Ухвала суду № 95809540, 21.01.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 січня 2019 року Справа № 160/9491/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Врони О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про:

- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по припиненню з 01.05.2016 року виплати пенсії позивачу;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити виплату позивачу призначеної пенсії з 01.05.2016 року та виплатити заборгованість.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, з посиланням на те, що позивач не обізнаний з нормами, що регулюють строк звернення до суду через похилий вік та незадовільне самопочуття.

Представником відповідача 22.01.2019 року надано суду відзив на позовну заяву, в якому просив залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по припиненню виплати пенсії з 01.05.2016 року.

Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, чинне законодавство, встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Згідно зі ст. 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, залишення позовних вимог без розгляду, з підстав пропуску строку звернення до суду призведе до порушення права позивача, визначеного Конституцією України, на судовий захист.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці також наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно з її положеннями, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вбачається, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд.

Так, у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації.

З огляду на викладені обставини у сукупності, враховуючи обов`язок суду забезпечити доступ до правосуддя, як гарантоване Конституцією України право, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску звернення з даним позовом до суду поважними через необізнаність позивача у строках звернення до суду та похилий вік позивача.

Отже, суд вважає за можливе поновити строк звернення до суду, а тому у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду належить відмовити.

Керуючись ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без розгляду – відмовити.

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтєю 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона