Рішення № 95809142, 25.03.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 березня 2021 р. Справа № 120/1308/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів, у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 18.08.2020 року.

Ухвалою від 22.02.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

10.03.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки виплата заборгованості позивачу за рішенням Вінницького окружного адміністративного суду №0240/3050/18 від 22.10.2018 року за період з 01.01.2016 року по 20.11.2018 року в сумі 67063,36 Головним управлінням проведена у повному розмірі. Однак, діяльність органів Пенсійного фонду України при виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати здійснюється у відповідності із нормами постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.

У свою чергу, відсутність протиправного характеру бездіяльності відповідача (тобто відсутність факту порушення встановлених Порядком №649 строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) виключає підстави для нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Водночас, дата ухвалення судового рішення у цій справі обумовлена перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці з 17.03.2021 року по 24.03.2021 року (включно).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Позивачу призначена пенсія у відповідності до Закону України від 09.04.1992 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду №0240/3050/18 від 22.10.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії за вислугу років з 90 % від відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років починаючи з 01.01.2016 року виходячи з 90% від відповідних сум грошового забезпечення.

На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду №0240/3050/18 від 22.10.2018 року Головним управлінням з 01.01.2016 року було здійснено перерахунок пенсії позивача виходячи із 90% від відповідних сум грошового забезпечення.

Виплата заборгованості позивачу за рішенням Вінницького окружного адміністративного суду №0240/3050/18 від 22.10.2018 року за період з 01.01.2016 року по 20.11.2018 року в сумі 67063,36 відповідачем проведена у повному розмірі в серпні 2020 року.

18 січня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії.

Однак, листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №505-381/В-02/8-0200/21 від 25.01.2021 року позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті такої компенсації, оскільки немає правових підстав.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон від 19.10.2000 № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до статті 1 Закон від 19.10.2000 № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Стаття 2 Закону від 19.10.2000 № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, у тому числі пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).

За правилами статті 3 Закону від 19.10.2000 № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, положення зазначених статей Закону від 19.10.2000 № 2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Відповідно до статті 4 Закону від 19.10.2000 № 2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії); 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.03.2021 по справі №520/34/17.

Відтак, Закон від 19.10.2000 № 2050-ІІІ пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Пункти 1, 2 цього Порядку № 159 відтворюють положення Закону від 19.10.2000 № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон від 09.04.1992 № 2262-XII) також визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Виходячи з вищенаведеного, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону від 19.10.2000 № 2050-ІІІ, статтею 55 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII та Порядком № 159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.05.2019 по справі № 759/9631/17, від 04.03.2020 по справі № 219/11809/19-а, Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 по справі № 522/5664/17, від 20.02.2018 по справі № 336/4675/17, від 05.10.2018 по справі №162/787/16-а.

Судом встановлено, що підставою для перерахунку пенсії позивачу стало рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2018 по справі №0240/3050/18, яке набрало законної сили 23.11.2018.

28.08.2018 набрав чинності Порядок № 649 в якому установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Пунктом 1 Порядку № 649 визначався механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 649 виконанню підлягають рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.

Пунктом 3 Порядку № 649 визначено, що боржник (орган Пенсійного фонду України) веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника (п. 4 Порядку № 649).

Згідно з пунктом 10 Порядку № 649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Отже, питання погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, врегульовувалось Кабінетом Міністрів України як вищим органом виконавчої влади.

При цьому, Порядком № 649 унормовувалося, що виплата такої заборгованості буде здійснюватись за рахунок коштів, спеціально передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету в порядку черговості.

Однак, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 у справі №640/5248/19 (із змінами внесеними постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020), визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".

Отже, до 21.07.2020 включно Порядок № 649 був чинний і боржник (Головне управління Пенсійного фонду України) зобов`язаний був ним керуватись, тобто вчиняти певні активні дії з метою виконання рішення суду. При цьому норми Порядку № 649 не передбачали такого способу виконання судових рішень про виплату перерахованої пенсії як виплата усієї суми пенсії одразу після набрання рішенням законної сили.

Оскільки на момент набрання чинності рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2018 по справі № 0240/3050/18 діяв Порядок № 649, то відповідач при виконанні цього рішення суду у період з 23.11.2018 по 21.07.2020 вчиняв дії в межах повноважень наданих законодавством. Невиплату перерахованої позивачу пенсії у вказаний період не можна вважати неправомірною, оскільки передумовою такої виплати було вчинення відповідачем дій для обліку заборгованості з метою її подальшої виплати. Нормативне регулювання правовідносин із виплати перерахованої на підставі судового рішення суми пенсії яке існувало по 21.07.2020 не дає підстав вважати, що бездіяльність із виплати перерахованої пенсії носила неправомірний характер, що в свою чергу виключає підстави для нарахувати і виплатити компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону від 19.10.2000 № 2050-ІІІ.

Відтак позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нараховувати та виплачувати позивачу суми компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії за період із 01.01.2016 по 21.07.2020 задоволенню не підлягають.

Крім того, є безпідставними твердження позивача про необхідність обрахування періоду протиправної невиплати йому доходів із 01.01.2016, адже рішення суду на підставі якого у відповідача виник обов`язок провести виплату перерахованої пенсії набрало законної сили лише 23.11.2018.

Що стосується покладення на відповідача обов`язку нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу за період з 22.07.2020 по 18.08.2020, то вона задоволенню також не підлягає, оскільки відповідно до статті 2 Закону від 19.10.2000 № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд –

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 13322403).

Суддя Свентух Віталій Михайлович