505, яким Товариству з обмеженою відповідальністю “Азовтрансторг” донараховано штрафну санкцію в сумі 20583,40 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовтрансторг” (код ЄДРПОУ 40904929, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, буд. 125а, офіс 803) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Вступну та резолютивну частину рішення складена та підписана у нарадчій кімнаті 16 березня 2021 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26 березня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.М. Кониченко