Ухвала суду № 95809312, 23.03.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог

23 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/16312/20 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Лозовського О.А.,

за участю секретаря судового засідання Ткачук І.І.,

представника позивача Войчук І.В.,

представника відповідача Лавренчука О.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Волинській області (далі – позивач, ГУ ДПС у Волинській області) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу в розмірі 205 964,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення статей 16, 36, 38 Податкового кодексу України (далі - ПК України) за відповідачем рахується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб, який виник внаслідок несплати узгоджених грошових зобов`язань згідно із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 14.09.2017 №10091/н в сумі 640 грн з терміном сплати 20.11.2017, в сумі 640 грн з терміном сплати 20.12.2017, в сумі 744,60 грн з терміном сплати 20.01.2018, в сумі 744,60 грн з терміном сплати 744,60 грн, в сумі 744,60 грн з терміном сплати 20.03.2018.

У зв`язку поновленням списаного податкового боргу згідно з рішенням про поновлення прощеної (списаної)/визнаної погашеною заборгованості (форсмажор) № 21882-17 від 30.11.2017 грошове зобов`язання за податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від №1500011121 від 10.12.2015 в сумі 205 923,09 грн заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 14.12.2012 №16789 в сумі 121,80 грн узгодилося та набуло статусу податкового боргу 30.11.2017.

З метою погашення податкового боргу відповідачу була сформована, надіслана та вручена податкова вимога № 24141-17 від 13.12.2017.

Таким чином станом на 25.11.2020 загальна заборгованість відповідача по платежах до бюджету складає 205 964,98 грн.

З огляду на вказане просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

02.02.2021 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній позовних вимог не визнав мотивуючи тим, що рішення про скасування прощеної (списаної)/визнаної погашеною заборгованості (форс-мажор) № 21882-17 від 30.11.2017 не надходило ФОП ОСОБА_2 , не було повідомлено про наявність такого рішення, окрім того, кримінальне провадження № 42017030000000375 від 21.09.2017 не завершене та триває досі, а тому жодних законних підстав для поновлення не було. Крім того, жодних перевірок щодо діяльності ФОП ОСОБА_2 проведено не було, податкові рішення чи повідомлення-рішення винесені, надіслані та вручені не були, а тому жодних підстав стягнення по неіснуючому, так званому - узгодженому податковому зобов`язанню, в ГУ ДПС у Волинській області не було і немає.

З урахуванням зазначеного просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 вирішено судовий розгляд даної справи проводити за правилами загального позовного провадження суддею одноособово; продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів; призначено підготовче засідання у справі на 11:00 год. 16.02.2021 у залі судових засідань Волинського окружного адміністративного суду, розташованого за адресою: 43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Словацького, 3; запропоновано позивачу, Головному управлінню ДПС у Волинській області, подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із обов`язковим обґрунтуванням поважності причин такого пропуску.

04.02.2021 представником позивача подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій остання зазначила про те, що допущений відповідачем податковий борг з єдиного податку виник внаслідок несплати узгоджених грошових зобов`язань, визначених платником самостійно, згідно поданої декларації платника єдиного податку від 10.12.2015 № 1500011121 в сумі 205 923,09 грн. Податковий борг платником самостійно сплачений не був.

Статтею 101 Податкового кодексу України визначено підстави проведення списання безнадійного боргу. Проте, в порушення зазначених норм, працівником ГУ ДФС у Волинській області здійснено зловживання службовим становищем та прийнято рішення про списання безнадійного боргу ФОП ОСОБА_1 .

Рішенням про поновлення прощеної (списаної)/визнаної погашеною заборгованості № 21882-17 від 30.11.2017 грошове зобов`язання за вказаними податковою декларацією та заявою про застосування спрощеної системи оподаткування поновлено неправомірно списані суми податкового боргу. Платник стверджує, що вказане рішення на його адресу не було надіслано. Проте, ОСОБА_1 не враховано, що положеннями Податкового кодексу не передбачено надсилання податковим органом зазначеного рішення. Статтею 59 Податкового кодексу визначені порядок і строки направлення податкової вимоги. Враховуючи зазначене вище, а також той факт, що несплачені суми узгодженого зобов`язання відповідно до вимог пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України 21.05.2019 набули статусу податкового боргу, керуючись п. 59.1 ст.59 на адресу ОСОБА_1 направлено податкову вимогу від 13.12.2017 №24141-17, яка отримана платником 04.01.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Отже, оскільки платником отримано податкову вимогу то він був повідомлений про наявність податкового боргу. Разом з тим, ОСОБА_1 , отримавши податкову вимогу не скористався правом на її оскарження у відповідності до ст. 56 Податкового кодексу України, чим фактично визнав наявність податкового боргу. Представник позивача просила позов задовольнити.

Судовий розгляд справи, призначений на 16.02.2021 було відкладено на 10:00 год. 19.02.2021 та в подальшому на 10:30 год. 26.02.2021.

26.02.2021 представником позивача подано до суду клопотання від 19.02.2021 № 504/03-20-20-02-10 про поновлення строку для подання позову.

26.02.2021 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судовий розгляд справи, призначений на 26.02.2021 було відкладено на 11:00 год. 12.03.2021.

12.03.2021 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судовий розгляд справи, призначений на 12.03.2021 було відкладено на 11:00 год. 23.03.2021.

У судовому засіданні представник позивача клопотання підтримав; представник відповідача заперечив проти задоволення клопотання.

Заслухавши думку сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання з огляду на таке.

Частиною четвертою статті 5 КАС України встановлено право на звернення до адміністративного суду суб`єктів владних повноважень виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Як визначено у підпункті 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України до функцій контролюючих органів належить здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Частинами першою-другою статті 122 КАС України, визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Нормами частини третьої статті 122 КАС України, передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду.

Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений статтею 102 ПК України.

Так, відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Нормами пункту 102.4 статті 102 ПК України, передбачено, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Як убачається із позовної заяви податковий борг в сумі 205 964,98 грн, про стягнення якого просить контролюючий орган у межах розгляду даної справи, виник внаслідок несплати узгоджених грошових зобов`язань, визначених платником самостійно, згідно поданої декларації платника єдиного податку від 10.12.2015 № 1500011121 в сумі 206 585,73 грн, заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 16789 від 14.12.2012 в сумі 121,80 грн з терміном сплати до 20.12.2015, заяв про застосування спрощеної системи оподаткування від 14.09.2017 №10091/н в сумі 640 грн з терміном сплати 20.11.2017, в сумі 640 грн з терміном сплати 20.12.2017, в сумі 744,60 грн з терміном сплати 20.01.2018, в сумі 744,60 грн з терміном сплати 744,60 грн з терміном сплати 20.02.2018, в сумі 744,60 грн з терміном сплати 20.03.2018.

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

З урахуванням часткової сплати на загальну суму 4902,64 грн, а також пені, нарахованої у зв`язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов`язань в розмірі 6,29 грн, сума боргу склала 205 964,98 грн.

Поряд з цим як установлено судом, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом 25.11.2020, тобто в частині позовних вимог про стягнення податкового боргу, який виник по декларації платника єдиного податку від 10.12.2015 № 1500011121 в сумі 206 585,73 грн, заяві про застосування спрощеної системи оподаткування № 16789 від 14.12.2012 в сумі 121,80 грн з терміном сплати до 20.12.2015, заяві про застосування спрощеної системи оподаткування від 14.09.2017 №10091/н в сумі 640 грн з терміном сплати 20.11.2017, а також нарахованій на вказані суми пені в розмірі 6,29 грн, що загалом становить 207 353,82 грн із пропуском спеціального строку встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України.

Враховуючи зазначене, з урахуванням часткової сплати на загальну суму 4902,64 грн позивачем пропущено строк звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 202 451,18 грн.

Суд зауважує, що непогашення платником податку податкового боргу надає право контролюючому органу здійснити за цього платника податку і в інтересах держави заходи на погашення податкового боргу, який виник через таку несплату. При цьому, такі заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як це вимагається частиною другою статті 19 Конституції України, якою встановлено критерій поведінки державного органу у сфері публічних відносин. Неправомірна поведінка невладного суб`єкта у цих відносинах не може виправлятися неправомірною поведінкою владного суб`єкта.

Стосовно доводів позивача про те, що суми податкового боргу, що були неправомірно списані згідно рішення від 24.05.2017 №17062-17 колишнім працівником ГУ ДФС у Волинській області, підлягають відновленню та стягненню у загальному порядку з дотриманням строків позовної давності починаючи з дня відновлення такого податкового боргу, суд зазначає наступне.

Як установлено із матеріалів справи податковий борг по декларації платника єдиного податку від 10.12.2015 № 1500011121 в сумі 206 585,73 грн, заяві про застосування спрощеної системи оподаткування № 16789 від 14.12.2012 в сумі 121,80 грн з терміном сплати до 20.12.2015 виник в грудні 2015 року, тобто до списання такого боргу 24.05.2017, на яке посилається позивач як на підставу поважності пропущеного строку звернення до суду, минуло понад 1 рік 5 місяців, протягом яких позивачем заходи щодо примусового стягнення такого податкового боргу не вживалися.

Окрім того, суд зауважує, що після поновлення списаних сум – 30.11.2017 ГУ ДПС у Волинській області звернулося до суду із відповідним позовом аж через 2 роки і 11 місяців, а відтак вказані обставини не є поважними та не можуть слугувати підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Щодо податкового боргу по заяві про застосування спрощеної системи оподаткування від 14.09.2017 №10091/н в сумі 640 грн з терміном сплати 20.11.2017, то строк звернення до суду завершився 21.11.2020.

Нормами пункту 102.2 статті 102 ПК України, передбачено, грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо:

податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано (підпункт 102.2.1. пункту 102.2 статті 102 ПУ України);

посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов`язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили (підпункт 102.2.1. пункту 102.2 статті 102 ПУ України).

Доказів існування вказаних обставин із наявністю яких законодавець пов`язує можливість стягнення податкового боргу без дотримання строку давності, визначеного в статті 102 ПК України позивачем суду не надано, натомість ПК України не містить такого поняття як вторинне виникнення податкового боргу та не надає контролюючому органу права на звернення до суду із позовною заявою про стягнення податкового боргу поза межами вказаних строків, у разі якщо після списання податкового боргу, такий борг був знову поновлений в інтегрованій картці платника.

Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд уважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

На думку суду, ГУ ДПС у Волинській області не вказало і не підтвердило відповідними доказами про існування об`єктивно непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду в частині вказаних вище позовних вимог.

Нормами частини першої статті 183 КАС України, визначено, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

Відповідно до частини другої статті 183 КАС України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України установлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою і четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Зважаючи на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 202 451,18 грн, а наведені ним причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними, тому клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду слід залишити без задоволення, а позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 202 451,18 грн залишити без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 180, 183, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовити.

Позовну заяву Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення податкового боргу в розмірі 202 451,18 грн залишити без розгляду.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О.А. Лозовський

Повний текст ухвали складено 25 березня 2021 року.