Рішення № 95809039, 19.03.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 березня 2021 р. Справа № 120/8436/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі – ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, відповідач). За змістом позовних вимог позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ № 2-16761/15-20-СГ від 30.11.2020, виданий відповідачем щодо відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, ОСОБА_2 ; зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надати дозвіл ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, сільськогосподарського призначення, для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована за межами села Бондурівка Чечельницького району Вінницької області (державної власності).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами розгляду колективного клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок (технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок) для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га на кожного із заявників окремо, яка знаходиться на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, кадастровий номер 0525081300:03:000:0350, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області відмовлено позивачеві у наданні відповідного дозволу. На переконання позивача, підстава відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не відповідає нормам Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Відтак, наказ відповідача щодо відмови у наданні йому ( ОСОБА_2 ) дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а порушене право відновленню шляхом зобов`язання відповідача надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки. Таку вимогу вважає правильно обраним способом захисту порушеного права.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

За правилами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Ухвалою про відкриття провадження у справі витребувано з ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області оригінал або належним чином засвідчену копію клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок площею 2,0 га за межами с. Бондурівка Чечельницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

19.01.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2638/21), в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, з витребуваними доказами. Cвою позицію мотивує тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у наданні відповідного дозволу позивачеві відмовлено, у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, оскільки на зазначеному на графічних матеріалах земельну ділянку надано Бондурівській сільській раді від 24.04.2020 за № 2-9375/15-20-СГ (наказ), щодо відведення земельних ділянок в комунальну власність для створення громадських пасовищ. Зазначає, що у березні 2020 до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, звернулась Бондурівська сільська рада Чечельницького району про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 181,2417 га на території Бондурівської сільської ради з метою передачі у комунальну власність для потреб територіальної громади для створення громадських пасовищ із земель запасу сільськогосподарського призначення. Земельна ділянка, на яку претендує позивач, значиться як "1", тобто сільськогосподарського призначення, однак ст. 22 ЗК України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належить сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам – для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказує, що позивач бажає отримати у власність земельну ділянку з видом угіддя пасовище, яке має на меті сінокосіння та випасання худоби, а не ведення особистого селянського господарства. Наголошує, що згідно зі ст. 37 Закону України "Про охорону земель" використання земельних ділянок, що призводить до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність, зокрема, розорювання сіножатей, пасовищ.

Щодо зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надати позивачу дозвіл на розроблення земельної документації із землеустрою, то відповідач вказує, що адміністративні суди перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим нормами КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями, де завданням адміністративного судочинства є гарантування дотримання вимог права. Суд вправі зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов`язків, проте не може вказувати, яке конкретно рішення (дії) необхідно приймати (вчиняти) відповідачу. А тому з урахуванням вищевикладеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

26.01.2021 на адресу суду від сторони позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 4075/21), у якій зазначено про безпідставність посилання відповідача на наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою Бондурівській сільській раді від 24.04.2020 № 2-9375/15-20-СГ щодо відведення земельних ділянок в комунальну власність для створення громадських пасовищ, оскільки на час розгляду клопотання та прийняття оскаржуваного наказу Бондурівська сільська рада не зверталася до відповідача щодо передання їй у комунальну власність зазначеної земельної ділянки, а також згідно Публічної кадастрової карти України та долучених доказів на час прийняття оскаржуваного наказу земельна ділянка перебувала у власності держави, а тому відповідач не мав законних підстав надавати відмову, оскільки підстави для відмови наведені в ч. 7 ст. 118 ЗК України. Твердження відповідача, на переконання сторони позивача, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки згідно із загальнодоступної інформації Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку зазначено, що цільове призначення земельної ділянки 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), площа земельної ділянки з кадастровим номером: 0525081300:03:000:0350 становить 32.0385 га, а інших обмежень чи обтяжень відносно земельної ділянки з кадастровим номером: 0525081300:03:000:0350 не існує. Також позивач зазначає, що відсутня інформація на офіційному сайті Публічної кадастрової карти України, що на земельну ділянку видавався наказ або накази, відсутня інформація про накладення бажаного місця (на отримання) земельної ділянки на іншу, вже сформовану земельну ділянку.

Крім того, сторона позивача вважає, що наказ про надання Бондурівській сільській раді на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 181,2417 га, на який посилається відповідач, не перешкоджає позивачеві також отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за умови дотримання ним порядку звернення на отримання такого дозволу, та пройти цю стадію процесу отримання права власності на земельну ділянку. Наказ наданий відповідачем на земельну ділянку площею 181,2417 га, а площа земельної ділянки, на яку подав клопотання позивач, становить лише до двох гектарів, що в рази менша за площу земельної ділянки, на яку видано наказ на який посилається відповідач. Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд відхилити відзив на позовну заяву через його необґрунтованість та безпідставність, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Інших заяв по суті справи подано не було.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив на позов відповідача, відповідь на відзив позивача, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

08.07.2020 ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 звернувся з колективним клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, землі запасу державної власності орієнтовною площею по 2,0 га, кадастровий номер земельної ділянки: 0525081300:03:000:0350, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).

30.11.2020 наказом №2-16761/15-20-СГ відповідач відмовив у наданні такого дозволу. Свою відмову мотивував з посиланням на ч. 7 ст. 118 ЗК України, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, оскільки на зазначену земельну ділянку надано наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою Бондурівській сільській раді від 24.04.2020 за № 2-9375/15-20 СГ, щодо відведення земельних ділянок в комунальну власність для створення громадських пасовищ.

Незгода позивача із такою відмовою зумовила звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із такого.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Частиною 1 ст. 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України.

Так, частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

В той же час за змістом частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених приписів свідчить про те, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція із цього приводу неодноразово була висловлена Верховним Судом у своїх постановах від 25.02.2020 у справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 у справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 у справі за № 818/1707/16 та від 14.05.2020 у справі за № 360/536/17-а, та інших, яка враховується судом з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України.

Відповідно до частин 10, 11 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Як вже встановлено судом, відповідач відмовив позивачеві у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, оскільки на бажану земельну ділянку наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 24.04.2020 за №2-9375/15-20-СГ надано дозвіл Бондурівській сільській раді на розробку документації із землеустрою для створення громадського пасовища.

Разом з тим, оцінюючи позицію відповідача, викладену в оскаржуваному наказі, суд зауважує, що відповідно до вимог чинного законодавства та згідно з усталеною судовою практикою дозвіл та проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність (постанови Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 26.02.2019 у справі № 826/5737/16, від 17.04.2019 у справі №461/8315/17).

Отже, надання Бондурівській сільській раді дозволу на розроблення документації із землеустрою для створення громадського пасовище не змінює правовий режим земельної ділянки.

Також суд зазначає, що норми ст. 37 Закону України "Про охорону земель", на які посилається відповідач у відзиві, не містять заборон щодо передачі у власність для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок, на яких розміщені пасовища, а наводить лише певні обмеження щодо діяльності на таких земельних ділянках.

Згідно із ч. 4, 5 ст. 111 ЗК України обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

За наведених обставин прийняття оскаржуваного наказу в частині відмови позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, порушує права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту у спосіб визнання його протиправним та скасування.

З приводу позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, то суд зазначає таке.

Абзацом першим частини четвертої статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 05.09.2018 у справі № 826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України та дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Стаття 118 ЗК України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а ст.122 ЗК України - повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Суд вважає, що в контексті обставин спірних правовідносин застосування вищевказаного способу захисту вимагає з`ясування судом чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, були подані всі необхідні документи, передбачені нормами ЗК України.

Разом з тим, у межах цієї справи оцінка правомірності відмови у наданні відповідного дозволу позивачеві стосувалася лише тих мотивів, які наведено у наказі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 30.11.2020 № 2-16761/15-20-СГ.

Згідно з приписами ч. 7 ст. 118 ЗК України для прийняття рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки необхідно оцінити відповідність місця розташування спірної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Повноваження щодо перевірки вищевказаних питань належить виключно до компетенції ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.

В межах розгляду цієї справи суд не може дійти остаточного висновку про те, чи є ті обставини, які зазначені в оскаржуваному наказі вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для надання відповідного дозволу. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх умов необхідних для видачі дозволу, призведе до втручання в дискреційні повноваження.

За таких обставин, враховуючи те, що законодавець чітко визначив порядок для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такого зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган.

Відтак, позовна вимога щодо зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (за межами населеного пункту) не підлягає задоволенню.

Разом з тим, згідно абзацом другим з частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (за межами населеного пункту), та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачеві у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнано рішення відповідача протиправним.

За приписами ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів представників сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що згідно з пунктом 10 частини 3 статті 2 КАС України відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню частково, а саме у розміри 2/3 від суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд ,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-16761/15-20-СГ від 30.11.2020 в частині відмови ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (за межами населеного пункту).

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (за межами населеного пункту) та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір в сумі 560,53 грн. (п`ятсот шістдесят гривень п`ятдесят три копійки).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63, код ЄДРПОУ 39767547)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович