Рішення № 95809554, 22.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року Справа № 160/512/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трансформ Енерджи" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Трансформ Енерджи" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Київської митниці Держмитслужби, в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів:

№UA100070/2020/000331/2 від 04.12.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2020/00580;

№UA100070/2020/000334/2 від 07.12.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2020/00583;

№UA100070/2020/000335/2 від 07.12.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2020/00584;

№UA100070/2020/000360/2 від 21.12.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2020/00613.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з метою митного оформлення товарів ним було подано до Київської митниці ДМС наступні електронні митні декларації: №UA100070/2020/437219 від 04.12.2020 року, №UA100070/2020/437487 від 07.12.2020 року, №UA100070/2020/437486 від 07.12.2020 року, №UA100070/2020/438854 від 21.12.2020 року та визначена митна вартість за ціною договору.

Однак, митницею за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів: №UA100070/2020/000331/2 від 04.12.2020 року, №UA100070/2020/000334/2 від 07.12.2020 року, №UA100070/2020/000335/2 від 07.12.2020 року, №UA100070/2020/000360/2 від 21.12.2020 року. Також відмовлено у прийнятті вищевказаних митних декларацій шляхом оформлення карток відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2020/00580, № UA100070/2020/00583, № UA100070/2020/00584, № UA100070/2020/00613.

У спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та вказані розбіжності, що слугували підставою для невизнання митної вартості товарів та її коригування.

Позивач стверджує, що в поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Ухвалою суду від 18 січня 2021 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

16 лютого 2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується з доводами позивача та просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що декларантом для здійснення митного оформлення товарів подано митні декларації та обрано основний метод визначення митної вартості товару, за ціною договору. Для підтвердження правильності визначення митної вартості декларантом було подано документи відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.12 №4495-VІ.

Перевірка правильності визначення митної вартості вищезазначених товарів здійснювалась згідно з вимогами розділу ІІІ Митного кодексу України, наказу ДФС України від 11.09.2015 №689. Відповідно до ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. У частині 10 статті 58 МКУ надано перелік додаткових витрат (складових митної вартості), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплаченою або підлягає сплаті за оцінювані товарі, якщо вони не включалися до цієї ціни, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. З наданих до митного оформлення документів не відомо чи включені вищезазначені складові митної вартості товару чи ні. Також, у наданих інвойсах не зазначено, які складові включено до ціни товарів.

Статтею 320 Митного кодексу України передбачено, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митними постами на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів було детально вивчено договір купівлі-продажу та інші документи подані декларантом для здійснення митного оформлення, та встановлено, що вони містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СРТ витрат, пов`язаних з транспортуванням, завантаженням, вивантаженням товарів до названого місця призначення. 2) надана комерційна пропозиція уявляє собою копію інвойсу, не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VІІ Генеральної угоди з тарифів та торгівлі. Так, згідно норм зазначеної статті, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Тобто, даний документ не підтверджує дійсність цін та достовірність митної вартості. 3) висновок Дніпропетровської ТПП прийнято до уваги митницею, але він не може бути підставою для підтвердження митної вартості. В наведених експертом джерелах з мережі Інтернет, зазначена продукція без врахування технічних характеристик товару. Крім того, зазначена в окремих джерелах вартість продукції вища ніж вартість оцінюваного товару. Зазначені обставини не дають можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту запропоновано подання протягом 10 календарних днів наступних додаткових документів (за наявності): 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із використанням умов договору (угоди, контракту); 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст.254 МКУ; 6) якщо здійснено страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст.254 МКУ; 7) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 8) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 11) за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Заявою декларант повідомив, що надати інші додаткові документи не має можливості. Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є: - неподання декларантом всіх запрошених документів; - відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Разом з тим, митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні положень статті VІІ Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). За результатами проведеного порівняння встановлено, що в органу державної фіскальної служби наявна інформація щодо рівня митної вартості товарів за вищими рівнями митної вартості. Виходячи з наведеного, відповідно до положень статті 55 МКУ, здійснено коригування митної вартості товарів. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Товари випущені у вільний обіг на підставі частини 7 статті 55 Кодексу шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Кодексу.

Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості, заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

01 березня 2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив щодо позовної заяви, у якій підтримано позицію, викладену у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

03 лютого 2020 року між позивачем (Покупець) та іноземною компанією ZHEJIANG XINYA PUMP INDUSTRY CO, LTD (Китай) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №0302.20.

За умовами даного Контракту: Продавець продає, Покупець купує товар у кількості та за цінами, обумовленими в Інвойсах до цього контракту, які є невід`ємною частиною. Загальна сума Контракту становить 3000000,00 (три мільйони) доларів США. В ціну товару включено вартість тари, упаковки, маркування, перевезення (в т.ч. завантаження, вивантаження, обробка, та їх транспортування до порту), страхування, та інших витрат, оплата яких за умовами поставки в редакції Інкотермс 2010 передбачена Продавцем. Сторони звільняють одна одну від зобов`язань зі страхування вантажу за цим контрактом. Умови поставки CIF – Одеса, Чорноморськ, Південний (Інкотермс 2010). Умови поставки можуть бути змінені за взаємною згодою сторін і вказані в рахунках-фактурах. Датою відвантаження товару вважається дата транспортного документа (CMR, TIR). Продавець має право на свій розсуд поставляти товар особисто або доручати відвантаження третім особам. Покупець зобов`язаний прийняти поставку від будь-якого з вантажовідправників, запропонованих Продавцем.

Товар, який придбано Покупцем згідно з даним Контрактом передається на реалізацію на території України з кінцевим строком оплати до кінця дії дійсного Контракту. Умови оплати Товару можуть бути змінені за згодою Сторін та вказуються у комерційних рахунках та/або рахунках-фактурах на кожну окрему партію Товару відповідно. Покупець також має право достроково оплатити товар повністю або частково, а Покупець зобов`язаний прийняти грошові кошти, що надійшли від Покупця, в якості належного виконання зобов`язань за цим Контрактом. При цьому, передплата, здійснена Покупцем, підлягає зарахуванню в рахунок майбутніх поставок товару або на вимогу Покупця повертається Продавцем протягом 3-х календарних днів з моменту отримання вимоги Покупця. У разі здійснення Покупцем 100% передплати, продавець не пізніше ніж за 10 днів до відвантаження будь-якими наявними в його розпорядженні засобами зв`язку інформує про це Покупця шляхом виставлення Покупцеві Інвойсу в розмірі 100% від загальної суми товару, що поставляється. В цьому випадку Товар повинен бути поставлений Покупцю або здійснене повернення передплати не пізніше 90 днів від дати попередньої оплати. Платіж здійснюється в доларах США шляхом грошового переказу з рахунку покупця на рахунок Продавця. Датою оплати товару є дата зарахування коштів на рахунок Продавця відповідно до діючих норм законодавства України.

Укладаючи вказаний Контракт, Сторони передбачили можливість визначення умов поставки за згодою Сторін в інвойсах на кожну партію товару відповідно.

Відповідно до інвойсів, які знаходяться в матеріалах справи, встановлено, що у грудні 2020 року за наведеним Контрактом на адресу позивача, на умовах поставки CРТ-Київ, надійшли товари: на суму 25 498,48 USD відповідно до INVOICE №ZXP158421 від 23.10.2020 року за електронною митною декларацією №UA100070/2020/437219 від 04.12.2020 року; на суму 27 237,68 USD відповідно до INVOICE №ZXP158424 від 23.10.2020 року за електронною митною декларацією №UA100070/2020/437487 від 07.12.2020 року; на суму 48 860,76 USD відповідно до INVOICE №ZXP 158423 від 21.10.2020 року за електронною митною декларацією №UA100070/2020/437486 від 07.12.2020 року; на суму 17 810,58 USD відповідно до INVOICE №ZXP 158427 від 01.11.2020 року за електронною митною декларацією №UA100070/2020/438854 від 21.12.2020 року.

Для здійснення митного оформлення вказаного товару позивач подав до Київської митниці Держмитслужби електронні митні декларації (ЕМД) №UA100070/2020/437219 від 04.12.2020 року, №UA100070/2020/437487 від 07.12.2020 року, №UA100070/2020/437486 від 07.12.2020 року, №UA100070/2020/438854 від 21.12.2020 року, у яких митна вартість товару визначена ним за основним методом - за ціною договору (метод №1) у відповідності до ст.ст.57, 58 МК України.

Для підтвердження відомостей, заявлених про митну вартість товару, позивачем також надані відповідачу документи, що заявлені у митних деклараціях:

по ЕМД №UA100070/2020/437219 від 04.12.2020 року:

- декларацію митної вартості за №3445, номер якої наведено у гр.7 ЕМД;

- пакувальний лист PACKING LIST №ZXP158421 від 23.10.2020 (код документу 0271);

- рахунок-фактуру INVOICE №ZXP158421 від 23.10.2020 (код документу 0380);

- коносамент BILL OF LADING №COSU6278669960 від 23.10.2020 (код документу 0705);

- міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №13680/1 від 02.12.2020 (код документу 0730);

- документ про походження товару INVOICE №ZXP158421 від 23.10.2020 (код документу 0862);

- висновок експерта №ГО-2706 від 04.12.2020 р. Дніпропетровської торгово-промислової палати (код документу 3016);

- комерційну пропозицію OFFER б/н від 23.10.2020 (код документу 3022);

- контракт №0302.20 від 03.02.2020 (код документу m4100);

- лист №0412/3 від 04.12.2020 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (код документу 9000);

по ЕМД №UA100070/2020/437487 від 07.12.2020 року:

- декларацію митної вартості за №3454, номер якої наведено у гр.7 ЕМД;

- пакувальний лист PACKING LIST №ZXP158424 від 23.10.2020 (код документу 0271);

- рахунок-фактуру INVOICE №ZXP158424 від 23.10.2020 (код документу 0380);

- коносамент BILL OF LADING №COSU6278650120 від 23.10.2020 (код документу 0705);

- міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №13681 від 03.12.2020 (код документу 0730);

- документ про походження товару INVOICE №ZXP158424 від 23.10.2020 (код документу 0862);

- висновок експерта №ГО-2710 від 04.12.2020 р. Дніпропетровської торгово-промислової палати (код документу 3016);

- комерційну пропозицію OFFER б/н від 23.10.2020 (код документу 3022);

- контракт №0302.20 від 03.02.2020 (код документу m4100);

- лист №0712/2 від 07.12.2020 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (код документу 9000).

по ЕМД №UA100070/2020/437486 від 07.12.2020 року:

- декларацію митної вартості за №3453, номер якої наведено у гр.7 ЕМД;

- пакувальний лист PACKING LIST №ZXP158423-cor від 21.10.2020 (код документу 0271);

- рахунок-фактуру INVOICE №ZXP158423 від 21.10.2020 (код документу 0380);

- коносамент BILL OF LADING №COSU6278516600 від 21.10.2020 (код документу 0705);

- міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №13485/1 від 03.12.2020 (код документу 0730);

- міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №13485/2 від 03.12.2020 (код документу 0730),

- документ про походження товару INVOICE №ZXP158423 від 21.10.2020 (код документу 0862);

- висновок експерта №ГО-2710 від 04.12.2020 р. Дніпропетровської торгово-промислової палати (код документу 3016),

- комерційну пропозицію OFFER б/н від 21.10.2020 (код документу 3022);

- контракт №0302.20 від 03.02.2020 (код документу m4100);

- лист відправника від 21.10.2020 про коригування ваги (код документу 9000);

- лист №0712/1 від 07.12.2020 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (код документу 9000).

по ЕМД №UA100070/2020/438854 від 21.12.2020 року:

- декларацію митної вартості за №3510, номер якої наведено у гр.7 ЕМД;

- пакувальний лис PACKING LIST №ZXP 15 8427 від 01.11.2020 (код документу 0271);

- рахунок-фактуру INVOICE №ZXP158427 від 01.11.2020 (код документу 0380);

- коносамент BILL OF LADING №МЕ0820092530 від 01.11.2020 (код документу 0705);

- міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№386267 від 20.12.2020 (код документу 0730);

- документ про походження товару INVOICE №ZXP158427 від 01.11.2020 (код документу 0862);

- висновок експерта №ГО-2845 від 21.12.2020 р. Дніпропетровської торгово-промислової палати (код документу 3016);

- комерційну пропозицію OFFER б/н від 01.11.2020 (код документу 3022);

- контракт №0302.20 від 03.02.2020 (код документу m4100);

- лист №2112/2 від 21.12.2020 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (код документу 9000).

Факт подання декларантом перелічених документів підтверджується відповідними скріншотами, які долучено до матеріалів справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти факту надання вказаних документів до митного оформлення не заперечує.

Дані, наведені у перелічених документах, не суперечать і висновкам Дніпропетровської Торгово-промислової палати України №ГО-2706 від 04.12.2020р., №ГО-2710 від 04.12.2020р., №ГО-2845 від 21.12.2020р., відповідно до яких дійсна ринкова вартість отриманого товару може дорівнювати контрактній і вказана на умовах поставки СРТ-Київ.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати України" саме торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних осіб експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 вказаного Закону методичні та експертні документи, видані торгово-промисловою палатою в межах її повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

На вимогу відповідача декларантом надані повідомлення про відсутність можливості подання інших додаткових документів.

За наявності зазначеної відповіді та відповідно до приписів ч. 6 ст. 54 МК України відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UА100070/2020/000331/2 від 04.12.2020 року, №UА100070/2020/000334/2 від 07.12.2020 року, №UА100070/2020/000335/2 від 07.12.2020 року, №UА100070/2020/000360/2 від 21.12.2020 року та склав картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2020/00580, № UA100070/2020/00583, № UA100070/2020/00584, № UA100070/2020/00613.

Як вбачається з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, відповідач зазначив у останніх наступне:

1) не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СРТ витрат, пов`язаних з транспортуванням, завантаженням, вивантаженням товарів до названого місця призначення; 2) надана комерційна пропозиція уявляє собою копію інвойсу, не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі. Так, згідно норм зазначеної статті, під “дійсною вартістю” слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Тобто, даний документ не підтверджує дійсність цін та достовірність митної вартості; 3) висновок Дніпропетровської ТПП прийнято до уваги митницею, але він не може бути підставою для підтвердження митної вартості. В наведених експертом джерелах з мережі Інтернет, зазначена продукція без врахування технічних характеристик товару. Крім того, зазначена в окремих джерелах вартість продукції вища ніж вартість оцінюваного товару. Зазначені обставини не дають можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

У якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товару відповідач обрав митні декларації: рішення №UA100070/2020/000331/2: митна декларація від 10.11.2020 №UA500020/2020/234380 (з розрахунку 4,34 дол. США за кг) - товар №1; рішення №UA100070/2020/000334/2: митна декларація від 01.09.2020 №UA500490/2020/501622 (з розрахунку 4,34 дол. США за кг.) - товар №1; рішення №UA100070/2020/000255/2: митна декларація від 10.11.2020 №UA500020/2020/234380 (з розрахунку 4,34 дол. США за кг) - товар №1; рішення №UA100070/2020/000360/2: митна декларація від 02.11.2020 №UA100060/2020/341812 (з розрахунку 4,02 дол. США за кг) - товар №1; від 09.12.2020 №UA500490/2020/506901 (з розрахунку 4,02 дол. США за кг) - товар №2; від 14.12.2020 №UA500130/2020/244976 (з розрахунку 3,77 дол. США за кг) - товар №3; від 14.11.2020 №UA500130/2020/240177 (з розрахунку 4,02 дол. США за кг) - товар №4.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, передбачені Митним кодексом України та іншими нормативними актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Господарського кодексу України суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 382 Господарського кодексу України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами.

Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 року №959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001р. №201 затверджено положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), яким передбачено, що права та обов`язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються матеріальним та процесуальним правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору (контракту).

За загальним правилом, передбаченим нормами ст. 692 Цивільного кодексу України, оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Інвойсами, копії яких знаходяться в матеріалах справи, встановлений строк оплати товару, а саме у строк 90 днів з моменту його отримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 “Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року”.

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як вже зазначалося судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронними митними деклараціями, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності: декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при її обчисленні. Відповідач посилається те, що не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СРТ, пов`язаних з транспортуванням, завантаженням, вивантаженням та страхуванням товарів до названого місця призначення. Не деталізовано чи включено у вартість товару витрати транспортування товарів у країні Покупця до м. Київ згідно з умовами поставки Інкотермс СРТ Київ.

Зауваження, що викладені відповідачем, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

За умовами Контракту: п. 1.1. Продавець продає, Покупець купує товар у кількості, асортименті і за ціною, що визначаються в рахунках-фактурах, на кожну партію товару відповідно.

Як передбачено п. 2.1 Контракту умовами поставки по контракту є CIF-Одеса. Також відповідно до п. 2.2 умови поставки можуть бути змінені за взаємною згодою сторін та вказані в рахунках-фактурах.

Згідно з інвойсами, що знаходяться у матеріалах справи, за наведеним Контрактом на адресу позивача надійшли товари, на умовах поставки СРТ-Київ.

Відповідно до Інкотермс-2010 СРТ ("Фрахт/перевезення оплачене до") означає, що Продавець передає товар перевізнику або іншій особі, номінованому продавцем, в узгодженому місці (якщо таке місце погоджено сторонами) і що продавець зобов`язаний укласти договір перевезення і нести витрати з перевезення, необхідні для доставки товару в узгоджене місце призначення.

Таким чином, поставка товару на умовах СРТ зобов`язує продавця укласти договір та сплатити фрахт/перевезення, необхідний для доставки товару до названого місця призначення, витрати на забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

Отже, наведене свідчить про те, що погоджуючи саме обрані умови поставки СРТ, Сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару та транспортні витрати.

З урахуванням вказаного, поставка товару на умовах СРТ передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені вартість товару та фрахт або транспортні витрати.

Відтак, додаткові витрати на транспортування та страхування товару ТОВ "Трансформ Енерджи" не понесло.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 року у справі №160/1329/19, у постанові від 21.02.2020 року у справі №813/1229/16 та у постанові від 23.01.2020 року у справі №814/4204/15.

Крім цього, відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості (ДМВ), затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за №984/21296, у гр.20 підлягають відображенню витрати на транспортування до місця доставки, у гр.21 підлягають відображенню витрати навантаження, вивантаження та обробку товарів - тільки якщо всі ці витрати (транспортування, навантаження, вивантаження) відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(a) ДМВ).

Відповідно до даних гр.20 кожної з поданих Декларацій митної вартості до ЕМД “витрати на транспортування до місця доставки по товару №№”, як і дані гр.21 “витрати на навантаження, вивантаження та обробку №№”, дорівнюють 0,00 грн.

Отже, відсутність даних у гр.20 та гр.21 додатково свідчить про те, що відповідні витрати були враховані Постачальником саме у ціні товару.

Також слід відмітити, що виходячи з умов зовнішньоекономічного Контракту, Постачальник не вимагав у Покупця обов`язку відшкодування витрат по застосованим Сторонами умовам поставки (зокрема, витрат транспортних, страхування тощо). Відсутність такої вимоги, на думку суду, свідчить про те, що відповідні витрати були враховані Постачальником у ціні товару.

На думку суду, відповідачем також не враховано норми Митного кодексу України, якими визначена необхідність надання транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, для підтвердження витрат на транспортування, які повинні надаватись за певних умов, зокрема якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Суд не приймає до уваги твердження митного органу відносно того, що декларантом не деталізовано чи включено у вартість товару витрати транспортування товарів у країні Покупця до м. Києва згідно з умовами поставки Інкотермс СРТ Київ, так як пунктом 11 статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

До митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування після ввезення; 3) податки, які справляються в Україні.

Отже, витрати на транспортування на території України після ввезення безпосередньо ціни товару не стосується.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів спростування умов постави СРТ, та інших доказів, що свідчили б, що позивач поніс додаткові витрати з транспортування товару до місця призначення.

Також судом встановлено, що наведеними умовами поставки СРТ (в редакції Incoterms 2010) не врегульоване питання включення у ціну товару тари, упаковки та маркування. Тому позивач додатково виніс ці відомості окремо у п. 2.1. контракту як такі, які були погоджені ним з постачальником при укладенні цього Контракту.

При цьому постачальник не висунув покупцю вимоги відшкодувати транспортні витрати за наведеними умовами поставки.

Згідно з п. 6 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Таким чином, відповідно до умов поставки за контрактом від 03.02.2020 року №0302.20 та наявними у справі товаросупровідними документами, всі витрати (транспортування, навантаження, вивантаження тощо) вже були включені продавцем в ціну товару, відображену у документах, наданих митному органу для митного оформлення.

Щодо висновку відповідача про те, що комерційна пропозиція являє собою копію інвойсу, та не містить інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, отже не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VІІ Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, суд зазначає наступне.

Комерційна пропозиція є лише пропозицією щодо вартості товару, а конкретна його ціна визначається сторонами та обумовлюється відповідним інвойсом. Крім цього, положенням пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Із наведеної засади випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних відносин, у тому числі і свобода форми комерційної пропозиції. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності, митним органам заборонено втручатись у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги комерційну пропозицію з мотивів її недопустимості у зв`язку з наявністю чи відсутністю в ній певних відомостей.

Суд вважає, що комерційна пропозиція, у сукупності з іншими доказами у справі, є додатковим доказом правильності визначення митної вартості товару за ціною Договору, так як в ній зазначена ціна, на підставі якої Постачальником запропоновано позивачу придбати відповідний товар.

Щодо висновків митного органу про інформацію, на якій базується експертні висновки Дніпропетровської ТПП №ГО-2706 від 04.12.2020 р., №ГО-2710 від 04.12.2020 р., №ГО-2845 від 21.12.2020 р., суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати України" саме торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних осіб експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 вказаного Закону методичні та експертні документи, видані торгово-промисловою палатою в межах її повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Крім цього, надані декларантом висновки експерта Дніпропетровської ТПП №ГО-2706 від 04.12.2020 р., №ГО-2710 від 04.12.2020 р., №ГО-2845 від 21.12.2020 р. складені з урахуванням інформації, розміщеної на інтернет-ресурсах www.alibaba.com, що є міжнародною он-лайн платформою електронної комерції.

Зважаючи на зміст п. 2.2 Умов користування даним ресурсом, для отримання доступу та користування Службами цієї платформи вимагається реєстрація відповідної особи в якості учасника Сайтів ресурсу. Повний текст Умов користування розміщений за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1

Таким чином, у користувача ресурсу є можливість ідентифікувати зареєстровану компанію та сферу її діяльності, а також запропоновані нею цінові дані, розміщені на сайті.

Судом також встановлено, що надані висновки експерта містять висновки про ринкову вартість конкретних товарів за 1 штуку. Відповідні дослідження проводилися експертом в галузі визначення ринкової вартості товарів. При цьому позивачем були надані усі документи, що витребовувалися експертом з метою визначення ринкової вартості товарів. Вартість за одиницю кожного найменування товару, яку визначав експерт, повністю співпадає з його вартістю, зазначеною у кожному з інвойсів до відповідної партії товару, наданого до митного оформлення.

Згідно з приписами частини першої статті 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 року №5007-VI, під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб`єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Статтею 6 Указу Президента України від 25.08.1994 № 475/94 "Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів" встановлено, що при здійсненні суб`єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції.

З аналізу наведених норм права видно, що ціна імпортованого товару повинна відповідати цінам, що склалися на ринку експорту на ідентичний або аналогічний товар, тобто на товар, який є однаковим або подібним за характеристиками, торговельною маркою, артикулом та має однакову собівартість виробництва.

У кожному з висновків експерта Дніпропетровської ТПП проаналізована ринкова вартість товару на ринку експорту, використовувалась відповідна нормативно-законодавча база, зокрема, "Міжнародний стандарт оцінки" (2003 р., 6 видання), та проведено аналіз цінової інформації ринку з використанням загальнодоступної інформації з інтернету.

Суд зазначає, що висновки експерта ґрунтуються на об`єктивних даних, дослідження проведено у повній відповідності до вимог чинного законодавства України, відтак, митницею безпідставно поставлено під сумнів надані декларантом висновки фахівця в цій галузі.

Дослідження проведені методом співставлення саме дійсних цін на товар у їх понятті, визначеному у статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, тому вказане зауваження митниці, на думку суду, є необґрунтованими та безпідставним.

Верховним Судом з аналогічних правовідносин здійснено наступний правовий висновок, висловлений у постанові від 06.11.2018 року у справі №810/2593/15: “Стосовно експертного висновку Київської обласної торгово-промислової палати, враховано, що за правилами статті 11 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України. Крім того, у разі сумніву у відповідному експертному висновку, митниця мала право звернутися до іншого суб`єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування (згідно із Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України”), однак таке своє право не реалізувала".

Таким чином, суд вважає, що у сукупності з іншими наданими документами кожен зазначений висновок Дніпропетровської ТПП в межах даної справи підтверджує задекларовану митну вартість.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.

Відповідач не надав суду доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 “Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року”, у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (пп. 2.1 п. 2).

Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення цих складових.

Крім того, як вже зазначалося, суд встановив, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач вказав про те, що визначена ним митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару за МД: від 01.09.2020 №UА500490/2020/501622, від 10.11.2020 №UА500020/2020/234380, від 02.11.2020 №UА100060/2020/341812, від 09.12.2020 №UА500490/2020/506901, від 14.12.2020 №UА500130/2020/244976, від 14.11.2020 №UА500130/2020/240177.

При цьому відповідач не зазначив, яким саме за якісними характеристиками (подібним чи аналогічним) є товар, митне оформлення якого вже здійснене.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Згідно з положеннями ст. 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно з положеннями ст. ст. 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Так, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Суд бере до уваги те, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів №UA100070/2020/000331/2 від 04.12.2020 року, №UA100070/2020/000334/2 від 07.12.2020 року, №UA100070/2020/000335/2 від 07.12.2020 року, №UA100070/2020/000360/2 від 21.12.2020 року з картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2020/00580, №UA100070/2020/00583, №UA100070/2020/00584, №UA100070/2020/00613 є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, “Онер`їлдіз проти Туреччини” [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії” (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що “принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії”. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

На підставі ст. 139 КАС України суд також вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 12 678,11 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів:

№UA100070/2020/000331/2 від 04.12.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2020/00580;

№UA100070/2020/000334/2 від 07.12.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2020/00583;

№UA100070/2020/000335/2 від 07.12.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2020/00584;

№UA100070/2020/000360/2 від 21.12.2020 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2020/00613.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трансформ Енерджи" (код ЄДРПОУ 42942657) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 12 678,11 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник