Рішення № 95809745, 26.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2021 року Справа № 160/1026/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22.01.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, оформлене листом від 24.07.2020р. № 0400-0305-8/60486 “Повідомлення про відмову в призначені пенсії” щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу періоду її роботи з 16.01.1995р. по 24.01.2000р. на підставі записів трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 16.01.1995р., та у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період її роботи з 16.01.1995р. по 24.01.2000р. на підставі записів трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 16.01.1995р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі заяви про призначення пенсій від 14.07.2020р. та наданих документів, а саме з 14.07.2020р.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.07.2020 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви від 14.07.2020 року, позивачем було надано наступні документи: паспорт серія НОМЕР_2 , довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру від 31.10.2000р., трудову книжку, дата заповнення 26.08.1977 року, трудову книжку НОМЕР_1 , дата заповнення 16.01.1995 року, диплом про навчання, свідоцтво про народження дитини та ін. Відповідач, листом від 24.07.2020 року № 0400-0305-8/60486 у зв`язку з відсутністю необхідного стажу відмовив позивачу в призначені пенсії та зазначив, що страховий стаж позивача складає 22 роки 05 місяців 09 днів, при необхідних - 25 роках. Повідомив, що не враховано стаж по трудовій книжці НОМЕР_1 від 16.01.1995 року, дійсність цієї трудової книжки викликає сумнів, цей період необхідно підтвердити довідкою. Позивач вважає, що відповідач, приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, чим порушив її права на пенсійне забезпечення. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 26.02.2021 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

01.03.2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що листом від 24.07.2020 року вих. № 0400-0305-8/60486 відділ з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відмовлено через відсутність загального страхового стажу 25 років. За матеріалами відмовної пенсійної справи загальний страховий стаж позивача складає 22 роки 05 місяців 09 днів. Період роботи з 16.01.1995 року по 24.01.2000 року, який зазначено у трудовій книжці НОМЕР_1 від 16.01.1995 року, не враховано до загального трудового стажу, оскільки дійсність цієї трудової книжки викликає сумнів при розгляді питання про призначення пенсії за віком. Також, листом Головного управління від 24.07.2020 року було повідомлено ОСОБА_1 про необхідність підтвердити спірний період роботи з 16.01.1995 року по 24.01.2000 року довідкою з підприємства або архівної установи. Тобто, спірний період роботи ОСОБА_1 з 16.01.1995 року по 24.01.2000 року по незрозумілих причинах внесено в іншу трудову книжку, хоча в той час позивач вже мала трудову діяльність та на її ім`я заведена трудова книжка б/н від 26.08.1977 року, в якій також наявні записи трудової діяльності після спірного періоду з 03.02.2006 року. Також, зазначено, що печатка підприємства у трудовій книжці серія НОМЕР_1 від 16.01.1995 року не читається, тому неможливо з`ясувати стан діяльності вказаного підприємства на теперішній час. Позивач додатково до Головного управління документів про підтвердження трудового стажу у період роботи з 16.01.1995 року по 24.01.2000 року не надавала. Враховуючи вищенаведене, підстав для зарахування періоду роботи з 16.01.1995 року по 24.01.2000 року до загального трудового стажу позивача у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області немає. На підставі викладеного, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.07.2020 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою за №7204 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

До заяви від 14.07.2020 року, позивачем було надано наступні документи: паспорт серія НОМЕР_2 , довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру від 31.10.2000р., трудову книжку, дата заповнення 26.08.1977 року, трудову книжку НОМЕР_1 , дата заповнення 16.01.1995 року, диплом про навчання, свідоцтво про народження дитини та ін.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.07.2020 року № 0400-0305-8/60486 позивачу було відмовлено в призначені пенсії за відсутністю необхідного загального страхового стажу, оскільки не враховано стаж по трудовій книжці НОМЕР_1 від 16.01.1995 року, дійсність цієї трудової викликає сумніви, цей період необхідно підтвердити довідкою.

Не погодившись з таким рішенням відповідача позивач звернулась до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон України № 1058-ІV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно частини 1 статті 8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до статті 26 Закону України № 1058-ІV жінки, які народились в період з 01.10.1959 року по 31.03.1960 року мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 58 років 6 місяців за наявності страхового стажу не менше, як 25 років.

Частиною 1 статті 24 Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

При цьому, згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, які видаються підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Тобто трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Проте, в матеріалах справи наявні копії двох трудових книжок б/н, дата заповнення 26.08.1977 року, та серія №АВ №025836, дата заповнення 16.01.1995 року, в яких містяться записи про періоди роботи ОСОБА_1 .

Зокрема, відповідно до записів трудової книжки б/н від 26.08.1977 року у період роботи ОСОБА_1 :

- 25.06.1993 року (запис № 19) “уволена по статье 38 КзоТ Украины по собственному желанию» (Пр. № 14 от 25.06.93) (мовою оригіналу);

- 03.05.2006 року (запис № 20) “принята на должность мастера по продажам (Пр. № 02/06-к от 03.05.06) — мовою оригіналу.

Відповідно до записів трудової книжки серія НОМЕР_1 від 16.01.1995 року у спірний період роботи ОСОБА_1 :

- 16.01.1995 року (запис № 1) “прийнята на посаду головного економіста в учбово- виробниче підприємство № 3” (Нак № 2 від 16.01.1995)- мовою оригіналу;

- 24.01.2000 року (запис № 2) “звільнена з займаної посади за власним бажанням ст. 38 Кодексу законів про працю” (Нак № 7 від 24.01.2000) - мовою оригіналу.

Відповідачем було зараховано позивачу до загального трудового стажу 22 роки 05 місяців 09 днів. Період роботи з 16.01.1995 року по 24.01.2000 року, який зазначено у трудовій книжці НОМЕР_1 від 16.01.1995 року, не враховано до загального трудового стажу, оскільки дійсність цієї трудової книжки, на думку відповідача, викликає сумнів при розгляді питання про призначення пенсії за віком. Також, листом Головного управління від 24.07.2020 року було повідомлено ОСОБА_1 про необхідність підтвердити спірний період роботи з 16.01.1995 року по 24.01.2000 року довідкою з підприємства або архівної установи.

Щодо посилань представника органу Пенсійного фонду, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог на те, що спірний період роботи ОСОБА_1 з 16.01.1995 року по 24.01.2000 року по незрозумілих причинах внесено в іншу трудову книжку, хоча в той час позивач вже мала трудову діяльність та на її ім`я заведена трудова книжка б/н від 26.08.1977 року, в якій також наявні записи трудової діяльності після спірного періоду з 03.02.2006 року, а також на те, що печатка підприємства у трудовій книжці серія НОМЕР_1 від 16.01.1995 року не читається, тому неможливо з`ясувати стан діяльності вказаного підприємства на теперішній час та ненадання позивачем додаткових документів про підтвердження трудового стажу у період роботи з 16.01.1995 року по 24.01.2000 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Дійсно, записи про спірний період роботи позивача внесені окремо в трудовій книжці серія НОМЕР_1 від 16.01.1995 року та засвідчені слабим відтиском печатки підприємства.

Однак, пунктом 1.5 Інструкції №58 встановлено, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року N 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» встановлено, що трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Згідно з пунктом 4 цієї ж постанови відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки, більш того, недоліки її заповнення не є підставою робити висновок про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Доказів визнання записів у трудовій книжці серія НОМЕР_1 від 16.01.1995 року про роботу ОСОБА_1 на посаді головного економіста в учбово-виробничому підприємстві № 3 в установленому законом порядком недійсними до суду не подано.

Записи про роботу у вказаній вище трудовій книжці позивача скріплені печаткою підприємства та підписом уповноваженої особи.

Тому, на переконання суду, позивачем надано підтверджуючий документ про період її роботи з 16.01.1995 року по 24.01.2000 року.

Також, слід зазначити, що прямої заборони мати дві або навіть більше трудові книжки в чинному законодавстві немає.

Також суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Суд вважає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що існуючі неточності в заповненні трудової книжки, а саме слабий відтиск печатки підприємства, не спростовують того факту, що позивач працювала з 16.01.1995 року по 24.01.2000 року на посаді головного економіста в учбово-виробничому підприємстві № 3.

Таким, чином, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно не зарахував позивачу до страхового стажу період її роботи з 16.01.1995р. по 24.01.2000р., внаслідок чого протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, оформлене листом від 24.07.2020р. № 0400-0305-8/60486 “Повідомлення про відмову в призначені пенсії” щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу періоду її роботи з 16.01.1995р. по 24.01.2000р. на підставі записів трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 16.01.1995р., та у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” є протиправним, тому підлягаю скасуванню.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період її роботи з 16.01.1995р. по 24.01.2000р. на підставі записів трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 16.01.1995р.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Суд зазначає, що зобов`язавши відповідача врахувати періоди роботи позивача до страхового стажу, суд не може зобов`язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов`язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Частиною 2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення та нарахування пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.07.2020 року за №7204 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1986617225.1 від 21.01.2021 року.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 681,00 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 139, 242-246, 250, 255, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, оформлене листом від 24.07.2020р. № 0400-0305-8/60486 “Повідомлення про відмову в призначені пенсії” щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу періоду її роботи з 16.01.1995р. по 24.01.2000р. на підставі записів трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 16.01.1995р., та у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до страхового стажу період її роботи з 16.01.1995р. по 24.01.2000р. на підставі записів трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 16.01.1995р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 14.07.2020 року за № 7204 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 681,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна