Ухвала суду № 95809053, 22.03.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

22 березня 2021 р. Справа № 120/2182/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Заброцька Людмила Олександрівна, розглянувши матеріали позовної заяви:

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про: визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.

Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв`язку з чим недотримання положень даних норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Так, відповідно до частини 3 та 5 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача, зокрема про звільнення від сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (тут і надалі - в редакції, чинній на час подачі позовної заяви).

Статтею 1 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір - це збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2021 року становить 2270,00 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розміри ставок судового збору. Зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908,00 грн.).

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем не надано доказу сплати судового збору за подання даного адміністративного позову.

В той же час, до позову представником позивачки долучено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову на підставі п.п. 1, 3 ч. 1 та 2 ст. 8 Закону України " Про судовий збір ". Дане клопотання обґрунтоване тим, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків №21 від 05.02.2021 про суми виплачених доходів та утриманих податків стосовно позивачки, за період з 1 кварталу 2019 року по 3 квартал 2020 року, станом на 05.02.2021 інформація про доходи відсутня. Представник також вказує, що позивачка проживає в Ізраїлі, є особою пенсійного віку, не працює, не є приватним підприємцем та не отримує пенсію за віком. Також зазначає, що Службою національного страхування Ізраїлю позивачці, як милостиню громадянину, який не має доходів, виплачується мінімальна допомога по старості для незаможних громадян, яка в розумінні ст. 15А Закону Ізраїлю про громадян похилого віку доходом не є та звільнена від податку. При цьому представник позивача вказує, що не може сам надати відповідні докази (документи щодо виплат Службою національного страхування Ізраїлю ), а тому просить суд самостійно випросити такі докази.

Розглянувши клопотання представника позивача про звільнення позивача від сплати судового збору, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Суд також враховує позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016р. «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», зокрема, у вказаному аналізі зазначено, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності таких коштів для сплати судового збору.

На підтвердження заявленого клопотання представник позивачки надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків від 05.02.2021 року за №21 про суми виплачених доходів та утриманих податків, з яких видно, що ОСОБА_1 станом на 05.02.2021 року не отримує дохід.

При цьому, суд критично оцінює такий документ, як доказ відсутності в позивачки протягом 2020 року будь - яких доходів, виходячи з наступного.

У позовній заяві представником позивачки самостійно зазначено про той факт, що з 29.05.1997 року позивачка виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю. Також вказано, що Службою національного страхування Ізраїлю позивачці, як милостиню громадянину, який не має доходів, виплачується мінімальна допомога по старості для незаможних громадян.

Разом з тим, представником позивачки не надано до суду належних доказів на підтвердження того, що майновий стан позивачки, в т.ч. і з урахуванням доходів отриманих у державі Ізраїль, унеможливлює сплату судового збору за подачу даного адміністративного позову, а розмір судового збору за подання даного позиву перевищує 5 відсотків річного доходу позивачки - фізичної особи за попередній календарний рік.

При цьому суд зауважує, що Закон України «Про судовий збір» не містить норми про те, що розмір річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік стосується лише доходу, який отриманий позивачем на території України. А, як видно з матеріалів позовної заяви, позивачка з 1997 року постійно проживає в державі Ізраїль.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд зазначає, що норми ч.1 ст.133 КАС України та частин 1, 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

У розумінні приписів ст.8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Отже, умовою звільнення від сплати судового збору є такий майновий стан сторони, який не дозволяє його сплатити. Тобто, вказані норми підлягають застосуванню виключно до осіб, рівень статків яких обмежений, з метою усунення для таких осіб перешкод фінансового характеру для доступу до правосуддя. Інших, ніж незадовільний майновий стан особи, підстав законодавством не визначено.

Не надання позивачкою та її представником належних доказів, які б містили інформацію про доходи позивачки в державі Ізраїль, не дає можливості суду обґрунтовано та виважено здійснити оцінку майнового стану позивачки для прийняття рішення про можливість звільнення від сплати судового збору.

Оскільки представником позивача не надано суду доказів незадовільного майнового стану позивачки, т.ч. з урахуванням доходів отримуваних у державі Ізраїль, то суд не вбачає правових підстав для звільнення позивачки від сплати судового збору, виходячи з наявних матеріалів.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 2 ст. 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене та враховуючи невідповідність поданої позовної заяви вимогам статті 161 КАС України дохожу висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, надавши позивачу та представнику позивача строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду доказу здійснення сплати судового збору в сумі 908 грн.

Керуючись статтями 160, 161, 169 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Запропонувати у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, шляхом надання суду доказів сплати судового збору в сумі 908,00 грн.

Копію ухвали направити позивачу та представнику позивача для відома та виконання.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна