Рішення № 95809616, 24.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 року Справа № 160/17744/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

30.12.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-547-25 У від 13.11.2019 року в частині визначення суми заборгованості в розмірі 26 539,26 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що з 2015 року вона підприємницьку діяльність не веде, а 18.11.2019 року припинила свою діяльність як фізична особа-підприємець. 20.10.2020 року на місце працевлаштування позивача надійшла постанова про звернення стягнення на заробітну плату від 13.10.2020 року, в свою чергу стягнення відбувається на підставі податкової вимоги №Ф-547-25У від 13.11.2019 року на загальну суму 26 539,26 грн. Позивач зверталась до відповідача із заявою про списання боргу. З відповіді на свою заяву позивач дізналась, що зазначена вимога надсилалась позивачу на податкову адресу – АДРЕСА_1 , яку в свою чергу начебто отримано позивачем 31.01.2020 року. Проте, позивач зазначає, що місце її реєстрації інше - АДРЕСА_2 . На підставі вищезазначеного позивач вважає оскаржувану вимогу протиправною. Окремо позивач зазначила, що за неї її роботодавцем з 2017 року і по теперішній час сплачувались страхові внески, що на думку позивач підтверджується довідкою форми ОК-5. На підставі вищевикладеного, вважає що оскаржувана вимога підлягає скасуванню.

04.12.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати належні (поважні) підстави для поновлення строку.

14.01.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про поновлення строку звернення до суду.

18.01.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з даною позовною заявою.

Відкрито провадження по даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

08.02.2021 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що позивачем не було сплачено єдиний соціальний внесок починаючи з 2017 року по 3 квартал 2019 року. Станом на 13.11.2019 року заборгованість позивача за єдиним соціальним внеском складала 26 539,26 грн., у зв`язку з чим було винесено податкову вимогу №Ф-547/25 від 13.11.2019 року, яка була направлена на податкову адресу позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку вручено платнику податку 31.01.2020 року. Узгоджену вимогу відповідачем було направлено до органу державної виконавчої служби для примусового виконання. Вважає дії відповідача щодо формування та надсилання податкової вимоги для примусового виконання законними та правомірними. Окремо відповідач зауважив, що позивачем не зазначено місце та посаду працевлаштування та роботодавцем позивача за період січень-березень 2017 року та червень-грудень 2019 року не сплачувались страхові внески за позивача. У зв`язку з вищевикладеним, відповідач вважає , що підстави для задоволення позовної заяви відстуні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13.11.2019 року Головним управління ДПС у Дніпропетровській області сформовано ОСОБА_1 вимогу №Ф-547-25 про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 26 539,26 грн. по сплаті заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 2017 року по 3 квартал 2019 року.

Зазначений борг розрахований наступним чином:

1) за 2017 рік – 8 448,00 грн., виходячи із 704,00 грн. на місяць;

2) за 2018 рік – 9 828,72 грн., виходячи із 819,06 грн. на місяць;

3) за 1-3 квартал 2019 року – 8 262,57 грн., виходячи із 918,06 грн. на місяць.

Зазначену вимогу надіслано на податкову адресу ОСОБА_1 – АДРЕСА_1 .

Згідно довідки форми ОК-5, відповідно до відомостей з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування в період з квітня 2017 року по травень 2019 року роботодавцями самостійно сплачувався до Пенсійного фонду України єдиний соціальний внесок із заробітної плати ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п 14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Підпункт 14.1.195 п.14.1 ст.14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст.2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI надано визначення поняттям:

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Абзацом 2 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI встановлено, що до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч.12 ст.9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Таким чином, фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах не повинні сплачувати подвійну суму єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18, від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19, від 27.11.2019 року у справі №160/3114/19.

Щодо доводів позивача, що зазначену вимогу було направлено за іншою адресою, а ніж та за якою зареєстровано місце проживання позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.45.1 ст.45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Відповідно до абз.3 ч.4 ст.25 Закону№2464-VI вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Згідно п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до абз.6,10,11,12 ч.4 ст.25 Закону№2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.

Відповідно до абз.6 п.5 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449, у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Як встановлено судом податковою адресою ОСОБА_1 , яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є - АДРЕСА_1 , в свою чергу позивач зареєстрована з 04.03.2016 року за адресою - АДРЕСА_2 .

Як зазначає позивач вона оскаржувану вимогу не отримувала, проте в рекомендованому поштовому повідомленні про вручення міститься підпис та дата вручення – 31.01.2020 року.

В свою чергу, Верховний Суд в постанові від 20.03.2020 року по справі №804/1318/18 та постанові від 24.09.2019 року по справі №825/1109/16 зробив висновку, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає протиправності в діях відповідача щодо надіслання оскаржуваної вимоги на податкову адресу позивача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також в діях щодо узгодження даної вимоги після спливу 10 денного строку з дня отримання оскаржуваної вимоги, оскільки податковий орган після повернення повідомлення про вручення поштового відправлення упевнився в отриманні даного відправлення платником податку за адресою, за якою надіслано дану вимогу.

Також суд звертає увагу, що означені обставини не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної вимоги, оскільки означені дії полягають лише в узгодженні або неузгодженні заборгованості, яка зазначена в даній вимозі.

Щодо тверджень позивача, що її роботодавцем, а саме Дніпровської дирекцією АТ «УКРПОШТА» самостійно сплачувався єдиний соціальний внесок із заробітної плати ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Заборгованість, яка визначена у вимозі №Ф-547-25 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 26 539,26 грн., виникла у зв`язку з несплатою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 2017 року по 3 квартал 2019 року.

Відповідно до довідки форми ОК-5, виданої Пенсійним фондом України, роботодавцями позивача з квітня 2017 року по травень 2019 року перераховувались єдині соціальні внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд зазначає, що в період з січня по березень 2017 року та з червня по вересень 2019 року єдині соціальні внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з заробітної плати ОСОБА_1 не перераховувались.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області протиправно нараховано позивачу єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне страхування за період з квітня 2017 року по травень 2019 року, у зв`язку з чим вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-547-25 У від 13.11.2019 року підлягає скасуванню в частині визначення заборгованості ОСОБА_1 по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період з квітня 2017 року по травень 2019 року, яка складає 20 755,02 грн.

В свою чергу, заборгованість ОСОБА_1 по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період з січня по березень 2017 року та з червня по вересень 2019 року податковим органом визначено правомірно. Згідно розрахунку, приведеного відповідачем у відзиві на позовну заяву, заборгованість ОСОБА_1 по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період з січня по березень 2017 року складає 2 112,00 грн., в свою чергу з червня по вересень 2019 року – 3 672,24 грн.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на вищезазначене, враховуючи той факт, що оскаржувана вимога підлягає частковому скасуванню, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 657,51 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, підлягаю стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-547-25 У від 13.11.2019 року в частині заборгованості ОСОБА_1 по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період з квітня 2017 року по травень 2019 року у розмірі 20 755,02 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 43145015) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 657,51 грн. (шістсот п`ятдесят сім гривень гривні 51 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський