Рішення № 95807193, 16.03.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2021м. ДніпроСправа № 904/6367/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Приватного підприємства "РОТОР", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікітіс", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт № 02-09-19 від 17.09.2019 року у розмірі 492 023,75 грн.

Представники:

від позивача: Кшуташвілі В.О., довіреність № б/н від 10.12.2020 року, адвокат;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА

Приватне підприємство "РОТОР" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікітіс" заборгованість за договором на виконання робіт № 02-09-19 від 17.09.2019 року у розмірі 492 023,75 грн., з яких: основний борг у розмірі 477 563,15 грн., пеня у розмірі 1 470,89 грн. та інфляційні втрати у розмірі 12 989,71 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 22.12.2020 року о 11:00 год.

У підготовче судове засідання 22.12.2020 року представник відповідача не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020 року підготовче судове засідання відкладено на 19.01.2021 року о 11:00 год.

19.01.2021 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н від 19.01.2021 року про долучення до матеріалів справи додаткових матеріалів.

У підготовче судове засідання 19.01.2021 року представник відповідача не з`явився.

У відповідності до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2021 року продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 25.02.2021 року включно та підготовче судове засідання відкладено на 16.02.2021 року о 11:20 год.

16.02.2021 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н від 16.02.2021 року про долучення до матеріалів справи додаткових матеріалів.

У підготовче судове засідання 16.02.2021 року представник відповідача не з`явився.

16.02.2021 року у підготовчому судовому засіданні позивачем зазначено, що ним було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.03.2021 року о 10:20 год.

Відповідач у призначені судові засідання не з`являвся та не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованими листами з повідомленням про вручення за адресою, що підтверджується наявними у справі рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення, які повернулися до господарського суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі – Правила).

Так, для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 року у справі № 923/1432/15.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Станом на час винесення рішення по справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від відповідача до канцелярії суду не надходило.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 16.03.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача викладена у позовній заяві.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору на виконання робіт № 02-09-19 від 17.09.2019 року в частині якісного та своєчасного виконання робіт передбачених умовами договору робіт у відповідності до здійсненої передплати, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у сумі неповерненої переплати. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені внаслідок неналежного виконання зобов`язання з виконання робіт, а також втрати від інфляції за невиконання грошового зобов`язання з повернення коштів.

Позиція відповідача.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та ознайомлення з матеріалами справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством "Ротор" (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікітіс" (далі - відповідач, виконавець) був укладений договір на виконання робіт № 0209-19 від 17.09.2019 року (далі - договір) та додаткові угоди № 1 від 14.11.2019 року, № 2 від 20.02.2020 року, № 3 від 04.06.2020 року, № 4 від 03.08.2020 року .

Відповідно до п.1.1. договору замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати роботи на об`єкті “Реконструкція виробничого корпусу ТОВ ВК “Укрсолод”, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Партизанське.

Згідно п.2.1. договору ціна договору становить 3 100 024,26 грн.

Виконавець зобов`язується виконати роботи у строк 90 календарних днів з дати отримання грошових коштів від замовника (п.3.2. договору).

Згідно п.4.2. договору початок робіт здійснюється на підставі попередньої оплати у розмірі 20% від суми зазначеної в п.2.1. на підставі виставленого рахунку виконавцем.

Грошові кошти у сумі 620 000,00 грн. згідно п.4.2. договору були перераховані позивачем 16.10.2019 року (1т. - а.с. 46).

Зменшувати обсяг виконаних робіт та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору (пп.5.2.3. договору).

Згідно пп.5.2.5. Замовник має право відмовитись від прийняття результатів виконаних робіт, якщо ці роботи не відповідають умовам Договору, і вимагати від Виконавця відшкодування збитків, якщо вони виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання Виконавцем взятих на себе обов`язків за цим договором.

Відповідно до пп.5.3.1. договору, виконавець повинен забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим Договором.

При неможливості в передбачений цим Договором строк виконати роботи Виконавець повинен негайно повідомити про це Замовника у письмовій формі з обґрунтуванням неможливості виконати такі роботи у строк, передбачений цим Договором (п.5.3.6. договору).

Згідно п. 5.3.7. договору зазначено, що Виконавець виконує роботи зі свого матеріалу згідно Підсумковій відомості ресурсів, зазначеній в Додатку №3 до договору, що є його невід`ємною частиною.

Питання по вентиляції та аспірації виконавець повинен узгодити з замовником із обов`язковим укладенням додаткової угоди до договору та з залученням 3 (третьої) сторони (субпідрядника) для ухвалення вартості матеріалів та робіт (пп.5.3.8. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору у випадку порушення зобов`язань, що виникають з цього Договору (надалі іменується “порушення договору”), винна сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством.

Згідно п.7.2. договору, порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Відповідно до п.9.1. Договору, у випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони

зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.

Пунктом 10.1. договору сторони узгодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов`язань щодо цього договору.

14 листопада 2019 року між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору про виконання робіт №02-09-19 на суму 1 068 626,00 грн (один мільйон шістдесят вісім тисяч шістсот двадцять шість гривень 00 копійок) згідно якої сторони на виконання п.5.3.8. Договору вирішили залучити третю сторону (субпідрядника) ТОВ “БІК КАСКАД” для поставки та монтажу вентиляційної системи.

20 лютого 2020 року між Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду №2 до

договору про виконання робіт №02-09-19 від 17.09.2019 року про збільшення суми договору,

згідно якої внесено зміни в п.2.1 договору, зазначивши вартість додаткових обсягів робіт на

суму 260 000, 00 грн. (двісті шістдесят тисяч гривень 00 коп.).

04 червня 2020 року між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду №3 до договору про виконання робіт №02-09-19 від 17.09.2019 року про збільшення суми договору, згідно якої внесено зміни до п.2.1. договору, зазначивши вартість додаткових обсягів робіт на суму 340 000, 00 грн. (триста сорок тисяч гривень 00 коп.).

03 серпня 2020 року Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду №4 до договору про виконання робіт №02-09-19 від 17.09.2019 року згідно якої внесено зміни до п.5.2.3 договору, зазначивши зменшення загальної вартості загальних робіт на суму 210 630, 05 грн. (двісті десять тисяч шістсот тридцять гривень 05 коп). та виклавши п.2.1 Договору в новій редакції згідно якої загальна сума за договором складає 3 489 394, 21 (три мільйони чотириста вісімдесят дев`ять тисяч триста дев`яносто чотири грн. 21 коп.).

Проте роботи за договором були зроблені частково з матеріалу, який закуповував і позивач та надавав відповідачу для виконання робіт.

21.05.2020 року Позивач виставив Відповідачу претензію вих.№ 437, в якій зазначив про те, що останнім порушено строки виконання робіт, які затверджені графіком та окрім того фінансування робіт перевищує виконані об`єми. Даною претензією позивач просив прискорити виконання робіт, а також виправити виявлені недоліки.

Як зазначає позивач, відповідач почав виправляти недоліки виконаних, проте письмову відповідь на претензію не надав.

12.06.2020 року позивач направив відповідачу другу претензію вих.№ 449, в якій зазначив про те, що останнім порушено строки виконання робіт за договором та вони повинні були здати їх до 14.01.2020 року згідно п.4.2. Договору. та просив прискорити виконання робіт та усунути порушення.

Відповідач приступив до усунення порушення, проте письмово відповідь не надав.

03 серпня 2020 року позивач направив відповідачу третю претензію вих.№ 490, в якій зазначив про те, що останнім порушено строки виконання робіт за договором та просив надати новий графік виконання робіт за договором, а також закінчити роботи строк до кінця серпня 2020 року.

З даною претензією відповідач погодився та приступив до усунення порушення, проте письмово відповідь не надав.

31.08.2020 року позивач направив відповідачу четверту претензію вих.№ 506, в якій зазначив про те, що останнім порушено терміни виконання робіт за договором, не повідомлено про неможливість виконання робіт та не надано новий графік за договором та просив виконати роботи в строк до 20.09.2020 року, надати новий графік робіт та провести акт звірки виконаних робіт.

Відповідач почав виконувати роботи, проте письмову відповідь на неї не надав.

21.10.2020 року позивач направив відповідачу претензію вих.№ 540, в якій зазначив про те, що відповідачем порушено строки виконання робіт за договором, роботи не виконані, проте профінансовані позивачем на суму 4 452 207,94 грн. та у зв`язку з порушенням умов договору просив повернути грошові кошти за невиконані роботи та придбані матеріали, а також додатково сплатити пеню за порушення строку виконання робіт та інфляційні втрати на загальну суму 358 998,37 грн. в термін 5 днів з дня отримання цієї претензії.

Відповідач грошові кошти за порушення умов договору не відшкодував, роботи за договором належним чином не виконав, що і стало причиною звернення з даним позовом до суду та нарахування штрафних санкцій.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Судом встановлено, виходячи з предмета та правової конструкції, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм § 1 глави 61 Цивільного кодексу України.

Щодо суми основного боргу

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, - "Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За приписами частин 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Так, на виконання умов Договору позивач перерахував на перед відповідачу суму у розмірі 4 452 207 грн.

Частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Аванс, як і завдаток, є доказом, який посвідчує факт наявності зобов`язання (доказова функція), а також зараховується в рахунок майбутніх платежів (платіжна функція), але не може бути визнаним одним із способів забезпечення виконання зобов`язання. Сторона, яка видала аванс (попередню оплату), мас право вимагати його повернення у всіх випадках невиконання договору (ч. 2 ст. 570 ЦК України).

Пунктом 4.2. Договору сторони узгодили, що початок робіт здійснюється на підставі попередньої оплати у розмірі 20% від суми зазначеної в п. 2.1. на підставі виставленого рахунку виконавцем (1т. - а.с. 46).

Судом встановлено за матеріалами справи, що на виконання умов договору позивачем належним чином та у повному обсязі сплачено авансовий платіж на суму 620 000,00 грн.

В свою чергу будь-які заперечення з боку відповідача щодо повного та належного виконання позивачем умов договору в частині здійснення передоплати відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконані зобов`язання щодо здійснення 20 % попередньої оплати від вартості робіт в розмірі, обумовленому сторонами на підставі укладеного між ними договору, факт перерахування позивачем грошових коштів за договором належним чином підтверджено матеріалами справи.

У відповідності до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Пунктом 3.2. договору сторони встановили, що виконавець зобов`язується виконати роботи у строк 90 календарних днів з дати отримання грошових коштів від замовника.

Докази того, що сторони узгодили інший термін виконання робіт за договором в матеріалах справи відсутні.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Тобто, за висновками суду з урахуванням умов пункту 3.2. договору, а також дати фактичного здійснення передплати 16.10.2019, виконавець зобов`язаний виконати роботи до 14.01.2020 включно.

Проте, як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем в позовній заяві, в порушення зазначених умов договору відповідачем роботи, передбачені Договором, виконані своєчасно та якісно не були.

Доказів виконання робіт як у встановлені в договорі строки, так і поза ними відповідачем під час розгляду справи не надано.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, є зобов`язанням.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджується матеріалами справи відповідач свої зобов`язання за договором в частині своєчасного та якісного виконання робіт в строк до 14.01.2020 включно не виконав, в зв`язку з чим позивачем було направлено на адресу відповідача претензії з вимогою про виконання умов Договору в частині своєчасного та якісного виконання робіт, за результатами розгляду яких відповідач погоджувався, та починав виконувати роботи, однак письмових відповідей на претензію не надавав.

Доказів узгодження позивачем відстрочки сплати боргу за договором матеріали справи не містять.

З огляду на вказане, позовна вимога про стягнення з відповідача передплати у розмірі 477 563,15 грн. підлягає задоволенню.

Щодо суми пені

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом, або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 883 Цивільного кодексу України передбачено, якщо за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Відповідно до пункту 7.4. Договору у випадку порушення строку виконання робіт виконавець сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати отриманого товару, позивачем останньому нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 1 470,89 грн.

Враховуючи що факт порушення зобов`язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також що сторони у договорі передбачили стягнення пені у випадку порушення строку виконання робіт, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.

Перевіривши розрахунки пені господарський суд встановив, що він здійснений правильно, у зв`язку з чим підлягає до стягнення.

Щодо суми інфляційних втрат

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач крім основного боргу та пені заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 12 989,71 грн. за загальний період з січня 2020 року по жовтень 2020 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснене позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунок інфляційних втрат є вірними.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 12 989,71 грн. підлягають задоволенню.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікітіс" (02141, м. Київ, вул. Мишуги Олександра, буд. 10 (51909, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Соборна, буд. 12, корп. 3, офіс 112); код ЄДРПОУ 40795284) на користь Приватного підприємства "Ротор" (49064, м. Дніпро, пр. Сергія Нігояна (Калініна), буд. 61, кв. 12; код ЄДРПОУ 13430357) передплати у розмірі 477 563,15 грн., пені у розмірі 1 470,89 грн., інфляційні втрати у розмірі 12 989,71 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 380,36 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 26.03.2021 року.

Суддя В.Г. Бєлік