Рішення № 95809106, 26.03.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 березня 2021 р. Справа № 120/1982/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача за № 914690156176 від 18.03.2020 року про відмову позивачу у перерахунку пенсії за вислугу років та зобов`язати відповідача здійснити починаючи з 13.12.2019 року перерахунок та виплату раніше призначеної позивачу пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 60% середньомісячного заробітку зазначеного у довідці Офісу Генерального прокурора № 21-178 зп від 28.02.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у зв`язку із прийняттям Рішення Другим сенатом Конституційного Суду України № 7-р(II)/2019 від 13.12.2019 року, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, яким було передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України, 17.03.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії. До заяви позивач додав довідку № 21-178зп від 28.02.2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, видану Офісом Генерального прокурора. Рішенням № 914690156176 від 18.03.2020 року відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку його пенсії, посилаючись на відсутність передбачених для цього законних підстав. Позивач вважає таке рішення протиправним та зазначає, що із ухваленням Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 відновлено дію ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", яка не ставить в залежність право на перерахунок його пенсії від прийняття Кабінетом Міністрів України порядку здійснення такого перерахунку. Позивач вважає, що після 13.12.2019 підставою для перерахунку пенсії вважається підвищення заробітної плати працівникам прокуратури за відповідною (прирівняною) посадою. Водночас заробітну плату, яка повинна враховуватися для перерахунку пенсії, слід визначати на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657. Тому з метою захисту своїх прав та інтересів на перерахунок пенсії із розрахунку 60% заробітної плати чинних працівників прокуратури, позивач звернувся із цим адміністративним позовом до суду. Крім того просив покласти на відповідача понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 10000 грн.

Ухвалою від 19.05.2020 року судом відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

02.06.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні. Вказує на те, що у спірних правовідносинах підставою для перерахунку пенсії позивача буде ухвалення відповідного нормативно-правового акту про підвищення заробітної плати працівників прокуратури після рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р(II)/2019. Оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин та після 13.12.2019 такого нормативно-правового акту прийнято не було, на думку Головного управління, відсутні підстави для перерахунку пенсії. Крім цього відповідач вказав, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019, механізм перерахунку пенсії на нормативному рівні не визначений, що виключає підстави для проведення оспорюваного позивачем перерахунку пенсії.

Щодо покладення на відповідача відшкодування понесених судових витрат, пов`язаних зі сплатою позивачем витрат на правову допомогу адвоката, то відповідач звертає увагу на відсутність детального опису робіт (наданих послуг), зокрема із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, виконаних адвокатом, що ставить під сумнів обґрунтованість та пропорційність понесених витрат позивача.

Крім іншого разом із відзивом відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 560/2120/20 (Пз/9901/9/20).

Ухвалою суду від 03.06.2020 року дане клопотання було задоволено та провадження у цій справі зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 560/2120/20 (Пз/9901/9/20).

Згідно з ч. 10 ст. 120 КАС України зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністративній справі. Перебіг процесуальних строків продовжується з дня поновлення провадження.

В подальшому, позивачем подано до суду відповідь на відзив (вх. № 15974/20 від 15.06.2020 року), однак суд не приймає її до уваги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України, заявами по суті справи у даній категорії справ є лише позов та відзив.

Ухвалою суду від 09.03.2021 року провадження у даній справі поновлено, у зв`язку із усуненням обставин, що слугували підставою для її зупинення. Розгляд справи продовжено зі стадії, на якій було зупинено провадження у справі.

Надавши оцінку аргументам сторін та поданим разом із заявами по суті справи доказам, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з квітня 2016 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру".

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України № 7-р(II)/2019 від 13.12.2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, відповідно до якого умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України.

На підставі даного рішення Конституційного Суду України, Офісом Генерального прокурора позивачу видано довідку від 28.02.2020 року № 21-178зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій.

Як встановлено судом, 17.03.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням довідки Офісу Генерального прокурора від 28.02.2020 року № 21-178зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій.

Однак, за результатами розгляду відповідної заяви, рішенням від 18.03.2020 року № 914690156176 відповідач відмовив у перерахунку пенсії позивача, посилаючись на те, що надана довідка видана на підставі нормативних документів про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури до 13.12.2019 року, тоді як після прийняття Конституційним Судом України рішення № 7-р(II)/2019 від 13.12.2019 року будь-яких нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не приймалось.

Вважаючи дане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури до 15.07.2015 визначалися статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" (далі Закон № 1789-ХІІ).

14.10.2014 року ухвалено новий Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ (далі Закон № 1697-VІІ), на підставі якого у квітні 2016 року позивачу й було призначено пенсію.

Так, частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: "Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Розділ XII "Прикінцеві положення" Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15.07.2015. Водночас з 15.07.2015 року втратив чинність Закон № 1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

01.01.2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі Закон № 76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:

частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015 року) викладено в такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України";

частину двадцяту статті 86 Закону України від 14.10.2014 року "Про прокуратуру" № 1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015 року) викладено у такій редакції: " 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Отже, починаючи з 01.01.2015 року в Україні: жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру"; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

Однак, протягом 2015-2019 років Кабінет Міністрів України не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив Рішення від 13.12.2019 року № 7-р(II)/2019 та вирішив таке:

визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;

положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення № 7-р(II)/2019:

частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Судом встановлено, що зазначене рішення Конституційного Суду України стало підставою для звернення позивача до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років. Розглянувши таку заяву, рішенням № 914690156176 від 18.03.2020 року відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії. Відмова обґрунтована тим, що умовою для виникнення у позивача права на перерахунок пенсії після ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 7-р(II)/2019 від 13.12.2019 є прийняття нормативно-правового акту про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури. На цей аргумент відповідач зіслався й у відзиві на позовну заяву.

Відтак ключовим питанням при вирішенні цього спору є те, чи може вважатися постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" рішенням про "підвищення заробітної плати прокурорським працівникам" та підставою для перерахунку позивачу пенсії після прийняття Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 року.

Визначаючись щодо зазначеного питання, суд насамперед враховує правову позицію Верховного Суду, сформовану за результатами розгляду зразкової справи № 560/2120/20.

Так, у рішенні від 14.09.2020 року Верховний Суд дійшов висновку, що на момент прийняття Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 вже існувала суттєва різниця в оплаті праці діючих працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів. І така нерівність має усуватись Пенсійним фондом України шляхом беззастережного (відносно дати ухвалення рішення про збільшення заробітку діючих працівників прокуратури) задоволення заяв пенсіонерів про перерахунок пенсії, поданих після 13.12.2019 року.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657 є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про "підвищення заробітної плати прокурорським працівникам".

Велика Палата Верховного Суду з цим висновком погодилася і зазначила, що позивач має право на перерахунок пенсії з 13.12.2019 року відповідно до ст. 86 Закону № 1697-VII на підставі довідки обласної прокуратури від 05.03.2020 № 18-174 вих. 20 з огляду на таке.

Первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII до 13.12.2019 року (дата ухвалення Рішення КСУ № 7-р(ІІ)/2019) не набирала чинності та не застосовувалася, оскільки Законом № 76-VIІI цю первинну редакцію з 01.01.2015 було викладено в новій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України", тобто ці зміни було внесені в текст статті 86 Закону № 1697-VII ще до дати набрання нею чинності (15.07.2015 року).

Тому частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі Рішення КСУ № 7-р(ІІ)/2019 набрала чинності 13.12.2019 року та підлягає застосуванню починаючи з цієї дати. Отже, після тривалої перерви (01.01.2015 року - 12.12.2019 року) в Україні з`явилася/набрала чинності норма закону, що визначає умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної на підставі Закону України "Про прокуратуру".

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору та заявлені позовні вимоги вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам розглянутої зразкової справи № 560/2120/20.

З цим також погодилися сторони, адже провадження у даній справі зупинялось до набрання чинності рішенням Верховного Суду у вказаній зразковій справі, і відповідна ухвала суду не оскаржувалась.

Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі суд має керуватися тими правовими висновками, що наведені Верховним Судом у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 560/2120/20.

Завдяки врахуванню правових позицій Верховного Суду у зразкових та типових справах створюється єдність судової практики, яка найкращим чином відповідає вимогам передбачуваності, верховенству права й ефективному захисту прав людини.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі "Брумереску проти Румунії" (Judgment in the case of Brumarescu v. Romania), принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними. Єдність судової практики є запорукою довіри громадян до судової влади, якщо суди у одних і тих самих правовідносини застосовуватимуть одні і ті самі норми законодавства, не інтерпретуючи їх на власний розсуд. Завдяки забезпеченню єдності судової практики реалізується конституційний принцип рівності всіх громадян перед законом і судом, гарантуватиметься стабільність правопорядку, об`єктивність та прогнозованість правосуддя.

Таким чином, оскільки питанню щодо здійснення перерахунки пенсії пенсіонерам органів прокуратури з 13.12.2019 року відповідно до ст. 86 Закону № 1697-VII на підставі довідки обласної прокуратури вже надано оцінку Верховним Судом під час розгляду зразкової справи № 560/2120/20, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про порушення відповідачем його прав та законних інтересів.

Отже, позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII на підставі довідки Офісу Генерального прокурора № 21-178 зп від 28.02.2020 року.

Щодо дати, з якої позивач просить відповідача здійснити перерахунок пенсії, а саме з 13.12.2020 року, то суд зазначає, що розглянувши зразкову справу № 560/2120/20 Верховний Суд дійшов висновку, що стаття 86 Закону № 1697-VII (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі рішення Конституційного Суду України №7-р(II)/2019 набрала чинності 13.12.2019 року та підлягає застосуванню починаючи з цієї дати. Отже, після тривалої перерви (01.01.2015 року -12.12.2019 року) в Україні з`явилася/набрала чинності норма Закону, що визначає умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної на підставі Закону України «Про прокуратуру», а відтак саме із вказаної дати у позивача виникло право на перерахунок пенсії (п. 56, 58 рішення від 14.09.2020 року).

З огляду на викладене суд доходить висновку, що починаючи з 13.12.2019 року відповідач зобов`язаний перерахувати та виплачувати позивачу пенсію відповідно до ст. 86 Закону № 1697-VII та на підставі довідки Офісу Генерального прокурора № 21-178 зп від 28.02.2020 року, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

Надаючи оцінку позовним вимогам про зобов`язання відповідача перерахувати пенсію позивача виходячи із розрахунку 60% сум середньомісячного заробітку, суд зазначає таке.

Оскаржуваним у цій справі рішенням позивачу відмовлено у перерахунку пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури. Відтак спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і щодо обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення позивача до суду не існувало. Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними (заявлені на майбутнє).

Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 року у зразковій справі № 560/2120/20, яке набрало чинності (пункти 60-63).

Отже, суд дійшов висновку, що заявлені у цій справі позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України у разі задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

В даному випадку суд зважає на те, що частково задоволена лише похідна позовна вимога. В той же час основна позовна вимога про скасування рішення відповідача, яка власне і була оплачена судовим збором в сумі 840,80 грн., є задоволеною в повному обсязі, а тому і понесені позивачем витрати на її оплату підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в повному обсязі.

Що стосується відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн., то суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас в силу вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Як видно з поданих документів, 15.01.2020 року між позивачем - ОСОБА_1 з однієї сторони (клієнт) та адвокатом Маркицьким А.М. з іншої сторони (адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги № 1 (далі - Договір).

За умовами цього договору (пункт 1.1, 1.4 Договору) клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати клієнту юридичну (правову) допомогу у галузі адміністративно -, кримінально - процесуального законодавства. У рамках даного Договору адвокат зобов`язується складати заяви, скарги, процесуальні та інші документи правового характеру, виконувати інші, необхідні для виконання доручення, дії, здійснювати захист прав, свобод, законних інтересів клієнта та надавати йому правову допомогу органах Національної поліції, прокуратури, судах України, Пенсійному фонді України, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, організаціях.

Розмір та порядок оплати за виконану роботу клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі, визначену окремим документом (п. 3.1. Договору).

Згідно Додатку до Договору про надання правової допомоги № 1 сторони погодили, що розмір винагороди за надання правової допомоги складає 10 000 грн.

Як вбачається із поданого представником позивача детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у зв`язку з наданням правничої допомоги ОСОБА_1 від 10.06.2020 року (а.с. 48), вартість виконаних адвокатом робіт розраховується виходячи з кількості витрачених годин на підготовку певного процесуального документу.

Вартість однієї години складає 100 грн. та визначається виходячи з часу, необхідного для виконання наступних дій: аналізу нормативно-правових актів, що стосуються питання, у якому особі надається правова допомога, вивчення судової практики з вказаного питання, аналізу доказів, наданих позивачем та отриманих адвокатом на адвокатські запити, комп`ютерного набору тексту процесуального документу, друку процесуального документу.

Так, у зв`язку з наданням ОСОБА_1 правничої допомоги адвокатом виконано наступні роботи:

- з метою збору доказів підготовлено адвокатський запит, на підготовку якого адвокатом витрачено 10 год., у зв`язку з чим вартість робіт склала 1000 грн. (10 год. х 100 грн.);

- підготовлено позовну заяву, на яку витрачено 50 год., у зв`язку з чим вартість робіт склала 5 000 грн. (50 год. х 100 грн.);

- підготовлено відповідь на відзив, на що витрачено 40 год., у зв`язку з чим вартість робіт склала 4 000 грн. (40 год. х 100 грн.).

Таким чином, загальна сума витрат позивача на професійну правничу допомогу складає 10 000 грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем до матеріалів справи надано копію квитанції від 12.05.2020 року № 2/20 про оплату 10000 грн. на виконання умов Договору № 1 від 15.01.2020 року.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд встановив, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Разом із тим, оцінюючи реальність таких витрат та їх обґрунтованість і необхідність у межах розгляду даної адміністративної справи, суд вважає, що їх розмір в 10000 грн. не є співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та є завищеним.

Як слідує із правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

В даному випадку судом встановлено, що згідно детального опису робіт, виконаного адвокатом, останнім потрачено 10 годин на підготовку адвокатського запиту та 50 годин на підготовку позовної заяви, що, на переконання суду, не є обґрунтованим. Зокрема, наявний у матеріалах адвокатський запит від 03.04.2020 (а.с. 17) складений на двох аркушах, та загалом містить приблизний обсяг текстової інформації в одну сторінку, що вочевидь свідчить про те, що на його підготовку не могло бути потрачено 10 годин часу. Крім того, і на складання позовної заяви загальним обсягом в 5 сторінок не могло бути витрачено 50 годин часу адвоката, тобто такий обсяг потраченого часу є явно завищеним. При цьому суд враховує, що підготовка позову такої категорії справ не потребувала вивчення та опрацювання великого обсягу фактичних даних.

Також, адвокатом до складу витрат включено і витрати на підготовку відповіді на відзив, яка оцінена в 4000 грн. (40 годин часу). Проте, суд приходить до висновку, що дана витрата є безпідставною, адже відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України заявами по суті справи у даній категорії справ є лише позов та відзив. Подання позивачем відповіді на відзив у цій справі не передбачено, а тому і витрати ні підготовку цього документу не підлягають відшкодуванню.

В даному випадку суд не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар та вартість своїх послуг, однак у цьому разі не може вважати, що при наданні позивачем правничої допомоги адвокатом було потрачено такий обсяг часу (приблизно 100 годин), який зазначено в описі робіт та вартість виконаних ним робіт в сумі 10000 грн. була обґрунтованою.

За таких обставин суд, керуючись принципом справедливості, виходячи із фактичного обсягу наданих адвокатом послуг правової допомоги, пов`язаних із складанням позовної заяви, враховуючи заперечення відповідача щодо розміру понесених позивачем витрат, приходить до висновку про можливість зменшення розміру витрат в даній справі до 1500 грн., що буде справедливим і співмірним.

Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 291, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за № 914690156176 від 18.03.2020 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 13.12.2019 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" на підставі довідки Офісу Генерального прокурора № 21-178 зп від 28.02.2020 року, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 грн. (тисяча п`ятсот гривень.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 26.03.21.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович