Рішення № 95807242, 16.03.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2021м. ДніпроСправа № 904/5781/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Жарої О.І., розглянув спір

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія "Проспект", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія-Д", м. Дніпро

про зобов`язання вчинити дії

Представники:

від позивача Лавринович О.В.

від відповідача Чіняєва О.М.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія "Проспект" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом та з урахуванням усної заяви представника позивача від 16.03.2021, просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Екологія-Д" в особі його директора надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія "Проспект" наявну документацію на житловий будинок № 61 по вул. Софії Ковалевської в м. Дніпро; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Екологія-Д" в особі його директора здійснити остаточні нарахування оплати послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія-Д" мешканцям житлового будинку № 61 по вул. Софії Ковалевської на дату припинення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, а саме - станом на 01.05.2020.

Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу, які згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком складають 3 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, а саме в частині передачі технічної документації, яка створюється під час управління будинком та передається колишнім управителем теперішньому, перелік якої затверджений згідно Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 176 від 17.07.2018 року та на виконання п.1 ч.8 ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти задоволення позовних вимог, вказуючи на таке.

У зв`язку з тим, що фактичне повідомлення відповідача про проведені збори співвласників, а також укладання договору від 15.02.2020 між позивачем та співвласниками відбулося безпосередньо 01.05.2020, відповідач вважає, що датою дострокового розірвання договору є 01.07.2020, а отже припинення нарахування мешканцям будинку зобов`язання з оплати послуг з управління будинком відбулося 01.07.2020.

Крім того, відповідач зазначає, що не має змоги надати позивачу витребувану документацію на житловий будинок № 61 по вул. Софії Ковалевської в м. Дніпрі у зв`язку з тим, що попередній балансоутримувач не передав відповідну документацію Товариству з обмеженою відповідальністю "Екологія-Д".

У зв`язку з вищевикладеним, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020 вказану вище позовну заяву залишено без руху у зв`язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статті 164 Господарського процесуального кодексу України.

12.11.2020 від позивача надійшов лист, до якого останнім залучено платіжне доручення № 761 від 10.11.2020 про сплату судового збору на суму 2 102,00 грн., відсутність якого на момент подання позовної заяви стала підставою для залишення її без руху.

Ухвалою від 17.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.12.2020.

Представники сторін в підготовче засідання 16.12.2020 не з`явились, про дату, місце та час судового засідання позивач повідомлений за допомогою телефонограми, а відповідач - шляхом надіслання ухвали суду на електронну адресу підприємства останнього (а.с. 38-39).

Ухвалою від 16.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 19.01.2021.

Під час підготовчого засідання 19.01.2021, позивач заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим розгляд підготовчого засідання відкладався до 09.02.2021, про що постановлено ухвалу суду.

Представник відповідача в підготовче засідання 09.02.2021 не з`явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника останнього на повідомленні про відкладення розгляду справи (а.с. 73).

Ухвалою суду від 09.02.2021 розгляд підготовчого засідання відкладався до 16.02.2021.

В підготовчому засіданні, що відбулось 16.02.2021, представником позивача подано клопотання про залучення до матеріалів справи доказів направлення відповіді на відзив відповідачу.

Враховуючи подане клопотання, господарський суд звертає увагу позивача на те, що 09.02.2021 ним було подано до суду відповідь на відзив на позов без вказаних вище доказів, у зв`язку з чим дана заява по суті залишена судом без розгляду з огляду на таке.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи мають право виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно з статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на те, що позивачем не вказано поважних причин пропуску строку на подачу відповіді на відзив, остання залишена судом без розгляду.

Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 ГПК України, у зв`язку з чим господарським судом завершено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 16.03.2021, про що постановлено ухвалу суду.

16.03.2021 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: обставини прийняття рішення співвласниками багатоквартирного будинку про розірвання договору з управління багатоквартирним будинком та обрання іншого управителя, укладення такого договору з новим управителем, наявність підстав для передачі новому управителю технічної документації на будинок.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок визначено як житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до приписів частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною 1 статті 369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено форми управління багатоквартирним будинком, зокрема, управління багатоквартирним будинком співвласниками; управління багатоквартирним будинком управителем; управління багатоквартирним будинком об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку (асоціацією співвласників багатоквартирних будинків). (стаття 9 Закону).

Таким чином, управління багатоквартирним будинком це реалізація права спільної власності на спільне майно, прийняття рішень співвласниками щодо реалізації своїх прав.

Стаття 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначає, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю.

Пунктами 4, 5 статті 13 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" установлено, що до визначення співвласниками багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, форми управління багатоквартирним будинком, але не більше одного року із дня набрання чинності цим Законом, послуги з утримання такого будинку надає суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у багатоквартирному будинку до набрання чинності цим Законом.

У разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб`єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 10 "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем.

При цьому, відповідно до статті 13 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" якщо протягом дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу, співвласники приймуть рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя, співвласники мають право достроково розірвати такий договір, попередивши про це управителя, призначеного на конкурсних засадах, не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.

Пунктами 2, 3 частини 2 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень про визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням.

Згідно із частиною 6 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.

Частиною 7 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що рішення зборів співвласників оформляється протоколом, який підписується усіма співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах, кожен з яких ставить підпис під відповідним варіантом голосування ("за", "проти", "утримався"), за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики.

У протоколі обов`язково зазначається така інформація про співвласників (їх представників), які взяли участь у зборах співвласників: прізвище, ім`я, по батькові співвласника, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представника).

Враховуючи вищевикладене, співвласники багатоквартирного будинку наділені правом приймати рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя, а також у разі обрання іншого управителя - правом достроково розірвати договір, укладений з попереднім управителем за результатами конкурсу, дотримавшись визначеної законом процедури.

Відповідно до протоколу від 27.04.2019 співвласниками житлового будинку №61 по вул. Софії Ковалевської в м. Дніпрі проведені збори, на яких було вирішено обрати управителем будинку Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ “ПРОСПЕКТ", затвердити умови договору на управління та обслуговування будинку, розірвати договір з попереднім управителем та уповноважити ТОВ "ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ "ПРОСПЕКТ" вжити необхідних заходів щодо передачі будинку з управління ТОВ "Екологія-Д" в управління ТОВ "ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ "ПРОСПЕКТ", в тому числі, отримати у колишнього управителя технічну документацію на будинок.

Згідно з матеріалами справи, процедура прийняття рішення була дотримана.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ "ПРОСПЕКТ" (далі - Управитель, Позивач) та Співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: вул. Софії Ковалевської, буд. 61, м. Дніпро (далі – Співвласник) укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 17.02.2020, який відповідно до пункту 30 Договору, набрав чинності 01.05.2020.

Отже договір між співвласниками житлового будинку № 61 по вул. Софії Ковалевської в м. Дніпрі та відповідачем є розірваним з 01.05.2020.

Листом № 3 від 04.03.2020 позивач повідомив відповідача про те, що житловий будинок № 61 по вул. Софії Ковалевської в м. Дніпрі загальними зборами співвласників передано в управління Товариству з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ "ПРОСПЕКТ" та просив направити представників для проведення комісійного обстеження технічного стану будинку, здійснити остаточне нарахування плати за управління відповідно до фактичних витрат та витребував у відповідача технічну документації на будинок.

Відповідач відповідь на лист № 3 від 04.03.2020 та витребувані документи не надав, позбавивши позивача можливості належним чином виконувати свої зобов`язання за договором, укладеним із співвласниками житлового будинку № 61 по вул. Софії Ковалевської в м. Дніпрі.

Крім того, незважаючи на припинення з 01.05.2020 року дії договору, укладеного з ТОВ "Екологія-Д", відповідач продовжує нараховувати мешканцям будинку зобов`язання з оплати послуг з управління будинком та надсилати відповідні вимоги про оплату послуг, які не надає.

У зв`язку з викладеним, з урахуванням не надання відповідачем технічної документації на будинок позивачу, останній звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Спеціальним нормативним актам, що регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління є Закон України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”.

Пунктами 2, 3 частини 2 статті 10 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку №417-VIII від 14.05.2015р. передбачено, що до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень про визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням.

Відповідно до абзацу 4 частини 5 статті 13 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” співвласники багатоквартирного будинку мають право достроково розірвати договір з управління багатоквартирним будинком, укладений за результатами конкурсу, та обрати іншого управителя, попередивши про таке розірвання управителя, призначеного на конкурсних засадах, не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" управителем є особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуг належить послуга з управління багатоквартирним будинком.

Згідно із частиною 8 статті 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у разі припинення дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний не пізніше дня, що настає за днем припинення дії договору, передати новому управителю багатоквартирного будинку чи особі, уповноваженій співвласниками або об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку:

1) наявну технічну документацію на такий будинок за переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

2) інформацію про виконані роботи з технічного обслуговування і ремонту конструктивних елементів багатоквартирного будинку та інженерних систем за строк дії договору, але не більше трьох останніх років;

3) інформацію про виникнення аварійних ситуацій і технічних несправностей у розрізі конструктивних елементів та інженерних систем за строк дії договору, але не більше трьох останніх років;

4) дані бухгалтерського обліку доходів та витрат на утримання багатоквартирного будинку за строк дії договору, але не більше трьох останніх років;

5) інше майно, передане управителю багатоквартирного будинку за рішенням співвласників.

Обов`язок ведення технічної документації управителем будинку передбачений пунктом З частини 4 статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 17.07.2018 № 176, на виконання пункту 1 частини 8 статті 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" затверджений перелік технічної документації, яка створюється під час управління будинком та передається колишнім управителем теперішньому, а саме:

1. Технічний паспорт на багатоквартирний будинок.

2. Паспорт об`єкта, складений за результатами обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва.

3. Енергетичний сертифікат і звіт про обстеження інженерних систем.

4. Проектна документація зі схемами влаштування внутрішньобудинкових систем.

5. Документ, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

6. Технічна документація обладнання котелень.

7. Технічна документація на ліфти.

8. План земельної ділянки.

9.Акти приймання-передавання технічної документації на багатоквартирний будинок.

10. Паспорти, гарантійні документи, акти випробування, повірки й опломбування та інші технічні документи на системи, мережі, встановлені прилади, устаткування та обладнання у багатоквартирному будинку.

Пункт 5 статті 13 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" №417-VIII від 14.05.2015р. пов`язує виникнення у співвласників багатоквартирного будинку права на дострокове розірвання договору, укладеного з попереднім управителем за результатами конкурсу, лише з прийняттям рішення зборами співвласників про обрання іншого управителя.

Чинне законодавство не встановлює додаткових умов дострокового розірвання договору з попереднім управителем окрім наявності прийнятого зборами співвласників відповідного рішення. Таке рішення з дотриманням вимог Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" №417-VIII від 14.05.2015р. зборами співвласників багатоквартирного будинку № 61 по вул. Софії Ковалевської в м. Дніпрі було прийняте та доведено до відома попереднього управителя (відповідача) листом № 3 від 04.03.2020 року не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.

Як визначено абзацом 4 частиною 5 статті 13 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та встановлено матеріалами справи, договір між співвласниками житлового будинку № 96 по вул. Калинова в м. Дніпрі та відповідачем є розірваним.

Позивачем до матеріалів справи долучено копію типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 17.02.2020, підписаного директором ТОВ "ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ "ПРОСПЕКТ" Полудненко Л.М. та представником співвласників багатоквартирного будинку № 61 по вул. Софії Ковалевської в м. Дніпрі – ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 30 договору цей Договір набирає чинності з 01.05.2020 та укладається строком на один рік.

На момент розгляду справи вказаний договір є діючим.

Частина 6 статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" №417-VIII від 14.05.2015р. визначає, що у разі зміни управителя попередній управитель повинен передати наявну в нього технічну та іншу передбачену законодавством документацію на будинок новому управителю.

Системний аналіз вищенаведених норм матеріального закону, дає підстави для висновку, що сам лише факт припинення дії договору з попереднім управителем будинку, є підставою для передачі документації, визначеної в наказі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 176 від 17.07.2018 та статті 18 Закону України Про житлово-комунальні послуги №2189-VIII від 09.11.2017.

Інші додаткові умови виникнення обов`язку у попереднього управителя з передачі документації законом не встановлені.

За таких обставин, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія "Проспект", як управителя багатоквартирного будинку № 61 по вулиці Софії Ковалевської в м. Дніпрі про передання йому технічної документації на цей будинок є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія-Д" в особі його директора здійснити остаточні нарахування оплати послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія-Д" мешканцям житлового будинку № 61 по вул. Софії Ковалевської на дату припинення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, а саме - станом на 01.05.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Господарський суд звертає увагу щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Верховний Суд відзначає, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Отже, саме на Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія "Проспект", як позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обґрунтовуючи вказану вимогу позивач зазначає, що незважаючи на припинення з 01.05.2020 року дії договору, укладеного з ТОВ "Екологія-Д", відповідач продовжує нараховувати мешканцям будинку зобов`язання з оплати послуг з управління будинком та надсилати відповідні вимоги про оплату послуг, які не надає.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач не здійснив нарахування оплати послуг мешканцям будинку № 61 по вул. Софії Ковалевської у м. Дніпрі на 01.05.2020, як не надав і доказів того, що такі нарахування здійснювалися після вказаної дати.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його права чи охоронюваного законом інтересу відповідачем на момент звернення до господарського суду та відповідно необхідність його відновлення, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2019 між адвокатом Лавринович Оксаною Володимирівною (далі - Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія "Проспект" (далі - Позивач, Клієнт) було укладено Договір про надання правничої допомоги (далі - договір про правову допомогу, а.с. 24-27).

Додатком № 2 до договору сторони погодили вартість послуг, що надаються адвокатом в рамках договору, в розмірі 3 000,00 грн. за підготовку позову та додатків до позовної заяви до ТОВ "Екологія-Д" про примусове виконання обов`язку, а саме: складання позовної заяви немайнового характеру, підготування до позову, подання позову до суду у сумі 3 000, 00 грн. (а.с. 28).

В матеріалах справи наявна квитанція до прибуткового касового ордера № 112 від 21.10.2020, відповідно до якого позивачем на користь ОСОБА_2 було сплачено 3 000,00 грн. (а.с.29).

Вказані докази подані суду в межах строків, визначених частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він мав сплатити у зв`язку з розглядом справи № 904/5781/20.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Екологія-Д" (49000, м. Дніпро, вул. Павла Чубинського, буд. 2А, код ЄДРПОУ 42353652) в особі його директора надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія "Проспект" (49057, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 97 К; ЄДРПОУ 41900129) наявну документацію (відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 17.07.2018 № 176, на виконання пункту 1 частини 8 статті 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", яким затверджено перелік технічної документації, яка створюється під час управління будинком та передається колишнім управителем теперішньому) на житловий будинок № 61 по вул. Софії Ковалевської в м. Дніпро.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія-Д" (49000, м. Дніпро, вул. Павла Чубинського, буд. 2А, код ЄДРПОУ 42353652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія "Проспект" (49057, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 97 К; ЄДРПОУ 41900129) 2 102,00 грн. - судовий збір та 1 500,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 26.03.2021.

Суддя І.Ф. Мельниченко