Рішення № 95807518, 26.03.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.03.2021м. ДніпроСправа № 904/293/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМІНАТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕХШЛЯХБУД"

про стягнення 379 591,00 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 379 591,00 грн., з яких: 350 000,00 грн. - основний борг, 3 821,10 грн. - 3 % річних, 15 306,52 грн. - пеня, 10 463,38 грн. - індекс інфляції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2021 призначено справу №904/293/21 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Заперечень щодо порядку розгляду справи від сторін не надходило. Судом зобов`язано: Відповідача, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що Відповідач дійсно отримав товар від Позивача, який у подальшому використав у своїй діяльності та розраховував отримати доходи за результатами своєї господарської діяльності і своєчасно сплатити Позивачу кошти за вказаним договором. Проте, через непередбачувані зміни ринку, пов`язані з обмежувальними заходами в Україні у зв`язку із дією карантину та невиконанням обов`язків контрагентів, Відповідач не отримав прибутку і за браком коштів не зміг у встановлений договором строк розрахуватись з Позивачем. За таких обставин, щоб мінімізувати негативні наслідки для Позивача та виконуючи умови договору (п.9.1.), Відповідач проводив переговори з Позивачем щодо відтермінування строків оплати за товар. При цьому, позивач не заявляв заперечень щодо відтермінування строку сплати за товар. Також, Позивач не здійснював дій, а саме не пред`являв жодних претензій про сплату коштів, що Відповідачем було розцінено як згоду щодо відтермінування оплати. Відповідач підтверджує, що 26.11.2020 частково оплатив за поставлений товар у розмірі 102 960,12 грн. Також, 26.11.2020 у зв`язку з істотними змінами обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, зокрема, Відповідачем, було запропоновано внести зміни до вказаного договору, про що на адресу Позивача направлено відповідну додаткову угоду №1 до вказаного договору поставки та лист-пояснення №2611-5. Позивач у позові підтверджує факт отримання листа Відповідача №2611-5 від 26.11.2020 та додаткової угоди №1 до вказаного договору. Оскільки, Позивач не надав жодних заперечень на пропозицію Відповідача щодо внесення змін у договір, Відповідач вважав свою пропозицію акцептованою за принципом мовчазної згоди. Тобто, відсутність від Позивача заперечень проти зміни умов договору в частині продовження строку оплати за товар свідчили для Відповідача про згоду із запропонованими змінами договору. Відповідно до додаткової угоди №1 від 26.11.2020 до договору поставки №01/09 від 01.09.2020 оплата за товар здійснюється протягом 120 банківських днів з моменту відвантаження товару, тобто до 22 та 26 лютого 2021, відповідно до видаткових накладних. На адресу Відповідача не надходили жодні вимоги, претензії чи інші листи Позивача щодо вказаного договору аж до позовної заяви. 29.01.2021 Відповідачем здійснено оплату за товар (частково) за договором №01/09 від 01.09.2020 у сумі 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №40 від 29.01.2021, у зв`язку з чим сума коштів, які підлягають сплаті Позивачу за товар на день подання відзиву складає 330 000,00 грн. та, на думку Відповідача, з урахуванням вищезазначеного, строк оплати (на підставі додаткової угоди №1 від 26.11.2020) не сплив та підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат – відсутні.

Позивач подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог, у якому просить стягнути з Відповідача 330 000,00 грн. – основного боргу, 10 463,38 грн. – індексу інфляції, 3 821,10 грн. – 3 % річних, 15 306,52 грн. – пені.

У відповіді на відзив Позивач вказав, що Відповідач підтверджує факт одержання товару поставленого позивачем за специфікаціями №1,2 до Договору поставки №01/09 від 01.09.2020 та факт подальшого використання отриманого товару у його господарській діяльності. При цьому, наявну у нього заборгованість перед Позивачем пояснює браком коштів, що, в свою чергу, не є підставою для звільнення від виконання господарського зобов`язання чи зміни його умов. Окрім того, Відповідач усвідомлює, що невиконання ним своїх зобов`язань щодо оплати в строк встановлений договором за вже поставлений товар несе для Позивача негативні наслідки, натомість, не відомо яким чином мінімізує такі негативні наслідки бажання Відповідача внести зміни до умов договору в частині відстрочення строку оплати за товар з 15-ти банківських днів (як передбачено п.3.1. Договору) до 120 банківських днів (як того бажає Відповідач), замість належного виконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати товару. Належне виконання Продавцем передачі товару за Договором підтверджується погодженими та підписаними уповноваженими представниками сторін: видатковою накладною №140 від 03.09.2020 на загальну суму 243 656,06 грн., видатковою накладною №141 від 07.09.2020 на суму 209 304,06 грн. Відповідно до п.3.1. Договору оплата за товар здійснюється Покупцем шляхом банківського переказу оплати грошових коштів на банківський рахунок Продавця протягом 15 банківських днів з моменту відвантаження товару, а саме: за видатковою накладною №140 від 03.09.2020 до 24.09.2020 включно, по видатковій накладній №141 від 07.09.2020 до 28.09.2020. Згідно з ч.1,4 ст. 188 ГК України, які регулюють порядок зміни та розірвання господарських договорів, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі недодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового пробігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. В свою чергу, Відповідач, вказуючи про його намагання ініціювати внесення змін до Договору в частині зміни (збільшення до 120 банківських днів) строку внесення Покупцем плати за поставлений товар, та зазначаючи про не одержання ним відповіді на його лист-пропозицію про внесення змін до Договору, не звертався до суду (в порядку ч.4 ст. 188 ГК України), а відтак, в останнього відсутнє будь-яке порушене право. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 654 ЦК України). Згідно з п.10.4. Договору, якщо інше не передбачено цим Договором або чинним законодавством, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору. Зміни у цей Договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді або у цьому Договорі. Пунктом 11.4. Договору передбачено, що Додаткові угоди та Додатки до цього Договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками. Таким чином, спільно погодженого сторонами умовами Договору чітко визначено умови внесення змін до нього: письмова форма змін та спільна домовленість сторін, а відтак, не заслуговують на увагу доводи Відповідача про начебто акцептованість його пропозиції Позивачем за принципом "мовчазної згоди", а умови Договору залишилися чинними в редакції спільно погодженій сторонами станом на дату його укладення. Так само, недоречним є посилання Відповідача на положення ст. 652 ЦК України, щодо зміни договору у зв`язку з істотною зміною обставин, так як негативний (зі слів Відповідача) фінансовий стан підприємства Відповідача не належить до істотних змін обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору. При цьому, виходячи з положень ст. 42 ГК України, підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а відтак, починаючи вести підприємницьку діяльність, Відповідач усвідомлював, що остання здійснюється ним на власний ризик. Обов`язкового порядку досудового врегулювання спору щодо невиконання зобов`язання по сплаті за поставлений товар Законом не встановлено. Отже, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Беручи до уваги вищезазначене, необґрунтованим є твердження Відповідача про те, що Позивач недотримався досудового врегулювання питання виконання Відповідачем його зобов`язання за Договором поставки №01/09 від 01.09.2020 року. 25.11.2020 Позивач нарочно вручив Відповідачеві претензію від 25.11.2020 вих. №10 про стягнення заборгованості за Договором поставки №01/09 від 01.09.2020 та штрафних санкцій, що підтверджується печаткою Відповідача на претензії. У відповідь на претензію, Відповідач надіслав лист на ім`я директора ТОВ "ДОМІНАТ" від 26.11.2020 вих. №2611-5 про укладення додаткової угоди до Договору, у якому зазначив, що у зв`язку з погіршенням економічної ситуації в Україні, що негативно вплинула на ринок збуту, зокрема, металопрокатної продукції Відповідача, вимушені запропонувати Позивачеві зміну договірних зобов`язань, а саме збільшення строку для сплати грошових коштів на банківський рахунок Позивача – протягом 120 банківських днів з моменту відвантаження товару. Позивач пропозицію укласти додаткову угоду не прийняв. Обґрунтованих вимог зазначених у претензії від Позивача до Відповідача – у повному обсязі задоволено не було.

Судом досліджено надані сторонами докази.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2020 сторонами укладено Договір поставки №01/09 (далі Договір), за п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець (Позивач) зобов`язався передати у власність Покупця (Відповідача), а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язався прийняти й оплатити товар (далі товар).

Предметом цього Договору є: труби сталеві бувші у використанні, найменування, діаметри, довжина та вартість яких визначена у Специфікації (Додаток №1 до цього Договору) (п.1.2. Договору).

Загальна вартість товару за цим Договором складає загальну вартість усіх Специфікацій (п.2.1. Договору).

Оплата за товар здійснюється Покупцем шляхом банківського переказу оплати грошових коштів на банківський рахунок Продавця протягом 15 банківських днів з моменту відвантаження товару (п.3.1. Договору).

Покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар від Покупця відповідно до п.3.1. цього Договору (п.4.4. Договору).

Датою доставки і моментом переходу до Покупця права власності на товар за цим Договором вважається дата в накладній/акті приймання-передачі товару Покупцеві, або його перевізнику (п.5.1. Договору).

За порушення строків оплати Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.7.7. Договору).

Якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним законодавством, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору (п.10.4. Договору).

Додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (п.11.4. Договору).

У Специфікації №1 сторони погодили поставку наступного товару та його вартість: труба сталева електрозварна, Д 1220 мм, товщиною стінки 12 мм (бувша у використанні), у кількості 16,03 т, на загальну суму 243 656,06 грн. з ПДВ.

У Специфікації №2 сторони погодили поставку наступного товару та його вартість: труба сталева електрозварна, Д 1220 мм, товщиною стінки 12 мм (бувша у використанні), у кількості 13,77 т, на загальну суму 209 304,06 грн. з ПДВ.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачеві товар на загальну суму 452 960,12 грн., що підтверджується видатковими накладними №140 від 03.09.2020 на суму 243 656,06 грн. та №141 від 07.09.2020 на суму 209 304,06 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору строк оплати за поставлений товар за накладною №140 від 03.09.2020 – 24.09.2020 включно, за накладною №141 від 07.09.2020 – 28.09.2020 включно.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплативши 102 960,12 грн., що підтверджується заключною випискою за період з 26.11.2020 по 26.11.2020, у зв`язку з чим за ним обліковується борг у розмірі 350 000,00 грн.

За даними Позивача, 25.11.2020 Позивач Відповідачеві вручив претензію від 25.11.2020 вих. №10 про стягнення заборгованості за Договором поставки №01/09 від 01.09.2020 та штрафних санкцій, що підтверджується печаткою Відповідача на претензії. У відповідь на зазначену претензію, Відповідач, листом №2611-5 від 26.11.2020 направив позивачеві проект додаткової угоди №1 до Договору поставки №01/09 від 01.09.2020., просив погодити запропоновані зміни до Договору та підписати додаткову угоду. Позивач додаткову угоду № 1 до Договору не погодив і не підписав.

З посиланням на п.7.7. Договору, на прострочений борг Відповідача Позивач нарахував пеню в розмірі 15 306,52 грн. за період з 25.09.2020 по 19.01.2021.

Посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача Позивач нарахував 3% річних – 3 821,10 грн. та індекс інфляції -10 463,38 грн. за період з 25.09.2020 по 19.01.2021.

Нарахування проводилося окремо за кожною накладною.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є умови виконання договору поставки, період виникнення (існування) зобов`язань, факт прострочки виконання зобов`язання Відповідачем, строки оплати та обґрунтованість нарахування боргу і штрафних санкцій.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позивач подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог, у якому просить стягнути з Відповідача 330 000,00 грн. – основного боргу, 10 463,38 грн. – індексу інфляції, 3 821,10 грн. – 3 % річних, 15 306,52 грн. – пені.

Відповідач позов заперечує з наведених вище підстав.

Суд не приймає позицію Відповідача, та погоджується з Позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач підтверджує факт одержання товару поставленого Позивачем за специфікаціями №1,2 до Договору поставки №01/09 від 01.09.2020 та факт подальшого використання отриманого товару у його господарській діяльності.

При цьому, Відповідач наполягає, що 26.11.2020, на адресу Позивача, направив додаткову угоду №1 до Договору поставки, у якій просив внести зміни до Договору та викласти п.3.1. у наступній редакції: оплата за товар здійснюється Покупцем шляхом банківського переказу оплати грошових коштів на банківський рахунок Продавця протягом 120 банківських днів з моменту відвантаження товару. Позивач не надав жодних заперечень на пропозицію Відповідача щодо внесення змін у Договір, тому Відповідач вважав свою пропозицію акцептованою за принципом мовчазної згоди. Тобто, відсутність від Позивача заперечень проти зміни умов договору в частині продовження строку оплати за товар свідчили для Відповідача про згоду із запропонованими змінами договору. Відповідно до додаткової угоди №1 від 26.11.2020 до Договору поставки №01/09 від 01.09.2020 оплата за товар здійснюється протягом 120 банківських днів з моменту відвантаження товару, тобто до 22 та 26 лютого 2021, відповідно до видаткових накладних. На думку Відповідача, з урахуванням вищезазначеного, строк оплати (на підставі додаткової угоди №1 від 26.11.2020) не сплив та підстави для нарахування суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат – відсутні.

Відповідно до ч.1,4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового пробігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

У п.10.4. Договору сторони погодили, якщо інше не передбачено цим Договором або чинним законодавством, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору. Зміни у цей Договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді або у цьому Договорі.

Пунктом 11.4. Договору передбачено, що Додаткові угоди та Додатки до цього Договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

У Договорі визначено умови внесення змін до нього, а саме: письмова форма змін та спільна домовленість сторін.

Сторонами не досягнуто згоди щодо внесення змін до п.3.1. Договору, Відповідач, в порядку ч.4 ст. 188 ГК України, до суду не звертався.

Отже, відповідно до п.3.1. Договору строк оплати за поставлений товар настав.

З урахуванням наведених вище доказів (Договору, видаткових накладних, оплат Відповідача), доводи Позивача про наявність у Відповідача боргу за поставлений товар, суд визнає обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.

За перерахунком суду, пеня з прострочених сум становить15 288,83 грн.

Також, Позивач допустив арифметичну помилку у розрахунку індексу інфляції, за розрахунком суду індекс інфляції складає 10 463,37 грн.

Розрахунок 3 % річних проведено правильно, відповідно до вимог чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення належить: 330 000,00 грн. – основного боргу, 3 821,35 грн. – 3% річних, 10 463,37 грн. – індексу інфляції, 15 288,83 грн. – пені, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. При цьому за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Позивач при звернені з позовом сплатив 5 693,87 грн. судового збору, а з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, мав сплатити 5 393,87 грн., тобто переплата становить 300,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241,247 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕХШЛЯХБУД" (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Коломійцевська, 15, код 33873269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМІНАТ" (юридична адреса: 50055, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, 54; адреса для листування: 50074, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, просп. Героїв-підпільників, буд. 30, прим. 16, код 32975225) 330 000,00 грн. – основного боргу, 3 821,35 грн. – 3% річних, 10 463,37 грн. – індексу інфляції, 15 288,83 грн. – пені, 5 393,61 грн. – судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Повне судове рішення складене 26.03.2021

Суддя С.Г. Юзіков